Сьогодні 26 квітня: який день в історії

26 квітня в Україні – День пам’яті аварії на ЧАЕС. У цей день 1840 року вийшло перше видання “Кобзаря”. У 1890-му народився український поет Микола Зеров. У 1915-му Італія підписала Лондонський договір – секретну угоду з країнами Антанти. У 1925-му президентом Німеччини обрали Пауля фон Гінденбурга. У 1942-му сталася наймасштабніша за кількістю жертв катастрофа на шахті. У 1945-му помер гетьман Української Держави Павло Скоропадський. У 1986-му вибухнув 4-й реактор Чорнобильської АЕС.

Свята та пам’ятні дати 26 квітня

26 квітня – одразу кілька державних та міжнародних дат, що присвячені пам’яті Чорнобильської катастрофи. В Україні це День пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф та День пам’яті аварії на ЧАЕС. У світі – Міжнародний день пам’яті Чорнобильської катастрофи.

Також відзначають: Всесвітній день інтелектуальної власності, Всесвітній день пілотів, День шкали Ріхтера, Всесвітній день бурлеску.

26 квітня в історії

26 квітня 1478 року відбулася спроба перевороту в місті-державі Флоренція. Детальніше.

26 квітня 1765 року народилася знаменита леді Гамільтон – уроджена Емма Лайон. В історію вона увійшла як кохана героя Великої Британії адмірала Гораціо Нельсона. Проте біографія Емми була далека від романтизму. Детальніше.

26 квітня 1803 року у Франції відбувся масштабний метеоритний дощ. На території муніципалітету Л’Егль випали тисячі фрагментів метеорита. Один із них – загальною вагою понад 37 кілограмів. Детальніше.

26 квітня 1840 року вийшло перше видання “Кобзаря” Тараса Шевченка. Детальніше.

26 квітня 1890 року народився український поет-неокласик, критик та перекладач Микола Зеров, професор Київського університету. Детальніше.

26 квітня 1915 року Італія підписала Лондонський договір – секретну угоду з країнами Антанти (Великою Британією, Францією та Росією) про вступ до Першої світової війни на їхньому боці. Він мав значні наслідки як для перебігу цієї війни, так і для подальшого формування умов для Другої світової.

З кінця XIX століття Італія разом із Німеччиною та Австро-Угорщиною входила до Троїстого союзу – відповідні угоди підписали ще у 1882 році. Однак за час, що минув від підписання до початку Першої світової, відносини італійців із союзниками суттєво напружилися. Наріжним каменем були взаємні територіальні претензії з Австро-Угорщиною. Прем’єр-міністр Італії Антоніо Саландра, який керував країною з 1914 по 1916 роки, дотримувався думки, що австрійці порушили союзницькі угоди першими (ще 1908 року, коли окупували Боснію та не надали італійцям жодної компенсації, що була передбачена договором). Крім того, у 1914-му прем’єру довелося зважати на антивоєнну більшість у власному парламенті. Отже, Італія відмовилася вступати у війну на боці Німеччини та Австро-Угорщини, посилаючись на оборонний характер підписаного з ними договору. Країна оголосила про свій нейтралітет. Але обидві коаліції учасниць війни – Антанта та Троїстий союз – намагалися залучити італійців до бойових дій, щоб отримати перевагу. Тож із серпня 1914 року італійці вели перемовини (а точніше – “торги”) з представниками обох сторін.

Насамперед країна хотіла задовольнити територіальні забаганки. Вважається, що вирішальною стала участь у переговорах британців. Економіка Італії значно залежала від Великої Британії, й та, крім “пряника”, застосувала й “батіг”, встановивши жорстку блокаду італійських портів. Однак паралельно німці робили все, що від них залежить, щоб не втратити важливого союзника. Зокрема, фінансували італійські газети, щоб ті просували необхідні їм наративи (у тому числі – “Il Popolo d’Italia”, яку заснував Беніто Муссоліні). Також корумпували депутатів італійського парламенту та тиснули на Австро-Угорщину, щоб там погодилися надати італійцям ту саму “компенсацію”, якої ті хотіли ще з 1908 року. Але Відень відмовлявся. Внаслідок цього аргументи країн Антанти переважили. До березня 1915 року міністр закордонних справ Італії підготував перелік вимог щодо приєднання до Антанти.

