Десять років Kharkiv IT Cluster: чи бачать айтівці своє майбутнє в Харкові 📹

Об’єднання Kharkiv IT Cluster на початку липня відзначало десятиріччя. Як розповіла МГ «Об’єктив» його виконавча директорка Ольга Шаповал, зараз у Харкові та області фізично перебувають приблизно 25 тисяч айтівців. Ще стільки ж — по Україні та за кордоном. З листопада 2024 року кількість заброньованих від мобілізації фахівців зросла з 1% до 4%, але зовсім недавно технологічний бізнес втратив можливість отримувати статус критичного через ХОВА. Також, як і раніше, не можуть їздити в закордонні відрядження айтівці-ФОПи. Чи може штучний інтелект залишити людей без роботи, за якою освітою майбутнє, наскільки ефективний ситуаційний центр у Харкові і що таке стратегія розумного міста, яку повинні впровадити вже цього року, – про все це в інтерв’ю.

– Пані Ольго, вітаю! Дякую, що запросили до себе. І вітаю з ювілеєм. Kharkiv IT Cluster об’єднує 650 компаній. Це унікальне об’єднання в Україні або є щось подібне?

– Дякую за привітання. Хотіла зазначити, що Kharkiv IT Cluster за десять років дійсно зріс з шести компаній-засновників до понад 650 учасників і партнерів. Учасниками Kharkiv IT Cluster є IT-компанії: харківські, українські. Є IT-компанії, які працюють виключно в міжнародному просторі. У нас також серед учасників кластера є провідні університети технологічні, є різні об’єднання, бізнес-об’єднання.

Що зараз відбувається в галузі

– Питання, яке я, напевно, щоразу ставлю при зустрічі. Яка загальна ситуація зараз у галузі? Ви говорили, що в Харкові та області фізично перебувають приблизно 25 тисяч айтівців. Також є по Україні та за кордоном. Які цифри по Україні та за кордоном, нагадайте.

– Якщо взяти Україну, бо зараз дуже важко людей фізично зрозуміти, де вони знаходяться. Це літо, люди відпочивають, хтось поїхав. Айтівець, як він відпочиває, завжди з комп’ютером. Відповідно, вони можуть собі дозволити кудись поїхати: чи в область, чи в іншу частину нашої країни, але продовжувати працювати. І десь 70% від довоєнної кількості знаходиться в Україні. Від 50 тисяч людей – десь 70% по Україні. Хтось в Харкові, хтось по інших регіонах. І десь 30% знаходиться за кордоном в різних країнах, в Європі, в Сполучених Штатах, в Канаді. Всі розпорошені по всьому світу.

– Навесні та влітку інтенсивнішими стали обстріли. Чи не спостерігали ви, що почали айтівці виїжджати з регіону, чи, можливо, вони почали повертатися?

– Ми спостерігаємо різні хвилі. Повернення, потім в нас була хвиля невеличка відтоку в січні 2025 року. У нас такі обстріли, погіршення ситуації. Більшість людей повертається, хтось не повертається. Хтось переобирає, особливо це пов’язане в тому числі зі школами. У Харкові є підземні школи, є метрошколи, є заклади освіти, які працюють, але цього недостатньо.

– Ви кажете, в січні? Не у квітні, не у травні?

– У квітні і травні ми вже не спостерігали цього відтоку. Відповідно, навпаки, бачимо певну кількість людей, які потрошку-потрошку повертаються. Звичайно, на це впливають і безпекова ситуація, і можливість офлайн-освіти, і можливість, як воно не дивно, культурного життя. У Харкові є все ще нестача культурного життя, навіть якщо порівняти з Києвом. Київ обстрілюється вночі не менше, дуже часто, а іноді навіть більше, ніж Харків, але там культурне життя присутнє.

– Яке саме культурне життя?

– Театри, концерти. Хай це буде підземний простір, якісь постановки. У нас це все в андеграунд-форматі відбувається. Технологічна галузь є креативною галуззю. Цим людям дуже важливо, щоб культурне життя тривало. Багато з них мають музичну освіту. Багато з них дивляться на освіту дітей не тільки як на школу, а в тому числі на музичну школу, на різні можливості для оцього дозвілля. Для них це простір для креативного мислення. Тому культурне життя для Харківщини – це дуже важливий є тригер, щоб тут лишалася молодь. І ми тут співпрацюємо з нашими партнерами. Є такий простір “Some People”. Щоб між IT-галуззю, технологічною галуззю, і галуззю креативних індустрій також була співпраця, бо воно дуже на грані знаходиться.

