Доля Детройта? Влада не поспішає рятувати харківський бізнес після “прильотів”

Чи не щоночі об’єктами російських повітряних атак стають цивільні підприємства Харкова та області. Як за таких умов утримати бізнес у регіоні? Вже три роки підприємці звертаються до державних органів влади із пропозицією запровадити для Харківщини особливий економічний статус. Є й інші питання, але поки що вдалося домогтися лише звільнення від місцевих податків у Харкові. Що влада має зробити для підприємців? Про це МГ «Об’єктив» запитала у голови коордради Європейської бізнес-асоціації (ЕВА) у Харкові, віцепрезидента Асоціації нерухомості України, рієлтора та волонтера Ігоря Балаки.

ЩО МОЖЕ ЗРОБИТИ ДЕРЖАВА

– Вітаю! Вас, мабуть, я зустрічала майже на всіх заходах, пов’язаних із бізнесом. Коли 6 травня відбувся «приліт» по ринку «Барабашово» , ви порушили питання виживання підприємців у місті. У ніч проти 28 травня був «приліт» по цивільному підприємству у селищі Васищеве. Що ви можете сказати про реалії, в яких зараз перебуває наш бізнес?

– Ми цю тему підіймаємо з літа 2022 року, тому що ще тоді, влітку, ми зрозуміли, що Харків живе по інших законах. Знаєте, коли влада чи ті люди, які за щось відповідають, кажуть, що наше завдання – підготуватися до того, щоб було інвестування, наше завдання – зробити так, щоб повернувся харківський бізнес, ми кажемо: а давайте ми краще втримаємо той бізнес, який є. Тому що ті, хто переїхали, вірогідність їхнього приїзду назад не дуже велика. Ви сказали про підприємство у Васищевому, це мій друг, який дуже багато допомагає нам. Кожен “приліт” у Харків КАБа, ракети, зграї “шахедів” – це від 20 до 100 бізнесів, які чи припиняють на якийсь строк свою роботу, чи зовсім закриваються. Момент істини приходить. Тому що не можна порівнювати умови ведення бізнесу в Харківській області та в інших прифронтових регіонах з умовами ведення бізнесу, наприклад, в Закарпатській області, чи Львівській, чи Івано-Франківській. Коли вони розказують, як їм важко вести бізнес, ми можемо ще 15-20 факторів привести, чому харків’янам і бізнесменам Слобожанщини ще складніше. І тому не можуть в Україні бути рівні умови для нерівних. Ми не рівні з ними. Це ми кажемо не про благодійність, це ми кажемо про виживання і про існування самого Харкова. Тому що захищати міста, в яких є люди, є бізнес, а бізнес – це насамперед робочі місця, легше, коли хтось тут працює. Це системна глибока проблема. Ми розуміємо, що якщо зараз не вжити якихось заходів, ситуація буде тільки погіршуватися. Якщо виїде бізнес, він забере найголовніше, що в нього є. Це навіть не устаткування, не якесь обладнання, це навіть не гроші. Це – люди. Якщо люди переїдуть в більш спокійні регіони України, то вони там осядуть, вони куплять собі житло, їхні діти підуть в місцеві школи та дитячі садки. Ці люди з високою ймовірністю вже в Харків не вернуться.

Читайте також: Виходить, мені боротися самому – директор розбитого підприємства у Васищевому

– От ви спілкуєтеся зі своїми знайомими підприємцями? Що вони кажуть, що не будуть повертатися?

– Харків не буде таким, як він був раніше. І навіть якщо людина буде обіцяти тобі, що так, я повернусь, я відкрию підприємство, ми розуміємо, що в Харкові дуже-дуже схлопуються умови ведення бізнесу. Якщо ви виїдете в інші регіони, подивитесь, навіть на тих, хто сидить в кафе, навіть на машини, навіть на ті бізнеси, які працюють, ви зрозумієте, що Харків трошки починає перетворюватися на Детройт. А в нас задача, щоб він не перетворився ще на Дружківку, де є 20 СТО для обслуговування військових, 30 шаурмінних, п’ять ресторацій і 15 борделів. І ми кричимо і кажемо: не дайте нам стати другою Дружківкою.

