Сьогодні 4 грудня: яке свято та день в історії

4 грудня 1918 року президент США Вудро Вільсон уперше в історії країни відплив до Європи для участі у Версальській мирній конференції. 1939-го в СРСР вийшов указ про розмежування областей між УРСР та БРСР, через який Україна втратила Берестейщину. 1987-го після аварії на ЧАЕС відновили роботу 3-го енергоблока.

Свята та пам’ятні дати 4 грудня

4 грудня в Україні стартує Всеукраїнський тиждень права.

У світі: Всесвітній день охорони дикої природи, День Волта Діснея, День списку Санта Клауса, День печива, День надзвичайних відзнак трудового колективу, Міжнародний день банків та Міжнародний день гепарда.

4 грудня в історії

4 грудня 1918 року президент США Вудро Вільсон відплив до Європи, щоб взяти участь у Версальській мирній конференції.

В історії США це був перший випадок, коли чинний глава держави виїхав за межі країни. Участь у мирній конференції, що завершила Першу світову війну, була надзвичайно важливою для Вільсона, адже він упродовж усієї війни намагався виступити посередником між європейськими державами та розробив власну концепцію повоєнного світу (“Чотирнадцять пунктів”). Також Вудро Вільсон став “батьком” Ліги Націй (до якої США в підсумку не вступили, адже Конгрес не ратифікував Версальський мирний договір). Конгресу своє рішення залишити країну Вільсон пояснив “боргом” перед американськими солдатами, які загинули на війні у Європі. Проводжати президента на набережній Нью-Йорка зібрався великий натовп. Глава США зійшов на борт лайнера “Джордж Вашингтон”. Держсекретар США Роберт Лансінг випустив із борту судна поштових голубів, які несли його родичам листи про перспективи “швидкого миру”. Разом із Вільсоном до Європи пливли посли Франції та Італії у США. У Парижі Вільсон пробув до червня 1919 року.

4 грудня 1939 року президія Верховної Ради СРСР ухвалила указ про розмежування областей між Українською та Білоруською РСР. В Україні створили Львівську, Дрогобицьку, Станіславську, Тернопільську, Волинську та Рівненську області. Але при цьому країна втратила Берестейщину.

Цей край входив до складу Київської Русі, а згодом – Волинського князівства. За Берестейським миром, укладеним 9 лютого 1918 року, Берестейщина увійшла до складу Української народної республіки. Слід зазначити, що Білорусь не претендувала на ці території – у тому числі під час переговорів щодо розмежування між УНР та БНР у 1918 році. Під час радянсько-польської війни Берестейську область захопили поляки, їм вона й відійшла разом із Західною Україною за умовами Ризького миру 18 березня 1921 року. А коли радянські та німецькі війська вдерлися до Польщі 1939-го, за пактом Молотова — Ріббентропа ці землі увійшли до складу СРСР. У Союзі кордон між БРСР та УРСР проклали не по етнічному кордону, а по адміністративному кордону між Волинським та Поліським воєводствами часів Польщі. Місцеві жителі виходили на акції протесту та збирали підписи за включення території до складу України. Делегація Полісся намагалася домогтися, щоб її вислухали спочатку у Львові – на Народних зборах Західної України, а згодом – у Москві. Але нічого не досягла. З приєднанням краю до БРСР там почали деукраїнізацію – всім жителям регіону в паспортах писали національність “білорус”, українські школи, відділи всіх національних організацій (у тому числі “Просвіт”) закрили. У освіту почали впроваджувати російську мову. Така ж політика продовжилася і після повернення радянської влади на ці території у 1944 році. До неї додалася політика переселення народів – Берестейську область почали заселяти приїжджими з Росії та Східної Білорусі, частину українського населення виселили до Казахстану.

4 грудня 1987 року в експлуатацію після аварії на ЧАЕС ввели третій енергоблок.