Читайте також: Замовникам здається, що нас уже вбили всіх: інтерв’ю голови Kharkiv IT Cluster

“Штучний інтелект не забере роботу у людей, роботу заберуть люди зі штучним інтелектом”

– Щодо сплати податків. Ви також казали, що ті навіть, хто не в Харкові, хто в Україні, навіть хто за кордоном, так все одно сплачують податки до бюджетів Харкова та області. За перше півріччя можете назвати цифри?

– Ми бачимо у гривні зростання. Щодо галузі ми бачимо тенденцію такого плато. Тобто було зростання у 2022 році, потім трошки впала галузь, зараз ми знаходимося на такому плато, на рівному, ми йдемо плюс-мінус, потрошку на тому рівні, як були у 2024 році, але в валюті. Відповідно, в гривні трошки збільшилося – кількість, обсяг сплачених податків. Але якщо казати у валюті, воно плюс-мінус зберігається на тому ж самому рівні.

– Це у зв’язку з курсом, так?

– У зв’язку з курсом, так, збільшилося у гривні, але галузь продовжує тримати, намагатися тримати оцей обсяг. Це дуже важко не тільки через війну, тому що зараз насправді відбувається оця технологічна революція, чат GPT, але це ширше набагато. Тепер фактично штучний інтелект порівнюють з виникненням інтернету. Тобто можна собі уявити, наскільки сильна зараз буде технологічна революція. Відповідно, галузь також зараз переживає трансформацію. Але історично харківські айтівці сильні у штучному інтелекті, ще до чату GPT, бо в нас дуже сильна математична школа, в нас дуже сильна інженерна школа, вона в нас пережила дві світові війни. Завдяки цьому ми були сильні історично, і зараз це наша певна конкурентна перевага перед іншими.

– Штучний інтелект може витиснути якісь спеціальності саме в IT?

– Він потроху буде забирати “monkey job”. Це робота, яка не потребує інтелектуального ресурсу, повторювана, що не потребує креативу. Якщо порівняти, є калькулятор, а можна на папірці рахувати. Штучний інтелект не забере роботу у людей, роботу заберуть люди зі штучним інтелектом. Ми зараз не кажемо, що мобільний телефон забрав нас в роботу. Ні. Просто будуть люди, які зможуть цим користуватися для своєї професії. Це не тільки IT, але будуть люди, які не зможуть цим користуватися. От їм буде важче, бо прості професії в технологічному світі будуть зникати.

– Які, наприклад? Хочеться прикладів.

– Ручне тестування, і це така тенденція, яка продовжується вже досить багато років. Будуть зникати професії, які потребують якогось простого долучення. Наприклад, коли ти робиш вебсайти, дуже прості, однакові сайти. Це вже буде за три-п’ять років точно не потрібно, бо вже є конструктори, ти вже можеш сам зробити сайт. Але буде з’являтися багато інших професій, бо завжди треба робити щось більше, щось масштабніше, але це буде потребувати знань і навичок, які мають люди розвивати. У тому числі це масштабне мислення, можливість побачити не одну кімнату в будинку, а побачити весь будинок. Оце треба в собі розвивати, це можливо натренувати.

– Дизайнер, наприклад, також може зникнути?

– Штучний інтелект зараз створює досить схожі речі. Тобто якщо картинки ми подивимося, ми вже можемо відрізнити, цю картинку штучний інтелект створив, чи не штучний інтелект. Це певна унікальність, це певна людська складова в дизайні. Усе ще для дизайнерів штучний інтелект більше як інструмент. Але, звичайно, дизайнери, які не будуть користуватися штучним інтелектом, будуть програвати в цій історії тим, хто буде їм користуватися.

Як влаштований Kharkiv IT Cluster

– Десять років – це така значна, вагома частина вашого життя. Ви самі починали з чого?

– Я особисто долучилася до кластера майже сім років тому як виконавча директорка. До цього я працювала в зовсім іншому бізнесі, я керувала великим виробництвом як генеральна директорка. Відповідно сім років тому я долучилася до кластера як до спільноти, в якій вже було понад 30 технологічних компаній.

– Ви прийшли не з IT, правильно? А як так сталося, що вас запросили на цю посаду? І хто був серед засновників?