– Особливий економічний статус. Що ви розумієте під цим поняттям? І також я знаю, що немає страхування воєнних ризиків, на це скаржаться підприємці.

– Тут ціла купа питань. І в Європейській бізнес-асоціації розробили цілу програму, 14 чи 15 напрямків. Це і логістичний тупик. Навіть у Сумах трохи краща ситуація з логістикою, ніж в Харкові, ми стали тупиком. І наші виробники не можуть і не мають можливості цю продукцію відправити, тому що інколи послуги з логістики коштують дорожче, чим сама ця продукція. Це програма «Підтримка логістична», це програма, безумовно, страхування воєнних ризиків. Ми три з копійками роки, три з половиною майже скоро буде, кажемо про страхування воєнних ризиків, а вони не вводяться, не вводяться і не вводяться. Ми пропонували зі спілкою страховиків, як потрібно це зробити. Ми казали і давали, даємо свої напрацювання, тому що ми всі розуміємо, коли хтось каже про міфічних інвесторів, жоден нормальний, вміняємий, вибачте за русизм, інвестор не прийде в той регіон, куди завтра може прилетіти ракета чи КАБ. Якщо в нього немає гарантії, як застрахувати свої воєнні ризики, він відкриватися не буде. Знаєте, ті харківські підприємці, які відроджують, в будь-якій сфері, сфера послуг, айтівці, які повертаються, виробники, фінансові установи – це справжні герої. Тому що вони розуміють, що завтра від їхнього бізнесу може нічого не залишитися, і держава їм нічого компенсувати не буде.

Читайте також: У Харків дістатися складно — бізнес заявив, що місту потрібна логістика

– Підприємець з Васищевого, скаржився, що житло відновлюють, а підприємства – ні. Держава не передбачає грошей на відновлення приватного бізнесу.

– Парадокс у тому, що пересічним громадянам з житлом є можливість компенсування. І якщо у вас на першому поверсі знаходиться офіс чи магазинчик, а на другому – квартира, яку хтось здає, то на другому поверсі отримують компенсацію, а на першому – ні. Я розумію, що в державі немає коштів, але ми пропонували механізми цілком пропрацьовані, як це потрібно зробити. Чому це не робиться, я досі не знаю. Страхування воєнних ризиків і відновлення – це тільки маленький аспект. Знаєте, що саме паршиве? Коли зруйнували нерухомість цього підприємства, в нього все одно нараховують по тих, які навіть не працюють, але цілі якісь приміщення, податок на нерухомість. Це Харків тільки відбився від платежів за оренду землі і податків на нерухомість, місцевих так званих податків.

– Я правильно розумію, що ці гроші компенсуються з державного бюджету? Вірно?

– Так, звичайно. І ми дуже багато з нашим мером спілкувалися, досить такі напружені були перемовини. От знайшли механізм компенсації. Ми можемо знайти такі компенсації і з іншими, більш спокійними територіями. Ну, дивіться, це навіть я такі крамольні речі кажу, але якщо на більш спокійних територіях західної чи центральної України, якби проходили економічні реформи, якби було все добре, в них не було б такого економічного підйому, як з моменту повномасштабки. Тому що туди виїхали наші підприємці. Вони забрали гроші, вони забрали людей. І ці підприємці, в них поштовх, не просто поштовх, вибух економічної активності йде, а наші території зубожіють.

– Щодо звільнення від місцевих податків, як ви оцінюєте, чи допомогло це залишити у Харкові підприємців?

– Звичайно. Більшість наших підприємців просто була не в змозі оплачувати ті податки місцеві, які є. Тому що в декого податки на нерухомість і оренда землі були більше, ніж виторг їхніх підприємств чи здача в оренду їхніх площин. Знаєте, парадоксальна ситуація. Податки, якби не компенсували, в нас другі після Києва. Це, знаєте, як при коронавірусі людині, яка вмирає, дають балон з киснем для того, щоб не вмерла. Але виживе чи не виживе – залежить не тільки від цього балона, а від комплексного лікування.