Він був технічно пов’язаний і знаходився поряд із 4-м блоком, на якому сталася аварія у 1986 році. Тому, на відміну від перших двох блоків ЧАЕС, які були у працездатному стані після аварії, 3-й потребував не лише дезактивації, а й відновлювальних робіт. Його зупинили через півтори години після аварії. Найсильніше на 3-му блоці був забруднений машинний зал – його забруднення відбувалося зі зруйнованого даху четвертого енергоблока. Крім дезактивації, тут демонтували найбільш забруднене обладнання, а також трубопроводи, вентиляційні короби, кабельні траси. Захисно-розподільну стіну між 3-м та 4-м енергоблоками бетонували та облицьовували свинцем для зменшення радіаційного фону. Будували додаткові захисні стіни на інших ділянках блоку. На початку 1988 року, після створення захисних бар’єрів, персонал Чорнобильської АЕС почали переводити на безвахтовий метод роботи. Так завершився перший етап ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Метою другого етапу стала поступова підготовка до виведення Чорнобильської АЕС з експлуатації. Остаточно 3-й блок ЧАЕС припинив виробництво електроенергії 15 грудня 2000 року: о 13:17 за наказом Президента України Леоніда Кучми поворотом ключа реактор енергоблока №3 зупинили назавжди.

4 грудня 1991 року незалежність України визнали Литва та Латвія.

Церковне свято 4 грудня

4 грудня за новим церковним календарем в Україні вшановують пам’ять великомучениці Варвари та мучениці Юлiанiї. Свята великомучениця Варвара жила за часів імператора Максиміана і постраждала через його гоніння. Батько Варвари був багатієм і входив до знаті свого міста – Іліополя. Мати дівчинки рано померла і батько Діоскор виховував її сам. Бачачи, якою гарною росте дочка, він вирішив приховати її від сторонніх очей. А для цього збудував вежу, де знаходилася сама Варвара та її язичницькі вчителі. Перебуваючи у вежі та спостерігаючи за навколишнім світом, Варвара задумалася, що таку красу не могли створити бездушні ідоли, яким поклоняються її батько та вчителі. Вона захотіла пізнати істинного Бога і вирішила присвятити цьому життя і провести його в цнотливості. Тим часом слава про красу Варвари ширилася, і багато хто добивався її руки. Але дівчина твердо відмовлялася від шлюбу. Батько вирішив, що на вдачу дочки так вплинуло замкнене життя, і дозволив Варварі виходити в місто. Там вона знайшла проповідниць християнства і згодом прийняла хрещення. Одного разу у своїй вірі дочка зізналася батькові. Діоскор розлютився настільки, що оголив меч і хотів убити дочку. Варвара кинулась тікати, а батько переслідував її. Шлях їм перегородила гора, що розступилася і приховала святу в ущелині. Дівчина сховалась у печері на іншому схилі гори, але пастухи вказали її схованку батькові. Діоскор знайшов дочку, жорстоко її побив, а потім ув’язнив і довго морив голодом. А потім здав рідну доньку правителю міста Мартіану. Варвару жорстоко катували: бичували воловими жилами, а рани розтирали власницею. Вночі у в’язницю до святої діви з’явився сам Христос і вилікував її рани. Тоді святу піддали новим, ще жорстокішим тортурам. Серед натовпу, що стояв біля місця, де катували мученицю, була мешканка Іліополя християнка Юліанія. Вона сповнилася співчуття до дівчини й теж забажала постраждати за Христа. Юліанія стала голосно звинувачувати мучителів Варвари. Жінку схопили. Святих мучениць катували вже вдвох. Однак вони не змінили своєї віри. Тоді їх обезголовили. Причому свою дочку стратив сам Діоскор. Відплата була швидка – батька-вбивцю та правителя міста Мартіана спалила блискавка. Мощі великомучениці Варвари знаходяться у Володимирському соборі в Києві, куди їх привезла з Константинополя на початку другого тисячоліття княжна Варвара, одружуючись із київським князем Михайлом Ізяславичем.

Народні прикмети

Якщо день морозний, але сонячний, то зима буде м’якою.

Якщо сильний мороз і вітер, то холоднеча триватиме довго, а наступне літо буде посушливим.

Якщо випало багато снігу, то вся зима буде сніжною.

Що не можна робити 4 грудня

Не можна займатися важкою фізичною роботою.

Не можна бити й обзивати дитину.

Не можна брати та давати гроші в борг.