• Чт 28.03.2024
  • Харьков  +13°С
  • USD 39.23
  • EUR 42.44

Тетяна Пилипчук про письменників, цікавинки та майбутнє Харківської літературної резиденції

Интервью   
Тетяна Пилипчук про письменників, цікавинки та майбутнє Харківської літературної резиденції

Літературна резиденція — проект, який стартував у Харкові 2018 року. Згідно з умовами, літератори з України та зарубіжжя, які мають мінімум 2 опубліковані книги, можуть подати документи на конкурс. Переможцю виділяють стипендію у розмірі 5000 гривень і він приїжджає до Харкова на місяць, де отримують все, що потрібно для роботи над власним твором.

 

Про резиденцію та її учасників розповіла куратора проекту, працівниця Харківського літературного музею Тетяна Пилипчук.

Давайте розпочнемо із самого початку. 2018 рік, резиденції ще не має. Як вона утворилась?

Ви знаєте, все одно я починаю з Харківської облдержадміністрації: заступник губернаторки Анатолій Бабічев запитав очільницю української гілки ПЕН Тетяну Терен (вона колись вчилась у Харкові, була журналісткою журналу «Березіль», пізніше переїхала до Києва, була директоркою «Українського інституту книги») про цікаві літературні проекти, які могли би бути в Харкові. Таня запропонувала кілька проектів, і адміністрація обрала літературну резиденцію. І тоді підключився ЛітМузей. У нас мрія про резиденцію вже була давно, тому що ми маємо філію – маєток Гната Хоткевича в селищі Високий. Ми там хочемо зробити реставрацію, капітальний ремонт. І колись ми там, можливо, відкриємо літературну резиденцію на постійній основі – у нас просто є така мрія. Тому коли виник цей проект, Тетяна подзвонила нам і запитала: «Ну що? Беретесь? Підключаєтесь?» Звісно, ми відповіли, що так, підключаємось. І ось так, як спільна ініціатива  «ПЕН-Ukraine», ЛітМузею і обласної адміністрації, і виникла Харківська літературна резиденція.

Положення про резиденцію прописувала Тетяна Терен. Є журі, яке формується «ПЕН-Ukraine», в основному вони пропонують своїм членам бути в журі літературної резиденції. Ми обговорювали критерії відбору, вимоги до заявок резидентів.

Перша резиденція запускалась якось так стрімко, у нас не було достатньо часу, щоб «розігнати» цей проект, але, тим не менш, було 11 заявок, хоча ми не встигли застосувати всі канали для поширення інформації.

Резиденція пройшла досить цікаво (це був перший, «пробний», варіант), і тому адміністрація погодилась продовжувати проект. Це логічно, що в Харкові є літературна резиденція, адже у нас є своя літературна історія: і Григорій Сковорода, і харківські романтики, Квітка-Основ`яненко, доба модернізму,  «буремні» 1920-ті роки — шалена епоха експериментаторства, шістдесятники з їхнім спротивом системі, постмодернізм 1990-х… Продовження цієї історії через проект літературної резиденції, на мою думку, є хорошою ідеєю.

Чому першою переможницею стала Люба-Параскевія Стринадюк?

Так, перемогла Люба-Параскевія Стринадюк. Чому перемогла її заявка? Тому що Любу цікавив наш харківський культурний діяч Гнат Хоткевич. Знаєте, нам це просто лягло, оскільки майбутня резиденція бачиться в маєтку Гната Хоткевича, то перша резидентка, яка хоче про нього писати… Ми побачили в цьому знак якийсь. Хоча на журі ми ніяк не впливали, вони теж свій вибір мотивували тим, що Любі необхідний Харків для пошуку інформації для майбутнього роману.

Люба хотіла зробити Хоткевича одним із персонажів свого роману… А чому вона вирішила написати про Хоткевича? Спочатку наміри були писати про гуцульський театр, який створив Хоткевич, коли перебував у Галичині. І як тут без Хоткевича? А гуцульський театр цікавить авторку, тому що її прадід був актором у театрі Хоткевича, тому що це родинна історія. Люба збирала в Харкові інформацію про Хоткевича, а резиденція надала їй можливість і попрацювати в архіві СБУ зі справою Хоткевича, і, відвідати його маєток. І там в експозиції Люба побачила фото гуцульського театру і на цьому фото свого прадіда. Я пам′ятаю цей захват і здивування на обличчі… От такі співпадіння, а можливо, закономірності… Початок резиденції був саме таким.