– Наскільки я знаю, були якісь складнощі з фінансуванням компенсації цих місцевих податків. Не було впевненості, що кошти будуть.

– І зараз немає. Ігор Терехов сказав, що я погоджуюсь з цим тільки при одній умові, що буде компенсація постійно надходити. І тому кожні три місяці йде постановою Харківської міської ради пролонгація цих програм. Але хочу сказати, теж парадоксальна ситуація. Місто Харків, так, воно більш активне, і підприємці, які є в Харкові, спокійно отримали цей самий кисень. А підприємці, які знаходяться у Васищевому Солоницівці, Дергачах, в інших громадах, вони ж цього не отримали. Люди з Харкова їдуть туди на роботу, а виявляється, підприємства повинні в повному обсязі все давати. У нас дуже багато проблем. У нас проблема з відсутністю кредитування. Навіть програми “5-7-9”, про які кажуть, вони не завжди роблять це. Харків для багатьох банків, окрім державних, це червона зона. І, навпаки, комерційні банки приходять і кажуть: будь ласка, погасіть достроково кредит. Як це можна зробити, я не розумію. У Харкові дуже великі проблеми з мережами. Коли підприємці, по-перше, за підключення до мереж платять гроші, величезні гроші, і, по-друге, не можуть встановити, зі скрипом дають альтернативні джерела енергетичного живлення. Зараз підключилася ХОВА, ситуація стала трошки легша, але приватні компанії витребують ці гроші. Приватні компанії витребують борги і кажуть: ми будемо відключати від мереж. І ця ідіотська ситуація, тому що ми виживаємо, а хтось з вбитого… Знаєте, я називаю це мародерство, з пораненого знімати останні берці. У нас були напрацювання в тому числі і по податках, по ЄСВ, щоб знизити його до 10%. По воєнному збору, щоб залишити на рівні 1,5% для Харкова. Тому що бізнес просто не справляється.

Читайте також: Бізнес у Харкові: що зробило місто для підприємців, повідомив Терехов

– Це особливий економічний статус? Це воно і є?

– І податкові якісь преференції, і проблеми з мобілізацією для того, щоб ввести для критичних підприємств 100% бронювання. Тому що якщо на заході чи в центрі України вони можуть отримати якийсь резерв кадровий, то в Харкові його просто немає. 

– Критичність у нас визначає обласна адміністрація?

– Критичність так, але в них є свої межі, в яких вони можуть робити. Зараз 50% для підприємств. Ми кажемо, давайте зробимо 100%.

– Хто це має бути? Бо кожен хоче бути критичним, наскільки я розумію. IT хочуть бути критичними, театри хочуть бути критичними.

– Ця тема дуже неоднозначна. Чи можна визнати критичною якусь майстерню, СТО? Ну, мабуть, ні. А якщо там по 30 автівок військових і нікому буде завтра закрутити гайки і машина не доїде до фронту. Тобто потрібно трошки змінити фокус. І ми кажемо: давайте для Харкова ми введемо світлофор. Зелене світло – це ті, хто працюють в білу, виплачують зарплату понад 20 тисяч гривень. І ми їх безумовно критичними визнаємо. Жовтий, які якимось критеріям не відповідають. Ну і червоний – ті, хто не працює так, як потрібно. Тому для саме прифронтових територій все ж таки хотілося б цей перелік розширити, для того, щоб місто не вмирало.

– А обласна адміністрація, вона зараз має обмеження щодо відсотка бронювання? Чи вона в цілому за кількістю підприємств має обмеження?

– Не за кількістю, не за відсотками. Вона діє так, як каже держава. Держава сказала, що такі критерії три з семи, потрібна головне заробітна плата, відсутність по податках заборгованості. Не можна всі камені кидати в обласну адміністрацію. Я з ними дуже часто спілкуюся, вони працюють на межі своїх можливостей.

