Сміття чи будматеріали? Що відбувається із завалами будинків у Харкові (відео)
На Харківщині збитки довкіллю від забруднення земель внаслідок російських «прильотів» сягнули майже 555 мільярдів гривень, а маса будівельного сміття в обласному центрі – 160 тисяч тонн. На тлі таких масштабів руйнувань екологи закликають перейти до циркулярної відбудови — підходу, за якого завали розглядаються не як непотріб, а як перспективний будівельний ресурс.
Проте на шляху до повторного використання відходів постає низка перепон: від юридичної «сірої зони» та відсутності процедури сертифікації до високої вартості логістики й психологічних забобонів.
«Сад розбитих каменів»: рециклінг на рівні двору
Понівечені вибухами бетонні підвіконня, уламки цегляних стін дитсадка та шматки фундаменту зруйнованих багатоповерхівок на Північній Салтівці перетворили на елементи ландшафтного дизайну. Мешканець будинку по вулиці Наталії Ужвій Костянтин разом із дружиною облаштував у дворі садок, використавши зокрема матеріали із завалів.
«Я якось назвав цей сад “Сад розбитих каменів”. Це пам’ять про те, що відбувалося, — говорить Костянтин. — З одного боку, ці уламки виглядають страшнувато, але якщо правильно мозаїку викласти, якщо правильно все скомбінувати, виходять непогані клумби».
На запитання, чи сприймає він ці уламки як будівельне сміття, чоловік відповідає ствердно: «Аніскільки. Рослини та всі ці руйнівні матеріали будуть пов’язувати одне одного і давати людям зрозуміти, що так, війна руйнує, але природа дає нам змогу оживати».
Масштаби руйнувань та доля 12 демонтованих багатоповерхівок
Харківщина — серед лідерів в Україні за обсягами будівельного сміття, яке утворилося внаслідок обстрілів. Як повідомили МГ «Об’єктив» у Державній екологічній інспекції, у регіоні відходами руйнування забруднено майже 772 гектари (що дорівнює площі 1080 футбольних полів — ред.). Збитки довкіллю області становлять 554,8 мільярда гривень. Ці дані екологи передають правоохоронним органам для подальшого стягнення компенсацій із РФ через міжнародні суди. Найбільше руйнувань зазнав Харків, де зафіксовано 159,5 тисячі тонн відходів.
Усі залишки та уламки після обстрілів вивозять на спеціалізований комплекс КП «Муніципальна компанія поводження з відходами». У 2025 році підприємство прийняло від підрядників залишки 12 демонтованих багатоповерхівок, переважно з Північної Салтівки. Наразі вони чекають на свою долю на полігоні.
«Позаду нас будинок, який розібрали в тому році й перевезли нам на полігон на зберігання, — пояснює майстер дільниці подрібнення відходів КП „Муніципальна компанія поводження з відходами“ Олексій Пономаренко. — Якщо нам дадуть дозвіл, будемо переробляти бетон й далі щебінь будемо використовувати в місті: на підсипку доріг та територій, які будуть підготовлюватися під спортивні майданчики або паркувальні місця. Усе це буде після експертизи».
Підприємство вже виділяло з бетону вторинний щебінь. За допомогою японської дробарної техніки, яку отримало у серпні 2024 року. Працюють з поточними відходами, які лишаються під час реконструкцій будівель. Сортування — механічне.
«Ці японські дробарки переробляють бетон на щебінь. А та арматура, що трапляється в бетоні, іде тільки на переробку, на переплавку. Але чи можна його використовувати у новому будівництві? Залежить від щільності цього щебеню. Якщо граніт щільний, то тут знаходиться і бетон, і цемент, і плитка трапляється. Це все треба досліджувати — як воно себе поведе при подальших навантаженнях», — додає Пономаренко.
Для панельних будинків подрібнення залишається фактично єдиним варіантом, адже використовувати навіть зовні цілі залізобетонні плити без експертизи неможливо через ризик прихованих мікротріщин від вибухових хвиль.
Фото: КП “Муніципальна компанія поводження з відходами”
Юридична «сіра зона» та економіка демонтажу
До циркулярного підходу у відбудові, коли всі матеріали отримують друге життя, закликають і громадські екоактивісти. Проте головним бар’єром залишається законодавство.
