• Нд 08.12.2024
  • Харків  +2°С
  • USD 41.6
  • EUR 43.81

Сьогодні 22 листопада: яке свято та день в історії

Події   
Сьогодні 22 листопада: яке свято та день в історії

22 листопада 1087 року вбили онука Ярослава Мудрого – князя Ярополка Ізяславича. А 1963-го – президента США Джона Кеннеді. 1990-го цього дня оголосила про свою відставку перша жінка – прем’єр-міністрка Великої Британії Маргарет Тетчер. А 2005-го першою жінкою – канцлеркою Німеччини стала Ангела Меркель.

Свята та пам’ятні дати 22 листопада

22 листопада у світі – Міжнародний день сина та День гуманного суспільства.

22 листопада в історії

22 листопада 1087 року , згідно з літописами, найманець убив онука Київського князя Ярослава Мудрого – Ярополка Ізяславича.

Ярополк Ізяславович – князь київський
Святий Ярополк. Ілюстрація: uk.wikipedia.org

Батько Ярополка Ізяслав був старшим із синів Ярослава Мудрого, які дожили до смерті батька. Він входив до “тріумвірату Ярославичів”, який правив Київською Руссю після смерті Ярослава Мудрого. При цьому Ізяслава двічі виганяли з Києва – вперше кияни, а вдруге – власні брати. До другого вигнання з батьком вирушив і Ярополк. У цей час вони шукали підтримки польського короля Болеслава II Сміливого для повернення до Києва за допомогою його війська. Щоб “спонукати” короля на ратні подвиги, Ярополк за дорученням батька їздив до Папи Римського Григорія VII. Той підтримав Ізяслава, а Ярополка… коронував королем Русі (за живого батька та старших братів, що явно порушувало спадкові принципи). Документи щодо візиту Ярополка до Риму та текст булли, виданої Григорієм VII, збереглися до наших часів.

“Ваш син під час відвідування Апостольського престолу хотів отримати королівство як дар святого Петра з наших рук… Ми зійшли до його прохань і прагнень, оскільки вони здалися справедливими, і, крім того, з огляду на вашу згоду передали йому управління вашим королівством як частиною володінь святого Петра”, – писав Папа у цьому документі, адресованому Ізяславу Ярославичу.

У 1076 році за підтримки Папи Римського та польського короля Ізяслав і Ярополк повернулися до Києва. Звичайно, ніяким реальним “королем Русі”, випереджаючи всіх рідних, Ярополк не став, а отримав князівство у Вишгороді. Протягом життя батька та після його смерті брав участь у нескінченній боротьбі з численними спадкоємцями Ярослава Мудрого, що призводило до дедалі більшої роздробленості Київської Русі. Вгамував амбіції Ярополка лише двоюрідний брат – син Всеволода Ярославича Володимир Мономах. Ярополк навіть тікав від нього в Польщу, але в 1086-му помирився з родичем, повернувся на Русь і отримав у володарювання Володимирське князівство. Однак покерувати ним не встиг – того ж року 22 листопада Ярополка вбив найманець – один із дружинників.

Вбивство Ярополка Ізяславовича князя Київської Русі
Ілюстрація: localhistory.org.ua

“Як повідомляє “Повість временних літ”, до нього під’їхав вершник і зненацька пронизав шаблею. Хто й чому замовив убивство волинського князя? Хроніка доносить важливу деталь: вбивця втік до Перемишля. Там на той час сидів Рюрик Ростиславич, який мав ще двох братів. Ростиславичі були безземельними князями, але незадовго до цього трагічного випадку київський князь Всеволод Ярославович — дядько Ярополка — надав їм володіння у південній частині Володимирської землі. Унаслідок цього Рюрик сів у Перемишлі, Володар — у Звенигороді, Василько — у Теребовлі. Оскільки князь Ярополк претендував на Володимир, то вони стали його конкурентами. Вбивство Ярополка було вигідним багатьом: безпосередньо Ростиславичам, зокрема Рюрику, та київському князеві Всеволоду”, – описує можливі версії щодо замовників убивства князя “Локальна історія”.

Надалі Православна церква канонізувала Ярополка – орієнтовно у XII столітті.

22 листопада 1963 року вбили президента США Джона Кеннеді.

22 листопада 1986 року американський боксер Майк Тайсон став наймолодшим у історії чемпіоном світу серед професіоналів у важкій вазі.