– Чи допоможуть ці перелічені економічні преференції для Харкова і для Харківської області все ж таки зберегти бізнес, адже з квітня ми бачимо постійні атаки повітряні саме на бізнес. Бізнес під прицілом “шахедів”.

– Ми бачили ці атаки завжди, просто, може, не було такого резонансу. І ракети летіли по підприємствах, і КАБи. Ну, скажімо чесно, ті харків’яни, які залишились тут, бізнесмени, вони трошки божевільні, вони навіжені, вони себе не уявляють в іншому місті, тому вони будуть вести бізнес. Але є така фраза: з такими друзями ворогів не потрібно. Коли тебе довбають вороги, а ще допомагають друзі, ну тут вже в кого завгодно опустяться руки. Я можу навести приклад одного крупного харківського бізнесмена, в якого прилетіли ракети, і потім це підприємство було поновлене. Йому після того ще виставили штрафні санкції, чому люди постраждали на його підприємстві. Чому вони були не в сховищі? А тривоги в нас, ви самі бачите, можуть бути не просто годинами, а добами.

– Зараз підприємцям, якщо їхнє підприємство зруйноване, немає жодної допомоги від держави, на що вони взагалі можуть розраховувати? Фонди, міжнародна допомога?

– Тут є якісь механізми, і ще раз кажу, що як мінімум обласна влада, економічний блок, дуже підтримують цю ініціативу. Фонд зайнятості, є якісь програми. Економічний блок, вони розробляють програми грантові в себе на сайті, ХОВА викладає, як це можна отримати. Які механізми, які грантові гроші можна отримати по окремих програмах.

– Я маю на увазі, вже коли прилетіло і зруйновано майно, це все обласна адміністрація допомагає?

– Ми про це й кажемо. Обласна адміністрація може просто генерувати ці програми, цих донорів, проводити з ними програми.

– Це міжнародні гранти?

– Чи міжнародні, чи державні гранти. Які? Це потрібно приходити до посадових осіб, для того, щоб дивилися. І тобі кажуть: ми можемо програму на оновлення отаку, програму на підтримку отаку зробити.

– Тобто гроші від держави на відновлення є?

– Розумієте, це навіть не відновлення, це більше підтримка бізнесу. Тобто є якісь програми, але вони не системні, вони в повному обсязі і навіть не в повному можуть працювати на 10, 15, 20%. І потрібно дуже багато побігати, щоб ці гроші отримати. Ну, от я можу навести приклад. Десь місяць тому наш друг Сергій Пилипів, в його підприємство теж прилетіло п’ять “шахедів”. Це один з найбільших виробників українських порошкових фарб. І він зараз намагається отримати на відновлення гроші з багатьох ресурсів. Це грантові програми, він подався на всі гранти, які тільки можна. Це програма підтримки для того, щоб трошки по податках його звільнили по окремих. Це програми підтримки кредитування, програма “5-7-9”. Це партнери. Будемо на наступний тиждень організовувати зустріч, будете сміятися, з китайською асоціацією, яка об’єднує 350 тисяч підприємств китайських, тому що вони зацікавлені в нашому ринку.

– Ви ж багато спілкуєтесь. Які зараз настрої у підприємців? Чи будуть вони чекати якихось пільг?

– Вони не чекають, вони борються. Вони борються і на всіх зустрічах, на всіх рівнях харківські підприємці підіймають цю тематику. Наприклад, була організована така організація, як КОХА. Це Коаліція галузевих та бізнес- спільнот Харкова, в яку об’єдналися зараз п’ять організацій і ще будуть доєднуватися. І на кожній зустрічі з центральною владою ці теми підіймаються. Оптимізм у нас завжди, знаєте, як в цих мемах про жабу і лелеку, коли тримається за горло: ніколи не здавайся. Ось такий харківський бізнес. Він практично в лелеки знаходиться у дзьобі, а сам тримає за горло, щоб його не проковтнули.

ЩО МОЖЕ ЗРОБИТИ МІСТО

– Ми поговорили про пільги, які може надати держава бізнесу. Що може зробити місто Харків?