«Відходи руйнування — це потенційний ресурс для нових будматеріалів, — зазначає голова ГО „Нуль відходів Харків“ Ганна Прокаєва. — Але якщо ми говоримо про комунальний або державний заклад, де комісія буде приймати об’єкт, там мають бути використані виключно сертифіковані товари. На сьогодні для відходів після руйнування просто немає процедури сертифікації — немає механізму, яким чином їх можна офіційно повторно використовувати при відбудові. Поки що це суцільна сіра зона».
Екоактивісти вже мають досвід успішного демонтажу за циркулярним принципом. У 2023 році в селищі Руська Лозова вони реалізували пілотний проєкт із розбору зруйнованої будівлі сільради.
«Ми хотіли демонтувати об’єкт із максимальним збереженням залишків. І нам це вдалося, — розповідає екологиня. — Наприклад, металевий дах, який вже неможливо було повторно використати, пішов на перероблення. Балки дерев’яні ми віддали на опалення двом родинам малозабезпеченим. Цеглу ми посортували на цілу, на жаль, її було мінімально, половинки були в основному і третинки. Ми запитали у місцевих, що б вони використали для відбудови. Вони сказали, ось ці фракції вони візьмуть залюбки. І залишається дрібна фракція, ми думали, куди її подіти. І навіть її забрали і не вистачило, тому що люди на підсипку доріг забирали, на підсипку кратерів після влучання ракет. Тобто ми нічого не відвезли на полігон».
Втім, для підрядників такий підхід поки що є економічно невигідним. За словами Прокаєвої, вони оцінюють ручне очищення та сортування однієї цеглини у 15–20 гривень лише за роботу, що суттєво здорожчує процес. Крім того, високі логістичні витрати на перевезення не перекривають вартості отриманих вторинних матеріалів.
“Були експерименти у Львові нещодавно, вони спробували розібрати. І логістично, щоб вивезти це на перероблення, воно не покриває те, що вони відсортували, навіть якщо волонтерська робота”, – говорить екологиня.
Також додається і психологічний фактор.
“Існують забобони, наприклад, що не можна використовувати цеглу з будинку, в який сталося пряме влучання, який горів. Буде смердіти золою у хаті, це поганий знак, хата згорить”, – цитує почуте від людей Прокаєва.
До загострення ситуації навесні 2024 року у тій же Руській Лозовій працював майданчик, куди одні люди приносили будівельні відходи та залишки, а інші забирали їх для відновлення. Нині такий простір лишився лише в Харкові.
Чому завали не сортують на місці “прильотів”
За оцінками ГО «Нуль відходів Харків», сортування матеріалів безпосередньо на місці руйнування могло б зекономити до 40% пального та ресурсу. Це дозволило б одразу відокремлювати метал і деревину та направляти їх за призначенням.
“На місці вже одразу визначати, куди можна це відвезти для повторного використання або для перероблення. Це найкращий варіант. Але це час і потрібен для цього людський капітал, де, хто це буде робити. Знову ж таки, тут питання з власністю постає. Мені здається, у нас практикується, але точно потрібно пускати людей, щоб вони максимально забирали свої речі”, – говорить Прокаєва.
У КП «Муніципальна компанія поводження з відходами» наголошують: під час війни такий підхід небезпечний, до нього можна прийти вже у мирний час.
«За практикою, коли ми після обстрілів приїжджаємо на розбір завалів, у нас обмаль часу, — пояснює Олексій Пономаренко. — Ми швидко розібрали, інша компанія приїхала, це все зібрала, у вантажівки завантажили й перевезли на майданчик. Там, на майданчику, де вже спокійно, можна не поспішаючи це все перебрати.».
На думку екологів, нинішня ситуація має повністю змінити підхід до майбутнього будівництва в Україні. Прокаєва закликає зводити “смартбудинки”, які можна легко демонтувати або відновити.
«На етапі відбудови варто продумувати, що потенційно ми живемо з дуже небезпечним сусідом. І навіть за умов переговорів і миру, щось може статися, тому що це як порохова бочка», — підсумовує екологиня.