Майк Тайсон – боксер
Фото: Glenn Francis of www.PacificProDigital.com

У віці 20 років та 144 днів він завоював титул чемпіона за версією WBC, відправивши в нокаут у другому раунді Тревора Бербіка. Надалі Тайсон став абсолютним чемпіоном у важкій вазі, першим і наймолодшим важкоатлетом, який одночасно володів поясами WBC, WBA та IBF. За свою кар’єру він провів 59 професійних боїв, здобувши 50 перемог (з них 44 нокаутом).

22 листопада 1990 року Маргарет Тетчер оголосила про свою відставку з посади прем’єр-міністрки Великої Британії.

Маргарет Тетчер прем'єр-міністр Великобританії
Фото: Margaret Thatcher Foundation

Вона була першою жінкою прем’єр-міністркою не лише у Великій Британії, а й у Європі. І обіймала цю посаду понад десять років. Кабінет міністрів Тетчер очолила внаслідок позачергових виборів 1979 року. Протягом тривалого часу Тетчер та очолювана нею Консервативна партія утримували популярність у Великій Британії. Це вдавалося завдяки успішним реформам, а також “маленькій переможній війні” з Аргентиною за Фолклендські острови. Більшість у парламенті Великої Британії консерватори з Тетчер на чолі отримували ще двічі – у 1983 та 1987 роках. При цьому поступово рейтинги стали демонструвати: персональна підтримка Тетчер значно нижча за підтримку самої Консервативної партії. Як вважають, основною причиною, через яку народ “розлюбив” “Залізну леді”, було її негативне ставлення до процесів євроінтеграції. Тетчер вважала, що “злиття” країн Європи слід залишити на рівні вільної торгівлі, не переходячи до створення федеративних структур та ведення спільної політики.

Восени 1990 року опитування громадян Великої Британії показали: рейтинг Консервативної партії падає. У листопаді відставання від лейбористів складало вже 18%. 1 листопада подав у відставку заступник прем’єр-міністра Джеффрі Гау, який був у команді Тетчер із перших днів її роботи. Це сталося після того, як прем’єрка відмовилася узгодити термін приєднання Великої Британії до єдиної європейської валюти. А вже наступного дня однопартієць “Залізної Леді” Майкл Гезелтайн зголосився очолити партію (за даними опитувань з ним “біля керма” консерватори могли обійти лейбористів на виборах). У Консервативній партії відбулися вибори лідера. Тетчер посіла перше місце у першому турі, але їй не вистачило голосів для абсолютної перемоги. Після цього вона знялася з виборів, погодившись цим на свою відставку. Гезелтайн консерваторів так і не очолив. На наступні вибори висунувся Джон Мейджор і обійшов конкурента. Згодом він став прем’єром, а консерватори виграли вибори. Тетчер через кілька років так оцінила події навколо своєї відставки: “Це було зрадою з усмішкою на обличчі. Мабуть, це було найгірше”.

22 листопада 1995 року в прокат вийшов перший повнометражний мультфільм, повністю намальований на комп’ютері. Це “Історія іграшок” від “Disney” та “Pixar”. До речі, для Pixar він став першим повнометражним анімаційним фільмом.

Історія створення мультика, який став справжнім “хітом”, була зовсім непростою. Ідея виникла ще у 1988 році – після успіху короткометражки “Pixar” “Олов’яна іграшка”. Саме на неї звернули увагу продюсери “Disney” і запропонували колегам спільно створити повнометражний мультфільм тієї ж тематики. На початку сценаристи планували зробити головними героями людину-оркестр із “Олов’яної іграшки” та опудало. Це категорично не подобалося режисерові. Тож сценарій постійно переробляли, поки людина-оркестр не перетворився на астронавта Базза Лайтера (названого на честь астронавта Базза Олдріна), а опудало стало ковбоєм Вуді (на честь актора Вуді Строуда). При цьому протистояння режисера та сценаристів тривало, в результаті частина мультика, яку вони презентували керівникам “Disney” у листопаді 1993 року, викликала в тих максимальне невдоволення. Проєкт навіть мали намір закрити. Але після зупинки на якийсь час виробництво таки відновили, підключивши до нього величезну команду аніматорів самого “Disney”. У результаті мультфільм вийшов на екрани набагато пізніше, ніж планувалося, але став справжнім шедевром. Він заробив у прокаті 373 млн доларів, ставши другим касовим фільмом 1995 року. Згодом “Історія іграшок” отримала три номінації на “Оскар”, а потім – позаконкурсний “Оскар” за особливі досягнення.

