Сьогодні 30 березня 2026: яке свято та день в історії

30 березня 1282 року розпочалася Сицилійська вечірня – повстання на острові Сицилія проти влади Карла І Анжуйського. У 1858-му в США винахідник Гаймен Ліпман отримав патент на олівець із гумкою на кінці. У 1917-му в Україні зробили перший крок до деколонізації – звалили пам’ятник Столипіну в Києві. У 1919-му відбулося перше спільне засідання керівництва ЗУНР і УНР, які об’єдналися. Цей день 1976-го вважають формальною датою початку музичного панк-руху. У 1981-му божевільний американець вчинив замах на президента Рональда Рейгана. У 1992-му втретє в історії фільм взяв “золоту п’ятірку” “Оскарів” – це було “Мовчання ягнят”. У 2014-му в Харкові вперше виконали хіт “Путін – х@йло!”

Свята та пам’ятні дати 30 березня

У світі – Міжнародний день нульових відходів і Всесвітній День біполярного розладу.

Також сьогодні:  День прогулянки в парку, День олівця, Всесвітній день ідлі (традиційної страви індійської кухні).

30 березня в історії

30 березня 1282 року розпочалася Сицилійська вечірня – повстання на острові Сицилія проти влади Карла I Анжуйського – брата французького короля Людовика IX. Спалахнуло воно під час великодніх свят (у великодній понеділок), звідки й узялася така історична назва події.

Загалом історія Сицилії протягом століть – це історія нескінченних завоювань цього острова найрізноманітнішими загарбниками – від стародавніх греків і пунійців (Карфагену) до норманів та німецької династії Гогенштауфенів. Важливе географічне положення Сицилії спокушало всіх, хто планував ведення середземноморської торгівлі, воєн і хрестових походів. Тож життя там було, м’яко кажучи, неспокійним.

На початку другого тисячоліття (у 1000-х роках) владу в Сицилії захопили нормандці. Тут проголосили королівство. Заснована в такий спосіб династія правила до кінця XII століття, коли не залишилося спадкоємців престолу. У боротьбі за спадок владу отримав імператор Священної Римської імперії Генріх VI Гогенштауфен. Він був одружений з дочкою колишнього короля Сицилії Рожера II, тому за відсутності переконливіших претендентів вважав себе і свою дружину гідними спадкоємцями. Так Сицилія на кілька десятиліть перейшла під владу німецької династії.

Після смерті Генріха VI корона перейшла до його сина Фрідріха II. Тому було лише три роки. Проте влада збереглася завдяки регентству, зокрема – під опікою Папи Римського Інокентія III. Правління Фрідріха II було тривалим та успішним для Сицилії. Він здійснив дуже прогресивну для тих часів реформу законодавства, централізував владу, позбавившись феодальних усобиць, займався будівництвом та розвитком освіти (зокрема, заснував університет у Неаполі). Однак період розвитку та процвітання завершився зі смертю Фрідріха. Його наступник – імператор Священної Римської імперії Конрад IV був більше зосереджений на подіях у Німеччині, ніж у Сицилії. А після смерті Конрада корона перейшла до його дворічного сина Конрадина. Фактично владу в Сицилії весь цей час здійснював незаконнонароджений син Фрідріха II Манфред Сицилійський. Незабаром після смерті імператора Конрада IV Манфред на тлі чуток про загибель і малолітнього спадкоємця також проголосив себе королем Сицилії. Однак у справу втрутився Папа Римський Климент IV. Він не визнав права Манфреда та несподівано вирішив “передати” Сицилію братові корля Франції Людовика IX Карлу Анжуйському (визнав його “права” на королівство). Карл зайняв престол у 1266 році та розбив військо останнього Гогенштауфена – Конрадина. 16-річний хлопець-імператор потрапив у полон, і Карл Анжуйський наказав стратити його, що й здійснили на площі Неаполя у 1268 році. У такий спосіб кривавим чином влада французької династії закріпилася в Сицилії. Правління Карла Анжуйського продовжилося нічим не краще, ніж почалося. Сицилія цікавила його лише як база для подальшого ведення війни в Середземномор’ї, тому про вкладення коштів і зусиль у розвиток королівства не йшлося. Навпаки, податки, які збирали тут, йшли на зовнішні війни та утримання двору Карла у Неаполі. Корінних сицилійців усунули від влади, прогресивне місцеве законодавство поступалося французькому. У такому стані Сицилія підійшла до повстання.

