Сьогодні 17 жовтня 2025: яке свято та день в історії

 17 жовтня 1990 року учасники Революції на граніті завершили голодування, домігшись від Верховної Ради постанови про виконання їхніх вимог. У 1979-му Мати Тереза ​​отримала Нобелівську премію миру. У 1933-му Альберт Ейнштейн прибув до Нью-Йорка як біженець із нацистської Німеччини. У 1659-му гетьман Юрій Хмельницький підписав Переяславські статті з московитами. У 1113-му завершили будівництво Михайлівського Золотоверхого собору в Києві.

Свята та пам’ятні дати 17 жовтня

17 жовтня у світі – Міжнародний день боротьби за ліквідацію бідності.

Також сьогодні: Всесвітній день донорства та трансплантації органів, Всесвітній день травм, День яскравого одягу.

17 жовтня в історії

17 жовтня 1113 року завершили будівництво Михайлівського Золотоверхого собору в Києві. Докладніше.

17 жовтня 1659 року Юрій Хмельницький уклав Переяславські статті з Московією. Це була чергова зміна політичного курсу Гетьманщини після зближення з поляками. Докладніше.

17 жовтня 1933 року нобелівський лауреат та всесвітньо відомий вчений Альберт Ейнштейн прибув до Нью-Йорка як біженець з нацистської Німеччини. Цю подію США досі визначають як головну цього дня в історії країни. У момент вимушеної еміграції з Німеччини 54-річний Ейнштейн був у зеніті своєї слави. Будь-яка держава світу пишалася б можливістю “здобути” такого громадянина. Але тільки не його батьківщина, де новий режим більше цікавило єврейське походження Ейнштейна, ніж усі його знання та досягнення.

Насправді Ейнштейн залишав Німеччину надовго не вперше. На зламі століть він майже 20 років прожив у Швейцарії та мав громадянство цієї країни. Працюючи у Швейцарії, він отримав визнання в науковому світі, створив Спеціальну теорію відносності та провів велику частину роботи над Загальною теорією відносності. З 1910 року вченого щорічно висували на Нобелівську премію (яку він отримав у 1921-му). Назад на батьківщину Ейнштейна “заманили” колеги – фізик Макс Планк та хімік (також майбутній нобелівський лауреат) Вальтер Нернст. Вони відвідали Ейнштейна в Цюриху та переконували переїхати до Берліна й очолити Інститут фізики кайзера Вільгельма, який планували відкрити. Також до “пакета пропозицій” входило членство в Прусській академії наук і кафедра в Берлінському університеті Гумбольдта. Навесні 1914-го Ейнштейн повернувся, а влітку розпочалася Перша світова війна. Ейнштейн і тоді не був “правильним німцем”. Пацифіст за природою, він не підтримував войовничість своєї батьківщини, зокрема не підписав “Маніфест дев’яноста трьох” – документ на підтримку дій Німеччини, який підписала значна частина відомих німецьких інтелектуалів. Утім, політика німецької держави за часів Першої світової війни значно відрізнялася від того, до чого все дійшло згодом. Жодного покарання за “недостатню патріотичність” для видатного вченого не передбачили. Під час війни він став директором Інституту кайзера Вільгельма з фізики, як і обіцяли, а також президентом Німецького фізичного товариства.

Тим часом світова популярність Ейнштейна зростала. Публікації не лише в наукових журналах, а й у популярній пресі формували вченому ореол революціонера (в науці) та інтелектуала. А його манера спілкуватися, навички публічних виступів, чудове почуття гумору та чіткі моральні принципи завершували загальний позитивний образ. Отже, поступово з людини, “широко відомої у вузьких колах”, Ейнштейн став справжньою знаменитістю – на рівні сучасних ікон попкультури.

