Імітація для Трампа і приклад Харкова – Фурса про підсумки 2025 року

Що насправді завадило європейцям передати Україні заморожені російські активи, чи вдасться Трампу досягнути мирної угоди із Путіним і позбавити РФ китайського впливу, чому справа Міндіча та відставка Єрмака – це позитивна історія, та чого очікувати від економіки України у 2026 році. В інтерв’ю МГ «Об’єктив» свої варіанти відповідей на головні питання, що постали перед Україною наприкінці року, надав інвестиційний банкір, письменник і популярний блогер Сергій Фурса.

Росіяни погрожували бельгійськім урядовцям, що вб’ють

– На минулому тижні ЄС узгодив рішення виділити Україні 90 млрд євро фінансової допомоги. З одного боку, це дозволить протриматися країні ще два роки. Але могло ж бути й більше, якби ЄС таки використав заморожені російські кошти. Що завадило європейцям передати Україні ці активи?

– З нашої точки зору, сильно б більше грошей не було насправді. Тому це позитивна історія. Європейцям завадив тиск і з боку росіян, і з боку Дональда Трампа. Росіяни природним чином опиралися не тому, що вони розраховують на ці гроші, а тому, що розуміють, що ці гроші посилюють Україну. І росіяни традиційно намагаються розхитати Європейський Союз. Тому вони опиралися та фізично погрожували бельгійськім урядовцям, що їх вб’ють. І це, як ми бачимо, мало вплив. Також росіяни діяли через своїх посіпак, таких як Орбан, Фіцо, але це стандартна історія. І це б, скоріш за все, не допомогло, якби не втрутився Трамп і зі свого боку не почав зривати репараційний кредит. Мотивація Трампа – це фактично той хабар, який йому запропонували росіяни, коли в мирному плані, що привезли, намалювали йому 100 мільярдів своїх активів розподілу. У результаті Трамп зацікавлений, щоб ці гроші розподіляв він, його посіпаки і його близькі друзі, і він не хоче, щоб ці гроші йшли прямо до України. І через своїх агентів впливу, через Італію переважно, Трамп також почав зривати репараційну позику. І тому, спільними зусиллями Трампу та Путіну це вдалося.

– Є шанси в України отримати ці заморожені кошти?

– Шанси, звісно, є завжди. У нас є різні варіанти. Перший варіант: якщо ми колись досягнемо угоди, то, скоріше за все, ці кошти будуть розподілені між нами і росіянами. А росіяни віддадуть їх умовному Трампу. Тому частина коштів вийде Україні. Або з часом Трамп розчарується в тому, що росіяни дійсно хочуть миру, дійсно готові вести з ним перемовини, а значить, дійсно готові надати йому ці 100 мільярдів. І тоді перестане зривати цей процес. Бо, насправді, попередні кілька років саме європейці не погоджувалися на формат репараційного кредиту. Вони вбачали в цьому забагато юридичних ризиків. Зараз політична воля в ЄС з’явилася. Таким чином, ми не виключаємо, що може змінитися ще раз позиція американців. А якщо вона зміниться, то можна повернутися до цього питання, й тоді ми отримаємо плюс. Бо не просто 300 мільярдів умовно-потенційні, а 300 мільярдів плюс 90 мільярдів.

Чому Макрон раптом перестав підтримувати передачу російських коштів Україні

– Окрім правопопулістів і Джорджі Мелоні, проти передачі російських грошей Україні раптом виступив президент Франції Емманюель Макрон. І таким чином поховав план допомоги Україні. Чому це сталося?

– Чому це сталося, давайте чесно, ми не знаємо. Була історія, що у Франції також є гроші, але вони є не у вигляді облігацій, а у вигляді банківських депозитів провідних банків. Можливо, мав місце лобізм з боку банківських груп Франції, які можуть впливати на Макрона. І не хотіли, щоб вони опинилися під ризиком так само потрапити в пул репараційного кредиту. Це одне з потенційних пояснень. Інше, що Макрон просто із серії «Вовремя предать – это не предать, а предвидеть». Якщо він вже бачив, що це не виходить, то він просто перестав тиснути і зайняв про-трампівську позицію. Теоретично також це можливо.

– А на вашу думку, це якось пов’язано з тим, що Макрон каже, що він готовий до перемовин з Володимиром Путіним?

– Ми можемо це пов’язувати. Це були спекуляції з теорії змови. А можемо не пов’язувати. Тому чесна відповідь: ми не знаємо, є тут зв’язок чи нема.

– Попри те, що в ЄС немає згоди стосовно російських грошей, країни Європи регулярно стикаються з проявом гібридної війни – у небі російські дрони, субмарини біля їхніх берегів. Це тактика залякування, це промацування дозволеного чи вже підготовка до майбутньої війни із ЄС?