Як саме воно почалося, невідомо. Найбільш поширені версії (з різними варіаціями переказів) зводяться до наступного: першою подією була сутичка між французами та сицилійцями в Палермо. Вона сталася під дією алкоголю під час великодніх святкувань. За напівлегендарним переказом, причиною була надмірна увага іноземців до місцевих жінок. Одного з французів убили, а коли його товариші спробували помститися, на них накинувся натовп – багатьох убили. Далі народна хвиля під дзвін церковних дзвонів, що запрошували на вечірню, покотилася містом. Люди закликали бити французів, їм на допомогу зі своїх будинків вибігали місцеві жителі. Розлючений натовп убивав усіх загарбників, з якими стикався. У найближчі шість тижнів у Сицилії вбили тисячі французів.

Рух повстанців у процесі оформився. Через два тижні вони вже встановили контроль над більшою частиною острова, а до кінця квітня – захопили його повністю, а до того ж знищили частину флоту Карла Анжуйського, що стояв у гавані. Виплеснувши гнів, місцеві жителі дещо заспокоїлися. Жителі Палермо оголосили себе вільною комуною, відповідальною лише перед Папою Римським. До Папи відправили посланця з проханням визнати вільною комуною кожне місто на острові. Повстанці сподівалися отримати таке самоврядування як італійських містах-державах (Венеції, Генуї, Пізі тощо.). Проте Папа Римський сицилійців не підтримав. Він був прихильником Карла Анжуйського та вимагав, щоб бунтівники визнали його своїм законним королем.

Не знайшовши розуміння у Папи, повстанці звернулися за допомогою до каталонців, а саме – короля Арагона Педро III (він був одружений з дочкою попереднього самопроголошеного короля Сицилії Манфреда).

30 серпня 1282 року Педро висадився на березі Сицилії, а вздовж острова морем йшов його потужний флот. 4 вересня сицилійці коронували Педро. Карл Анжуйський, маючи благословення Папи Римського, намагався відбити острів, але зазнав низки невдач. Перемога Педро розколола королівство дві частини – острівна була під контролем Арагона, материкова (з Неаполем) – під контролем французів Карла. Війна Сицилійської вечірні тривала до 1302 року та завершилася укладанням Кальтабеллотського договору. Згідно з ним, королівство Сицилія розділили на дві частини – острівну та півостровну. Острівна дістала назву королівство Тринакрія. Ці території залишалися розділеними багато років. Вони об’єдналися значно пізніше – вже у XIX столітті в Королівство обох Сицилій.

30 березня 1858 року в США винахідник Гаймен Ліпман отримав патент на олівець із гумкою на кінці. Докладніше.

30 березня 1917 року в Києві зробили перший крок до деколонізації – повалили пам’ятник російському державнику, голові імперської Ради міністрів (1906–1911 роках) Петру Столипіну. Докладніше.

30 березня 1919 року відбулося спільне засідання керівництва ЗУНР та УНР, що об’єдналися. Докладніше.

30 березня 1976 року вважається формальною датою початку музичного панк-руху. Цього дня британський гурт “The Sex Pistols” вперше виступив у клубі “100 Club” на Оксфорд-стріт. Докладніше.

30 березня 1981 року в США божевільний Джон Гінклі здійснив замах на президента Рональда Рейгана. Докладніше.

30 березня 1992 року відбулася 64-та церемонія вручення нагород Американської кіноакадемії. “Золоту п’ятірку” “Оскарів” (за найкращий фільм, режисуру, сценарій, чоловічу та жіночу головні ролі) на ній отримав фільм “Мовчання ягнят” з Джоді Фостер та Ентоні Гопкінсом у головних ролях. Докладніше.

30 березня 2014 року в Харкові під час спільного маршу ультрас “Металіста” та донецького “Шахтаря” вперше прозвучала пісня “Путін – х@йло!” Докладніше.

Церковне свято 30 березня

30 березня вшановують пам’ять преподобного Йоана Ліствичника. Докладніше.

Народні прикмети

Якщо на березі вже розпустилося листя, то влітку буде мало дощів.

Якщо з вуликів вже вилітають бджоли, значить, прийшла справжня весна, яка буде теплою.

Якщо вже квітнуть кульбаби, то літо буде коротким.

Що не можна робити 30 березня

Краще не займатися домашніми справами та відкласти серйозну фізичну працю.

Не можна давати гроші в борг чи позичати.