– Для міста ми теж приготували цілий перелік тих завдань, які потрібно виконати. Це і безкоштовне підключення до мереж, це і питання, пов’язане з офлайн-освітою. Якщо ми перекладаємо всю економічну активність на тендітні плечі наших жінок, виникає одне питання. Що робити жінці, в якої діти знаходяться вдома? От онлайн-освіта в нас ледь не у єдиних в Харкові в усій Україні. І питання наступне: чому вдома одна дитина буде почуватися більш захищеною, ніж в якомусь приміщенні, де будуть інші діти, медики, вчителі. Тому це питання дуже болюче, і я більше хочу сказати, хтось навіть не повертається в Харків з того приводу, що просто для дітей немає офлайн-освіти.

– Ваше ставлення до безплатного проїзду в міському транспорті, чи допомагає він зберігати робочі місця і зберігати кадри?

– Це дуже болюча тема. Тому що на кожні зустрічі з нашим мером я задавав це дуже незручне питання. Чому? Тому що в бюджеті на 2025 рік закладено 2,4 мільярда гривень, якщо я не помиляюся, це 11,2% видаткової частини бюджету. Я вважаю, що ми не маємо ні морального, ні фізичного права робити такий комунізм. Тому що цей комунізм за рахунок тих же самих підприємців робиться. І вартість енергоносіїв зростає, і зарплати зростають, і рухомий склад, який там є, теж зростає. Ми не можемо собі це дозволити.

– Це може мотивувати людей лишатися? Бо вони не витрачають кошти на проїзд і залишається більше на життя.

– Я категорично з цим не згоден, тому що це не такі великі кошти. По-друге, можна розробити спеціальні програми компенсації для таких вразливих верств населення. Це, на мою думку, навпаки, економічний паразитизм вирощує в наших деяких громадянах, особливо ВПО. Якщо вони отримують якусь компенсацію, якщо є якісь можливості отримати їжу, якщо є безкоштовне проживання і можливості для безоплатного проїзду, навіщо їм взагалі тоді працювати?

– Ваше ставлення до відновлення будинків на Північній Салтівці. Бо є доми такі, от на вулиці Ужвій стоїть будинок, він відновлений, він аж світиться. Дуже красивий. А поруч руїни. Чи потрібне таке житло, чи будуть в ньому жити люди і чи має воно якісь перспективи з точки зору можливостей бути проданим?

Читайте також: Харків гарнішає: який вигляд мають майже відновлені після прильотів будинки 📷

– Навіть на Північній Салтівці, житло зараз продається. Це дійсно хороший освітлюваний район з працюючими комунікаціями. Тому, знаєте, там, де міська влада, з мого погляду і з погляду бізнесменів, з якими я спілкуюся, молодці, то вони молодці. Окремі питання, як це потрібно робити? Ну, може, з моєї точки зору, було б краще викупити чи для ВПО, чи для відновлення в нових побудованих домах харківських великих забудовників, які продовжують свою роботу, їхні квартири, щоб вони почали відновлювати цей сегмент і запускали інші проєкти.

– Маються на увазі недобудови, так?

– Недобудови, будівлі, які вже здані чи знаходяться у стадії прийому в експлуатацію. Ну, не вистачає у забудовників грошей. В десятки разів впала спроможність і люди там не купують. Так, вони виживають на будівництві укріплень чи будівництві цих самих будівель. А може краще викупити ось цей пакет, який там є, і добудувати те житло, яке є, і люди отримують нове житло? Я не можу сказати, немає однозначної точки зору. Є дуже багато дебатів, навіть серед фахівців, професіоналів ринку нерухомості.

– Саме щодо точкового відновлення?

– Так. Але, я хочу сказати, що відновлювати все одно потрібно. У нас велика кількість ВПО. І моя особиста точка зору, що не потрібно будувати окремі “гетто”, як розробляються зараз плани для переселенців, будувати будівлі для них. А потрібно в харківських забудовників викупити чи на первинному ринку, чи на вторинному ринку, викупати якісь квартири, щоб ті люди, які приїхали в Харків, вони асимілювалися і ставали харків’янами.

