• Четверг 19.09.2019
  • Харьков +9°С
  • USD 24.67
  • EUR 27.27

Urban-Travel: Будапешт

Культура    1383
Urban-Travel: Будапешт

У 1873 р. з’єднання трьох міст, які лежали на річці Дунай, слугувало народженням столиці сучасної Угорщини: Будапешта. На правому горбистому березі розташовувалися міста Буда та Обуда, а на лівому рівнинному березі – місто Пешт. Різні за своїм темпом, духом, виглядом вони розділені другою найдовшою річкою Європи, утворили єдине та водночас різноманітне ціле, куди я мав щастя завітати.

Угорщина – член ЄС, національною валютою країни є форинт. За один євро ви отримаєте приблизно 310 форинтів. Максимальний номінал місцевих банкнот досягає 20 000. Якщо є можливість, не міняйте гроші на вокзалах або у туристичних кварталах: там не буває вигідного курсу. Я зазвичай йду пішки від вокзалу до центру міста, коли розмір та вага моєї поклажі дозволяє, тож заходжу до обмінних пунктів деінде на шляху.

Від автовокзалу, на який прибув мій автобус, курсує міський транспорт до центру міста, зокрема метро. У мене був невеличкий рюкзак, і я вирішив одразу почати знайомство з вулицями Будапешта. Годину рухався да старої частини міста без зайвої метушні. Хоча важко чітко означити кордони історичного району, тому що протягом усієї дороги новобудови мені майже не зустрічалися, а архітектурне розмаїття постійно притягувало погляд.

Туристичні квартали Будапешта, де зосереджена найбільша кількість атракцій, охоплюють обидва береги Дунаю. Я почав дослідження зі східної частини міста: Пешта. Пішохідні зони заповнені безліччю людей, мов, вивісок, магазинів, кафе, сувенірних крамничок, пунктів обміну валют. Людського потік щільний та інтенсивний, тож спокійно подивитися по сторонам не вдасться. Тільки на площах та майданчиках можна зупинитися та оглянути будівлі, пам’ятники, вітрини та галасливі строкаті натовпи приїжджих. Пешт також має славу ділового та бізнес-центру міста.

Виділяється на фоні усього цього особлива популярність тайського масажу, до якого ведуть загадкові яскраві покажчики. Це можна пояснити легальністю проституції, хоча організація борделів не є законною. Тому їх маскують під “масаж”. До мене навіть одного разу підскочив напружений та схвильований італієць та став показувати візитівку якогось борделю або щось накшталт, питаючи чи не знаю я, як туди дістатися. Англійську він не розумів, тож я просто вказав йому на сяючий покажчик тайського масажу. На що він заперечно закрутив головою та декілька разів ткнув у зображення європеоїдної дівчини на зворотній стороні візитівки. Певно його цікавив виключно “європейський масаж”. Мені залишалось тільки знизати плечима.

У першу чергу я дуже хотів на власні очі побачити Угорський парламент, який неодноразово помічав у різних програмах про подорожі та який є архітектурною візитівкою країни. У дійсності будівля справляє ще більше враження. Краса та велич, розміри, безліч деталей: башти, еркери, шпилі, балюстради, усілякі вікна та віконця. Кольорова гама обрамлення парламенту співпадає з угорським прапором. Приклад ідеального поєднання елементів неоготики та бозара (від beaux-arts — «изящные искусства»). Споруду було завершено у 1904 р. Усі бажаючі можуть завітати до неї з екскурсією на площу Лайоша Кошута. Уночі парламент підсвічується з усіх боків ліхтарями, яскраво виділяючись на березі Дунаю і залишаючи грайливі відблиски на гладі річки.

Архітектурну феєрію довкола парламенту довершують адміністративні будівлі міністерства юстиції та сільського господарства і етнографічний музей, які також захоплюють своїм монументальним зовнішнім виглядом. Одна за одною сюди приходять групи екскурсантів на чолі зі своїм гідом, кожний з яких підіймає над головою маленький прапорець країни, звідки приїхали його підопічні.

