У метро Харкова розповіли, як вирішили питання з безхатьками в переходах (відео)

Відтепер тричі на день майстри клінінгової кампанії обробляють дезинфікуючим розчином поручні, двері та ручки в Харківському метрополітені.

Підлогу та стелю миють 2 рази вдень та стільки ж уночі. Як розповіли у КП «Підземне місто», особливу увагу прибиральники приділяють місцям, до яких найчастіше торкаються пасажири.

Наталія Осіпова, юристка КП «Підземне місто»

В данном случае, использование дезинфицирующих средств, оно применяется не только по ситуации, возникшей на данном этапе. В данном случае увеличена периодичность этой уборки и использования дезинфицирующих средств.

Аби перевірити, як працюють прибиральники, до підземки завітала заступниця мера Світлана Горбунова-Рубан із комісією. Чиновниця зазначає, що всіх робітників метрополітену відсьогодні зобов’язали надягати маски. Але деякі, як виявилося, про це все ж не знали.

Світлана Горбунова-Рубан додає: директорів магазинів, комунальних підприємств, ринків та інших установ із великим скупченням людей зобов’язали розмістити спеціальні плакати. На них написані рекомендації щодо зниження ризику інфікування грипом, ГРВІ та коронавірусом. Чи виконали керівники це завдання — незабаром перевірять.

Світлана Горбунова-Рубан, заступниця Харківського міського голови

Им были доведены мероприятия, которые были разработаны и приняты той комиссией, которую назначила наша комиссия по чрезвычайным ситуациям, я ее возглавляю. И передали руководителям всех наших подразделений.

У КП «Підземне місто» також розповіли, що відтепер приділяють особливу увагу безхатькам, які приходять до підземки жебракувати чи переночувати. З ними планують проводити роз’яснювальні бесіди та розміщати у спеціальних установах для людей без житла. А от для безхатьків із симптомами ГРВІ чи грипу, процедура більш складна. Адже навіть якщо працівники метро викличуть для такого хворого швидку, той має право підписати відмову та залишитися в переході.

Світлана Горбунова-Рубан, заступниця Харківського міського голови

Таким образом нам приходится выезжать силами социальных работников нашего центра реинтеграции и буквально уговаривать этого человека поехать к нам.