Саме в такому статусі він вирушив у “світове турне”. У 1921-му вперше відвідав США, де читав лекції у провідних вишах і був запрошений до Білого дому. Слідом подорожував Азією, де виступав у Японії, на Шрі-Ланці та в Сінгапурі. У Японії Ейнштейна приймали не гірше, ніж у США. Він був почесним гостем в Імператорському палаці. У 1925-му вчений з дружиною об’їхали кілька країн Південної Америки. У 1930-му – знову побували в США. Тобто, хоча будинок Ейнштейна був у Німеччині й у всіх офіційних біографіях зазначено, що саме там він і жив, починаючи з 1914-го до еміграції в 1933-му, це не зовсім так. Він уже давно був “людиною світу” з німецьким громадянством.

Ставши популярним, Ейнштейн докладав зусиль не лише для просування своїх наукових ідей. Він був досить соціально та політично активним. Зокрема, протягом 10 років був членом Міжнародного комітету з питань інтелектуального співробітництва Ліги Націй. І традиційно публічно виступав за міжнародне співробітництво та мирний розвиток. І ця позиція, очевидно, все більше дисонувала з політичними тенденціями, що набирали обертів у Німеччині. Уже на початку 1930-х у громадській площині на батьківщині вченого почали цькувати. Там посилювалися антисемітські настрої, а з приходом до влади нацистів “скасування” Ейнштейна стало мейнстримом.

У момент, коли нацисти остаточно захопили владу, Ейнштейн перебував у черговій поїздці до США. Він зрозумів, що повернутися додому не зможе. Але прилетів до Європи наприкінці березня 1933-го. Він з’явився у німецьке консульство в Бельгії та офіційно відмовився від німецького громадянства, здавши свій паспорт.

А далі доклав максимум можливих зусиль, щоб допомогти виїхати з Німеччини та врятуватися вченим-євреям. Їх здебільшого поки що тільки виганяли з роботи, але було вже ясно, що це лише початок. Праці Ейнштейна на батьківщині показово спалювали, один із німецьких журналів включив вченого до списку ворогів режиму із приміткою “ще не повішений”. За його голову визначили винагороду (не на державному рівні, звісно, ​​але за очевидної державної підтримки такої ініціативи). Цей час перед остаточною імміграцією до США вчений здебільшого провів у Великій Британії. Там, зокрема, він спілкувався з майбутнім прем’єр-міністром Вінстоном Черчиллем, просячи допомоги у вивезенні єврейських учених з Німеччини. І Черчилль взяв участь у цьому процесі, допомагаючи влаштовувати вчених до британських вишів. Також на заклик Ейнштейна про працевлаштування безробітних німецьких учених-євреїв відгукнулася Туреччина.

Зробивши все, що міг, у Європі, фізик відбув у США. Там він спочатку прийняв пропозицію про роботу в Інституті перспективних досліджень у Принстоні. А в 1935-му подав заяву на здобуття громадянства (сертифікат на громадянство він отримав “без блату” – аж через п’ять років, у 1940-му). Прибуття Ейнштейна на постійне проживання до США не просто так і зараз ЗМІ визначають як найважливішу подію в країні 17 жовтня за всі роки. Адже вчений став справді культовою особистістю в Сполучених Штатах. Він отримував сотні листів на день і намагався відповісти на кожен, у тому числі дитячі. Він товаришував з Чарлі Чапліном, ночував у Білому домі на запрошення Франкліна Рузвельта, став однією з ключових осіб руху проти застосування та розвитку ядерної зброї. Ейнштейн помер у 1955-му, на 77-му році життя, у Принстоні. За його бажанням, пишного похорону не було – на прощанні з ним були присутні лише 12 найближчих друзів. Могили Ейнштейна не існує – його тіло спалили в крематорії, а попіл розвіяли.

17 жовтня 1979 року  Нобелівську премію миру отримала Мати Тереза. Докладніше.

17 жовтня 1990 року учасники “Революції на граніті” припинили голодування. Докладніше.

Церковне свято 17 жовтня

17 жовтня вшановують пам’ять пророка Осії. Докладніше.

Народні прикмети

Якщо береза ​​ще не скинула листя, зима настане нескоро.

Якщо ворони зібралися в зграї та сидять, насупившись – погода зіпсується.

Що не можна робити 17 жовтня

Не можна стригтися та ходити в лазню.

Не можна брати гроші в борг.