Першу ночівлю я здійснив в місцевого жителя, якого знайшов за допомогою сервісу Couchsurfing. Цей застосунок дає можливість контактувати з людьми для пошуку тимчасового та, як правило, безкоштовного житла на 1-2 ночі майже в будь-якому місті світу або ж приймати мандрівників звідусіль у себе вдома. У такий спосіб можна зав’язати нові знайомства чи навіть дружбу, більш глибоко зануритись у місцеву культуру та побут, традиції, а також зекономити трішки грошей. Внутрішній вигляд домівки – це теж комірка самоідентифікації, індивідуальних або навіть національних особливостей. Couchsurfing відкриває двері у світ місцевих мешканців, який зазвичай залишається прихованим від очей туриста. Однак не рекомендую каучсерфити інтровертам або надто сором’язливим людям, яким важко даються нові знайомства. Від вас будуть чекати готовності поспілкуватися, поділитися своїм досвідом подорожей. Треба завжди пам’ятати, що ви ночуєте безкоштовно і принаймні чимось повинні поділитися з хазяїном вашого тимчасового притулку, хоча б вже й розповідями. Однак будьте готові й до того, що власник може вам не сподобатись або в нього вдома буде не так гарно й затишно як ви собі встигли уявити.

По дорозі до мого хосту (людина, яка зголосилася прихистити) я бачив купу безхатченок. На відміну від наших “бомжів” їх ніхто не ганяв. Вони лежали на матрасах під стіною будівлі в оточенні своїх пожитків, пили пиво, галасили. Деякі з них прив’язували порожні консервні банки до дерев’яних паличок та трусячи ними у повітрі просили таким чином милостиню.

Увечері ми з моїм хостом Грегорі вийшли трохи прогулятися містом. Він показав мені єврейський квартал, у центрі якого збудовано Велику синагогу у мавританському стилі з власним музеєм, кладовищем і пам’ятником жертвам Голокосту. Це найбільша синагога у Європі і друга за розмірами у світі. Вона може вмістити до 3000 відвідувачів; була побудована у середині ХІХ ст.

Потім ми пройшли крізь парк Erzsébet Square, де відпочивало багато народу. Тут збудовано скейт-парк, дитячий майданчик, клуб-ресторан з відкритим басейном та колесо огляду. Грегорі відзначив, що у цьому парку збирається та проводить свій час молодь і можна зав’язати нові знайомства чи просто потусити. Уживання алкогольних напоїв допоки ви не заважаєте громадськості не забороняється, тож не обов’язково відвідувати бари у теплу пору року.

Вже наодинці я вирішив прогулятися біля річки. Набережна Дунаю тягнеться на багато кілометрів з півночі на південь, змінюючи свою ширину та ухиляючись від автодоріг та трамвайних колій. Тут облаштовані сквери, парки, бари та ресторани, відкривається чудовий краєвид на протилежний берег. Наявність великої річки завжди додає місту шарму. Ще кращий огляд на Будапешт постає перед мандрівником з мостів. Вони безперечно є прикрасою міського ландшафту та улюбленим місцем для фото. Ланцюговий міст Сечені був першим регулярним мостом, який з’єднував Буду і Пешт. Його побудували у середині ХІХ ст. та відновлювали після війни. Вхід на міст “охороняють” скульптури левів. Інший – висячий міст Ержебет білого кольору був відбудований у 1964 році. Увечері мости сяють вогнями, як і весь Будапешт. Туристи роблять численні селфі, віє прохолодою, суда ту суденця невпинно рухаються Дунаєм.

Прогулянкові човни пришвартовано майже по всій довжині набережної. Тут вже можна розрахуватись за квиток у євро і за десятку здійснити невеличку водну прогулянку. Я викроїв для цього час вже після заходу Сонця і жодного разу не пошкодував. Будапешт вибухає мереживом електричних вогнів. Рибальський бастіон, Будайська фортеця, парламент яскраво мерехтять на фоні панорами, яка відкривається з борту корабля. Теплий освіжаючий вітерець при цьому ніжно куйовдить волосся, довкола базікають пасажири, мимо пропливають численні такі ж самі човни і круїзні лайнери. Саме під час цієї прогулянки можна на хвильку абстрагуватись від швидкого темпу угорської столиці та споглядати за ним осторонь. З мостів до учасників прогулянки постійно махають та щось викрикують на різних мовах перехожі. Хтось навіть вигукнув “Слава Україні” на що з нашого човна відповідь пролунала лише від мене. Почувши це українськи туристи почали збуджено махати руками та здоровкатись, дивлячись на палубу корабля.