 

Ми створили всі умови для того, щоб Люба змогла зібрати всю цю інформацію. І потім в розмовах вже Люба зізналась, що скоріш за все це буде роман не тільки про гуцульський театр, а більше про самого Гната Хоткевича. Отак із другорядного персонажа він, може так статись,  переросте в головного персонажа її твору.

Чи вдалося Любі завершити той об`єм роботи, який вона планувала виконати у Харкові?

Вона не планувала писати у Харкові – це були «польові дослідження». Люба приїхала сюди з ідеєю, яка тут трансформувалась. Її дослідження призвели до того, що первинний задум, я думаю, дещо змінився. Вона ще в процесі роботи, зараз працює з великим архівом Хоткевича, який зберігається у Львові.

Чим займались учасники літературної резиденції 2019 року?

Наступного року, коли ми вже вирішили, що резиденція буде продовжуватися як проект, ми одразу запустили 4 резиденції — знову збирали заявки, їх було 26 – від українських та закордонних прозаїків, українських перекладачів.

Журі одразу обрало 4-х резидентів. У травні був Любко Дереш – закінчував свій роман «Фейк», в липні приїхала перекладачка Ярослава Стріха. Між іншим, вона вже закінчила той переклад, заради якого приїжджала сюди на резиденцію. Скоро ми вже побачимо книгу, де буде зазначено, що переклад створено на Харківській літературній резиденції. У вересні був німецький письменник Міхаель Целлер. Він взагалі був дуже активним резидентом. Якщо Любко Дереш приїхав для того, щоб попрацювати в тиші і закінчити свій роман (тоді було мінімальне втручання куратора в перебування резидента), Ярослава Стріха, навпаки, багато гуляла містом, набиралась цього повітря, цих суто харківських досвідів, знань, якихось наших особливостей. А от Міхаель Целлер був орієнтований на спілкування з харків′янами – він провів більше 10 зустрічей з читачами.

Міхаель Целлер і раніше приїздив до Харкова. Він якось відзначив різницю – як змінюється Харків очима іноземця?

Так, він сказав, що менше радянського стало в Харкові. Коли він приїжджав сюди на початку 90-х – місто було більш радянським. Йому Харків дуже подобається. Я його запитувала, як виглядає Харків очами іноземця. Йому не вистачало знання англійської мови серед харків’ян. Говорив, що дуже важко орієнтуватись, фактично немає англомовних вивісок або навігації англійською мовою. Коли він запитував про щось зустрічних на вулиці – йому дуже рідко відповідали англійською мовою.

 

Целлер кілька разів відвідував Харків, починаючи з 93-го року, тому трохи знає місто. Йому дуже близький Харків – тут загинув його дядько під час Другої світової війни, поховання зі зрозумілих причин не збереглося, тому що ми розуміємо, як ставились до німецьких солдат –це наша спільна «тяжка» історія. Целлера цікавило місто, пов’язане з його родинною історією.

Він провів понад 10 зустрічей із читачами, їздив на Схід, ми з ним ходили на виставки, слухали «Хорею Козацьку». Він сказав «у вас такий здоровий націоналізм!». Хоча, я думала, що його могло дещо злякати, коли в залі всі дружно встають зі словами «Слава Україні! Героям Слава!». Для німців це досить такі дражливі теми, коли вони бачать багато прапорів, лозунгів. Для них це прояв націоналізму. Але він побачив у нас такий досить здоровий націоналізм, він сказав, що такий би націоналізм депортувати до Німеччини.

Вже з Німеччини Целлер повідомив, що в нього є ідея написати текст про його перебування тут. Про те, що він побачив на Сході країни, про те, що він побачив у Харкові, про спілкування з людьми і, власне, спробувати зрозуміти, що тут відбувається, і передати це німецьким читачам.

