Діти війни: в Харкові – проблеми зі сном, за кордоном – булінг

З якими психологічними травмами стикаються юні українці та конкретно – юні харків’яни – МГ «Об’єктив» розпитала психологів. За їхньою інформацією, проблеми виникають і в тих, хто виїхав за кордон або в тилові регіони, і в тих, хто зараз живе у Харкові.

У Харкові до психологів звертаються, коли посилюються обстріли

Психологи з БФ «Голоси дітей», осередки якого працюють чи не в кожному обласному центрі України, зазначають, що кількість запитів на психологічну допомогу з боку маленьких українців і підлітків після повномасштабного вторгнення дуже зросла. У дітей, які живуть у прифронтових регіонах, рівень стресу через постійні обстріли набагато вищий, ніж у їхніх однолітків із заходу України, констатує Наталія Сосновенко, психологиня київського офісу БФ «Голоси дітей».

У Харкові кількість звернень по допомогу до психологів зростає, коли посилюються обстріли, зазначає Марина Дудник, психологиня харківського осередку «Голоси дітей».

«Більше потребують індивідуальних консультацій. А групові заняття відвідують менше – через страх за свою безпеку», – каже Дудник.

Причому стрес не ділить людей за пропискою: серед тих, хто потребує підтримки, однаково багато місцевих і переселенців.

«Діти молодшого підліткового віку не можуть самостійно подолати певні ситуації, тому просять, щоб батьки знайшли психолога. У підлітків більше соціальних труднощів, бо вони не можуть спілкуватися з однолітками, тому що втратили друзів і знайомих – багато хто виїхав з місця, де проживав. Або живуть у небезпечних місцях, де навчання дистанційне чи у змішаній формі, тобто знову мало живого спілкування. А підліткам важливе спілкування саме з однолітками, це їхній провідний вид діяльності. І нереалізація цієї потреби тягне за собою інші психологічні труднощі», – пояснює дитячі проблеми столична психологиня Наталія Сосновенко.

Харківські діти погано сплять і бояться темряви

Харківські діти найчастіше звертаються по допомогу через тривожність.

«Діти бояться вибухів, гучних звуків, і просто темряви, особливо після того, коли обстріли лунали саме вночі. Це дітей налякало настільки, що коли наступала ніч, у них виникала тривога», – розповідає Марина Дудник.

У цьому випадку варто працювати не лише з дитиною, а й з батьками, радять психологи.

«Бо від батьків багато залежить: як діти будуть сприймати ту чи іншу ситуацію, реагувати на вибухи й обстріли. Як би ми там не намагалися стабілізувати дитину, якщо поряд із нею не буде емоційно стійкого дорослого, дитина ніколи не почуватиметься у безпеці», – пояснила харківська психологиня.

ПТСР виявили у майже половини опитаних дітей

Ті діти, що евакуювалися до безпечних місць, нерідко стикаються в нових школах із булінгом. І хоча цькування траплялося і до повномасштабного вторгнення, зараз таких запитів побільшало, визнають спеціалісти.

Більш поширеними розладами у дітей є хронічний стрес, порушення сну, емоційна нестабільність, ризикова або агресивна поведінка, перелічує Наталія Сосновенко. А ще – зниження когнітивних здібностей. Це відмічають і вчителі, і вихователі у садочках, і, власне, діти та батьки.

«Так влаштована наша нервова система і психіка, що когнітивні функції не працюють на всі 100%, коли є довготривалий вимушений стрес, в якому ми зараз перебуваємо. Щоб запам’ятати певний матеріал, потрібно більше часу і більше зусиль для дитини. Психіатри нашого фонду говорять, що у дітей поширені тривожні розлади, депресивні стани, соматичні прояви. І ПТСР – у 2023 році його діагностували у 44% тих, хто потрапив у дослідження. Припускаю, що зараз процент вищий», – каже психологиня з Києва.

Через війну про суїцид думають навіть 10-річні діти

Також фахівці нерідко спостерігають, як діти внаслідок сильного стресу регресують: починають бавитися дитячими іграшками, до яких давно вже втратили цікавість. А підлітки раптом занурюються у мультики або фільми, котрі переглядали в більш юному віці. Причина – під час стресу дитина емоційно повертається в той стан, коли відчувала себе більш захищеною, коли їй було комфортно.