Наступного дня Грегорі їхав автостопом у Братиславу, тому зранку я вирішив відразу заселитись у хостел та залишити там речі. Початок травня ще не входить до туристичного сезону, тож ціни були доступні. За 10 євро я забронював собі ліжко у змішаному (жінки і чоловіки разом в одній кімнаті) номері на вісім осіб. Дівчина на ресепшені ідеально розмовляла англійською. Виявилося, що вона австралійка. Приїхала за однією з програм по типу Work and Travel. Келлі працювала у хостелі, а їй надавали безкоштовне житло, харчування та кишенькові гроші.

Від неї я дізнався про такий спосіб відпочинку як Pub Crawl, себто барний тур. Потрібно у визначений час зустрітися з організатором та іншими учасниками, зробити фіксований внесок на участь у турі. Спочатку уся група відвідує один бар, там випиває, наприклад, по пиву. Потім другий, там вже коктейль, у третьому шоти і так далі. Головна ідея полягає у тому, що стан алкогольного зп’яніння сприятиме невимушеності спілкування та швидко перетворить купку пабкровлерів на згуртований інтернаціональний загін бійців із підступною рідиною. Кількість відвіданих барів, сума внеску та види напоїв змінюються залежно від організатора та можливостей вашого тіла.

Спершу я вирушив на західний берег, бо там також знаходилось багато цікавинок. Пагорби Буди дуже зелені: там багато парків, садів та скверів. З собою я взяв лише необхідне, щоб було легше підійматись угору, до головних пам’яток. З Рибальського бастіону можна помилуватися видом Пешту та Дунаю. Це споруда із білого каменю, що є комплексом галерей з сімома конічними баштами та аркадами. Вони оточують площу, де стоїть пам’ятник Святого Іштвана: першого угорського короля, який приніс до країни християнство. Тут також розміщується церква святого Матьяша у піздньоготичному стилі. З кольорової черепиці на даху однієї з башт викладено герб Угорщини.  Висота дзвіниці 80 м. Сучасного вигляду церква набула наприкінці ХІХ ст.

Наступним пунктом моєї програми був Королівський палац, який у минулому слугував резиденцією угорських правителів. Палац руйнувався під час збройних конфліктів та війн і остаточно був відновлений лише у 1980 р., а перший замок на цьому місці було зведено ще у ХІІІ ст. За сучасною спорудою розташовуються руїни попередніх замків. Нині резиденція слугує приміщенням Національної угорської галереї з колекцією угорського мистецтва та творами іноземних митців. У правому крилі будівлі створено історичний музей. Подвір’я замку слугує також оглядовим майданчиком, де можна перепочити, споглядаючи приголомшливий краєвид. Піднятись до палацу можна на фунікулері, однак я обійшовся своїми двома.

Угорці також святкують перше травня, як свято весни (святом праці його називали у часи комуністичного режиму). На честь цього рух транспорту по мосту Ержебет було призупинено і він став на один день пішохідною зоною. Дехто навіть приймав сонячні ванни, лежачи на асфальті. Я прямував мостом до пагорбу Геллерта, де розміщується цитадель та однойменний парк.

Дорога веде прямо до пам’ятника святого Геллерта, який приймав активну участь у християнізації угорців у середні віки. Статуя оточена колонадою, а з пагорба, на якому вона стоїть, дзюрчить порожистий водоспад. У його підніжжі стоять дві колони з фігурами орлів. Над водоспадом розпростягся місток. На шляху до цитаделі можна завітати до оглядового майданчика біля статуї Геллерта.

Цитадель є своєрідним символом боротьби угорців за незалежність. Її збудували австрійці задля контролю міста під час угорського повстання середини ХІХ ст. Потім цю ж споруду використовували німецькі нацисти задля оборони міста від радянських військ. Зараз на вершині пагорба у цитаделі планують організувати музей присвячений визвольному патріотичному руху. У 1947 р. було споруджено бронзову статую Свободи, 46 метрів заввишки разом з монументом. З гори відкривається ще один такий само прекрасний вид на Пешт з іншого ракурсу.