“На папері” їх здебільшого задовольнили. Домовленості стали основою Лондонського пакту. Згідно з договором, Італія залишала Троїстий союз і приєднувався до Антанти, вона взяла зобов’язання протягом місяця оголосити війну Німеччині та Австро-Угорщині (але оголосила лише Австро-Угорщині – 23 травня). Країна за результатами Першої світової війни мала отримати частину земель, що належали Австро-Угорщині та низку інших територій (у тому числі – частину азійських та африканських колоній Німеччини). Договір мав залишатися таємним до мирної конференції. Така таємничість створила ситуацію, коли народ Італії не розумів, чому і за що має воювати.

Але то була не єдина проблема італійського керівництва. Позика в 50 млн фунтів стерлінгів, що її країна отримала від Великої Британії, виявилася недостатньою для того, щоб Італія могла вести війну. Поступово країна “набралася” додаткових позик, тож її борги стали просто астрономічними. Війну Османській імперії італійці оголосили із запізненням (у серпні), а з оголошенням війни Німеччині тягли аж до серпня 1916 року. Це все, звісно, ​​ускладнило дії Антанти. Крім того, італійці у процесі заявили претензії ще й на частину території Османської імперії в Середземномор’ї, що не надихало Францію та Велику Британію. Тож тертя між союзниками тривали протягом усієї війни.

Але найгострішими вони стали зі вступом до Першої світової США. Американці не підписували Лондонську угоду та не знали її змісту, адже пакт був таємним. Однак його текст таки “сплив” стараннями більшовиків, які, прийшовши до влади в Росії, опублікували секретний документ у газеті “Известия” в листопаді 1917 року. Президент США Вудро Вільсон відкинув зміст цих домовленостей, пославшись на їхній анексійний характер і назвавши “проявом імперіалізму”. У результаті під час Паризької мирної конференції Італія не отримала все, що їй обіцяли задля вступу у війну, в тому числі її майже повністю “кинули” з обіцяними колоніальними придбаннями. Тож із Першої світової Італія вийшла нібито переможницею, але з шаленими боргами та без обіцяного. Зрозуміло, що це сформувало недовіру до союзників по Антанті та реваншистські настрої в суспільстві. Згодом вони привели до влади країни фашистів, а саму Італію – до нового союзу, з нацистською Німеччиною.

26 квітня 1925 року президентом Веймарської республіки (Німеччина) обрали Пауля фон Гінденбурга. Гінденбург став тією людиною, яка (не за власним бажанням) сприяла отриманню абсолютної влади Гітлером. Детальніше.

26 квітня 1933 року у Німеччині створили гестапо. Детальніше.

26 квітня 1942 року на території сучасного Китаю сталася наймасштабніша за кількістю жертв катастрофа на шахті Хонкейко в Беньсі. У катастрофі загинуло 1549 шахтарів. Детальніше.

26 квітня 1945 року в Мюнхені помер гетьман Української Держави Павло Скоропадський. Детальніше.

26 квітня 1986 року о 01:23 ночі вибухнув 4-й реактор Чорнобильської АЕС. Детальніше.

26 квітня 1989 року під час мітингу пам’яті жертв Чорнобиля у Львові вперше майоріли синьо-жовті прапори.

26 квітня 2001 року Верховна Рада відправила у відставку уряд Віктора Ющенка. Детальніше.

Церковне свято 26 квітня

26 квітня вшановують пам’ять священномученика Василія, єпископа Амасійського. Він підтримував і втішав християн, які страждали від гонінь язичників. Зокрема, він дав притулок праведній діві Глафірі – служниці дружини імператора Лікінія, до якої той запалився пристрастю. Втекти своїй служниці допомогла сама імператриця Констанція. Тож, отримавши притулок, Глафіра передала всі гроші, які їй дала Констанція, на будівництво храму. А потім написала своїй хазяйці листа, попросивши ще грошей на завершення будівництва. Та виконала прохання. Але лист Глафіри потрапив до імператора. Лікіній зажадав від правителя Амасії, щоб той вислав до нього святителя Василія та Глафіру. Але дівчина померла раніше, ніж наказ дійшов до Амасії. А Василія направили до імператора. На суді він відмовився зректися християнства, й був засуджений на смерть.

Народні прикмети

Якщо вже з’явилися перші гриби, то травень буде дощовим.

Якщо зацвіли каштани, то більше морозів не буде.

Якщо вранці сильна роса – влітку буде великий урожай огірків.

Що не можна робити 26 квітня

Не можна витрачати великі суми грошей.

Не можна сваритися із близькими.

Не можна ображати птахів, косити траву і рубати дерева.