Пса Патрона на телеканалі «Рада» більше, ніж депутатів опозиції – Геращенко

Що варто зробити з нацмарафоном, чому телеканал «Рада» – більше не парламентський щоденник, як протистояти ІПСО в Telegram і чи варто його закривати, у другій частині інтерв’ю МГ «Об’єктив» розповіла Ірина Геращенко, народна депутатка від партії «Європейська солідарність», журналістка та екскерівниця пресслужби президента України Віктора Ющенка. Першу частину читайте тут. 

У Марафоні діє не військова, а політична цензура

– Ви експертка в інформаційній сфері. Що не так в Україні зі свободою слова?

– В Україні все не так зі свободою слова, тому що влада зловживає воєнним станом. Ми як опозиція підтримали законодавство щодо посилення воєнної цензури. Але будувати на підставі воєнного стану автократію, марафон – це просто кошмар. Коли ми можемо опинитися, якщо зупиняться зовнішні кошти, у стані, де навіть для армії буде важко шукати гроші. Або для соціальних виплат, які сьогодні повністю за донорські кошти. І уряд це чудово знає. Як в умовах знищеної української економіки, величезних ризиків для нашої енергетики, руйнації нашої інфраструктури ми вже п’ять років маємо безумний бюджет, де є марафон, куди виділяють мільярди гривень, де є якийсь «Кінокіт» імені Міндіча, на який списують сотні мільйонів гривень?

– Як часто вам дають слово у марафоні?

– Я співголова найбільшої опозиційної фракції, другої за кількістю депутатів. І я на 100% більший експерт у питаннях зовнішньої політики, ніж 99% «Слуг», але жодного разу не була в марафоні за ці роки. Так само, як і інші члени нашої партії, бо там є не військова, а політична цензура.

У марафоні «позитивні блогери» малюють паралельну реальність

– Марафон взагалі потрібен чи вичерпав себе? Або від початку його не треба було запускати?

– Я до нього ставилась із недовірою від початку. Я за One Voice, щоб під час війни українське суспільство говорило в один голос. Але для цього має бути довіра. А у нас марафон використовують, щоб повністю зачистити інформаційне поле. Позаштатні радники Банкової, які не декларуються офіційно, зранку до вечора у марафоні. Є там ще пул експертів – «позитивних блогерів», які заброньовані на військових цвинтарях або в Енергоатомі. І вони безкінечно малюють якусь паралельну реальність в марафоні. Там же працюють олігархічні канали, які отримують державне фінансування. Але чому? Їхні власники не можуть утримувати свої колективи? Тому марафон потрібно припиняти, а ці кошти перенаправити на ЗСУ.

– До речі, там є канал «Ми – Україна». Цікаво, кому він належить?

– І досі ніхто не розуміє, як цей канал, створений під час війни, отримав купу ліцензій. От ви канал “Об’єктив”, давайте спробуємо податися в Нацраду, щоб вам дали хоч одну ліцензію. Я можу посперечатись з вами на шоколадку або на харківський торт, вам її не дадуть, тому що буде купа бюрократичних перепон. А тут канал отримав купу ліцензій і абсолютно спокійно розбудовує свою мережу. Хто за ним стоїть? Для мене очевидно, що там ростуть ноги влади.

На телеканалі «Рада» пса Патрона більше, ніж депутатів опозиції

– У нас, окрім марафону, є ще державний телеканал «Рада»…

– Те, що відбувається з каналом “Рада”, це вселенська ганьба. Коли ми прийняли закон про роздержавлення медіа, в його статутних документах дуже чітко записано, що це парламентський щоденник. Його єдина задача – висвітлювати діяльність Верховної Ради України. Але він висвітлює діяльність Офісу Президента. Там пса Патрона більше, ніж депутатів опозиції. Канал «Рада» роками не вів трансляцію (засідань парламенту – Ред.) – і ми чули, що це з міркувань безпеки. Ну, повернули зараз трансляції. Що змінилося з безпекою? І Київ, і Харків, і Суми, і Херсон, і Дніпро, і Запоріжжя – це об’єкти атак ворога. Є тривога – спустилися в бомбосховище, припинили трансляцію.

