“Швидка” в окупації на Харківщині пережила ультиматуми, погрози та обстріли
Під час окупації частини Харківської області на територіях, де часом не було ні газу, ні води, ні світла, ні зв’язку, продовжувала працювати “швидка допомога”.
Лікарі “екстренки” за цей час врятували сотні (а може й тисячі) життів. Але самі пережили й стреси, і погрози окупантів, і обстріли. На жаль, троє співробітників “швидкої” на Харківщині загинули. Подробиці роботи медиків “екстренки” в умовах війни МГ “Об’єктив” розповів директор Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Віктор Забашта.
“Ультиматуми, звичайно, були і погрози були. Вони величезне навантаження витримували, але всі працювали, як могли”, – поділився Забашта.
Він також розповів, що, наприклад, в Ізюмі фельдшер деякий час працював сам і ходив на виклики пішки – під обстрілами.
“Якийсь час екстрену медичну допомогу населенню практично самостійно надавав старший фельдшер відділення Сергій Боцман. Я його благав: там небезпечно, постійні обстріли. Саме відділення постраждало. Їдь. Він відповідав, що залишиться, бо люди чекають від “екстренки” підтримки. Деякий час він не їздив, а ходив на виклики. У Сергія Боцмана російські військові чотири рази проводили обшуки вдома, зривали підлогу”, – навів приклад Забашта.
Читайте також: Поранених “швидка” несла до лікарні на руках: як працювали медики в Ізюмі
Незважаючи на це, на всіх окупованих територіях система “швидкої” продовжувала працювати. Більше того, лікарі отримували зарплати та навіть продуктові набори з “великої землі”. Докладно про роботу системи екстренки на Харківщині з початку повномасштабного вторгнення РФ – в інтерв’ю Віктора Забашти МГ “Об’єктив”.





