Ще ніколи, з часів княжої Русі, ми не мали такої можливості впливати на світові процеси. Ще ніколи, з часів Сагайдачного, українське військо не було настільки сильним. Через біль і приниження, через втрату коштовних військових активів та цінних інфраструктурних підприємств лідери цього світу переконалися, що в українців — і тільки в українців — є найкращі рішення проти сучасних викликів. Дешеві, масові, зручні. Можна казати, що ми з Росією йдемо поруч в дронових перегонах. Але якщо взяти антидронову ППО, розраховану на боротьбу з так званими глибокими ударами БПЛА, нам тут немає рівних… Епоха роботизованих систем лише починається. Скоро світ відкриє нові виміри українства у цій сфері.

Ринки лишаються основним фактором, який може впливати на поведінку Трампа. Вже двічі за останній рік ми бачили, як при досягнені певної критичної межі на ринках у Білому домі починає блимати красна лампочка, після якої президент США здає назад. Головне питання, чи завжди Трамп може встигнути здати назад до того момента, коли стане вже занадто пізно. Чи він може потрапити в певний момент у пастку, в яку ловлять мавп, що ніяк не можуть дозволити собі розстатися із бананом… Та сама червона лампочка у Білому домі, схоже, починає блимати, коли дохідність 30-річних казначейських забов’язань доповзає до позначки у 5%. І от к кінцю цього тижня дохідність там плавно виросла до 4,9%. Натякаючи, що Трампу час збирати речі і забиратися із Близького Сходу.

Українські дрони-перехоплювачі стають основним фактором стабільності на Близькому Сході. Так само, як у свій час західні системи ППО і ПРО Patriot, F-16 стали фактором стабільності для нас… Ми отримували ці системи, хоча сучасний світ побудований на принципах взаємовигідного партнерства, де ніхто нікому нічого не винен, якщо це не підкріплено відповідними угодами чи інтересами. Наш розвиток технологій є важливим аргументом субʼєктності України. І ця субʼєктність дасть можливість посилювати лобіювання інтересів України іншими впливовими державами, яким ми допомагаємо. І, що важливо, робимо це не собі в мінус, а у плюс, бо ця допомога може принести нам додаткові перехоплювачі балістики.

“Головне – не перемога, а участь” – для російських і білоруських спортсменів. А для українських спортсменів, які загинули, – навіть вшанування пам’яті заборонене. МОК стверджує, що це не про політику, а лише про спорт. Але це вже не має нічого спільного з Олімпійськими іграми – це політичні ігри. МОК не захищає нейтралітет – він захищає свій імідж. Обличчя українських спортсменів, які віддали життя за свободу, виявилися “надто політичними” для вашого ідеального телевізійного шоу. Олімпійський ідеал губиться в холодних розрахунках глобального спортивного бізнесу.

Спорт не означає безпамʼятство, а олімпійський рух має допомагати зупиняти війни, а не підігравати агресору. На жаль, рішення Міжнародного олімпійського комітету дискваліфікувати українського скелетоніста Владислава Гераскевича говорить про інше. Це точно не про принципи олімпізму, які засновані на справедливості та підтримці миру. Я дякую нашому атлету за чітку позицію. Його шолом із портретами загиблих українських спортсменів – це про шану і памʼять. Це нагадування всьому світові, що таке російська агресія і яка ціна боротьби за незалежність. І в цьому немає порушення жодного правила.

МОК заборонив не участь українського спортсмена, а власну репутацію… МОК залякував, зневажав і навіть читав лекції нашим спортсменам та іншим українцям про те, як вони повинні мовчати про “один зі 130 конфліктів у світі”. МОК також систематично не протистояв найбільшому порушнику міжнародного спорту та Олімпійської хартії — Росії. Країні, яка розпочала три вторгнення під час Олімпійського перемир’я за останні три десятиліття, впровадила найбільшу державну програму боротьби з допінгом, вбила 650 українських спортсменів і тренерів і пошкодила 800 спортивних об’єктів в Україні. Саме цих росіян потрібно заборонити, а не вшанування їхніх жертв.

Скористатися найхолоднішими днями зими для терору проти людей для Росії важливіше, ніж скористатися дипломатією. І це дуже чітко демонструє, що потрібно від партнерів та що може допомогти. Вчасне постачання ракет для систем ППО й захист нормального життя – наш пріоритет. Без тиску на Росію завершення цієї війни не буде. Зараз Москва обирає терор та ескалацію, і через це потрібний максимальний тиск.

На мапі [руху повітряних сил над територією України] зображений черговий раунд російсько-українських переговорів.  Люди, які вірять, що в обмін на вихід українських військ з Донецької області та/або надання статусу російській мові та УПЦ МП і так далі — росія припинить, заспокоїться, встановить мир, перебудує економіку війни на цивільні рейки й поверне додому 700 тисяч вояків… як би ви назвали цих людей?

Російські z-канали розганяють вкид про нібито “енергетичне перемир’я” та тимчасовий мораторій на удари по енергетичній інфраструктурі. Якщо це й правда, то причина тут тільки одна – у Росії вичерпалися запаси ракет, і їй просто нема чим зараз завдавати ударів. Останні рази Росія била по Києву “цирконами” та ракетами 2026 року випуску. Тобто тим, що наскребла та зробила щойно. Тепер накопичуватимуть для наступних ударів. Саме за такою схемою усі чотири роки обстріли й відбувалися. Йшов період посилення обстрілів – потім період спаду, коли поповнювали запаси. Нині такий період накопичення вони спробують видати за “крок доброї волі” та “великодушну згоду на перемир’я”. Нібито “пожаліли людей”. Коли накопичать – придумають черговий “обстріл резиденції Путіна” та почнуть бити знову.

Припинення повітряних ударів нам куди більше невигідно, ніж росії… У той час як РОВ тероризує мирне населення України, українські дрони методично тероризують російські підприємства ВПК, часом унікальні, єдині у своєму роді на території Росії, виснажуючи її та створюючи кризові ситуації за окремими галузями. Відчуваєте різницю та чому на росії хочуть, щоб удари хоча б на якийсь час зупинилися? Відновити пошкоджені об’єкти, підтягнути ППО, забезпечити прикриття нетрадиційними засобами захисту і… І накопичити засоби терору… У якийсь момент РОВ повернуться до терору, і тоді в них тільки накопичених дронів будуть тисячі, а нових пускових майданчиків не менш як пів сотні, які спокійно будуть будуватися, без побоювання ударів на випередження.