– А що це за проєкти щодо будівництва “гетто” чи комплексів саме для переселенців? Я не чула про такі.

– Це в Харкові є зараз такі проєкти. Я не буду казати саме місце, не на камеру, але такі дійсно проєкти є, такі думки є, такі концепції є. І, відповідно, зараз і ділянки якісь дивляться. Я впевнений, що краще заселяти ті дома, які вже практично добудовані.

– Ви маєте на увазі такі об’єкти, як ЖК “Перемоги 2”, “Пташка”, того ж “Житлобуду-1”?

– І “Житлобуд-1”, і “Житлобуд-2”, і “Житлобуд-3”. Дуже багато невеликих компаній припинили свою роботу. Ці великі компанії не будуть припиняти. І, мабуть, задача в тому числі підтримати їх. Я не відстоюю їхні інтереси. Я просто кажу щодо доцільності.

– Під час війни міська влада показувала багато різних концепцій міста майбутнього. Це і нові мікрорайони, і відновлення, модернізація Привокзального майдану. І дуже-дуже багато проєктів. Це і співпраця з Норманом Фостером. От, на вашу думку, це все більше для заспокоєння чи ці всі проєкти можуть бути реалізовані?

– У мене завжди одне тільки питання – чиїм коштом це все буде робитися?

Читайте також: Відбудова Північної Салтівки: які ідеї перемогли в конкурсі (фото)

– Має бути інвестор.

– Інвестор – це та людина, яка приходить, вкладає гроші і хоче з мінімальними ризиками отримати якийсь прибуток. Я не розумію, як інвестор може відбити ці гроші. Коли місто може взяти кредити для того, щоб побудувати, а, вибачте, тоді хто буде віддавати ці гроші? Місто саме? А місто – це ми з вами, це наші податки. Якщо приходить багатий дядя і каже: давайте, я вам дам купу грошей, якісь там десятки мільйонів доларів, звичайно, ми тільки будемо казати “за”. Але завжди є поняття доцільності, що ми можемо зробити. Тому я більше дивлюся на ці проєкти як на мрію. Чомусь дуже багато людей вже забули, що йде війна. І забули, що ми знаходимось не просто на прифронтовій території, а по суті у фронтовій. До речі, я не критикую ці ж самі ініціативи, ці інсталяції, які є, ці питання з фонтанами чи квітами, вони дійсно допомагають. Це не такі великі гроші, які витрачаються, але вони допомагають…

– Як терапія для харків’ян?

– І навіть не тільки для самих харків’ян. Ми постійно приймаємо наших закордонних гостей, вони приїжджають й у них шок, тому що вони тільки що бачили зруйновані будівлі і зараз бачать Харків. І будуть вони повертатися, будуть провозити своїх друзів, і я це відповідально кажу, і навіть будуть приходити і вкладати гроші. Але завжди питання одне: чиїм коштом цей проєкт, хто буде відповідати, звідки і хто буде віддавати ці гроші. Я не розумію фразу «інвестиційний», тому що це точно не про інвестиції. Це про освоювання грошей може бути, це про щось інше, але це не інвестиційний проєкт. У нас задача фізично зараз вижити, а потім вже розмірковувати, як буде розвиватися Харків. І я не дуже впевнений, що Норман Фостер буде розуміти краще, ніж харківські архітектори, які сидять під ракетними, а зараз і дроновими атаками, буде розуміти краще, як побудувати Харків, ніж ті ж самі харківські архітектори.

– У Харкові немає головного архітектора. Чи доєдналися ви вже до громадської ініціативи, яка просить мерію провести відкритий конкурс на цю посаду?

– Наскільки я знаю, законодавчо вже повинні були зробити цей конкурс і назначити. Чому не назначають? Я не готовий коментувати, тому що Харків без головного архітектора, мабуть, це неправильно.

Читайте також: Поліванова вже не головна архітекторка Харкова, Терехов її звільнив — офіційно