27 березня — Міжнародний день театру
За переказами, перша театральна вистава у Стародавньому Римі відбулася саме 27 березня. Театр веде родовід від свята на честь бога виноградарства Діоніса і Середньовічних церковних містерій.
Стародавнім театром опікувалися бог мистецтв Аполлон та дві музи: трагедії — Мельпомена, комедії — Талья. Перші давньогрецькі театральні вистави, якими ми собі їх уявляємо, складалися з хору на арені великого амфітеатру та читця-декламатора, котрий пояснював про що співає хор. Сьогодні ми би назвали таку людину ведучим або — конферансьє. Потім один і з драматургів — Есхіл — додав другого декламатора, то ж вони почали між собою спілкуватися. Так виник діалог, а отже — жанр театру.
В часи Середньовіччя театр став частиною богослужінь. Меси правили латиною, а отже неграмотні городяни не могли второпати, про що йдеться на службі. Тому священники почали ілюструвати тексти служб театральною грою. Наприклад, на Благовіщення, Різдво та Паску влаштовувалися грандіозні яскраві спектаклі. Дійшло до того, що парафіяни не молилися, а дивилися показане.
Відтак 1210 року священники відмовилися від літургійної драми і в подальшому вистави давалися на паперті, перед церквами. Завдяки цьому в них почали брати участь обивателі.
Частина з них так захопилася грою, що вирушила в мандри зі своїми показами — так з’явилися мандрівні театральні трупи. Бродячі актори почали показувати не лише релігійні, а й світські історії.
Багато вельмож запрошували артистів до замків, давати вистави. До цих заходів запрошували гостей, давали бали. Найкращих лицедіїв брали на службу до королівських палаців, а потім будували спеціальні будівлі для показу спектаклів — театри. Так виник знаменитий театр, збудований для трупи Мольєра — Комеді Франсез.
На теренах Центральної та Східної України театральні вистави влаштовували бурсаки — студенти релігійних навчальних закладів. Православна служба не мала практики містерій, бо велася церковнослов’янською мовою, яка була більш-менш зрозуміла населенню. Але від майбутніх священників вимагалися навички декламації, співів та, певною мірою — артистизм. Тому під час навчання у них був студентський театр. А під час канікул, аби заробити на навчання, бурсаки мандрували селами з переносним ляльковим театром — вертепом.
Мода на стаціонарні театри прийшла вже разом із модою на все «західне», але традиції народних театралізованих свят — Василя, Маланки, Різдва, Івана-Купала — зберігалися українцями від часів язичництва.
Як відомо, в Харкові вже кілька років поспіль проводять фестиваль народних обрядових дійств — «Вертеп-Фест».
Ініціатива відзначення Всесвітнього дня театру належала Міжнародному інституту театру (ITI) у 1961 році.
До відзначення такого дня приклав зусилля Жан Кокто, театральний діяч і актор з Франції, котрий сповістив про таку урочистість 1962 року.
Всесвітній день театру не є державним святом і не є вихідним днем. Але це не заважає вважати його професійним святом театральних діячів і робітників всіх театрів. Низка театрів бере участь у театральних фестивалях, концертах, інші готують прем’єрні вистави.
За чудесним збігом обставин, а Харківському театрі імені Пушкіна є актор, котрий народився у Міжнародний день театру — Олександр Вірченко.
На нашому сайті Ви можете переглядати вистави, котрі під час карантину викладають харківські та українські театри. Зокрема — спектакль «Єхай?!» легендарного «Театру на Жуках» та неперевершену «Травіату» ХНАТОБУ.