– Серед засновників були шість компаній, які корінням з Харкова. Це AltexSoft, Telesens, Sloboda Studio, INSART, Promodo і SevenPro. Коли розпочалася взагалі війна у 2014 році, у нас в Харкові тоді нічого такого, як зараз, не відбувалося. Але з боку наших міжнародних партнерів, вони бачили, що почалася війна в Україні, відповідно вони поставили так звану червону мітку на Харків, і в Харкові припинив працювати аеропорт. Це була ключова така подія, яка для технологічного бізнесу, для клієнтів міжнародних, США особливо, означала, що з Харковом небезпечно працювати, з бізнесом з Харкова небезпечно працювати. І тоді вони об’єдналися, зробили оцей кластер, це стало поштовхом. Вони об’єдналися з нашим аеропортом, об’єдналися з іншими стейкхолдерами і почали працювати через посольства, через консульства, через різні заходи в Харкові, в Києві. Пів року оцієї роботи призвело до того, що дозволили відкрити аеропорт, зняли червону мітку, і це було поштовхом для того, щоб бізнес відновив свою роботу, IT-бізнес. Тоді його було не так багато, як зараз. Фактично в галузі вже працювало десь сто компаній на той момент. А мене запросили в кластер з одного боку випадково, але з іншого боку – невипадково, бо рекрутери, які шукали, знали мою бізнес-історію і мою активну громадянську позицію. Мене спитали, чи є хтось, кого я могла б порекомендувати. Коли я сказала, що в мене нікого немає, вони сказали: “А тобі?” Я була тоді в другому декреті, але я подумала, що це може бути гарною історією.

– Сам кластер за формою, він є громадською організацією?

– Він є громадською спілкою.

– Фінансування він отримує від організацій-учасників?

– Фінансування кластер отримує переважно від членських внесків учасників, від цільових внесків для фінансування проєктів. Також є благодійні внески партнерів кластера. Це різні юридичні компанії, бухгалтерські компанії, банки, страхові компанії. Вони допомагають нам робити наші проєкти, в тому числі освітні проєкти, і надають нам цільові благодійні внески, завдяки яким ми робимо всю нашу, наприклад, освітню діяльність якраз безкоштовною для тих самих освітян, яких в нас вже декілька тисяч. Але ми також є співвиконавцями проєктів Європейської комісії. Ми реалізуємо проєкти, наприклад, Європейського цифрового інноваційного хабу. Це великий проєкт, який реалізується разом з партнерами з університетів, з міста. Половина фінансування цього проєкту надається Євросоюзом.

– Зараз у вас з’явилося нове приміщення, правильно? Ми зараз в ньому знаходимося.

– За всю історію кластера в нас було декілька офісів. Зараз, на жаль, в умовах війни ми маємо бути розосереджені. Відповідно, у нас є завжди хтось в Харкові, десь в Україні, десь за кордоном, по різних країнах, по різних континентах навіть. Але при цьому от у нас з’явився цей простір. Це є простір, який зробили завдяки підтримці ПРООН. Це хаб “Платформа стійкого бізнесу”, є така мережа. І, відповідно, тут буде цей хаб працювати з фокусом на цифровізацію. Ми також зможемо вітати тут протягом двох місяців як мінімум інші організації, бізнес-об’єднання, щоб проводити тут свої заходи.

– За десять років місія IT-кластера змінилася? Ви сказали, що поштовхом стала тоді війна.

– Можна сказати, що місія певним чином не змінилася кардинально, бо у 2015 році було чітко зафіксовано, що місія кластера – це розвиток екосистеми, тобто середовища для технологічного бізнесу. Що таке середовище для ІТ? На пальцях, в чому воно складається? Бо екосистема таке, незрозуміло, з чого, що таке екосистема. Для бізнесу вітальними речами, такими життєво необхідними, є, по-перше, люди. ІТ-бізнес – це бізнес про людей, задля людей, навколо людей. І це люди з високим рівнем освіти. Вони дуже обізнані, але цих людей має бути певна кількість, для того, щоб створювати оці суперрішення. Для цього в нас є напрям – робота з освітою. І це є ключовий напрям. І унікальність харківського ІТ-кластера – ми найсильніші в Україні в роботі з освітою.

– Тобто підготувати фахівців для себе ж.

