• Вт 18.06.2024
  • Харків  +24°С
  • USD 40.65
  • EUR 43.54

“Хочемо свій Саржин яр”: харків’яни з ХТЗ розбирають звалище біля річки

Репортаж   
“Хочемо свій Саржин яр”: харків’яни з ХТЗ розбирають звалище біля річки

Замість місця, де можна відпочити в тіні біля води в літню спеку – звалище. Ще й каналізаційні стоки. До десяти жителів району ХТЗ у Харкові не змогли змиритися з тим, на що перетворився яр Мокрий Жихор. Вирішили: хоч малими силами, але створять райський куточок. Підрахували: якщо їх буде стільки ж, прибирання та благоустрій займе до трьох років. Але люди все ж не втрачають надію на допомогу чиновників і місцевих жителів. Що вже відповіли в мерії та екоінспекції, активісти розповіли кореспондентам МГ “Об’єктив”.

Харків’янка Галина Краснобрижа щонеділі, а іноді також у будні прибирає яр Мокрий Жихор – потенційний острівець затишку в мікрорайоні ХТЗ. Яр вже не одне десятиліття являє собою сміттєзвалище.

Жінка називає себе альпіністкою, бо щоразу спритно вилазить на схил, аби згребти вниз різноманітний мотлох. Саме так, з граблями, посміхається Галина, і проводить власну пенсію. Говорячи про свою мрію, жінка не стримує емоцій.

«Я дуже сподіваюся, що війна закінчиться нашою перемогою. І будемо тут відпочивати», – каже Галина.

У жінки четверо онуків, які нині у Львові. Саме для них неподалік дому хоче створити таке ж місце, як Саржин яр на Павловому Полі. Бо туди, каже, возити дітей далеко і не зручно.

«Коли будували ХТЗ, то там були дуже великі плани, які зруйнувала Друга світова війна. В яру планували санаторій, будинок відпочинку. Дика правда», – розповідає Галина.

Жінка каже про соцмістечко «Новий Харків», глобальні плани на створення якого на території сучасного району мали у 1930-х роках, коли тут побудували тракторний завод. На звалище яр, за даними департаменту будівництва та шляхового господарства міськради, почав перетворюватися ще до забудови схилів.

«На початку війни, коли не було зовсім ніякої води, ми ходили до джерел. Жихорець нас просто врятував у перший місяць. І тепер наша черга рятувати Жихорець», – каже Галина.

Жихорець – мала річка, що бере початок від станції метро «Імені О.С. Масельського» і впадає в Уди у селищі Жихор. Перша згадка про неї датується 17-м століттям. Позначена вона й на мапі Харківського повіту.

З розбудовою району річку частково засипали землею і перетворили на дощовий колектор. Житель ХТЗ Юрій Гаврилюк розповідає, що колись трохи нижче за річищем люди купалися, а нині навіть у такій воді з’явилася риба.

«Те, що річка маленька, не говорить про відсутність в неї немає потенціалу. На цій малій річці в районі аеропорту стоїть велика водойма. На маленьких річках можна робити ставки, рибацькі водойми», – пояснює ще один член ініціативної групи Руслан Аксьонов.

Хлопець, якому стала небайдужа доля річки, самотужки першим взявся її розчищати.

«Мета – щоб наші люди змінили своє ставлення до річок, враховуючи, що Харківщина це взагалі маловодний край. Уди, Сіверський Донець – їх небагато. А от, наприклад, Жихорець, Студенок, Рудка, на Салтівці ще Манжосів яр. Їх слід цінувати», – впевнений Руслан.

Коли Руслан зрозумів, що сам не впорається, кинув заклик у соцмережах. Гуртом за роботу взялися цьогоріч у травні, і з того часу провели 23 толоки. Це український аналог радянського суботника. Збираються люди щонеділі, а іноді й у будні. Проте наразі рекорд – це десять учасників, регулярно ж приходять четверо. Зараз активісти дещо змінили тактику: розчищають вже не річку, а схили, бо з кожною зливою сміття знову опиняється у воді.

«Усе це ручна праця. Не кожен на це наважиться і не кожен бачить в цьому якийсь результат. Але результат напевне є. Взагалі тут можна все що завгодно знайти. Сміття в основному побутове. Є і будівельне. Усе в купі. Побутове ми намагаємося сортувати в мішки – поліетилен, биті склянки. Що стосується будівельного сміття, це взагалі важке питання, що з ним робити», – зізнається Руслан.

Є випадки, коли активістам додають роботи місцеві. Нещодавно один з учасників став свідком, як мешканці скинули в яр сміття з тачки та пішли, як ні в чому не бувало. Руслан вважає, що якби територія була чистою та впорядкованою, люди б не наважилися викидати сюди непотріб.

На цей час активісти провели тільки один збір коштів. На 1900 мішків для сміття через платформу «Моє місто» залучили 10 тисяч гривень від небайдужих. З них вже наповнили близько двох сотень. Проте нагору ще жоден не підняли – усі вони стоять на галявині неподалік річки. Юрій Гаврилюк каже, що ідею збирати гроші на техніку, яка б вивезла сміття, поки що відкидає. Чоловік не впевнений, що люди жертвуватимуть гроші на таке під час війни.

Аби привернути якнайбільше уваги до своєї ініціативи, активісти запрошують ЗМІ, викликають екологів та поліцію, пишуть звернення.