На горі я вперше у житті побачив у дії наперсточника. Біля нього стояла купа людей. Він хвацько крутив три жовті кришки, ховаючи під ними маленький м’ячик. Готовий закластися, що помітити де залишається кулька було дуже легко. Чоловіки з натовпу давали йому 50-100 доларові купюри та євро. І (хто б міг подумати) програвали, а потім давали ще і несподівано вигравали. Я вже й думав сам зіграти, дивлячись на “легкі гроші”. Потім підійшов китаєць і програв декілька разів поспіль по 100 юаней. Наперсточник почав вимагати від нього долари або євро замість китайських банкнот. Китаєць пішов, натовп майже зник за виключенням декількох роззяв. Виявилося, що гравці з натовпу були просто спільниками шахрая. Вони роздратовано заговорили на угорській між собою. Я хотів зняти це дійство на камеру. У той же час кримезний чолов’яга став перед моїм телефоном та загородив огляд: “No photo, no camera, it`s just a game.” Я припинив знімати. “Thank you, friend.”, – пролунало від нього.

Залишок дня я провів на східному березі. Оглянув базиліку святого Іштвана (Стефана) – найбільший католицький храм Будапешту у стилі неоренесанс. Будівництво церкви тривало 54 роки, починаючи з 1851 р. Споруда досягає 96 м заввишки, має дві дзвіниці. У правій знаходиться найбільший дзвін Угорщини.

Трохи осторонь від центру лежить міський парк Варошлигет. Числені стежки та галявинки роблять його ідеальним для відпочинку та прогулянок. У парку також є озеро, оренда човників та катамаранів. На березі водойми стоїть замок Вайдахуньяд, збудований на початку ХІХ ст. – суміш романського стиля, ренессанса, готики і бароко. Зараз його будівля слугує сільськогосподарським музеєм. На території парку також функціонують зоопарк, цирк та купальня Сечені.

Головний вхід до парку проходить через площу Героїв. Вона була відкрита на честь тисячоліття Угорщини у 1896 р. Головний монумент названо на честь цієї події. У центрі стоїть 36-метрова колона з пам’ятником архангелу Гавриїлу на вершині. Біля підніжжя колони зображено сім вождів мадярських племен на чолі із князем Арпадом, які поклали початок угорської держави. За головним монументом споруджені дві напівкруглі колонади 85 м заввишки, поміж колонами яких стоять статуї видатних угорських діячів. З обох сторін площі розташовані дві будівлі у стилі неокласицизму: Музей образотворчих мистецтв та виставковий центр сучасного мистецтва Мючарнок.

Сил задля відвідування барного туру в мене, на жаль, не залишилося, тож після чергової прогулянки я вже прямував до хостела. Нічне життя у Будапешті має пропозицію для будь-якого туриста. Тут кожен зможе знайти заклад собі до смаку. Можна піти в один із руїн-пабів, які розмущіються у старих напівзруйнованих будівлях. Обшарпані стіни, старі меблі, химерні елементи декору створюють особливість цих місць. Вони є сучасним трендом і дуже популярні серед молоді. Найвідомішим є паб Szimpla Kert. Є можливість також піти послухати живий джаз у кафе або електронну музику у нічний клуб, завітати до пінної вечірки абощо.

Будапешт настільки цікавий й привабливий ззовні, що я навіть не побував у жодному музеї та не відвідав жодної екскурсії. Широкий вибір музеїв: музей пінбола, терору, шоколаду, транспорту, музей мініатюр Мініверзум, меморіальний центр Холокосту, музей марципану, численні мистецькі галереї тощо. Є пам’ятник Кобзарю, що особливо приємно українцю.

Угорщина відома своїми бальнеологічними курортами і Будапешт не виключення. По всьому місту розміщені купальні та оздоровчі центри з різними послугами та цінами на них.

Будапешт вкарбувався у пам’ять своїми дунайськими просторами, зеленими пагорбами, величною пишною архітектурою, бурхливи вулицями та гучними нічними гуляннями. Такі міста можна досліджувати місяцями і постійно відкривати для себе щось нове.

Текст:  Глєб Овчаренко

×

Tакже вы можете позвонить в редакцию по телефонам (057) 763-12-12, 763-14-14 или отправить письмо.