Ми навіть робили труни – мер Чугуєва, міста, яке встояло попри все

Міський голова і начальниця МВА Чугуєва Галина Мінаєва не любить, коли її місто називають “фортецею”. Хоча в епіцентрі російського вторгнення цей райцентр Харківщини опинився з перших хвилин 24 лютого 2022 року. Ракети летіли по військовому аеродрому і місцях базування 92-ї механізованої бригади. Від численних “прильотів” із першого дня страждали цивільні, почалися руйнації.

“Коли я виїхала в мікрорайон, де були перші прильоти ракет, побачила будинки, що палали, поранених, я дивилася на це все – і мені здавалося, що це якийсь сон або фільм. І я не могла повірити, що знаходжуся в епіцентрі цього жахіття”, – пригадує Мінаєва.

Понад чотири роки Чугуїв – одна з цілей постійних російських повітряних атак. Попри це місто живе. Опалення вдалося відновити просто під носом у росіян навесні 2022 року. Надважку зиму 2025-2026 років також прожили з теплом попри блекаути. Навіть відновили всесвітньо відомі Рєпінські пленери та зберегти художню школу для дітей. Як не здається та про що мріє Чугуїв, його керівниця розповіла МГ “Об’єктив”.

В укриттях дітям влаштували кінозал

Перші управлінські рішення, які приймали в Чугуєві в лютому 2022 року, не були глобальними. Просто робили те, що могли, в умовах нової реальності.

“Ми люди цивільні, і ми не розуміли, що маємо робити. Чи ми маємо шукати десь зброю, захищати громаду? Чи ми маємо робити все можливе і неможливе, щоб люди були в безпечному середовищі, чи мали займатися евакуацією? Тоді ми зрозуміли одне: люди ховаються у підвалах житлових будинків. І ми маємо зробити необхідне, щоб вони мали можливість там хоча б присісти чи лягти. Буквально перед війною нашій територіальній громаді передали оздоровчий табір. І ми організували звідти завіз всього необхідного у підвали, щоб створити людям відповідні умови”, – розповідає мер Чугуєва.

Тим більше, що артобстріли не вщухали аж до Харківського контрнаступу.

“Наші лікарі обходили всі ці укриття, надавали допомогу дітям, людям похилого віку. Тому що переживання, тиск, зима, холодно, люди хворіли. І наші лікарі дійсно були героями свого фронту. А для дітей вчителі в укриттях крутили діафільми, якісь фільми показували, робили кінозали, щоб малечу відірвати від того жахіття на поверхні”, – пригадує Мінаєва.

Називали труни “фруктовими ящиками”, щоб не було страшно

У перші тижні й місяці повномасштабки в Чугуєві зіткнулися із дефіцитом товарів і продуктів. Логістика з обласним центром була порушена, магазини зачинені. Усі дороги на місто прострілювалися.

“Були жінки, яким треба було народжувати, і не було можливості купити необхідне для новонароджених. І ми тоді шукали, хто з бізнесу залишився в громаді, щоб можна було відкрити магазини, купити в них все необхідне, передати породіллям і до пологого будинку. Ми думали, як нагодувати людей, і було багато в громаді літніх. На жаль, як дітки народжуються, так і старі люди помирають. Це життя, і воно, як кажуть, у різних барвах. Були в нас такі випадки, коли люди одинокі помирали, а їхні діти виїхали. І нам треба було ховати цих людей. І мої заступники, мої колеги виконували всю цю роботу, яку мали б виконувати ритуальні служби. Але їх тоді не було в Чугуєві. І ми навіть робили свого часу труни. І для того, щоб це не було так страшно, ми їх називали “фруктові ящики”, щоб не лякати нікого, чим ми займаємося. Скільки у нас залишилося “фруктових ящиків”?, – ділиться Галина Мінаєва.

Боротьба за тепло в оселях триває з весни 2022 року

У 2022-му ні в кого не було розуміння, що буде далі, тож комунальники міста просто розв’язували нагальні проблеми. У Чугуєві росіяни у перші дні вторгнення розбили три котельні. У березні й навіть квітні 2022-го було холодно.

