Суди над захисниками: за зброю майже не виправдовують, за СЗЧ – не саджають

Офіцера ЗСУ Володимира Лялюка, який боронив Харків і Бахмут, а тепер ще й навчає військових як інструктор, судять за незаконне зберігання трофейної гранати. Її чоловік лишив у наплічнику, повертаючись з бойових позицій у свою квартиру в Харкові. Гранату знайшли в офіцера під час обшуку – і відкрили проти нього карну справу за статтею 263 – незаконне зберігання зброї. Спецпрокуратура каже, що таким чином намагається контролювати обіг зброї в Україні. МГ «Об’єктив» дослідила, наскільки 263 стаття – поширена історія в країні, як зазвичай завершуються подібні справи і провадження за 407-ю статтею, котра відома як СЗЧ (самовільне залишення частини).

За зберігання зброї виправдувальних вироків майже немає

Кількість зареєстрованих правопорушень за статтею 263 зросла майже у 7,5 року від початку повномасштабного вторгнення. Про це свідчить статистика, яку МГ «Об’єктив» отримала від Офісу Генерального прокурора.

Якщо у січні-лютому 2022 року була 1371 кримінальна справа через незаконне зберігання зброї, то наприкінці 2022 року – вже 9221 таких правопорушень. Наступні два роки кількість лише зростала: 10366 у 2023 році та 10163 у 2024 році. У 2025-му намітився невеликий спад: правопорушень за незаконне зберігання зброї зареєстрували 9948.

Цікаво, що половину справ за статтею № 263 відкрили не лише щодо військовослужбовців і не лише там, де тривають активні бойові дії, а в кожній, без винятків, області України. У добрій половині справ фігурують цивільні. Завдяки запиту до Генпрокуратури ми отримали відповіді від усіх судів і прокуратур, окрім Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону. І дослідивши понад 100 відповідей, визначили, що виправдувальних вироків через незаконне зберігання зброї та боєприпасів небагато. Якщо вже справа дійшла до суду, то переважна більшість вироків за цією статтею– обвинувальні.

А випадки, де військові не отримали реальний строк, здебільшого пов’язані з тим, що підсудні пішли на угоду, визнавши свою провину.

«За 263-ю статтею ми готові були йти на угоду, навіть пропонували прокуратурі це, щоб Лялюк повернувся на службу і його просто перестали тягати по допитах. Бо кожного разу приїхати на допит – це складне завдання, потрібно отримати дозвіл від керівництва. Але у нас ще жодного судового засідання не було по цій справі – перенесення аж на 8 квітня», – розповіла адвокатка Володимира Лялюка Лариса Матвеєва.

Не декриміналізувати, а розмежувати

У 2022 році була спроба декриміналізувати 263 статтю для військових. Адже на початку повномасштабного вторгнення на полях бою та під час звільнення окупованих територій українські захисники збирали трофейну зброю або взагалі знаходили цілі арсенали, які розбирали і використовували задля захисту та під час наступальних операцій. Але петиція не зібрала потрібної кількості голосів для подальшого розгляду.

Голова підкомітету з питань кримінального законодавства та протидії злочинності у Верховній Раді, харківський нардеп Олександр Бакумов сказав МГ «Об’єктив»: вважає, що краще взагалі не торкатися цієї статті, бо якщо пом’якшити контроль, силовики зрештою не зможуть зупинити той вал зброї, який може піти з фронту.

Просто декриміналізувати статтю №263 буде неправильно, а ось розмежувати відповідальність для цивільних і військових, зробити прозорими механізми – треба, наголошує Лариса Матвеєва. Адвокатка наполягає, що в законі має бути прописано, за яких обставин і де саме військовослужбовець може перебувати зі зброєю.

«Як забезпечити зберігання зброї поза місцем служби, особливо під час розміщення військових у зонах проведення бойових дій, де вони фактично з поля бою йдуть по хатах. Де ця межа? Торгівля ж військовими зброєю – там навпаки повинна бути підвищена відповідальність. Але в нас просто все до купи», – каже адвокатка.