Із телеканалом “Рада” все ще гірше: із 2021 року він збільшив своє фінансування з бюджету ВР у шість разів. І заключив контракт з компанією “Кінокіт”, яка належить Тимуру Міндічу. Він живився не лише з енергетики, а ще його структури збирали кошти з телеканалу “Рада”: посадили туди петрових – іванових, які обзивали в кадрі канцлерку Німеччини кабаном і свинею. У нас політика «бикоко» толерується владою та «позитивними блогерами». Тому телеканал “Рада” сьогодні – це не парламентський бюлетень, а підрозділ Офісу президента. У такому вигляді він теж не може існувати.

Темники як з часів Януковича повернулися у редакції

– І в марафоні, й на телеканалі «Рада» працює чимало журналістів…

– Я вважаю, коли закінчиться вся ця влада, колись це закінчиться, треба буде давати відповіді на дуже багато питань. Але має бути інститут репутації, в тому числі, у так званому журналістському середовищі. І журналісти марафону та телеканалу «Рада» мають задати собі питання: а чи правильно ми робили, толеруючи політичну цензуру?

– Кілька років тому вийшов назовні скандал через відродження темників у державній інформагенції «Укрінформ». І від цього знову повіяло епохою Януковича. Наскільки зараз темники – знов поширена практика?

– Не треба мати журналістську освіту, ти просто вмикаєш марафон або телеканал «Рада» – і бачиш ці темники. Не може так бути, що у нас якийсь безвісний експерт є спеціалістом з усього, він присутній у всіх етерах марафону. Про опозицію або дуже погано, або їх не існує. Зате «Слуги» – молодці. Тому, безумовно, темники існують, і це дуже страшно, бо це не про європейську інтеграцію.

Коли «Суспільне» вийшло з марафону, на його екрани повернулась опозиція

– Як складається ситуація з каналами, які отримують державне фінансування? «Суспільне» існує за державний кошт – там присутня опозиція?

– Поки «Суспільне» було в системі марафону, опозиції там не було. Як на мене, суспільне мовлення не для того створювали, щоб безкінечно вихваляти Банкову. Коли «Суспільне» вийшло з марафону, там з’явився плюралізм думок і не відбулося нічого з точки зору підриву безпеки, як малюють на Банковій. Там абсолютно нормальна дискусія. Є, до речі, прямоетерні ток-шоу щочетверга, і всі приходять, обговорюють актуальні теми. «Суспільне» все-таки живе за іншими правилами, там є наглядова рада, представники якої пройшли конкурс. І наглядова рада не має права втручатися в редакційну політику, але має відповідати за баланс.

Як протистояти інформаційним атакам у Telegram

– Чимало українців споживають новини з телеграм-каналів, у тому числі – анонімних. Чи підтримуєте ви закриття Telegram?

– Багато людей у першу чергу беруть там безпекову інформацію. І в нас чимало силових структур, як виявилося з журналістських розслідувань, що стоять за цими анонімними телеграм-каналами, яким надають безпекову інформацію щодо обстрілів, повітряних загроз. Але серед цієї інформації «внєдряються» спецоперації по правильному формуванню громадської думки. Як от у 2019 році в нас «1+1» формував думку, що ми вам побудуємо серіал «Слуга народу» в реалі. Їжте тепер. І суспільство вже сім років насолоджується, на жаль, не в реаліті-шоу, а в реальному житті оцим кошмаром імені «Слуг народу». А тепер у нас цю роль грають телеграм-канали.

– То що ви пропонуєте?

– Наша команда говорить про деанонімізацію. У мене є телеграм-канал Ірини Геращенко. Я там написала щось, всі бачать це, я несу відповідальність за цю інформацію, за цю позицію. А якщо це якийсь анонімний телеграм-канал «Офіс», чи «Вертикаль», що зазвичай просувають російські ІПСО, розколюють країну на вимогу чорнушних політтехнологів на правильних і неправильних волонтерів, ветеранів, добровольців.

– На жаль, важелі Telegram набагато сильніші.

– Зверніть увагу, наскільки Росія намагалася втрутитися у вибори в Румунії, в Молдові, у Німеччині. Саме через соціальні мережі вигулькували якісь ноунейми без біографії, які просували кремлівські наративи, щоб підірвати країну та Євросоюз зсередини. У нас немає жодного сумніву, що РФ, коли б не були в Україні вибори, буде продовжувати ці гібридні ігрища. Ми маємо захищати наше інформаційне поле. І тут теж, знаєте, ну нічого не робиться, на жаль.

Читайте також: Новини Харкова — головне 17 березня: пожежі, бої в області