«Це діалог, який триває понад чверть століття». Журналіст видав книгу про «духовного лідера» харківського Євромайдану

Харківський журналіст Володимир Чистилін написав книгу «Досвід навернення», у якій розповів про життя священника о. Віктора Маринчака.

Священника о. Віктора Маринчака називають «духовним лідером» харківського Євромайдану за його участь у подіях Революції Гідності. Однак, у цій постаті ховається дещо більше, зокрема, незламна сила духу, — впевнений заслужений журналіст України та громадський діяч Володимир Чистилін. Саме він написав біографічну книгу про священника під назвою «Досвід навернення», широку презентацію якої у ХНАТОБі довелося скасовувати через впровадження карантину.

Декілька років тому Чистилін зняв про о. Віктора документальний фільм «Ловець душ», а те, що не вдалося розповісти у кінострічці, вклав у книгу. Чим відома постать харківського священника, яких тем автор торкається у книзі та куди збираються витратити гроші, отримані від її продажу? Відповіді на ці питання та ще багато цікавого читайте в ексклюзивному інтерв’ю МГ «Об’єктив» із автором книги Володимиром Чистиліним.

— Володимире, про що розповідає Ваша книга?

— Книга «Досвід навернення» — це продовження нашого діалогу з отцем Віктором, який триває вже понад 25 років. Ми вже зняли про о.Віктора фільм «Ловець душ». Фільм демонструвався на центральних каналах, тобто, це потужна кінострічка, умовно кажучи, про покоління людей-шістдесятників. Але головний герой — саме о.Віктор. І його життя: діяльність як священника та філолога.

Далі ми знімали цикл літературних програм, які називаються «Метанойя». І не випадково в книжці написано «Метаноця отця Віктора Маринчака». «Метанойя» — грецьке слово, яке перекладається як кардинальний переворот в житті людини. Повна зміна свідомості.

І, власне, книга стала результатом нашого дуже давнього знайомства. Я глибоко і давно знаю Віктора Маринчака як філолога. Він 50 років викладає в університеті і вже майже 30 років є священником. Він був духівником харківського Євромайдану і це, власне, підштовхнуло мене до написання цієї книги.

— Як виглядала Ваша співпраця з головним героєм книги?

— З одного боку, книжка побудована як біографія головного героя. Він — людина, яка прожила вже 75 років і бачила Сталіна в Мавзолеї, бачила політ Гагаріна в космос, Празьку весну, 60-ті, 70-ті, 80-ті у Харкові. Він був другом поета Бориса Чичибабіна та правозахисника Генріха Алтуняна. Ми збиралися і я записував якісь біографічні речі.  Ми намагалися через людину культури, через людину віри показати, взагалі, епоху.

Але, крім біографічних речей, тут є питання, які хвилюють кожну людину: про життя, про смерть, про кохання, про виховання дітей, про те, як ставитись до смерті, до хвороби, до щастя. Книга поділена на частини і побудована як інтерв’ю: питання-відповідь. Так нам було легше співпрацювати.

І мені хотілось, щоб до 75-річчя отця Віктора книга вийшла. Так воно і сталося. Ми завжди шануємо людей, коли вони відходять, робимо якісь урочистості. А ця книжка – підтримка. Я знаю багатьох людей, які її прочитали і для яких це видання стало своєрідною підмогою для подальшого життя. Людина брала книжку і знаходила тут відповіді на деякі питання. Це дуже для нас важливо.

— Чи є така частини життя о. Віктора, на якій книга сконцентрована? Можливо, події Революції Гідності?

— Важко сказати. Точно не Революції Гідності, бо це лише частина життя отця Віктора за 75 років. Мені хотілось показати цей досвід людини, яка вже, наприклад, у 70-ті роки захотіла стати священником. Тоді він не мог цього зробити, бо знайшовся досвідчений чоловік, який пояснив, що може статися з людиною відвертою, щирою, яка не буде співпрацювати з органами: «Вас викличуть в КГБ. Ви будете змушені доносити на інших. Вас викинуть з університету…», — і так далі. Отець Віктор Маринчак – це та людина, яка через культуру та віру намагалася протистояти системі. Перш за все, радянській системі.

— Майдан довів, що багато людей ладні боротися зі системою. Але чому ж Ви обрали саме о. Віктора у якості героя своєї книги?

— Крізь нього пройшла ціла доба і він зміг це осмислити. Я знаю отця Віктора вже більше 25 років і бачив його в різних обставинах життя. Не тільки на Майдані або коли ми ховали хлопців. Я знаю його родину, близьких. Я розумію, яка це глиба людина, який це масштаб особистості, що живе поруч із нами.

Його знає реально вся Україна. Він прекрасний вчений, відомий філолог. Він людина, яка робила перші кроки ще наприкінці 80-х, коли починалася у нас ця хвиля українства і боротьба за незалежність. Він був тією людиною, яка виступала на мітингу під час Революції на граніті, разом із нашою Марічкою Бурмакою.

Ми іноді споглядаємо на історичні події, але важливо, щоб хтось їх міг аналізувати і робити якісь висновки. Отець Віктор прекрасний у цьому плані співрозмовник, бо він вміє подавати складні речі дуже доступно і просто.

— Куди підуть кошти, отримані від продажу книги?

— Всі отриманні гроші підуть на відбудову храму. Зараз стоїть питання повної реконструкції у другій частині Іоано-Богословської церкви. Вона наразі у зруйнованому стані і не використовується для Богослужінь. Там треба ставити іконостас – це великі гроші. Окрім того, загалом храм був зруйнований на 70%. Ми його відбудовуємо. Ось дах тільки-но побудували. Кошти треба всюди.

Але певну кількість примірників я передав харківським бібліотекам та в лікарні. Людям, які страждають і хочуть для себе щось зрозуміти – це важливо.

Але першочергова ціль, безумовно, розповісти про отця Віктора, про всіх нас, а також про покоління, яке він уособлює. Гроші, які збере книжка — не великі, враховуючи ті потреби, які є. Завдання перш за все – розповісти про велетня духу. І він насправді такий є. І, мабуть, ще не оцінений нашими сучасниками. Я впевнений, що про нього будуть ще писатися книжки і зніматися фільми.

О. Віктор Маринчак також надав журналістам МГ «Об’єктив» коментар щодо опублікованої книги:

«У книзі проходить така історична панорама, тому що зачеплено було час молодості моїх батьків, час голодомору, час репресій кінця 30-х років. Потім був час Другої світової війни – і окупація, і фронт. Потім були події, що я спостерігав. І це дуже важливо, що вдалося мені якось запам’ятати дитячою ще пам’яттю, а потім осмислити, що відбувалося. Це головне, що я намагався – дати образ часу. Мені здається, що книжка не стільки про мене особисто… На матеріалі однієї особистої долі, але долі дуже звичайної людини, яка не відрізняється від інших. Тобто, типовий персонаж тих часів. Людини, яка не була героєм, не була генієм, а була такою ж як інші. Що вона переживала, як їй вдалися всі ці десятиліття радянської влади, як вона доходить до потреби звільнення духовного від всього того, що нам нав’язувала реальність, ідеологія тощо. І як вона приходить до того, що ми називаємо наверненням», — підкреслив о. Віктор Маринчак.