Харків’янка розповіла про виставку робіт в техніці «витинанка»

Художниця Ніка Хворостенко працює методистом в спеціалізованій музично-театральній бібліотеці ім. К. С. Станіславського і займається декоративно-прикладним мистецтвом. Одна з найбільш улюблених технік – вирізка з паперу, а саме – витинанка. Вона займається витинанням з 10 років. Влітку (у липні-серпні) у бібліотеці проходить виставка її робіт.

— Ніка, розкажіть, будь ласка, про вашу першу роботу в цій техніці. Як з’явилося бажання створювати образи в такий спосіб?

— Я працюю в цій техніці з дитинства, як тільки почала займатися в народному художньому колективі дизайн-студії «Палітра» Міського палацу дитячої та юнацької творчості (МПДЮТ). Познайомившись з цим видом декоративного мистецтва, я відкрила для себе можливість реалізації всіх своїх ідей. А першою повноцінною роботою (крім базових навчальних завдань, через які студійці опановують прийоми роботи в цій техніці) була робота для участі в обласній дитячо-юнацької виставці-конкурсі народних ремесел – «Український сувенір». Це була композиція з симетричною побудовою під назвою «Дерево життя». Зараз я теж люблю повертатися до цього мотиву.

— Як прийшла ідея першої роботи?

— Мотив «Дерево життя» (або інша назва – «Світове дерево») є одним з класичних для цієї техніки і вибудовується за певними канонами. Тому для дитячої роботи це найбільш комфортна форма, що дозволяє і розкрити себе, і показати майстерність витінкаря. За будовою це симетричне дерево увінчане центральною квіткою, коріння можуть або бути обрамлені травою або бути представлені у вигляді горщика з візерунком. На гілках розміщуються квіти, птахи, звірі. По суті, це такий пристрій світобудови. Це «Дерево» поділяється на три частини: коріння його — нижній, підземний світ; стовбур — земний світ; крона, верховіття — небесний світ. Зараз вже я докладніше про це сама розповідаю в рамках своєї авторської лекції в бібліотеці. Як символ «Дерево життя» зустрічається не тільки в витинанці, а й у вишивці, ткацтві, розписі, різьбленні і багато чому іншому. На той момент квіткові і рослинні мотиви в вирізці були одними з найбільш улюблених, та тих, що я завжди з охотою використовувала. Так і народилася ідея зробити роботу на виставку.

— Які бувають стилі або напрямки в техніки «витинанка»?

— Вирізка з паперу – це мультикультурне явище. Мистецтво витинання паперу звичайно що зародилось там, де виник папір. Китайська вирізка з паперу й досі залишається об’єктом уваги. А окремий вид червоної вирізки-оберігу «чуанхуа» і в наш час має таку популярність, що існує 3 вищі школи де навчають цьому в Китаї. Окремо розвивалась і має свою історію іудейська традиція витинання «Рейзелє». (В перекладі з івриту «трояндочка»). Мають свою специфіку вирізки з Польщі та Білорусії. Українська вирізка з паперу називається «Витинанкою», звичайно що від слова «витинати»… Сама ж витинанка буває одноколірною, або багатоколірною через різні види підложок. За композицією вона умовно поділяється на декілька видів — симетричну (частіше за все то є дзеркальна симетрія, з певними допущеннями асиметрії, як то коли «Дерево життя» увінчує головна квітка «Вогонь життя»), асиметрична (більш складний вид), авторська (зараз цей вид ще називають «Сучасна витинанка»).

— У якому стилі працюєте ви?

— Зараз я тяжію більш до симетричного виду, хоча полюбляю «бавитись» з фоном та кольоровими колажними підложками.

— Як розвивалася ваша творчість?

— Під час навчання в дизайн-студії, завдяки практичному та методичному кураторстві свого наставника та керівника студії Олени Миколаївни Рідної я ставала неодноразово переможницею різних конкурсів, брала участь у міжнародних виставках. Так, в згаданому мною раніше конкурсі «Український сувенір» неодноразово була нагороджена дипломом за кращу роботу в номінації «Витинанка». Під час отримання професійної художньої освіти також продовжила роботу в цьому напрямку, певним чином використавши техніку під час створення дипломної роботи. Окрім того, постійно вивчала цю тему як мистецтвознавець.

— Які роботи ви вважаєте найважливішими для себе і чому?

— Складно обрати щось єдине. Початкові роботи – вони більш «до душі» бо пов’язані з певними приємними спогадами. Зараз вже третій рік поспіль приймаю участь у міжнародному художньому річному флешмобі-акції «Create a new drawing every day», мета якого спонукати молодих авторів до постійної роботи над собою, коли кожен день ти створюєш (нехай в початковому стані, як нарис) щось нове, і за рік маєш нові роботи для оновлення портфоліо. Я зголосилася на це з метою спочатку створення ескізів під витинанку, а потім їх вирізки. Зараз вже, на третій рік, намагаюся два етапи вести паралельно. Не можу сказати, що не пропускаю ані дня, та все ж це є на користь. Принаймні, для своїх лекцій щорічних я маю що показати нового своїй аудиторії з власних робіт.

— Розкажіть про роботу над ілюстраціями до дитячої книги з серії «Як іду та й іду», представленої на виставці.

— Це була пропозиція, від якої я не змогла відмовитись, бо дуже хотіла спробувати зробити повноцінні ілюстрації до книги саме в техніці витинанка. Окремо разові ілюстрації я вже робила, але щоб макет усієї книжки в цій техніці – то було для мене лише у творчих планах. Щиро запрошую усіх відвідати нашу виставку!