Сьогодні 24 лютого: який день в історії

24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну. У 1918-му цього дня проголосили незалежність Естонії. У 1582-му Папа Римський Григорій XIII підписав буллу Inter gravissimas, якою реформував календар.

Свята та пам’ятні дати 24 лютого

24 лютого – Всесвітній день інформаційної архітектури.

Також відзначають: Міжнародний день бармена, День народження лотереї, Всесвітній день ковтачів мечів (завжди в останню суботу лютого).

24 лютого в історії

24 лютого 1582 року Папа Римський Григорій XIII підписав буллу Inter gravissimas, якою реформував юліанський календар.

Згодом новий календар стали називати “григоріанським”. Церковну увагу питання літочислення привернуло не дарма. Отці церкви відзначили, що відносно календаря, що діє, суттєво змістився день весняного рівнодення, з яким пов’язане свято Великодня. Проблема була настільки важливою, що до її вирішення долучили астрономів (з якими у церкви відносини часто не просто не складалися, а доходили до багаття). Астрономи Луїджі Ліліо (Алоізій Ліліус) та Христофор Клавій за дорученням понтифіка розібралися у причинах зміщення та опрацювали потрібні зміни. Реформа передбачала скорочення кількості високосних років. Також треба було ліквідувати те відставання, яке нагромадилося за століття. Що й зробили, згідно з папською буллою, у жовтні 1582 року: після 4 жовтня одразу настало 15-те. Як відомо, це сталося не в усіх країнах, православна церква відкинула реформу та навіть наклала анафему на тих, хто ухвалить григоріанський календар. Але поступово з необхідністю внести коригування погодилися в більшості країн світу. В УНР перехід на григоріанський календар затвердили 1918 року, позбавившись впливу відсталої Російської імперії. Але православна церква як в Україні, так і в Росії не змінювала календар протягом усього ХХ століття. Православна церква України та Українська греко-католицька церква перейшли на григоріанський календар із 1 вересня 2023 року.

24 лютого 1918 року проголосили незалежність Естонії.

Ця країна повстала під час руйнування Російської імперії, до складу якої території поневолених естонців входили ще з початку XVIII століття (часу Північної війни). А до цього – побували в складі Речі Посполитої, Данії та Швеції. Ще з тих, доімперських, часів був умовний поділ естонських земель на північні (Естляндію) та південні (Ліфляндію). У Російській імперії такий поділ зберегли, перетворивши північну Естонію спочатку на Ревельську, а згодом – Естляндську губернію, а південну Естонію об’єднали з північною Латвією в Ліфляндську губернію.

Національний рух в Естонії активізувався в XIX столітті, на що царський уряд традиційно відповів репресіями та русифікацією. Наприкінці століття всю адміністративну владу зосередили в руках етнічних росіян. Під час революції 1905-1907 років в Естонії відбувалися страйки та селянські бунти, до імперського уряду висували вимоги лібералізації. Але відповіддю стали розстріли та репресії (328 активних учасників революційного руху стратили).

Наступний шанс здобути незалежність естонці отримали після Лютневої революції. Тимчасовий уряд Росії провів тут реформу адміністративного управління, приєднавши до Естляндської губернії частину Ліфляндської з корінним естонським населенням. Також створили Земську раду при так званому “губернському комісарі”. Це дало змогу самоврядування. Також у російській армії з квітня 1917 року створювали естонські національні військові частини. Після Жовтневого перевороту більшовики спробували захопити владу також і в Естонії – тут утворили Військово-революційний комітет Естляндської губернії, діяльності якого протистояла Земська рада. Ситуація змінилася радикально після вторгнення на території Естонії німецької армії. Це сталося 18-20 лютого 1918 року. Більшовики в Петрограді вже готувалися капітулювати (і 23 лютого таки прийняли німецький ультиматум). На цьому тлі 19 лютого 1918 року Земська рада сформувала Комітет порятунку Естонії. 24 лютого він опублікував “Маніфест усім народам Естонії”, яким проголосив країну незалежною демократичною республікою, нейтральною до російсько-німецького конфлікту.

Також Комітет сформував Тимчасовий уряд Естонії. Однак німці, які повністю захопили територію країни до 4 березня, не визнали незалежність Естонії. Тут встановили окупаційний режим, а згодом створили Балтійське герцогство. Свободу естонцям дали лише перед капітуляцією Німеччини у Першій світовій війні. 22 вересня 1918 року імператор Вільгельм II підписав державний акт про визнання Балтійського герцогства незалежною державою.

24 лютого 1992 року Україна встановила дипломатичні відносини із Республікою Бангладеш.

24 лютого 2022 року РФ розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Хроніка подій цього дня – у матеріалі МГ “Об’єктив”.

Церковне свято 24 лютого

24 лютого відзначають перше та друге здобуття глави Йоана Предтечі. Після усікнення глави пророка та хрестителя Господнього його тіло учні поховали в самарійському місті Севастія. Главу Йоана поховала благочестива дружина царського домоправителя Хузи – на Єлеонській горі, в одному з маєтків Ірода. Через багато років цей маєток перейшов у володіння благочестивому вельможі Інокентію, який почав будувати там церкву. Коли копали рів для фундаменту, знайшли посудину з главою Йоана Предтечі. Інокентій зберігав її все життя, а перед смертю, боячись, щоб над святинею не знущалися невірні, знову сховав там, де знайшов. Після смерті Інокентія його церква занепала та зруйнувалася з часом. Вдруге главу знайшли ченці за часів царя Костянтина Великого. Сам Йоан з’явився їм і вказав місце, де його голова. Іноки відкопали святиню і, поклавши її в мішок із верблюжої вовни, пішли до себе додому. Дорогою вони зустріли незнайомого гончаря та дали йому нести дорогоцінну ношу. Не знаючи, що він несе, той спокійно продовжував шлях, але з’явився сам святий Предтеча і наказав тікати від недбайливих і лінивих ченців разом з тим, що було в його руках. Гончар втік від ченців і вдома з пошаною зберігав главу святого. А перед смертю запечатав її у водоносну посудину та передав сестрі. З того часу чесна глава передавалася християнами у спадок, доки її володарем не став священник Євстафій – єретик. Він закопав святиню в печері біля Емеси, куди збирався потім повернутися. Однак у печері оселилися ченці, згодом там створили монастир, а 452 року архімандриту цієї обителі Маркелу з’явився Йоан Хреститель і вказав місце, де його голова. Це здобуття стали святкувати як друге. Святиню перенесли до Емеси, а потім до Константинополя.

Народні прикмети

Якщо співають синиці – бути теплу.

Якщо в цей день немає снігу, то весна буде ранньою.

Що не можна робити 24 лютого

Не можна лаятися, пліткувати, лихословити, відмовляти в допомозі.

Не можна вживати алкоголь.

Не можна брати в руки гострі предмети, а хліб краще ламати, а не різати.

Не можна прати.

Не можна співати та танцювати.