– Підготувати фахівців, залучити фахівців. Не кожному треба бути айтівцем. ІТ – це широка професія, там не тільки програмісти працюють. У нас є гра “Kids to IT”, яка показує, що в ІТ працює безліч інших людей. ІТ – це не тільки про програмування, але і, наприклад, про монтування систем відеоспостереження, це телеком. Треба залучити чи вмотивовану молодь, чи ветеранів, чи інші верстви населення, підготувати. Ми підтримуємо цю систему, ми працюємо з університетами, з кафедрами, з освітянами, зі студентами, фактично показуючи кар’єрний шлях в технологічну галузь. А потім ми працюємо вже з фахівцями. Харківський IT-кластер – це 11 бізнес-клубів, тільки по профільних спрямуваннях. Ми маємо HR-спрямування – все, що стосується роботи з людьми, юридичне спрямування – все, що стосується юриспруденції та інших питань, фінансове спрямування – бухгалтери, фінансисти. Що ще входить в середовище для технологічного бізнесу? Захист, допомога в структуруванні бізнесу, веденні правильному, згідно з законами. Звичайно, що зараз це не так актуально, але у 2015-2016 роках були актуальні для бізнесу так звані маски-шоу. І, відповідно, кластер також на це зреагував. Ми зреагували серією освітніх заходів для компаній, щоб вони все робили правильно, в межах закону, бо переважно це були молоді підприємці. Якщо у компанії кластера відбувався обшук, в нас була так звана червона кнопка, і виїздив адвокат, який слідкував, щоб все було в межах законодавства. Плюс ми запрошували медіа, якщо ми бачили порушення з боку правоохоронних органів, певний тиск. Один такий кейс в нас був, а потім в нас не було жодного кейсу, тому що всі знали, що в нас є ця система, вона працює, і що немає сенсу приходити до компаній кластера, бо в компаніях кластера всі дотримуються рамок законодавства.

– Зараз IT-бізнес стикається з чимось подібним, з якимось беззаконням? Якісь, можливо, зараз актуальні проблеми є?

– Можемо сказати, що в місті Харкові ми не спостерігаємо, на щастя, такої історії. Ми намагаємося співпрацювати, в тому числі з нашими органами правоохоронними, бо зараз війна, і це дуже важливий такий момент, що всі ми працюємо задля оцієї сталої безпеки. Ми іноді бачимо ці кейси в Києві. Ми працюємо на національному рівні, але можемо сказати, що таких гучних історій зараз не спостерігаємо. Але є законопроєкт у Верховній Раді, і він все ще присутній, щоб все-таки унеможливити це навіть на законодавчому рівні, унеможливити виїмку техніки, якщо немає для цього якихось дійсних обставин. Тому що для ІТ-компанії дійсно, якщо забрати техніку, це як станки забрати у людей, які працюють.

Яку освіту здобувати, щоб конкурувати на ринку праці

– Ми переходимо до теми освіти, бо ви казали, що зараз буде дуже актуальною STEM-освіта та англійська. Можете пояснити, що таке STEM-освіта, чому вона така актуальна зараз?

– Англійська мова потрібна не тільки для технологічного світу, вона потрібна для конкурентоспроможності людини у такому вже більш глобальному світі. Бо в тебе є доступ до будь-яких знань і можливість працювати будь-де, знаходячись в Харкові, от як в технологічному світі, так і в дизайні, можна працювати в якихось креативних галузях. Але для цього потрібна англійська, треба спілкуватися. Не завжди вистачає тільки переписуватись, а в цьому штучний інтелект допомагає. Але треба розуміти, що штучний інтелект все ще на 40% десь з галюцинацій створюється. Він вигадує. Можете спитати щось у чаті GPT, він вам щось напише, але десь в середньому 40% з того, що він написав, це брехня. Це завжди так, поки це так. Галюцинація – це коли я бачу те, чого не існує насправді. Він бачить те, чого насправді не існує. І відповідно це момент по штучному інтелекту, по критичному мисленню. І тут ми переходимо до STEM. STEM – це технічні різні науки. Це математика, фізика, таке, щось технологічне, те, що фізично можна чи порахувати, чи це зрозуміти, і це розвиває певну можливість мислити фактично як архітектор. Хто такий архітектор? Це людина, яка може побачити все не окремо по елементиках, а повністю.

– Тобто ви ставите на те, що майбутнє за точними науками, треба вступати саме на них?

– Точні науки треба вчити в школі. Коли ти точні науки в школі не вчив, тобі важко буде взагалі вчитися на технологічних напрямках. І насправді зараз ми долучені до трансформації програм, що стосується галузі точних наук і інформатичної галузі, щоб дітям було цікавіше вчитися. І цю базу треба розуміти, що треба її вчити. І попри те, будеш працювати в ІТ, чи просто будеш користуватися технологіями, будучи лікарем, будучи вчителем, будучи виробником, це в будь-якому разі тобі знадобиться.

– В ІТ-кластера також є освітні програми для школярів, так?