Я пам’ятаю коли з Любком Дерешем спілкувався. Так от він говорив, що, можливо, йому вдасться завершити роман у Харкові. Але це тільки «можливо», бо великий об`єм роботи. Чи вдалося йому завершити?

Поки ні. Він сказав, що останнім часом у нього було багато проєктів. Тому роман ще в процесі завершення. Чесно скажу, я не знаю, але в мене є такі спостереження, що письменники (або видавці) намагаються встигнути видати нові твори або до Львівського форуму видавців, або до Книжкового Арсеналу. Я сподіваюсь, що на Книжковому Арсеналі Любко дереш презентує свій роман, завершений на Харківській літературній резиденції.

От Любко Дереш хотів жити десь не в центрі міста, щоби поряд був ліс або річка.

 

Уривок із підсумкового есе Любка Дереша про перебування на Харківській літературній резиденції:

«Власне, шукаючи тиші та ізольованості, я попросив організаторів резиденції підгадати мені помешкання, котре було б десь ближче до зелених насаджень. Коли я багато працюю, найкраще мені допомагає відновлювати сили ранковий біг та прогулянки на природі, тому я сказав, що, в принципі, неважливо, де саме буде помешкання — хоч би й на краю міста, аби лиш там було де прогулятися.

Організатори Харківської літературної резиденції з максимальною уважністю поставилися до моїх слів (майбутні кандидати, будьте уважними зі своїми бажаннями!), і я отримав можливість на місяць зупинитися у приємній однокімнатній квартирі в одному з найбільш віддалених закутів Харкова — на Салтівці. Районом і справді було де гульнути (сто метрів – і я опинявся за міською смугою в дачному секторі), а головне — я отримав практично повну відокремленість від навколишнього світу, адже навколо мене опинилися майже незаселені новобудови.

Я з азартом відтворював у розмовах з близькими різні тональності звучання болгарки, перфоратора, дрилі, які я вивчив напам’ять завдяки тому, що мав можливість чути їх практично дванадцять годин на добу, а потім, по якомусь часі, зрозумів, що ці звуки більше не бентежать мене — ба більше, я їх вже просто не помічаю і навіть сумую за їх товариством в моменти тиші

Якщо згадати про Ярославу Стріху. Це, мабуть, представниця однієї із найбільш технічних, але таки творчих професій у літературі. Чи відрізнялося її перебування на резиденції від перебування інших письменників?

Ні, не відрізнялось, тому що перекладацька робота – вона дуже творча насправді. Ярослава перекладає художні твори. При чому, надзвичайно хорошу прозу. До Харкова вона приїхала перекладати роман Кейт Аткінсон «Transcription». От вона розповідала, як намучилась з окремими словами, щоб це було близько до тексту і була зрозуміла гра слів, зрозумілі особливості, які англієць легко побачить, і щоб їх зміг відчитати український читач.

 

Перебування резидента залежить виключно від його потреб, особливостей. От із Ярославою ми багато гуляли Харковом. Де ми з нею тільки не бували: просто розмовляли, спілкувались (окрім запланованих екскурсій). А от Любко намагався працювати в тиші. З Міхаелем ми теж гуляли, але трішки інакше: більше музеїв, менше вуличок Харкова. Ми відвідали і Бієнале молодого мистецтва, і Художній музей. Він навіть з`їздив у Чугуївський музей Рєпіна – сам наважився. Також відвідав німецьке поховання під Харковом – на 17 цвинтарі (для нього це була важлива особиста подія). І він більше відвідував різні українські інституції.

От Ярослава Стріха також тут проводила лекцію щодо коміксів. Це її була ідея?

Ні, про комікси – це ми її попросили. Ми якраз в ЛітМузеї відкрили виставку «Супергерой». Вона не про комікси, але там використовується коміксова стилістика. Виставка про героїчну дитячу літературу, про те, яких героїв дітям пропонують дорослі. Ярослава перекладає комікси, і це прекрасні переклади.

Зараз на Харківській літературній резиденції перебуває Катерина Калитко. Які заходи найближчим часом вона відвідає?

