30 км на велосипеді до доньки: як виживають без електричок на Харківщині 📹

Через безпекову ситуацію залізничне сполучення на півночі Харківщини скоротили — тепер електрички доїжджають лише до Дергачів. Далі люди добираються пішки, попутками, таксі, а деякі — долають десятки кілометрів на велосипедах. Місцева влада намагається налагодити логістику разом з Укрзалізницею та військовими, але через постійну загрозу дронових атак знайти водіїв, готових ризикувати, поки не вдалося.

Залізничне сполучення поступово відповзає із півночі Харківщини. Маршрут електричок у бік держкордону, який закінчувався у Слатиному, скоротили. Від харківської окружної дороги до Дергачів – близько 10 кілометрів. Тепер це кінцева. Далі лише своїм ходом.

Тетяна Ісаєва, мешканка села Безруки, регулярно їздить до Харкова. Тепер це вдарить по кишені жінки, яка працює санітаркою.

“До війни до Козачої Лопані ходила, потім почала ходити до Нової Козачої, потім до Слатиного. А зараз вообще до Дергачів. Ми доїжджаємо до Дергачів, потім ловимо попутки, і попутками доїжджаємо до Безруків. А багато людей, які живуть ще далі. Таксі — дуже дорого. Таксі від Дергачів до Безруків — 400 гривень. Ну, хоча б гривень, ну, 50, це десь ось так. Туди 50, назад 50”, — каже Тетяна.

Діти жінки виїхали. Вона мешкає у сестри і чергове переселення не розглядає. “У мене зарплата 7 тисяч. Куди я поїду? Виїжджати нікуди. Я сама з Козачої Лопані. У Козачій Лопані ми вже виїхали, хату покинули. Зараз живемо у Безруках. Більше виїжджати нікуди“, – додає вона.

Володимир, мешканець селища Козача Лопань, просить знімати себе зі спини. Але його розповідь варта уваги.

“Я їду з Козачої Лопані велосипедом до Дергачів. Залишаю велосипед у знайомих у Дергачах, саджуся на поїзд і їду до Харкова. Зворотний шлях — такий самий. Ця дорога в мене зайняла з Козачої Лопані до Дергачів 2 години 5 хвилин. Але це з урахуванням того, що гарна погода та хороша дорога зараз”, — розповідає чоловік.

Тобто близько 30 км на велосипеді лише в один бік + електричка — це новий шлях, який чоловік долає, аби зустрітися у Харкові з донькою.

“Коли ходив поїзд до Слатиного, я намагався бувати там кожен тиждень. Ну а зараз — не знаю як”, — каже він.

Разом з Володимиром у Козачій Лопані, що на самому кордоні, лишаються ще чотири сотні людей. Чому? Відповідь лаконічна: “Я живу вдома”.

“А вам потрібні цензурні слова тільки? Магазинів немає, світла немає, газу немає. Цієї зими замерзло близько семи людей. Замерзли від морозу”, — характеризує чоловік життя у селищі. На питання, чи родичі не вмовляють його виїхати, відповідає: “Навіщо? Не буде цього! Я навіть слухати хочу”.

Юлія, мешканка Дергачівської громади, розповідає: “Добираємося пішки дві станції, щоб дістатися до роботи. Тому автобус, звичайно, потрібен”.

Олег, житель села Безруки, каже: “Як виходить, так і їду. Попутками добираюся до Дергачів, а в Дергачах сідаю на електричку. Хтось підвезе, хтось ні. Йду пішки, а що ж поробиш”.

За рік — це вже друге скорочення маршруту. Адже до липня 2025-го електрички ще доїжджали до Нової Козачої. Нині причина, як і тоді, — безпекова. Рано-вранці 24 березня росіяни спрямували FPV просто в електричку, що готувалась до відправлення з кінцевої станції Слатине.