Цього разу завітав ексдепутат міськради Дмитро Маринін. Він порадив звертатися до начальників із благоустрою районів, голів районних адміністрацій. Активісти ж, навпаки, починали згори, з урядової «гарячої лінії». Та переадресувала запит на міськраду, а та – на райони. Перша зустріч з комісією в яру відбулася 1 травня. У ній взяли участь представники департаменту ЖКГ, райадміністрацій, КП «КВЗК» та еколог.

«Ми їх не всіх змогли, до речі, до яру затягнути. І там прозвучало, що це не річка, а каналізація, а яр – сміттєзвалище. І його почистити неможливо. У комунальному підприємстві зливової каналізації сказали, що вони відповідають за річку і прибережну зону. Схили – це не їхнє. Схили це Індустріальний і Немишлянський райони. Вони пишуть нам листи», – розповідає Галина.

Зокрема, у відповіді департаменту ЖКГ міськради значиться: «Для ліквідації виявлених місць накопичення сміття та сухостійних дерев необхідне застосування спеціальної техніки, служб і філій комунальних підприємств, яке на сьогодні використовується у заходах, спрямованих на підготовку житлового господарства та соцсфери до роботи в осінньо-зимовий період».

Також у відповіді наголошується: яр обстрілювали росіяни, тому перш за все його треба перевірити на наявність вибухівки. Її ініціативна група ще не знаходила, проте траплялися набої. Руслан не виключає, що часів вже цієї війни.

У департаменті ЖКГ підтверджують, що КП «КВЗК» не обслуговує схили. І водночас в іншому абзаці повідомляється: із травня прибрали сміття з 900 квадратних метрів схилу, вирізали поросль та сухі гілки і вивезли на полігон. Активісти стверджують: ця цифра значно завищена. Хоч, дійсно, комунальники розчистили майданчик біля річки від сухостою.

«Вони прибрали зовсім маленьку ділянку, 5 на 5 метрів. Оце й все. А от жителі вулиці Раскової не натішаться, бо вони на біс її прибрали. Як прибрали – згорнули вниз. Ми знову скаргу, що нічого не робиться. І вони знову прибрали вулицю Раскової», – говорить Галина.

До всього, на схилі, що поряд із приватним сектором, люди виявили стокову трубу. Вона розійшлася, і з отвору всі нечистоти ще у травні стікали до річки, розповідає Юрій. Констатує: після їхніх скарг потік з труби припинився.

«Ця труба, як так думаю, що переливний варіант, коли переповнюються фекальні колодязі, верхня рідка складова стікає сюди, щоб її не відкачувати і не платити гроші. У приватному секторі нагорі немає каналізації у принципі», – стверджує Юрій.

Екоінспекція підтвердила забруднення і води у річці, і ґрунту. У КП «Харківводоканал» відповіли, що труба не їхня. Тож екологи написали листи до міськради і правоохоронних органів, аби ті встановили причетних до її появи і використання.

У відповідях департаментів міськради обіцяють, що не залишать людей сам на сам з яром і допомагатимуть з прибиранням. Тож активісти готуються приймати техніку і прибирають з дороги ясенелистий клен, що заполонив увесь яр.

«Щоб почистити дорогу, довелося трошки попиляти. Усе-таки є надія, що вдасться якусь малу механізацію сюди загнати.  Бо ж скільки потрібно часу, щоб руками це прибрати – а якщо підігнати маленький навантажувач, екскаватор, то раз -раз  і все», – каже ще один учасник толоки Сергій.

Клен ясенелистий – агресивна рослина, кажуть активісти. Тож впевнені, що питань в екоінспекції щодо його вирізання не буде. Про інші дерева, як-от липи чи осики, піклуються та намагаються зберегти. Якщо на дорозі знаходять канадські клени, їх пересаджують.  А Галина вже купила насіння трави, якою хоче укріпити схили.

«Ми не будемо зупинятися. За рік, два, три – ми все приберемо самі. Навіть якщо вони не будуть нам допомагати», – наголошує Юрій.

У Харкові та області вже є позитивний досвід, коли небайдужі розчищали від сміття річки. Протягом 2021-го проводилася акція «Чисті Уди» і того ж року на річці встановили перший в Україні сміттєуловлювач. Активісти очищають його і під час війни. До цього сміттєві острови на Удах також розбирали дачники, які самоорганізовувалися і залучали техніку.

Матеріал підготовлений за підтримки  ГО «Інтерньюз-Україна»

Автор: Олена Нагорна
Популярно

Ви читали новину: «“Хочемо свій Саржин яр”: харків’яни з ХТЗ розбирають звалище біля річки»; з категорії Репортаж на сайті Медіа-групи «Обʼєктив»

  • • Більше свіжих новин з Харкова, України та світу на схожі теми у нас на сайті:
  • • Скористайтеся пошуком на сайті Обʼєктив.TV і обов'язково знаходите новини згідно з вашими уподобаннями;
  • • Підписуйтесь на соціальні мережі Обʼєктив.TV, щоб дізнатися про ключові події в Україні та вашому місті;
  • • Дата публікації матеріалу: 29 Серпня 2023 в 13:07;
  • Кореспондент Олена Нагорна у цій статті розкриває тему новин про те, що "Замість місця, де можна відпочити в тіні біля води в літню спеку – звалище. Ще й каналізаційні стоки. До десяти жителів району ХТЗ у Харкові не змогли змиритися з тим, на що перетворився яр Мокрий Жихор. Вирішили: хоч малими силами, але створять райський куточок. Підрахували: якщо їх буде стільки ж, прибирання та благоустрій займе до трьох років. Але люди все ж не втрачають надію на допомогу чиновників і місцевих жителів. Що вже відповіли в мерії та екоінспекції, активісти розповіли кореспондентам МГ “Об’єктив”.".