• Сб 20.04.2024
  • Харків  +17°С
  • USD 39.6
  • EUR 42.28

Сьогодні 23 серпня: яке свято та день в історії

Події   
Сьогодні 23 серпня: яке свято та день в історії

23 серпня в Україні – День Державного прапора та День Харкова. 23 серпня 1939 року підписали пакт Молотова-Ріббентропа з таємним протоколом, у якому СРСР та гітлерівська Німеччина поділили сфери впливу у Європі. Цього дня 1943-го військові доповіли про звільнення Харкова від нацистів (хоча бої за місто тривали до 30 серпня). 1975 року в Харкові відкрився метрополітен.

Свята та пам’ятні дати 23 серпня

23 серпня в Україні – День Державного Прапора України та День Харкова.

23 серпня в історії

23 серпня 1305 року в Лондоні стратили лідера шотландської боротьби за незалежність Вільяма Воллеса.

 

Вільям Воллес на суді
Воллес на судовому слідстві у Вестмінстері. Ілюстрація: Картина Деніеля Макліза

Він очолював повстання в країні, що виникло після англійського вторгнення й того, як король Джон Баліол зрікся престолу. Воллес був лицарем скромного походження, але мав видатний військовий талант. 11 вересня 1297 року невелика шотландська армія Воллеса розгромила 10-тисячне англійське військо під керівництвом графа Суррея. Повстанці звільнили значну частину Шотландії, а Воллеса барони обрали регентом королівства. Але англійці знову вдерлися до Шотландії вже наступного року й завдали поразки повстанцям. Воллес склав із себе повноваження регента та вирушив до Франції, де сподівався знайти підтримку. Але ця місія провалилася. У Шотландії тривала партизанська війна, до якої Воллес приєднався в 1303-му, повернувшись з материка. Попри справжнє полювання, яке на нього влаштували англійці, Вільям провоював із ними до 1305-го. А тоді його зрадили свої ж. Англійці схопили бунтівника та стратили. Тіло Воллеса порубали на шматки, щоби згодом виставити для залякування населення в найбільших містах Шотландії.

23 серпня 1628 року військовий Джон Фельтон убив Джорджа Вільєрса, більш відомого за своїм титулом – лорда Бекінгема. Фельтон ударив Бекінгема ножем у груди.

Джордж Вільєрс - лорд Бекінгем
Ілюстрація: портрет Бекінгем пензля Рубенса

Цю історію, як і самого Бекінгема як персонаж використовував у романі “Три мушкетери” Олександр Дюма. Однак його Бекінгем, закоханий у королеву Франції Анну, дуже далекий від реального прототипу. Насправді Джордж Вільєрс був фаворитом двох королів Англії – Якова I та Карла I. Доведено, що з Яковом він перебував у сексуальному зв’язку протягом багатьох років (король називав свого фаворита в листах то “чоловіком”, то “дружиною”). Саме любов короля принесла Джорджу титул герцога Бекінгема – перший герцогський титул в Англії за 50 років. А також низку інших титулів і посад. У свій час він був найвпливовішою людиною в Англії. Однак був зовсім не популярним у народі. Парламент також неодноразово звинувачував Бекінгема у порушенні національних інтересів та вимагав суду над ним. Тож смерть фаворита відзначали як свято: люди пили за здоров’я вбивці, а до в’язниці, в яку посадили Фельтона, відбувалися масові паломництва.

23 серпня 1939 року міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп та народний комісар закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов підписали “знаменитий” Пакт Молотова – Ріббентропа.

Пакт Молотова-Ріббентропа – підписання

Офіційна його частина містила домовленості про ненапад між СРСР та гітлерівською Німеччиною (при тому, що на момент підписання держави не мали спільних кордонів). Пакт гарантував нейтралітет СРСР у конфлікті Німеччини з Польщею та країнами Заходу. Але головна сутність домовленостей містилася у таємному протоколі. Він складався з короткої преамбули та чотирьох пунктів, що закріплювали поділ сфер інтересів СРСР та Німеччини у Європі – фактично майбутні загарбники ділили території країн Балтії та Польщі, а також закріпили “зацікавленість” СРСР у Бессарабії.

