Не знають, чи сіятимуть восени: як паливна криза вплине на фермерів Харківщини

Попри те, що ціни на пальне зросли удвічі через далеку війну на Близькому Сході, наразі підвищеного попиту на аграрну продукцію немає. Що ставить українських фермерів перед важким питанням: чи варто продовжувати вкладатися у нові врожаї попри збитки. Як бачать своє майбутнє аграрії, МГ «Об’єктив» дослідила на прикладі фермера з Лозівського району, в господарстві якого є як рослинництво, так і тваринництво, а досвід у галузі складає 46 років.

Дизельне паливо потрібно на посівну та генератори для корів

Перед кризою купував літр солярки за 55 гривень. Зараз ціна пальне доходить вже до 100 гривень за літр, каже фермер з Лозівщини Сергій Лобас.

«Це я в себе порахував, в мене невеличке господарство, 3000 гектар, що майже в два рази збільшилися витрати на паливо. Але це не все. Ми тримаємо невелике тваринництво, це десь близько 340 голів корів і 610 великої рогатої худоби в цілому. Якщо немає електроенергії, ми вимушені вмикати дизель-генератори. Слава Богу, що ми поставили два дизель-генератори і забезпечуємо своє тваринництво, але це ми рахуємо десь близько 3-4 тони на місяць. 4 тони помножити на 100 гривень – і виходить 400 тисяч гривень додатково ми витратимо на забезпечення свого тваринництва», – поділився Сергій Лобас розрахунками з «Об’єктивом».

Без мінеральних добрив врожаю озимих не було б

Але окрім цін на паливо по кишені фермерського господарства відчутно вдарило ще й підвищення цін на азотні добрива. До війни США та Ізраїлю з Іраном, азотні добрива у великих об’ємах виробляли з природного газу Саудівська Аравія, Катар, Оман, ОАЕ та Бахрейн. Країни Перської затоки є ключовими постачальниками азотних добрив: за різними оцінками, вони забезпечують близько 30–40% світової торгівлі карбамідом і близько 15% аміаку, а для карбаміду їхня роль у глобальній торгівлі може сягати майже половини обсягів.

Наразі через блокаду Ормузької протоки на ринку мінеральних добрив є дефіцит. Якщо перед початком війни в Ірані харківський аграрій купляв аміачну селітру по 23,5 – 24 тисячі гривень за одну тонну, то наразі ціна на це добриво сягає 40 тисяч. Оскільки власної селітри в Україні немає, українським фермерам обирати не доводиться – купують ту, що везуть з-за кордону.

А без мінеральних добрив ніяк, каже Сергій Лобас.

«Дивимося, як перезимувала озима пшениця. У цілому, непогано. Були деякі питання по озимому ячменю, але оці останні дощі, що прийшли ранньої весни, нам допомогли. Ми вже підкормили аміачною селітрою озимі пшеницю та ячмінь. Якби вчасно не зробили цього, то розраховувати на врожай нам би не довелося», – пояснює фермер.

Працюють у збиток через низькі ціни на аграрну продукцію і проблеми із ринком збуту

Попереду у харківських аграріїв ще посівна компанія. Сергій Лобас планує садити ярові культури, соняшник і кукурудзу.

«І це, я скажу, велике питання, тому що де ж ці кошти треба шукати. І ще велика проблема, яка вплинула на нашу економіку в цьому році та впливає на весняні польові роботи, – це різке зниження ціни на молоко. Перед цим молоко ми продавали по 23 гривні за літр, а зараз ціна впала до 15, тобто на 8 гривень. Це ми втрачаємо у господарстві близько 600 тисяч гривень на місяць через падіння цін на молоко. Натомість бачимо, що ціни на прилавках ростуть. У мене таке вперше за все життя – така криза цін на сире молоко, такого ще не було, мені 66 років, з яких я 46 працюю у сільському господарстві», – скаржиться фермер.

Наразі Кабмін відшкодовує з державного бюджету по 8 тисяч гривень на одну корову, але лише маленьким фермерським господарствам, які мають до 50 корів. Більшим виробникам нічого не перепадає.

Внаслідок усіх цих криз фермерське господарство з Лозівщини, як і чимало таких самих по всій Харківщині, зараз працює собі у збиток. Що буде сіяти та чи буде взагалі це робити у 2027 році, Сергій Лобас зрозуміє восени – після того, як криза вже розвернеться на повну.

«У чому парадокс ситуації: собівартість продукції зростає, дизельне паливо дорожчає, але ж ми не знаємо сьогодні, чи буде адекватна ціна на сільгосппродукцію, на те ж зерно, кукурудзу, молоко у подальшому. А зараз, я скажу на свій страх і ризик, немає адекватного росту цін на продукцію рослинництва, на те ж зерно чи кукурудзу. І навіть якщо попит буде, чимало з’їдає логістика. Зерно ми експортуємо через море, бо так найдешевше. І як воно буде і що відбудеться, ми ще не знаємо», – каже фермер.

А ще наразі українські аграрії зіткнулися із проблемою збуту своєї продукції. Коли у країні ще діяло Міністерство аграрної політики, саме його фахівці шукали нормальні ринки збуту й адекватні ціни для вітчизняних виробників.

«А зараз в Україні такого Міністерства немає. Там є якийсь відділ чи управління, але це вже трошки не те», – делікатно оцінює рівень роботи державного підрозділу харківський виробник.

Кабмін запровадив страхування воєнних ризиків для аграріїв

Днями Кабмін запровадив механізм страхування воєнних ризиків для аграріїв. Процедура передбачає відшкодування з бюджету до 60% сплаченої страхової премії, заявив перший заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тарас Висоцький.

“Доступ до агрострахування в умовах війни стає не просто фінансовим інструментом, а важливою умовою економічної стійкості. Саме тому уряд запровадив новий механізм: держава повертає до 60% страхової премії для аграріїв у прифронтових громадах і до 45% – для інших виробників”, – написав Висоцький на своїй сторінці у Facebook.

Також в Україні діє загальнонаціональна програма «Кешбек на пальне», згідно якої українці (в тому числі аграрії як фізичні особи) можуть отримувати відшкодування за пальне, придбане на АЗС.

Розмір кешбеку: 15% на дизель, 10% на бензин, 5% на автогаз.

Максимальна сума: до 1000 грн на місяць.

Якщо буде реальне відшкодування за паливо, звичайно звернеться за ним, каже Сергій Лобас. За словами фермера, загальний дефіцит для його господарства на період весняно-польових робіт склав до 15 млн грн.

Читайте також: Неможливість заправити авто і голод – чого чекати Україні через паливну кризу