Сьогодні 2 серпня: який день в історії

2 серпня в Україні – День пам’яті загиблих військовослужбовців Десантно-штурмових військ ЗСУ. У світі – Міжнародний День пам’яті жертв нацистського геноциду ромів. Цього дня у 1982 році відкрили найпівнічніший у світі метрополітен – у Гельсінкі. У 1940-му Північну Буковину та декілька повітів Бессарабії включили до складу Української РСР. У 1939-му Альберт Ейнштейн направив президентові США Франкліну Рузвельту листа – попередження щодо розробки атомної бомби Німеччиною. У 1934-му Гітлер остаточно узурпував владу в Німеччині після смерті президента Пауля фон Гінденбурга. У 1830-му французький король Карл X зрікся престолу. У 1802-му Наполеон став довічним Першим консулом.

Свята та пам’ятні дати 2 серпня

2 серпня в Україні – День пам’яті загиблих військовослужбовців Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У світі – Міжнародний День пам’яті жертв нацистського геноциду ромів.

Також сьогодні: Міжнародний день алопеції, Міжнародний день блюзової музики та День пісочних замків (усі три припадають на першу суботу серпня), Міжнародний день близнюків (відзначають два дні – в перші вихідні серпня), День народження поштової скриньки.

2 серпня в історії

2 серпня 216 року до нашої ери полководець Карфагена (давньої країни в північній Африці) Ганнібал розгромив 80-тисячне римське військо у битві під Каннами. Докладніше.

2 серпня 1802 року (або 14 термідора Х року за республіканським календарем Франції) – Наполеон Бонапарт став довічним Першим консулом. Докладніше.

2 серпня 1830 року зрікся престолу французький король Карл X.  Докладніше.

2 серпня 1934 року помер президент Німеччини Пауль фон Гінденбург – остання людина, яка ще якось могла обмежити владу райхсканцлера Адольфа Гітлера. Докладніше.

2 серпня 1939 року Альберт Ейнштейн направив президентові США Франкліну Рузвельту листа – попередження про розробку надпотужної атомної зброї нацистськими фізиками. Докладніше.

2 серпня 1940 року Північну Буковину та кілька повітів Бессарабії включили до складу Української РСР. Відповідний закон ухвалила Верховна Рада СРСР. Одночасно вийшов закон про створення Молдавської РСР – на більшій частині територій, які раніше анексували у Румунії. Королівство Румунія перед загрозою повномасштабного радянського вторгнення змушене було погодитися на ультиматум і поступитися територією.

Питання Бессарабії було кризовим у відносинах Радянського Союзу з Румунією протягом усього періоду між двома світовими війнами. До початку Першої світової в складі Російської імперії була Бессарабська губернія з центром у Кишиневі (її росіяни приєднали в результаті російсько-турецької війни 1806—1812 років – за Бухарестським мирним договором). Коли дві імперії – Російська та Австро-Угорська – у результаті Першої світової почали розпадатися, у 1918-му Румунія анексувала території Бессарабії (зі складу російських) та Буковини (зі складу Австро-Угорщини). Ні радянська Росія, ні утворений на її базі згодом СРСР анексію Бессарабії не визнавали. Однак тривалий час сил повернути її військовим шляхом не було.

Румунії ж не вдавалося домогтися визнання нових кордонів і країнами – переможницями Першої світової. Хоча у 1920-му підписали так званий “Бессарабський протокол” з Великою Британією, Францією, Італією та Японією, силу цей документ так і не набрав (його відмовилося ратифікувати японський уряд). Невизнана територія в Румунії поступово ставала депресивною – у її розвиток королівство не вкладалося, справедливо вважаючи, що рано чи пізно може втратити Бессарабію. З іншого боку, тут проводили політику румунізації, яка налаштовувала проти нового уряду місцеве населення (п’яту частину якого становили українці).

З СРСР через “бессарабське питання” королівство Румунія тривалий час не мало дипломатичних стосунків. Але в 1930-ті відбулося деяке зближення. Видається, обидві сторони зайняли вичікувальну позицію та вирішили на деякий час “забути” про Бессарабію. Тож у 1934-му відновили дипломатичні відносини. Уже в 1938-му румунське керівництво ліквідувало Бессарабію як окрему адміністративну одиницю та приєднало її частинами до інших регіонів країни. Водночас політична ситуація у Європі вже розпалювалася перед Другою світовою. Великі держави почали ревізію кордонів, що встановилися за наслідками Першої світової. Восени 1938-го відбувся Перший Віденський арбітраж, за підсумками якого сусідня з Румунією Угорщина анексувала південну Словаччину та західну частину Карпатської України.  Оскільки територіальні претензії Угорщини до Румунії були добре відомі, а “бессарабське питання” постійно нагадувало про можливість ще й радянського вторгнення, королівство шукало підтримку. Тривалий час румуни балансували між Великою Британією, Францією та нацистською Німеччиною і її союзниками. Протягом 1939 року королівство підписало економічну угоду з Німеччиною, а слідом – отримало гарантії незалежності від британців і французів, які не бажали подальшого зближення румунів із німцями. Але всі сподівання Румунії на захист великими державами виявилися марними. Німеччина, попри економічну угоду, 23 серпня 1939-го підписала пакт Молотова – Ріббентропа з СРСР, де в таємному протоколі, зокрема, погодилася й на те, що Бессарабія – це “сфера впливу” СРСР (Буковину Союзу цим пактом не віддавали).