Її запросили теж поїхати на Схід України, але ми з нею ще в процесі формування її програми, знов таки, я буду враховувати її побажання. Я знаю, що вона хотіла відвідати прем`єру опери про Василя Вишиваного, яку готує наш оперний театр (на жаль, прем′єра відкладена до весни). Подивимось, що буде пропонувати Харків у листопаді. А 28 листопада о 18.30 запрошуємо до Харківськго ЛітМузею на зустріч Катерини Калитко з читачами.

 

Її теж цікавить старий Харків, старі вулички, єврейська історія Ну, у Вас є можливість особисто її розпитати, що вона очікує від Харкова. Тим більше, Харків буде фігурувати в її творі.

Вона вже анонсувала над яким твором буде працювати? 

Так, це роман «Напівшовкові», вона вже озвучила навіть назву, тому що назва затверджена. Я думаю, Катерина краще про це розповість сама.

Хто супроводжує митців?

Зазвичай це різні люди. Обов`язкову кураторську екскурсію проводжу я. Але у Катерини тут є близькі друзі. На Схід резиденти їздять з Сергієм Жаданом. У Сковородинівку їздили з Оленою Рибкою. В музей Рєпіна – я домовлялась з представниками музею Рєпіна (хоча Целлер обійшовся без їх допомоги). Поїздку Целлера на цвинтар організувала ХОДА (вони забезпечили транспортом). Дуже різні люди долучаються до проекту, залежно від зацікавлень резидента. Сьогодні були з Катериною на ефірі у Філіпа Диканя, і з`ясувалося, що у Катерини з Філіпом багато спільного. Вони одразу обмінялись контактами і я думаю, що з цього вийде прогулянка Харковом. Кожен із нас має свій Харків, кожен із нас хоче щось розказати про своє місто.

Які можуть бути недоліки проєкту або моменти, які потребують доопрацювання?

Резиденція не має постійної локації, і це виявилось проблемою. Як з’ясувалось, у Харкові важко зняти квартиру на місяць. Найчастіше проблемою є якісь побутові негаразди. От у нас невчасно включають опалення. У нас Люба трішки мерзла, зараз Катерина трішки мерзне. Міхаелю було досить складно спочатку зорієнтуватись, де йому краще харчуватись, які заклади вибрати. І взагалі, в якихось таких побутових моментах. Але в цілому, я сподіваюсь, резиденти тут отримують те, за чим вони приїжджають. Я, як куратор, чесно скажу, намагаюсь не зловживати і відчувати, чого хоче резидент, створювати оптимальні умови перебування — щоб мене не було і забагато в житті резидентів, і в той же час достатньо, щоб вони себе комфортно почували.

Чи є майбутнє у Харківської літературної резиденції?

Це проект, який фінансувала Харківська обласна адміністрація. Зараз ми просто таки «в прямому ефірі» спостерігаємо за зміною адміністрації. Ми не знаємо, наскільки новий склад адміністрації захоче підтримувати подібні проекти. В принципі, ми не знаємо, якою буде культурна політика адміністрації.

Дуже хочеться продовжувати проект, і ми зараз із PEN домовляємось, у якому форматі резиденція може функціонувати наступного року.

Автор: Артем Листопад
Популярно

Вы читали новость: «Тетяна Пилипчук про письменників, цікавинки та майбутнє Харківської літературної резиденції»; из категории Интервью на сайте Медиа-группы «Объектив»

  • • Больше свежих новостей из Харькова, Украины и мира на похожие темы у нас на сайте:
  • • Воспользуйтесь поиском на сайте Объектив.TV и обязательно находите новости согласно вашим предпочтениям;
  • • Подписывайтесь на социальные сети Объектив.TV, чтобы узнавать о ключевых событиях в Украине и вашем городе;
  • • Дата публикации материала: 15 ноября 2019 в 15:44;
  • Корреспондент Артем Листопад в данной статье раскрывает новостную тему о том, что "Літературна резиденція — проект, який стартував у Харкові 2018 року. Згідно з умовами, літератори з України та зарубіжжя, які мають мінімум 2 опубліковані книги, можуть подати документи на конкурс. Переможцю виділяють стипендію у розмірі 5000 гривень і він приїжджає до Харкова на місяць, де отримують все, що потрібно для роботи над власним твором.".