Начальник Дергачівської МВА Вячеслав Задоренко пояснює: “Було повідомлення, що в бік населеного пункту рухається дрон. Люди, переважна більшість, пішли до укриття, а чоловік проігнорував повідомлення, залишився в електропотязі, в результаті чого він загинув”.

Такі ж укриття, як показує Задоренко у Дергачах, є на вокзалах й у Безруках, і у Слатиному. “Якщо є повітряна якась тривога, люди заходять сюди, у безпеці. Воно спеціально зроблене для того, щоб витримати удари дронів, FPV, “молнии” там. Тож укриття, бачите, надійне”, — зазначає він.

Але байдужість пасажира призвела до трагедії. І того ж дня — до скорочення маршруту.

В Укрзалізниці одразу ж заявили, що від Дергачів до Слатиного людей довозитимуть автобусами, які надасть місцева влада. І для Задоренка це стало несподіванкою.

“У нас є перевізник, який виграв цей тендер на цей маршрут. Саме з “Фрегатом” ми провели перемовини, він готовий навіть надати автобус, якщо буде бажання з місцевих людей або з волонтерів у когось сісти за руль. Але бажаючих сідати за руль, брати на себе відповідальність за життя людей, таких поки що людей в нас немає”, — розповідає Задоренко.

“Якщо б там була ситуація сьогодні, яка не несе ризику для життя людей, це питання було б однозначно вже 100% вирішено. Але на даний час ситуація вкрай складна. Дрони задають ударів кожного дня. І розуміємо, що ворог тероризує місцеве населення, для нього це буде переважна ціль саме вдарити в транспортний засіб, який буде накопичувати як можливо найбільшу кількість людей. Тому сьогодні згуртовуватись в населенних пунктах, сідати в машину по 20-30 чоловік в автобус — це вкрай небезпечно”, — додає він.

Адже навіть поодинокі цивільні автівки стають мішенями пілотів FPV. Нещодавно дрон влучив просто поруч з легковиком на шляху в бік Козачої Лопані. Навіть жінка на скутері стала об’єктом полювання FPV. Усі ці випадки були наприкінці березня.

Тож станом на тепер жоден автобус від Дергачів у бік кордону не ходить. Варіанти відновити логістику шукають — спільно з Укрзалізницею, ХОВА та в першу чергу військовими.

“Задача військових — перед станцією Слатине, умовно кажучи, куди доходить поїзд, знищувати повітряні цілі. Чим вони займаються на сьогоднішній день. Але знову-таки, гарантувати 100% знищення всіх цілей ніхто не може”, — зазначає Задоренко.

Декілька днів тому на громаду летіли десять “молний”, з яких збили вісім. Саме “молнии” переносять FPV аж до Дергачів — самотужки вони не долітають, говорить Задоренко. Щодо дронів на оптоволокні, проти яких РЕБ безсилі, то кінцевою точкою у громаді, якої вони діставалися, було село Замірці.

“Я до того, що дати людям конкретну інформацію стосовно часу, місяця, як воно буде — на сьогоднішній день це неможливо. Якщо військові погодяться дати прикриття, тоді можливо розглядати питання щодо відновлення частково якогось транспорту для підвозу людей”, — підсумовує начальник МВА.

Скасування електричок до Безруків чи Слатиного не передбачає евакуацію з цих населених пунктів. Але є нюанс. “Я рекомендував би дітей все ж таки вивезти зі Слатиного на безпечну територію”, — каже Задоренко і уточнює, що на сьогоднішній день питання примусової евакуації з цих населених пунктів не розглядають.

Задоренко пояснює: коли в інтерв’ю активно закликає виїжджати, має на увазі населені пункти, що межують з РФ. Звідти, за його словами, всіх дітей вже вивезли раніше.

“І коли ми звертаємось до людей з проханням евакуйовуватись, то наше завдання – не спустошення цих селищ або створення там умов для “сірої зони”, завдання – це зберегти життя цих людей”, — наголошує він.

Читайте також: Без світла залишилися сотні мешканців на півночі Харківщині 30 березня