– Я не думаю, що це підготовка до майбутньої війни з ЄС. Треба, щоб спеціалісти по операціях спецслужб це пояснювали, а не інвестиційний банкір. Інвестиційний банкір не знає. Тому це агресивна політика Кремля. Можливо, таким чином вони намагаються залякати західні суспільства, щоб змусити їх відмовитися від підтримки України. Теоретично також це можливо.

«Мирної угоди не буде – позиції сторін занадто відрізняються»

– Вдасться досягнути мирної угоди у цьому році або на початку наступного?

– Ні, звісно, не вдасться. Ніякої мирної угоди найближчим часом не буде, бо позиції сторін занадто відрізняються.

– Трамп усіма силами намагається якимось чином відновити міжнародну позицію Володимира Путіна. Вдасться це американському президенту?

– Трамп пропонує Путіну «золотий міст»: от тобі шикарний шлях відступу, щоб ти не відчував себе ображеним і зберіг обличчя. Відновити позицію Путіна на міжнародному рівні – це розмите поняття. Чи буде Росія співпрацювати з Європою, як раніше? Ні, не буде. Якщо тільки в Європі скрізь не приходять до влади фашистські партії. Зараз це все ж таки не базовий сценарій. Тому Європа для Росії втрачена дуже надовго. Позиції Путіна з Китаєм, Азією і іншими країнами, вони якими були, такими і лишаються.

– Трамп зможе відірвати Росію від Китаю?

– Неможливо відірвати Росію від Китаю, тому що це про економіку. Зараз Росія – сировинний придаток Китаю. Раніше вона була сировинним придатком Європи. Сировинним придатком Європи бути вигідніше, там грошей більше, ціни вищі, там тебе не «віджимають». Але Росія сама все втратила. Не можна замінити Європу чимось іншим, окрім Китаю. І тому не можна замінити Китай для Путіна. Відповідно вся ця стратегія, яка спрямована на відривання, з самого початку приречена на поразку, бо це неможливо. Росія зараз дуже сильно залежить від Китаю. Це як пуповина. Від’єднатися від одного можна, тільки під’єднавшись до іншого. Під’єднатися до Америки неможливо, вона занадто далеко. Ніколи там такої торгівлі не буде. Тому заміна – це тільки Європа. А з Європою Путін зруйнував стосунки, Європа налякана. Тому цей план від початку був неспроможний.

Справа Міндіча та відставка Єрмака – дуже позитивна історія

– Цей рік був щедрим на корупційні скандали. Справа Міндіча та викриття корупційних оборудок у вищих ешелонах влади вплинули на загальний рівень підтримки України за кордоном?

– Думаю, не вплинули. Знали люди, що Україна – корумпована держава? Знали. А зараз всі побачили, що в Україні з корупцією борються. Те, що сталося з Міндічем і зі звільненням Єрмака, – це суперпозитивна історія, яка набагато більш оптимістично налаштовує нас стосовно майбутнього України, ніж ситуація, яку ми мали ще півроку тому, і до картонкового Майдану, і на початку осені. Звісно, люди, які хочуть зіпсувати стосунки України з Заходом, будуть використовувати це як аргументи.

– На жаль, ця історія ще не закінчилася, тому що журналісти розвідали, що нібито Єрмак продовжує зустрічатися з Зеленським у Конча-Заспі.

– Ми не знаємо, правда це чи ні. Ми бачили ці публікації. А по-друге, і що? Усе одно позиції Єрмака суттєво змінилися. Він вже не друга людина в країні. Він якийсь вплив зберіг? Так. Але якщо ми очікували побачити Єрмака у в’язниці, то, вибачте, ми не у Швеції. І тому маємо радіти змінам в Україні, які наближають Україну до Швеції, хоч ми туди не наблизимося ще кількасот років. Але це рух у правильному напрямку. Хотіти відразу все? Такого не буває.

«Замість перемоги у війні ставлять ціль перемогти у виборах після війни»

– У Верховній Раді 22 грудня офіційно повідомили про формування робочої групи для розробки закону щодо виборів під час військового стану. Але я не уявляю, як можна організувати вибори для військових, котрі перебувають тижнями на бойових позиціях. Або для українських біженців, які розпорошені по маленьких містечках ЄС. Це реалістична історія?