Після того як СРСР і Німеччина вдерлися до Польщі та розділили її територію, радянська риторика стосовно Румунії стала більш відвертою. Так, 29 березня 1940 року нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов нагадав, що країна не має пакту про ненапад із Румунією. “Це пояснюється наявністю невирішеного спірного питання про Бессарабію, захоплення якої Румунією Радянський Союз ніколи не визнавав, хоча й ніколи не ставив питання про повернення Бессарабії збройним шляхом”, – прозоро натякав він.

Реагуючи на цю, по суті, погрозу, румунське керівництво неодноразово зверталося по захист до Німеччини. Але отримувало відповіді, що зводилися до двох тез: виконуйте свої економічні обов’язки перед нами, а питання Бессарабії нас не цікавить. Надії на допомогу Британії та Франції втратили сенс вже найближчими місяцями. 10 травня 1940-го Німеччина розпочала блискавичне вторгнення до Нідерландів, Бельгії та Люксембургу. У Британії подав у відставку прем’єр-міністр Невілл Чемберлен – провідник провальної політики “умиротворення”. Слідом бойові дії розгорнулися на території Франції, уже 22 червня французький уряд підписав капітуляцію. Велика Британія залишилася віч-на-віч із Гітлером та його союзниками, а від Румунії британців відділяли тисячі кілометрів.

У таких умовах 26 червня 1940 року Молотов вручив румунському посланцю ноту від радянського уряду, в якій були вимоги: “Повернути Бессарабію Радянському Союзу. Передати Радянському Союзу північну частину Буковини в межах, зазначених на доданій карті”. Відповіді на ультиматум вимагали 27 червня. При цьому якщо щодо Бессарабії СРСР мав таємні домовленості з німцями, то вимоги віддати частину Буковини були несподіванкою як для румунів, так і для нацистів.

“Аргументація щодо Буковини претендувала на нове слово у світовій дипломатії: як “незначне відшкодування за великий збиток, нанесений Радянському Союзу і населенню Бессарабії 22-річним румунським пануванням”. А коли Румунія спробувала обережно заперечити наведену аргументацію і звернути увагу на історію Бессарабії до 1918 року, нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов відрубав, що такі слова “не відповідають ані історичному розвитку, ані реальній ситуації”. Паралельно (вочевидь, не сподіваючись на позитивну відповідь) Радянський Союз готувався до повномасштабного вторгнення на територію Румунії. Однак, за декілька годин до початку операції румунський король Кароль II капітулював, погодившись передати СРСР зазначені території”, – пише Український інститут національної пам’яті.

Підтримки від німців румуни не дочекалися, хоча нацисти, м’яко кажучи, були здивовані захопленням Північної Буковини. Однак у відповідь на звернення румунського уряду рекомендували прийняти радянські пропозиції та натякнули, що ці зміни кордону – ненадовго, скоро все повернуть.

У наступні шість днів, до 3 липня, радянські війська повністю окупували території, де мешкало майже чотиримільйонне населення. Їхню меншу частину включили до складу Української РСР, а на більшій створили Молдавську РСР.

“Лише за перший неповний рік радянської влади на нових територіях було заарештовано або депортовано понад 85 тисяч місцевого люду та репатрійовано до Німеччини близько 125 тисяч німців”, – зазначають в УІНП.

2 серпня 1945 року завершилася Потсдамська конференція.

2 серпня 1982 року відкрився найпівнічніший у світі метрополітен – у столиці Фінляндії Гельсінкі. Докладніше

Церковне свято 2 серпня

2 серпня православні відзначають перенесення з Єрусалиму до Константинополя мощей першомученика архідиякона Стефана та знайдення мощей праведних Никодима, Гамаліїла i сина його Авива. Докладніше.

Народні прикмети

Якщо 2 серпня йде дощ, то ще тиждень дощитиме.

Якщо в цей день гроза – це до хорошого врожаю зерна.

Якщо граки вже почали збиратися у великі зграї, то осінь буде ранньою.

Що не можна робити 2 серпня

Не можна сперечатися із друзями.

Не можна ревнувати та заздрити.