“І ми намагалися відновити роботу котелень, тому що у місті залишалися люди. У нас не було достатньої кількості необхідних матеріалів для відновлювальних робіт. Тоді об’єдналися всі служби, об’єднався бізнес. Мені хлопці телефонували та казали, що ми можемо дати електроди. Хтось каже: ми можемо дати кисень. Хтось каже: ми можемо руками зробити певний вид робіт. І нам тоді вдалося відновити дві котельні. Одну не вдалося, тому що вона була в дуже небезпечному районі, і ми не мали там можливості працювати. І люди тоді грілися в одному із навчальних закладів. Але ми вистояли, ми відновились”, – пригадує важку весну 2022 року мер Чугуєва.

Попри війну, сьогодні в Чугуївській громаді живуть понад 48 тисяч людей, серед яких майже 12 тисяч – переселенці. Тепер перед містом зовсім інші виклики, адже ворог продовжує гатити по критичній інфраструктурі. Попри це минулий опалювальний сезон Мінаєва називає дуже вдалим, хоча Чугуїв і занурювався у повний блекаут.

“85% абонентів нашої громади мали постійне тепло, навіть коли не було світла. Тому що ми досить довго працювали, майже два роки, щоб залучити обладнання до нашої громади, а потім провести всі роботи з проєктування та монтажу когенераційних установок. Ми намагалися відпрацювати найгірші сценарії, щоб місто жило, а люди мали можливість отримувати елементарні комунальні послуги”, – пояснює міський голова.

“Хотілося б все зберегти у Чугуєві, але не все залежить від нас”

Назва “місто-фортеця” їй не подобається, тому що пов’язано з чимось войовничим, каже Галина Мінаєва. Для неї Чугуїв, попри історію гарнізонного міста, перш за все – батьківщина видатного митця Іллі Рєпіна, куди з усього світу з’їжджалися художники. Тому під щоденними обстрілами усіма силами намагаються зберегти культурну спадщину. У 2024-2025 роках росіяни пошкодили Штаби військових поселень і покрівлю Торгових рядів – пам’ятки національного значення. Але комунальники вже закрили дах Торгових рядів по контуру, щоб запобігти подальшому руйнуванню.

“Хотілося б усе зберегти, але не все залежить від нас. Тому що по місту, на жаль, сьогодні й “шахеди”, й “ракети” прилітають. Але ми робимо все, щоб і матеріальні речі зберегти, і культурні традиції”, – розповідає Мінаєва.

Знаменитий міжнародний рєпінський пленер у 2022 році не відбувся – через повномасштабне вторгнення. Але вже наступного року художній фестиваль відновили, нехай і в режимі онлайн.

Також у Чугуєві продовжує працювати дитяча художня школа, де діти навчаються очно – у місті створили для них необхідні безпекові умови. Поки в місті є діти, в ньому є життя, не приховує гордості Мінаєва.

Фото: Галина Мінаєва/телеграм

“Зараз немає часу думати про вибори, політичні проєкти – багато роботи”

Саме в заходах із дітьми вдається зараз знаходити сили та натхнення для щоденних справ, зізнається керівниця громади: “У нас бувають звітні якісь заходи. І коли ти там посидиш хвилин 40, годину, виходиш звідти – і в тебе зовсім немає ніякої втоми. Ну, і, звісно, в мене є мій улюблений песик, який дуже підтримує емоційно”, – посміхається мер міста, яке не мало б стати фортецею.

Видається, що найбільш несподіваним із наших запитань для Мінаєвої стало таке: чи буде вона балотуватися на наступних виборах міського голови, коли нарешті буде можливо їх провести.

“Найголовніше сьогодні – щоб закінчилася війна. Зараз немає часу думати про якісь вибори, політичні проєкти. І ми маємо знов-таки зробити все необхідне, щоб в громаді залишалися люди, щоб ті, хто поїхав, повернулися до своїх домівок, бо як би там не було добре, але дома краще. Тому в нас дуже багато роботи”, – каже мер.