Ми вже чуємо заклики відмовитися від НАТО. А як? Це норма Конституції, гарантом якої є президент. Коли він заявляє, що ми відмовимося чи не відмовимося – він не може самостійно ухвалювати такі рішення. Конституція не змінюється за місяць – два. Є процедура, розрахована на кілька сесій. Скоро в парламенті стільки депутатів не буде, скільки треба голосів для конституційних змін… Я хочу подивитися, хто буде це підписувати та чи взагалі буде. Росія вже говорить, що президент не легітимний. Теоретично це може підписати спікер. Але чи підпише це хтось із парламенту – для мене питання відкрите. Я не знаю людину, яка підписала б капітуляцію і здачу територій, розуміючи уже на прикладі Будапештського меморандуму, що це не мир, а короткочасне перемир’я.

Хочеться нагадати, що ми на фінішному етапі. На фінішному етапі грудня. Ми ще ніколи не були так близько до завершення грудня, як є сьогодні. А завтра станемо ще ближче. Це результат роботи цілої низки небесних світил, але окремо хотів би подякувати Сонцю, Місяцю і, звісно, нашій рідній планеті Земля. Памʼятайте, ми наближаємо початок січня як можемо. Працюючи та сплячи 24/7. Big beautiful 2026 обовʼязково настане, але якби мене послухали раніше, то він настав би вже давно. Я дочекався 8 попередніх нових років, і обовʼязково дочекаюсь 9-го! Боже, бережи терплячих! ̶К̶і̶н̶е̶ц̶ь̶ Початок уже близько!

Західні медіа вже поспішили оголосити: “90% суперечностей між Україною і Росією вирішено”. Це звучить клікбейтно, але не має нічого спільного з реальністю. Бо мета Росії залишається незмінною. У довгостроковій перспективі — знищення української державності. У короткостроковій — окупація Донбасу. Позиція Києва залишається жорсткою і недвозначною: жодного визнання окупації — ні де-юре, ні де-факто. Коли помічник Путіна Юрій Ушаков цинічно заявляє, що Донбас Росія отримає “або переговорами, або війною”, стає очевидно: мова не про мир, а про шантаж. Тоді виникає ключове запитання — чи можливе припинення вогню при такому підході?

У лексиці Путіна зʼявилася призабута ніби “Новоросія” – апетит, як відомо, приходить під час їжі!.. Термін “Новоросія” у політичному плані виглядає достатньо розпливчастим й створює для російського президента величезні можливості щодо нових вимог… А згадав він про “Новоросію” зараз, тому що вирішив, що американці “хитаються” та від них можна вимагати чого завгодно. Ну а як тоді мирний процес, про відновлення якого так багато кажуть останні тижні? А ніяк. Останні заяви Путіна якраз і демонструють, що для нього ніякого мирного процесу не існує в природі й він використовує візити американських посланців виключно для затягування часу, продовження війни й посилення територіальних і політичних вимог.

“Чим призначати людину (главу ОП), легше ліквідувати Офіс”. Так президент прокоментував процес вибору нового очільника свого Офісу. І це окрім конспірологічних теорій відкриває нове поле для фантазій, ніби ми обираємо нового Папу і чекаємо білого диму над Банковою. Процес вибору дійсно затягнувся, бо Зеленський жив в Офісі Єрмака, а не Єрмак працював в Офісі Зеленського. Цікавить інше. Чи відчувають зараз в ОП, що перекидання відповідальності за справи Енергоатому та “міндічгейт” на Свириденко – не означає зовсім, що внутрішня політична криза всередині політикуму нікуди не розсмокталася?.. (Президент) усе ще програє внутрішньополітичний тил. Причому, сам собі. Бо логічні кроки продовження перезавантажень – вони ж просто лежать на поверхні.

Цікаво, що Путін і його компанія стариганів виросли у світі радянської пропаганди. Де американці показувались жадібними ненаситними комерсами, які тільки і думають, як би вибити зайвий цент з простого народу. А ще просто мріють заграбастати ресурси самої Росії. І от коли вперше за 100 років до влади в США прийшов саме такий тип, наче списаний з радянської пропаганди, наче герой дитячої книжки «Нєзнайка на Місяці», то саме з таким президентом США росіяни можуть домовитись. І залюбки готові підкуповувати його власними ресурсами. Парадокс, чи ні. Але факт. Якщо Рейган вважав, що СРСР – то імперія зла. То для Трампа – це імперія добра. І цього добра там так багато, що хочеться собі урвати шматочок.

Справа не в тому, що заявила Мендель. А в тому, чому саме зараз. ОП дуже зручно зараз усіх собак повісити на Єрмака. Страшний негідник, без якого життя стане кращим. Тепер навіть Зе, як писала УП, повернувся до попередньої версії. От тільки хто дав тому таку владу і хто несе відповідальність за все, що відбулося за ці роки? Саме від цих питань і відволікає гучне інтерв’ю тієї, про яку Зе говорив, що “дєвочку я вам не отдам”. Бо дєвочка може ще прислужитися, як знадобиться. Хароша маніпуляція, всі купилися.

Прийшла “епоха одкровень” в стилі єрмак-чорт…  В інтервʼю Мендель є надцікавий момент. Вона каже – саме Єрмак був переговорником з москвою та переконав Зеленського, що вторгнення не буде. Це те, що я знала і про що думала всі ці роки… Андрєй Єрмак настільки вірив Дмитру Козаку, своєму партнеру та переговорнику в москві, що і Зеленського переконав, і всіх своїх пропагандистів змусив робити ефіри про те, що це фейк і виганяв на ті ефіри з відповідними тезами всіх, кого міг.  У мене лише одне питання. Чому після вторгнення Володимир Зеленський не проаналізував хто і в чому його переконував? І замість звільнення та засудження Єрмака, той став головним дипломатом і переговорником країни, яка щодня стікає великою кровʼю.

Подивилася палку промову Юлії Мендель. Мені лінь аналізувати, коли вона казала правду: у своїй книзі “Усі ми президенти”, де співала оди “родовитому аристократу”, чи зараз, коли піднесла Єрмака до рівня якогось Демоґорґона, не менше. Але, як завжди, дуже цікаво спостерігати за віражами суспільної думки, від “та вона повністю йо…та” в стартовій точці шість років тому до “це ж треба, як людина сміливо валить правду межи очі!” Ми знаходимось тут. І це ще Єрмак з окопу рот не відкривав.  Ви там пристібайтесь якось міцніше, чи шо, бо так може в рєжимє тряскі викинути у відкритий космос.

Мене ну дуже розчулюють різноманітні фахівці та експерти, які визначають потрібну чисельність війська у мирний час навмання. От, просто, від балди. 400 тисяч? Нє, мало, тре більше. 600 тисяч? Сумнівно, краще – більше. 800 тисяч? Мало, звісно, але най буде. Однак, мУльйон було б ще ліпше. Придурки, ви хоч замислювались на хвилинку, скільки це буде коштувати та чого потребуватиме? А головне: де ви стільки контрактників візьмете на грошове утримання рівне зарплатні водія тролейбуса? Мілітаризована Україна (з військом “під мУльйон”, ну або дуже близько до цього) майже гарантовано дефолтує. Особливо, якщо по всій Європі якісь “трампи” поприходять до влади.