Також психологи нерідко фіксують соматичні скарги, коли голова болить або спина, але лікарі не знаходять причини цієї хвороби.

Помітно знизився й вік суїцидальних думок і самоушкоджувальної поведінки в дітей, зазначають психологи. Якщо раніше це було притаманно старшим підліткам, то зараз спостерігаємо думки про власну смерть у 10-річних дітей, зазначає Сосновенко.

Загострення цього прояву пов’язане саме з війною, бо дітям складно її проживати. Деяким підліткам дуже важко уявити власне майбутнє, вони не можуть його спланувати, як робили їхні однолітки до повномасштабного, коли думали, що закінчать школу, підуть вчитися в університет – і все буде добре, пояснює Марина Дудник.

А ще чимало дітей зараз стикаються з втратою. Причому їх бентежить не втрата домівки та нажитого – це більшою мірою пригнічує батьків. Діти боляче переживають втрату близьких родичів, друзів або навіть знайомих.

Родини повертаються до Харкова через дітей

Війна спровокувала масову міграцію українців всередині країни та за кордон. Але навіть зараз є родини, які повертаються на Батьківщину через дітей, які не змогли адаптуватися на новому місці.

«Багато родин поверталися до України саме через дітей. За всі країни не скажу, але клієнти, діти яких стикалися із булінгом у школі, тимчасово мешкали в Польщі та Німеччині. Важко було дітям мову вивчити, важко адаптуватися до нових умов життя. Діти самі проговорювали, що дуже хотіли повернутися. Або, навіть якщо це була Україна, то вони все одно мріяли саме про Харків, про дім», – каже Марина Дудник.

Багато батьків з-за кордону звертаються й на онлайн-лінію психологічної допомоги у БФ «Голоси дітей». Причина – малі українці або починають завдавати собі шкоди, або взагалі хочуть вкоротити собі віку. Такі юні пацієнти можуть отримати до 10 безплатних консультацій з психологом.

Але були й такі родини, чиї діти навпаки хотіли поїхати з Харкова через обстріли, зазначає Марина Дудник.

«Куди завгодно, аби лише не чути вибухів. І там вже батьки опиралися переїзду. Вік дітей приблизно 10-12 років», – каже психологиня.

Найвищий рівень розладів – у дітей, яких вивезли з окупованих територій або РФ після депортації туди

Але чи не найбільших психологічних травм зазнали українські діти, які повертаються з тимчасово окупованих територій або з депортації. Психологи БФ «Голоси дітей» із 2023 року працюють з такими підопічними, супроводжуючи їх із перших днів після повернення до України.

«У цих дітей рівень стресових і тривожних розладів набагато вищий. Бо вони тривалий час перебували в умовах не лише війни, а ще й насильства, морального і почасти фізичного. Вони не могли отримувати медичну допомогу без російського паспорта. Не могли продовжувати навчатися в українських школах, навіть онлайн. Бо через це окупаційна влада могла дитину вилучити з родини або відправити «на підвал». Були діти, які бачили, як розстріляли їхніх близьких», – розповідає Наталія Сосновенко.

А на російському кордоні українські діти з ТОТ стикалися з моральним тиском. Є такі, котрі змогли повернутися до України лише з четвертої спроби.

«Ми справляємося з тривожністю. А потім до будинку дитини «прилітає»

Щоб позбутися психологічної травми, дитині потрібно чимало часу, але кожен випадок унікальний. Тому прогнозувати термін, за який відбудеться зцілення, важко, кажуть психологи.

«Якщо ми говоримо про країни, які мають досвід війни, Югославія або Ізраїль, то не було подібного тому, що зараз проживає Україна. Дитина разом із психологом вчиться, як новим способом реагувати на стресові ситуації. Але ми справляємося з однією ситуацією, наприклад, тривожністю, і потім, умовно, «прилітає» дитині в будинок. І це вже інша реакція. Якщо ж говорити про довготривалий стрес у дітей, які зараз повертаються з окупації, після депортації, то декому потрібно було до року терапії», – зазначила Наталія Сосновенко.