22 листопада 2005 року Ангела Меркель після 15 років політичної кар’єри стала першою жінкою – канцлеркою Німеччини. У політику громадянка НДР Меркель прийшла власне з появою в цій країні, що була пригнічена СРСР, того, що можна було назвати політикою. 1989 року вона вступила до організації “Німецька вільна молодь”, а потім – до “Партії демократичного відновлення”. Шлях до посади канцлера вона починала як пропагандистка (згодом її посада називатиметься “експертка з політичної комунікації”, а далі – “прессекретарка”). На рубежі 1980-х та 1990-х Меркель змінила партійну приналежність, перейшовши до організації “Демократичний прорив”, і стала прессекретаркою останнього глави уряду НДР Лотара де Мезьєра. Брала участь у переговорах щодо статусу Берліна та об’єднання Німеччини. А після об’єднання вступила до Християнсько-демократичного союзу, який був тоді при владі у ФРН.

Меркель на початку кар'єри
Ангела Меркель на плакаті ХДС у 1995 році. Ілюстрація: ХДС

У грудні 1990-го вона вже стала депутаткою Бундестагу від цієї партії, далі займала різні міністерські пости. Після скандалу навколо Гельмута Коля (що стосувався зовнішніх пожертв на рахунки ХДС) Меркель відсторонилася від нього, а потім добилася від партійного активу зміни керівництва ХДС. У квітні 2000-го її обрали головою партії. Меркель стала кандидаткою в канцлери Німеччини від ХДС/ХСС на дострокових виборах 2005 року. І стала канцлеркою, хоча парламентської більшості партія так і не отримала, через що пішла на створення “великої” коаліції із СДП. Під час першого обрання Меркель за неї віддали голоси 397 депутатів Бундестагу. Вона пробула на посаді до 8 грудня 2021 року, відігравши дуже неоднозначну роль у розвитку російської агресії проти України. Багато в чому саме бажання Меркель “утихомирити” РФ спочатку призвело до відмови у наданні Україні та Грузії ПДЧ до НАТО. А 2014-го – до досить слабкої реакції (“висловлення стурбованості”) та вельми скромних санкцій після окупації загарбниками Криму. Надалі Німеччина під керівництвом канцлерки до останньої хвилини не відмовлялася від реалізації спільного із росіянами проєкту “Північний потік-2”.

Церковне свято 22 листопада

22 листопада за новим церковним календарем в Україні відзначають пiслясвято Введення. А також – ушановують пам’ять апостолів вiд 70-ти: Филимона й Архипа i мучениці рiвноапостольної Апфiї. Святий апостол Филимон та його дружина Апфія жили в місті Колоси у Фрігії. Їх хрестив апостол Павло. Після навернення до християнства подружжя  проводило у себе вдома зібрання віруючих у Христа, під час яких звершували богослужіння. Апостола Филимона Павло поставив єпископом міста Гази. У гоніння Нерона (54 – 68) святі Филимон і Апфія, а також святий апостол Архип, який жив у Колосах, прийняли мученицьку кончину. Під час язичницького свята розлючений натовп увірвався до християнського храму, коли там відбувалося богослужіння. Усі в страху розбіглися, залишилися тільки святі Филимон, Архип та Апфія. Їх схопили та привели до градоначальника. Архипа дорогою натовп побив і порізав ножами, він помер, не діставшись до правителя. Филимона та Апфія, за вироком правителя, на смерть забили камінням.

Народні прикмети

Якщо 22 листопада йде сніг, то травень буде дощовим.

Якщо на дорогах сильна ожеледь, то зима цього року буде ранньою.

Що не можна робити 22 листопада

Не можна мочити ноги та в принципі “мати справу” з холодною водою – ризикуєте важко захворіти.

Не можна сперечатися. Краще перенести дискусію на інший день.

Не можна сперечатися. Найкраще перенести дискусію на інший день.

Автор: Оксана Горун
Популярно

Ви читали новину: «Сьогодні 22 листопада: яке свято та день в історії»; з категорії Події на сайті Медіа-групи «Обʼєктив»

  • • Більше свіжих новин з Харкова, України та світу на схожі теми у нас на сайті:
  • • Скористайтеся пошуком на сайті Обʼєктив.TV і обов'язково знаходите новини згідно з вашими уподобаннями;
  • • Підписуйтесь на соціальні мережі Обʼєктив.TV, щоб дізнатися про ключові події в Україні та вашому місті;
  • • Дата публікації матеріалу: 22 Листопада 2023 в 06:00;
  • Кореспондент Оксана Горун у цій статті розкриває тему новин про те, що "22 листопада 1087 року вбили онука Ярослава Мудрого – князя Ярополка Ізяславича. А 1963-го – президента США Джона Кеннеді".