Мене ну дуже розчулюють різноманітні фахівці та експерти, які визначають потрібну чисельність війська у мирний час навмання. От, просто, від балди. 400 тисяч? Нє, мало, тре більше. 600 тисяч? Сумнівно, краще – більше. 800 тисяч? Мало, звісно, але най буде. Однак, мУльйон було б ще ліпше. Придурки, ви хоч замислювались на хвилинку, скільки це буде коштувати та чого потребуватиме? А головне: де ви стільки контрактників візьмете на грошове утримання рівне зарплатні водія тролейбуса? Мілітаризована Україна (з військом “під мУльйон”, ну або дуже близько до цього) майже гарантовано дефолтує. Особливо, якщо по всій Європі якісь “трампи” поприходять до влади.

Ситуація з “Мідасом” і сколупування цього гнійного утворення не дає можливості просувати нашу ідею і наші цілі в інших суспільствах. Це дуже шкодить репутації України. З одного боку, ми героїчна нація, яка чинить супротив Росії, а з іншого боку, всередині у нас такий гнійник. Це заважатиме за будь-яких обставин. Корупція є скрізь, але питання в тому, наскільки це руйнівний чинник і наскільки ми можемо собі її дозволити під час війни. Ще одне питання – чи будуть доведені до кінця ці справи та чи отримають ті ж самі міністри підозри.

От вам і весь “план миру”… Спочатку ФСБ-шні разом з іншими кремлівськими підготували масштабну спецоперацію, включно з ІПСО.  Ушаковські (можливо, навіть і без лавровських) накидали перелік базових бажань. Потім вкинули це через своїх зашквареного й дуже амбітного курʼєра та американського корисного ідіота в західний інформаційний простір і, з невеликою надією, але таки дісталися “самого великого вуха”. І от тут понеслося: включилися всі: і ті, хто себе уявив “кіссінджерами”, і ті, хто хотів прикрити складні внутрішньополітичні питання та скандали, що набирають обертів, по обидві сторони океану, і ті, хто в Європі проспав момент російсько-американсько-українського “двіжу”.

То що наближає перемогу і безпеку наших міст: викриття влади чи замовчування її злочинів? Фото з пачками доларів обійдуть світові медіа. Хіба ефективніше було б, якби покидьки продовжували красти на захисті енергообʼєктів?.. Воно дуже комфортно – сидіти ж*пою в наглядовій раді “Енергоатому” чи “Укрзалізниці”, заробляти своїх 30 срібняків і писати про “не розхитуйте човен 2.0”… З іншого боку, значно складніше викривати корупцію Банкової, бо це, бл*ха, коштує людям свободи…  Чи це значна ціна? У порівнянні з тією, яку на фронті платять українці – мізерна. Тому спроби Зеленського/Єрмака залякати нас – просто комічні. Вони нас лише мотивують.

На четвертому році війни бачити такий цинізм і жадібність огидно. Це не просто корупція, це моральне виродження системи, яка мала б захищати людей, а натомість паразитує на війні. Мені пишуть і питають, чи найкращий зараз час для таких викриттів. Я відповім лише одне: мовчання — це співучасть. Лише правда здатна вилікувати країну, навіть якщо вона болюча. Тепер слово за владою. Потрібні не обіцянки, а дії: відставки та відповідальність. Кожен день зволікання — удар по довірі, а без довіри держава не витримає. І політику, який прийшов до влади з гаслом “Весна прийде — саджати будемо (у тому числі друзів)”, сьогодні хочеться сказати лише одне: часу до весни немає.

Банкова пішла за сценарієм “тягнути до останнього” і це помилка, яка буде довго ще доганяти.  За ці роки ми вже зрозуміли: головна комунікаційна стратегія Банкової зводиться до розв’язання проблеми через створення іншої проблеми. Але рівень скандалу не дозволяє застосувати цю стратегію зараз. Тому затягування часу з відставками, як на мене, буде мати довготривалі негативні наслідки. Головний наслідок всієї цієї історії полягає в тому, що в масовій свідомості зʼявилися два антигерої (Міндіч та Галущенко), які персонально винні в тому, що у нас немає світла. Іншими словами цей скандал вийшов за межі корупції та навіть заробляння на війні. Ця історія почала жити власним життям. І на кожному новому «повороті» ми матимемо нові точки біфуркації.

Якщо у 22-му, коли ось такі блекаути наступали, настрій був жахливим, у пабліках сипалися просто сльози та прокляття, і було справді дуже сумно туди заходити. То у 25-му році люди жартують. Люди жартують з себе, один з одного. Один район пише в іншій: “Ми їдемо до вас митися”, “А ми до вас поїдемо голову сушити”… Напевно, збоку це може комусь здатися дивним, дурним, інфантильним, але для мене це історія про силу духу, про “незламність”, про вміння жити, виживати та справлятися з труднощами.

Чим відрізняються проблеми зі світлом 2022/2023 від 2025 року? Тоді разом з електрикою зникав інтернет. А зараз у переважної більшості вже чимось заживлені роутери, у багатьох проведено оптоволокно. І провайдери трохи підкачалися. Тому, навіть якщо не горять світлофори, наш народ може написати/спожити такий самий обсяг гидоти, як і у звичайний день. Це забезпечує почуття причетності та емоційний зв’язок зі співгромадянами, легше переносити тяготи та поневіряння.

Укрзалізниця є важливою складовою національної стійкості. Укрзалізниця ледве жива: тарифи нижче собівартості (“соціальні”), грошей не вистачає, локомотивів та вагонів не вистачає… У цій ситуації треба Укрзалізниці давати державні субсидії, брати міжнародні кредити під державні гарантії, купувати обладнання для розширення обсягу, піднімати тарифи на преміальні послуги тощо… Замість того робиться все навпаки — в Укрзалізниці забирають гроші, примушують до безкоштовного надання послуг, штучно збільшують попит (не підтриманий грошима), тобто просто вбивають стратегічне підприємство. Чому рішення ухвалює Уряд, а соромно мені?