Причиною СЗЧ часто стає конфлікт із керівництвом підрозділу

Ще одне правопорушення, яке набуло величезних масштабів за роки повномасштабної війни, це ст. 407 КК України – самовільне залишення військової частини (СЗЧ). СЗЧ стало одним із найпоширеніших злочинів у 2024-2025 роках, зазначають юристи і правозахисники. І головними причинами самовільного залишення військової частини найчастіше є бажання змінити підрозділ або вижити попри некоректні, з точки зору військовослужбовця, накази командування.

Причиною СЗЧ може бути конфлікт, у першу чергу – з керівництвом, яке принижує чи безвідповідально ставиться до особового складу, робить висновок зі свого адвокатського досвіду Матвеєва.

«Була конфліктна ситуація по одному з наших клієнтів. Хлопець-айтівець, який, хоч і є людиною з вадами здоров’я, пішов добровольцем на фронт ще в березні 2022 року. У нього в підрозділі виникло непорозуміння. І цей конфлікт переріс у таку форму особистих неприязних стосунків і зневаги з боку керівництва, що я просто зі сторони не могла зрозуміти, як взагалі таке можливо. Там приниження на приниженні було. Ми шукали виходи на генералів, щоб просто дали можливість перевести хлопця в інший підрозділ. А його не відпускали, неможливо було вирішити питання з переведенням. Врешті-решт ми змогли врегулювати це питання без СЗЧ. Але звісно, що це питання довіри підлеглих до командира», – поділилась харківська юристка.

Офіс Генерального прокурора відмовився назвати кількість СЗЧ

Аби дізнатися точну кількість військових, які пішли в СЗЧ, МГ «Об’єктив» звернулася із запитом до Офісу Генерального прокурора. Натомість державні обвинувачі послалися на неможливість розголошувати таку чутливу інформацію під час повномасштабного вторгнення.

«Надання та оприлюднення відомостей про кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) в умовах воєнного стану може спричинити істотну шкоду державним інтересам, дискредитувати Сили оборони, стати інструментом інформаційно-психологічних операцій, спрямованих на підрив довіри до військового керівництва та системи мобілізаційної підготовки, що створює ризики для оборонної діяльності та інформаційної безпеки держави, негативно впливати на підтримання обороноздатності країни. Зазначені обставини свідчать, що шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. З огляду на викладене надати запитувану інформацію в цій частині не представляється можливим», – відповіли на офіційний запит в Офісі Генерального прокурора.

Обвинувальних вироків за СЗЧ – одиниці

Попри таку позицію ОГП, 14 січня 2026 року новопризначений міністр оборони України Михайло Федоров під час виступу у Верховній Раді публічно озвучив, скільки українців здійснили СЗЧ. За словами Федорова, 2 мільйони українців перебувають у розшуку та ще 200 тисяч самовільно залишили військову частину. Хоча ця цифра теж не повністю відповідає реальній картині. Адже ще до того, як Офіс Генпрокурора України закрив статистику щодо кількості дезертирств і СЗЧ, відповідаючи на запит “Української правди”, в ОГП інформували: з січня 2022-го по вересень 2025-го зареєстровано 235 646 кримінальних проваджень за СЗЧ, 53 954 – за дезертирство.

Аби зупинити цю навалу, Федоров пообіцяв, що організує аудит територіальних центрів комплектування, ЗСУ та Міноборони, а ще – наполягатиме на збільшенні грошового забезпечення для військових.

Щодо вже відкритих справ, то проаналізувавши відповіді прокуратур і судів з усієї України на запит МГ «Об’єктив», ми дійшли висновку, що абсолютну більшість проваджень, відкритих за статтею 407, не доводять до суду, оскільки обвинувачувані повертаються на службу, почасти до іншого підрозділу. Обвинувальних вироків по СЗЧ дійсно одиниці.

Читайте також: РФ атакує і гаражі і підприємства – Синєгубов про наслідки “прильотів”