Якщо Путін дійсно був би зацікавлений у спокійному проведенні 9 травня в російській столиці, він скористався б ініціативою Володимира Зеленського щодо перемир’я з 6 травня… Насправді Путін зацікавлений зовсім не в мирному параді. Насправді Путін зацікавлений у тому, щоб по Москві було нанесено удар. Ба більше – Путін готує, можливо, власні провокації, які могли б обґрунтувати нову ескалацію на російсько-українському фронті і таким чином поставити крапку на будь-яких перемовинах, які б навіть у віддаленій перспективі могли б поставити під сумнів багаторічне продовження російсько-української війни.

Росія відповіла на нашу пропозицію припинення вогню тільки новими ударами, новими атаками. Жоден із видів своєї воєнної активності Росія не зупинила. На жаль, не зупинила. Україна буде діяти дзеркально… Росія отримала від нас чітку пропозицію щодо тиші та дипломатії та знає, як зв’язатися з Україною або з партнерами, щоб узгодити деталі. Якщо ж ту одну особу в Москві, яка не може жити без війни, цікавить тільки один парад і більше нічого, то це інша справа. Україна готова працювати заради миру. Україна прагне достойно закінчити цю війну. Росія довоювалася до того, що і їхній головний парад уже залежить від нас. І це чіткий сигнал: треба завершувати.

Найближчими днями найстрашнішими будуть чутки. Війна взагалі, багато в чому, є історією чуток. А в інформаційний вік роль цих самих чуток максимально росте. Більшість з них будуть брехливими, але люди хочуть чути те, що вони хочуть чути. На жаль, рівень страху в суспільстві буде збільшуватися і кількість тих, хто навколо вас буде істерити (нудити) може різко зрости. І ці люди, як ті енергетичні вампіри, будуть сіяти свій страх навколо себе, бо вони потребують підтримки свого страху.  Масовані удари по Києву і не тільки вже заплановані. І вони відбудуться безвідносно до того, буде щось 9.05 чи ні. Але за останні 4 роки ми пережили сотні таких атак. Переживемо і цю.

Я б не поспішав роздавати Петеру Мадяру аванси. Він виріс не поруч із системою Орбана, а всередині неї, і це не людина, яка прийшла ззовні, щоб знести цю модель до фундаменту… Звісно, було б добре, якби він виявився іншим, але небезпека якраз у тому, що Угорщина може отримати не кінець орбанізму, а його видозмінену, акуратнішу і скривджену на стару систему версію. І це вже питання не лише до Будапешта, а й до Брюсселя, бо союз, у якому одна столиця може роками зривати критичні рішення щодо безпеки, санкцій і війни, надто вразливий до внутрішнього саботажу… Євросоюзу давно потрібен робочий інструмент, який у разі відверто антиєвропейських випадів дозволяв би ухвалювати ключові рішення без права одного уряду тримати всіх у заручниках.

Ілон Маск заявив, що в Угорщині переміг Сорос. Отак, всю кампанію боролись з Україною, а як програли, то в них переміг Сорос. Але точно програли росіяни. Що б там не було в голові в Мадяра, але коли твою перемогу вітають лозунгом “росіяни гоу на хазу”, то навряд чи ти будеш робити проросійські кроки. Чергова антиросійська революція в Будапешті. Але тепер, на щастя угорців, є Україна, яка встояла, а значить російські танки не загрожують вільній Угорщині. Хотілося б, щоб вони це розуміли. Румунія, Молдова, тепер Угорщина. Росіяни з часів приходу до влади Трампа програють одні європейські вибори за іншими. Хоч у чомусь допомагає президент США. І його вірний віце.

Орбан побудував свою передвиборчу кампанію майже виключно на ненависті до українців. Його політтехнологи створили для виборців паралельну реальність, у якій Угорщина нібито перебувала під загрозою вторгнення з боку України, і лише Орбан міг цьому завадити. Від самого початку було зрозуміло, що це маячня, і результати виборів лише підтвердили це. Єдине раціональне пояснення того, чому Орбан вибудував свою кампанію навколо України, — вплив російських політтехнологів. Світові медіа неодноразово писали, що Кремль допомагав Орбану в кампанії, надсилаючи своїх технологів… Уряд Орбана вирішив, що може за допомогою російських політтехнологів побудувати у себе «маленьку Росію» — і цілком передбачувано програв.

Ніколи не думав, що всю світову політику можна буде описувати одним старим анекдотом “купи козу – продай козу”. Якщо раптом забули цю класику, то негайно погугліть, бо здається, що тепер цей принцип з нами надовго. Але все ще веселіше. Бо козу (закриття Ормузької протоки, дефіцит нафтопродуктів та астрономічне збільшення цін на нафту) – купили на всі гроші, а от продати її за ті самі гроші – поки не вдалося… Коротше вся перемога навіть не в тому, що хтось нарешті продав ту козу, а тому, що він таки вирішив її продавати. Ну замість руйнування цивілізації – не так вже і погано.

Пам’ятаю, коли Трамп кинув Україну, я в полеміці з моїми ізраїльськими друзями висловив припущення, що він напевно й Ізраїль теж кине. Рано чи пізно. На жаль. “Кидалово” – це сутність нинішнього “лідера вільного світу”. Народ Ірану він кинув трохи раніше, закликавши їх вийти на вулиці та залишивши без обіцяної підтримки. А тепер кинув і Ізраїль, спробувавши змінити режим аятол і нічого не досягнувши. Теза “Trump Always Chickens Out” сьогодні отримала чергове підтвердження.

Це ж треба було в усьому цьому фарсі навіть літаки з британських баз піднімати, аби зрештою сісти в калюжу. Не економічно – тут я чомусь думаю, що Білий Дім хоч щось та урве (від самого початку ця спецоперація і була задумана про контроль за іранською нафтою) – а політично. Великий Донні виявився дрібним і прогнозованим бізнесменом-шантажистом. Хоч це вже не така й велика новина. Він діє за одним і тим самим алгоритмом. Але світ побачив місяць слабкої Америки… Ще два з половиною роки нам доведеться мати справу саме з такою американською політикою – і її, на жаль, не зміниш.

Рівно за рік до цього останнього нападу на Іран Трамп провів широко висвітлюване засідання в Овальному кабінеті, на якому він і віцепрезидент Дж. Д. Венс залякували президента України Володимира Зеленського. Зеленський відповів їм, що “під час війни у всіх є проблеми, навіть у вас. Але у вас є прекрасний океан, і ви не відчуваєте цього зараз, але відчуєте в майбутньому”. Тоді Трамп підвищив голос: “Ви не в тому становищі, щоб диктувати нам, що ми будемо відчувати. Ми будемо почуватися дуже добре і дуже сильними. Ви зараз перебуваєте не в дуже хорошому становищі. Ви дозволили собі опинитися в дуже поганому становищі. У вас зараз немає козирів”. Як багато чого може змінитися за рік. Океан не захищає Трампа від зростання цін і все більшого невдоволення громадськості його адміністрацією. Виникає безліч запитань про підготовку до війни і про те, чи був якийсь план на випадок закриття Іраном Ормузької протоки. Усе більше і більше скидається на те, що у США може не вистачити козирів.