Читайте також: 22 червня 1941 року розпочалася німецько-радянська війна

Уже 1 вересня Німеччина вторглася до Польщі, розпочавши Другу світову війну. Сталін не одразу ввів радянські війська на ту частину польської території, яку “закріпили за СРСР” у Пакті Молотова-Ріббентропа. Але вже 15 вересня Ріббентроп зателефонував послу Німеччини в СРСР Шуленбургу із завданням повідомити радянському керівництву: якщо радянська інтервенція не відбудеться, то це відкриє можливість створення в східній Польщі нових держав. Тому вже 17 вересня СРСР порушив Договір про ненапад із Польщею (підписаний 1932 року). Червона армія перетнула кордон і окупувала ту частину Польщі, про яку домовилися з нацистами.

23 серпня 1943 року – офіційна дата вигнання нацистів із Харкова. У ніч на 23 серпня відбувся штурм Харкова військами Степового фронту, внаслідок якого німців вибили з центру та більшої частини районів міста. Але бої на Основі та Новій Баварії тривали до 30 серпня, також була спроба відбити Харків наступом з боку Змієва.

Харків 23 серпня 1943
Фото: wikipedia.org

Отже, за задумом командувача Степового фронту Івана Конєва, озвученим 16 серпня, німецькі війська в Харкові хотіли оточити. Червона армія заходила з кількох сторін, але оточення не вдалося, оскільки вчасно не змогли звільнити Основу та Коротич. Саме за нього та за інші висоти від Пісочина до Люботина надалі розгорнуться головні бої.

Перші бої в північних передмістях Харкова відбувалися вже 17 серпня, радянські війська поступово просувалися. І 21-го зайняли вигідні висоти, де обладнали наглядовий командний пункт командувача 53-ї армії та Степового фронту – зараз це місце відоме як “Висота маршала Конєва”. 22 серпня німецьке командування повністю відвело свої війська із центральної частини міста, розуміючи, що Червона армія перерізає всі шляхи постачання. Загарбники залишилися на Новій Баварії та Основі, а також зайняли панівні висоти по лінії Люботин-Коротич-Рай-Оленівка-Пісочин-Нова Баварія-Основа. Увечері того ж дня Конєв віддав наказ щодо нічного штурма Харкова. 23 серпня о 4:30 радянські військові вже були на центральній площі міста. Вони просувалися, майже не зустрічаючи опору.

Але бої за вихід на дорогу до Полтави тривали до 29 серпня. А в ніч з 27-го на 28-ме німці спробували відбити місто з іншого напрямку. По Зміївській вулиці (тепер – проспект Гагаріна) до міста увірвалося угруповання генерала Вернера Кемпфа – мотопіхота та танки. Їх зупинили у районі нинішнього автовокзалу (на Леваді). Після остаточного вигнання німців із усіх районів 30 серпня о 14:00 у саду Шевченка провели урочистий мітинг за участю Івана Конєва та Микити Хрущова.

23 серпня 1975 року відкрився Харківський метрополітен. Цього дня запрацювали станції на прольоті від “Вулиці Свєрдлова” (нині “Холодна гора”) до “Московського проспекту” (нині “Турбоатом”). Першу гілку метро в Харкові почали будувати 1968 року. Цього року створили спеціалізований інститут Харківметропроєкт, заклали перший ствол майбутньої підземки – на вулиці Слов’янській, неподалік Південного вокзалу, а також розпочали гірничі роботи на станції з умовною назвою “Центр” (зараз – “Площа Конституції”).

Будівництво метро у 1968 році в Харкові
Закладка ствола майбутньої станції метро в районі Південного вокзалу в Харкові 15 липня 1968 року. ЦМКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

За сім років будівництва проклали 23 км тунелів та збудували вісім підземних станцій. Причому шість станцій та 7 км перегонів збудували у пливунах та обводнених ґрунтах, а тунелі проклали під двома річками. Перший пробний поїзд пройшов гілкою метро 30 липня 1975 року. 21 серпня Держкомісія підписала акт про прийняття першої дільниці першої черги Харківського метрополітену в експлуатацію. 22 серпня на станції “Московський проспект” провели святковий мітинг, де начальник Харківметробуду передав начальнику метрополітену символічний ключ. А 23 серпня на станції вже пустили пасажирів.

Станція "Вулиця Свердлова", 1975 рік
Станція “Вулиця Свердлова” (зараз “Холодна гора”), 1975 рік. ЦМКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Першого дня в підземці проїхало 413 тис. осіб.