– Ніяких виборів не буде. Це неможливо. І все, що відбувається, це лише імітація для Дональда Трампа. Так само, як імітація перемовин. Хочеш «заговорити» якусь історію – створи робочу групу. Оце і створили. Абсолютно природно, що неможливо провести легітимні демократичні вибори під час війни. І навіть якби на них переміг Зеленський, його легітимність була б набагато нижча, ніж зараз. Тому ніяких виборів не буде, ніхто серйозно їх не розглядає. Це потрібно імітувати. Танці навколо вогнища для Трампа, який брякнув, що Україна не хоче виборів. Україна демонструє: дивіться, ми усіма силами намагаємося придумати, як ці вибори провести. Зібрали 100 розумних людей в одній кімнаті, вони годинами обговорюють – ну, не виходить. Вибачайте.

– Не можу не пригадати рішення діючої влади щодо дозволу виїзду за кордон хлопцям від 18 до 22 років. Чи можна припустити, що таким чином влада намагалася позбутися частини протестного електорату?

– Ні, це маячня, бо це було просто популістичне рішення. Це абсолютно неправильне рішення: замість того, щоб знизити мобілізаційний вік, як треба робити, пішли прямо протилежним шляхом. Але влада побачила, що молодь перестала її любити і намагалась купити любов. Це ніяк не знижує протестний електорат, тому що протестний електорат і ті, хто поїхали, це різні люди. Ті люди, які поїхали, не виходять із картонками і можуть протестувати. Тому це просто приклад невдалого рішення, яке базувалося на популізмі замість розрахунку. І проблема цього рішення, що замість цілі перемогти у війні ставлять ціль перемогти у виборах після війни.

«Харківський досвід треба вивчати в інших містах і в Києві»

– Цей рік став роком енергетичної вразливості країни. Його можна частково порівняти з 2022-м, але мені здається, що тепер ситуація гірша.

– Енергетична вразливість пов’язана з обстрілами росіян. Вони обстрілювали енергетичну систему в 2022-2023 роках – у нас були блекаути. Обстрілювали в 2024-му влітку – у нас були проблеми зі світлом так само. Вони зараз знов б’ють по енергетичній системі, і тому в нас вразлива енергетична система. Бо проти лому немає прийому. І коли ракети летять на величезні об’єкти, вони все одно кудись попадають. І зупинити цей процес неможливо. Можна швидко відновлювати. Енергетики роблять шалену роботу. Але у вас немає ніякої можливості захиститися від цих ракет. Ми можемо мінімізувати втрати, але це вплив на 0,01%.

– Я з вами з одного боку згодна, а з іншого боку у нас є приклад двох міст, які знаходяться під регулярними обстрілами: Харків і Одеса. І в Харкові мер Ігор Терхов із цими конегераційними установками носиться вже не перший рік. І щось воно таки дає, бо люди не потерпають так, як в Одесі.

– По-перше, Одеса завжди була прикладом поганого управління. Два міста були в Україні, де стиль управління через схожий життєвий шлях попередніх мерів, давайте так це скажемо, які пов’язані були з дуже авторитетними персонажами. І в Харкові це чомусь працювало, а в Одесі ніколи не працювало. І тому цей бандитський стиль управління не завжди дає результат. Стосовно Харкова, він підготувався, дійсно завдяки якісному управлінню. Одеса не готувалася, тому що вони не очікували, що їм це знадобиться. Але харківський досвід, безумовно, треба вивчати і в інших містах, і в Києві, де так само йдуть великі відключення.

Збережеться зростання і курс гривні сильно коливатися не буде у 2026 році

– Ваші загальні враження від цього року? Він був гірший, ніж попередній?

– Та він був такий самий. Просто люди більше втомилися. Ну що могло статися гіршого у 2025 році, чого не було у 2024-му? Та нічого.

– Ми більше втратили територій, давайте будемо чесними.

– Ми не більше втратили територій, там різниця буквально на якісь 0,0%. Динаміка просування росіян особливо не змінилася. Плюс ми говоримо про дуже незначні території в контексті розміру України. При масштабуванні ми бачимо, що це супер незначні зміни, і вони мало помітні на великій карті України.

– Якщо зробити прогноз на наступний рік, ви як інвестиційний банкір що бачите? Буде розвиток, чи нам треба просто затягувати паски ще дужче?

Ну, я не знаю щодо затягування пасок, бо третій рік ми бачимо економічне зростання, третій рік ми бачимо збільшення середньої зарплати на рівні +20%. Ми бачимо споживання та корки на рівні довоєнному в містах, які не прямо біля фронту. Ми очікуємо, що наступного року знов будемо бачити кволе, але економічне зростання. Очікуємо сповільнення інфляції, якщо цього року вона десь 9% та наступного ми бачимо десь на рівні 6%. Макрофінансова стабільність, заради західним грошам збережеться, і курс гривні суттєво коливатися не буде.

Читайте також: Синєгубов просить жителів Харківщини бути обережними у п’ятницю