Наталія Мицай живе по Сковороді: «Коли твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то ти щасливий»

У третій четверг листопада за ініціативи ЮНЕСКО світова гуманітарна спільнота святкує Всесвітній день філософії. Напередодні цієї дати директор Національного літературно-меморіального музею Г. С. Сковороди розказала нам про святкування цiєї урочистої дати та про свою життєву філософію.

— Які урочистості відбуваються у музеї Г.С. Сковороди до Всесвітнього дня філософії?
-До Всесвітнього дня філософії у Національному літературно-меморіальному музеї Г.С.Сковороди 13 років поспіль проходять студентські Сковородинівські читання, на яких юні дослідники розглядають питання філософії, краєзнавства, історії, музеєзнавства.

— Як Ви будете святкувати Всесвітній день філософії цього року?
— Цьогоріч відбудуться літературні читання в колі членів клубу «Шанувальників Сковороди». Гості пригощатимуться духмяним чаєм із цілющих трав, соковитими яблуками із сковородинського саду, варенням, звареним на «Яблучному пленері».

— Ваша робота у музеї Григорія Сковороди пов’язана з вашою особистою філософією?
— Так. Я обіймаю посаду директора музею майже 25 років та можу сказати, що філософія Сковороди підтримує мене у всіх моїх життєвих починаннях. «Хто добре захопився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити» – так казав Сковорода. А ще так: «Наслідуй пальму: чим дужче її стискає скеля, тим швидше й чудовіше вона росте вгору». І я у своїй роботі, долаючи труднощі, досягаю позитивних результатів.

— Який з афоризмів Сковороди для Вас самий важлиівий?
— Гасло мого життя: «Коли твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то ти щасливий». Від роботи, яку я виконую, я отримую задоволення, і тому щаслива. Взагалі, все людське життя — це дорога. Я впевнено по ній йшла. А глибоко пізнавши філософію Сковороди, відчула наскільки вона мені близька. Вся його творчість націлена на людське щастя і тому важлива для мене. «Прагнемо вершини, щоб принаймні оволодіти серединою», «Добро сам учись, якщо хочеш навчати інших», «Краще в одного розумного й добродушного бути в любові й пошані, ніж у тисячі дурнів». У цих висловах ховається вся сутність людського буття.

— Якщо пофантазувати та уявити, що вам зустрівся реальний Григорій Сковорода, про що б ви його запитали?
— Чи сподівалися Ви, що через віки Ваше подвижницьке життя сягне апогею світової слави?

— А про що б Ви розповіли йому?
— Ваш афоризм «Хто усім серцем просить, той уже має», — це про мене. Я прошу, щоб не було морозу, бо працюють скульптори — і погода нам годить; прошу морозу, бо потрібно встановити альтанку — і став вкривається кригою; потрібне ясне сонце для зйомок — і воно осяває все навкруг…