За моїми оцінками, десь 100 балістичних ракет щомісяця ворог може запускати по нас. Зараз ця щільність збільшена, тому що їм потрібна показова реакція… У кого є бізнес, у кого є склади, намагайтеся диверсифікувати ризики. Намагайтеся зробити так, щоб у вас не був дуже великий трафік, який привертатиме увагу ворога до ваших об’єктів. Якщо у вас є парк транспорту, не треба, щоб кілька сотень фур паркувалося на одному майданчику. Та намагайтеся перебудовувати канали логістики.

Ці удари не приносять росіянам перемоги… І це не змінює основної ідеї протистояння – виснаження економіки Росії… Виснажується економіка фактом самої війни. Фактом витрачання всіх ресурсів на війну. Тож навіть ті ночі, якими Путін закидує Київ балістикою, наближають поразку Росії, а не перемогу Путіна. Як би парадоксально це не звучало. Бо Путін здатен знищити конкретний склад чи конкретний бізнес. Але не здатен підірвати макрофінансову стабільність України. Бо ми маємо постійну підтримку. А от макрофінансову стійкість Росії він підірвати може. І постійно цим займається.

Важливо зрозуміти логіку: обмежити російські обстріли сьогодні можливо лише посиленням власних, стабільністю ударів по рф. Дехто може сказати, що це не працює, бо вони ж продовжують бити по містах, по бізнесу. І тут важливо з розумом відповісти собі на питання: “А раніше не обстрілювали? А не вони це все почали?” – і також задуматися, можливо, вони все одно били б, як раніше, просто в одні ворота, як це було тривалий час? Саме так, росія била б все одно і точно не мала б наміру зупинятися.

Мені найбільше боляче і прикро за кадрових офіцерів, які десятиліттями, роками працюють на державу, гідні і точно заслужили обіймати такі посади. Натомість виявляються нікому не потрібними і опиняються під керівництвом людини, яку просто треба через особисту лояльність і близькість до Президента “нагородити” черговою посадою. Лояльність і непотизм ще жодного разу не додали ані ефективності інституціям, ані рейтингу політикам.

Я зараз не оцінюю самого Умєрова. Він був міністром оборони, очолював РНБО, брав участь у складних переговорах на Близькому Сході, в Туреччині, знаходиться в діалозі з американцями. Президент йому довіряє – і це очевидно. Питання в іншому. Чому людина без досвіду роботи у зовнішній розвідці має очолити саме зовнішню розвідку?

Я не знаю, на якій посаді він зарекомендував себе добре, але точно не в Міноборони. Єдине, чим відзначився – згадками в корупційних скандалах. Не кажучи вже про те, що в таких структурах на кшталт СЗР мають працювати виключно професіонали, а не “менеджери” широкого профілю. Можу пояснити це працевлаштування Умєрова хіба квотами для представників нацменшин.

Що б ви не говорили про НАТО, геополітику та російську мову, ця війна є вашим особистим вибором – війною без реальної причини. Саме так це запамʼятає історія… Ми часто чуємо, що війна вас влаштовує… Але зараз ми усі бачимо, що це нарешті перестає влаштовувати росіян… Так, ви ще досі можете примушувати росіян так існувати. Але ваші ресурси суттєво скорочуються. У вас не вистачить грошей і політичної сили, щоб і надалі купувати лояльність росіян, як ви це робили 26 років… Якщо ви особисто у своїх думках не прийдете до ідеї, що цю війну час завершувати, Україна продовжить боротись за своє існування. У нас будуть ті, хто нас підтримає. Але і вам доведеться значно більше боротись за ваше існування – не Росії, а ваше особисте. І це не погроза від мене чи України. Це факти російської історії, які ви добре знаєте: коли Росія втомлюється, відбуваються зміни.

Лист Володимира Зеленського Володимиру Путіну (який був написаний напередодні виступу останнього на форумі у Санкт-Петербурзі) – це чи не одна з найагресивніших комунікацій Банкової за весь час війни. Виглядає так, що Зеленський вдарив одночасно по трьох головних страхах Путіна – страху втратити контроль всередині Росії, страху виглядати старим та немічним (дідом) і страху говорити з Україною напряму, визнаючи її суб’єктність. Фактично, це “стадіон” для Путіна. На який він навряд чи з’явиться. Бо піти на зустріч з Зеленським після такого “запрошення” він не може в принципі… Але в цьому листі для Москви розставлена свідома пастка. Зеленський пропонує вихід, прекрасно усвідомлюючи, що Путін його відкине. Але потім цю відмову можна показувати всім – росіянам, американцям, європейцям, Глобальному Півдню.

Петербурзький форум перетворився на суцільне приниження Путіна. Перший день став тріумфом українських дронів, а на другий усі говорили не про виступ Путіна, а про лист Зеленського. Але головне, як це вплине на подальший хід війни? Кінетична-інформаційна кампанія ПМЕФ-2026, безумовно, є однією з кращих за весь час війни. Удар по порту Петербурга та лист Зеленського Путіну, очевидно, стали одним з піків всієї весняної кампанії ЗСУ по мідл- та діпстрайкам з дуже хорошим кінетичним ефектом і дуже правильним інформаційним висвітленням. Наслідком цієї атаки вже є прискорення переходу частини росіян із розряду лоялістів та індиферентних в розряд кухонної опозиції… Але відсутність лідера, ідеї та брак зрадників серед силовиків перетворить Росію на Іран, а не призведе до майданів.

Якщо Путін дійсно був би зацікавлений у спокійному проведенні 9 травня в російській столиці, він скористався б ініціативою Володимира Зеленського щодо перемир’я з 6 травня… Насправді Путін зацікавлений зовсім не в мирному параді. Насправді Путін зацікавлений у тому, щоб по Москві було нанесено удар. Ба більше – Путін готує, можливо, власні провокації, які могли б обґрунтувати нову ескалацію на російсько-українському фронті і таким чином поставити крапку на будь-яких перемовинах, які б навіть у віддаленій перспективі могли б поставити під сумнів багаторічне продовження російсько-української війни.