“Собі обіцяв: більше ніколи не вдягну військову форму” – воїн харківської ТрО

Боєць харківської тероборони Віталій із позивним “Хантер”, відслуживши “строчку”, розраховував ніколи більше не повернутися до армії. Але прийшов серед перших – добровольцем на самому початку повномасштабного вторгнення.

“До війни працював комірником, тобто займався цивільними справами. З армією мене пов’язувала строкова служба – з 2019 по 2021 рік, і після її закінчення я собі пообіцяв, що більше ніколи не одягну військову форму. Але, як бачите, 24 лютого прийшлося одягнути та піти захищати свою неньку-Україну. Добровільно – через військкомат пішов, і розподілили в цей батальйон”, – поділився Хантер у відеоінтерв’ю, опублікованому Харківською окремою бригадою тероборони.

Про свій бойовий шлях Віталій каже, що все відбувалося поступово.

“Не сказати, щоб я одразу опинився в “гарячій“ точці з самого початку, але були обстріли, було все, були прильоти, були евакуації – все, що завгодно. На Донбасі – це було найбільш “гаряче“ наше місце з тих, де ми стояли коли-небудь. Спочатку на Бахмутському напрямку, біля сіл Курдюмівка, Озарянівка, а потім на Лиманському напрямку населений пункт Невське, Авдіївка. Там ми займали бойові позиції, тримали рубіж“, – розповів Віталій.

З насичених небезпеками подій минулого року Хантер з особливим почуттям згадує 14 грудня 2022-го. Каже – тепер це його другий день народження.

Читайте також: Перші позиції харківської ТрО біля ХАЗу бомбили ФАБ – розповідь бійця

“Тоді було дуже запекле протистояння й було дуже жарко. Ми потрапили в засідку, в нас із трьох сторін опинилися орки. І ми виходили з цієї засідки, по нас працював снайпер, по нас працював міномет. Вкривалося все – якісь ямки, воронки від “приходів”. Ми ховалися, де могли. Тобто ми відійшли на безпечну дистанцію, а потім перейшли на штурм – і штурмонули їх там“, – згадує воїн тероборони.

Про свої цілі Віталій говорить просто: вигнати загарбників зі своєї землі, повернути території та повернутися до справжнього цивільного життя: “Щоб у моїх рідних була безпека, щоб мої діти могли спокійно ходити нашою землею”.