23 серпня 1989 року до 50-річчя підписання Пакту Молотова-Ріббентропа відбулася акція “Балтійський шлях”. Громадяни Литви, Латвії та Естонії утворили живий ланцюг завдовжки близько 600 км — близько двох мільйонів осіб (найбільший живий ланцюг у світі).

23 серпня 1998 року Президент України Леонід Кучма встановив звання Героя України. Указом він затвердив Статут відзнаки Президента України “Герой України” та описи орденів “Золота Зірка” та ордена Держави. Першим героєм України став президент Національної академії наук України академік Борис Патон.

23 серпня 2004 року указом Президента України встановлено офіційне свято – День Державного Прапора України.

Церковне свято 23 серпня

23 серпня православні вшановують пам’ять мучеників Лаврентiя, архідиякона, Сикста, Папи, Фелiкисима й Агапіта, дияконiв, Романа. Папа Сикст був родом з Афін. Обійняв Римський престол після мученицької кончини святого Папи Стефана. У цей час бути Папою Римським було усе одно, що отримати смертний вирок. Тож Сикста незабаром також схопили та кинули до в’язниці разом із двома його дияконами Фелікісимом та Агапітом. На суд над Папою та дияконами прийшов архідиякон Лаврентій. Воїни взяли і його під варту. Імператор доручив начальнику в’язниці Іполиту наглядати за ним. Але, побачивши, як Лаврентій молитвою зцілює хворих, Іполит і сам повірив у Христа та прийняв хрещення зі своїми рідними й домочадцями. Від Лаврентія імператор вимагав віддати церковні скарби, але той ще раніше роздав усе жебракам. Тож архідиякона піддали жорстоким мукам. Під час його страждань воїн Роман раптово вигукнув: “Святий Лаврентій, я бачу світлого юнака, який стоїть біля тебе й обтирає твої рани! Заклинаю тебе Господом Христом, не покидай мене!” Після цього святого Лаврентія зняли з диби та кинули до в’язниці. А Роман прийшов до святого та просив його хрестити. Одразу після хрещення Роману відсікли голову. Коли Лаврентія повели на останнє випробування, Іполит хотів оголосити себе християнином і померти разом із ним, але сповідник сказав: “Затаї нині своє сповідання в серці. Через деякий час я покличу тебе, і ти почуєш і прийдеш до мене”. Лаврентія поклали на залізні грати, під які підклали гаряче вугілля. Так він помер. А Іполит вночі забрав тіло мученика,  над ним звершили всеношну й літургію, а згодом поховали. Святий Іполит та інші християни постраждали через три дні після смерті святого Лаврентія (13 серпня), як він і передбачив їм.

Народні прикмети

Якщо на поверхні води з’явилися дрібні хвилі – зима й осінь будуть холодними.

Якщо кроти викопали багато нір, то останні дні серпня будуть дощовими.

Береза почала жовтіти – ознака ранньої осені.

Що не можна робити 23 серпня

Жінкам не можна ходити на самоті в ліс або в гори.

Рибалкам не можна ловити рибу в незнайомому місці, а грибникам – шукати гриби в невивченій частині лісу.

Невдалий день для збору меду і роботи на пасіці.

Автор: Оксана Горун
Популярно

Ви читали новину: «Сьогодні 23 серпня: яке свято та день в історії»; з категорії Події на сайті Медіа-групи «Обʼєктив»

  • • Більше свіжих новин з Харкова, України та світу на схожі теми у нас на сайті:
  • • Скористайтеся пошуком на сайті Обʼєктив.TV і обов'язково знаходите новини згідно з вашими уподобаннями;
  • • Підписуйтесь на соціальні мережі Обʼєктив.TV, щоб дізнатися про ключові події в Україні та вашому місті;
  • • Дата публікації матеріалу: 23 Серпня 2023 в 06:00;
  • Кореспондент Оксана Горун у цій статті розкриває тему новин про те, що "23 серпня в Україні – День Державного прапора та День Харкова. 23 серпня 1939 року підписали пакт Молотова-Ріббентропа з таємним протоколом, у якому СРСР та гітлерівська Німеччина поділили сфери впливу у Європі. Цього дня 1943-го військові доповіли про звільнення Харкова від нацистів (хоча бої за місто тривали до 30 серпня). 1975 року в Харкові відкрився метрополітен".