– Насправді в ІТ-кластера є декілька напрямків, що стосується освіти. У нас є напрямок “Майбутнє в ІТ”. Він спрямований на школярів, на тих, хто дивиться і думає, що, можливо, якимось чином поєднає своє життя з технологічною галуззю. Другий компонент – “Завтра в ІТ”. Це робота зі студентством, з тими, хто вже вчиться, але їм треба бачити свій кар’єрний шлях. Є напрям “Сьогодні в ІТ”. Це робота вже з тими, хто є в ІТ, фахівцями, це підвищення кваліфікації, різні програми з розвитку м’яких навичок. Це спілкування, робота в команді, комунікації, дуже різні навички, м’які навички, софт-скіли так звані, але їх також треба розвивати. І великий компонент, який ми маємо, це розвиток екосистеми для освіти. Це робота з університетами. 60 університетів у нас у 20 регіонах в мережі, це майже 500 бакалаврських, магістерських і докторських програм під супервізією. Супервізія – це означає, що ми фізично підписали меморандум, зафіксували співпрацю, потім ми взяли ці програми, переглянули, дали рекомендації, подивилися, чи вони враховані були, потім запросили викладачів на наші курси підвищення кваліфікації.

– Тобто актуалізували?

– Актуалізували, так.

– Зіткнулися з тим, що освітні програми, вони застарілі? У вишах.

– Звичайно. Ми можемо сказати, що за десять років ми сильно зрушили в цьому. І зараз, якщо брати Харків, ми постійно оновлюємо. У програмах цих ми також робимо якісь фізичні проєкти. Наприклад, нещодавно ми відкривали мережу цифрових лабораторій у школах міста, в підземних і в метрошколі. Будемо ще відкривати заклади мережі. Також будемо запускати мережу цифрових освітніх центрів на базі професійно-технічних коледжів міста та області. Тому тут ми працюємо як з людьми, так і з заходами.

– А от за вашим спостереженням, кількість охочих, кількість молоді, яка зараз йде в ІТ, вона не зменшується? От я спілкувалася, кажуть, що приходить молода людина, вона трошечки попрацювала і хоче більше заробляти, хоче підвищення. І оці всі вакантні посади роботодавці займають індійцями та громадянами інших країн. Чи спостерігаєте ви таке?

– Ну, ми можемо точно сказати, які тренди ми спостерігаємо. Перший тренд — це тренд ускладнення професії. Те, що я сказала, що нам потрібні фундаментальні навички. Для молоді іноді це важкувато. Зараз ми відслідковуємо, що все ще гуманітарні професії в топі, вони переважають айтішні професії. Наприклад, міжнародні відносини, економіка. У технологічній галузі зараз одне з найдорожчих контрактних навчань. Це певним чином відштовхує від цих освітніх програм молодь, яка не завжди спроможна, а державний грант не завжди здатен забезпечити це фінансування. Завдяки регіональним коефіцієнтам для Харкова трошки краща ситуація, бо для міста і фінансування трошки більше державних грантів, і щодо вступу трошечки кращі умови. Але якщо дивитися в цілому на Україну, то технологічні професії все ще не в топі. Але це не проблема, тому що галузі не потрібен мільйон фахівців на сьогодні, але потрібно, щоб люди, коли йшли до технологічної галузі, розуміли, що їм сюди, їм цікаво з цим працювати, бо це їхнє життя і має бути свідомий вибір.

Проблеми ІТ: підприємці не можуть їздити у відрядження за кордон

– Щодо міжнародних компаній, чи вони охоче співпрацюють зараз під час повномасштабної з українцями, або можливо обирають тих самих індійців, про яких вже казали?

– Технологічна галузь, українська зокрема, не працює всередині себе, вона конкурує на глобальному ринку. Тому всі, хто працюють в галузі сьогодні, дійсно конкурують з індійцями. Ми завжди були більш якісні, ніж індійці, ми робили завжди більш якісний продукт, він іншого рівня був, але зараз ще новий виток через штучний інтелект, в тому числі з індійцями, але все ще великі компанії, звичайно, полюбляють українців. Але тут вступають у силу наші ризики, воєнні ризики. Четвертий рік війни, а в нас все ще не врегульовано, щоб люди могли їздити за кордон і повертатися, а в технологічній галузі переважно чоловіки працюють. Їм треба спілкуватися з клієнтами. Якщо під час COVID-19 вони могли по Zoom поспілкуватися, зараз всі працюють вже в офлайні, і вже ніхто не розуміє, коли ти намагаєшся з Харкова їм пояснити, що в мене тут все добре, насправді все нормально, ми працюємо, це дуже важко. І ми продовжуємо на цьому наполягати. Звичайно, ніхто не каже, що відкриймо кордони безконтрольно, щоб люди не поверталися, але точно є механізми, і можна зробити, щоб люди у відрядження могли їхати, повертатися і привозити фактично гроші для економіки, виплачувати тут податки. Від цього країна тільки виграє і наша обороноздатність тільки виграє. Цей момент дуже критично відбивається на розвитку технологічних галузей.

– Ви порушували це питання перед обладміністрацією, перед центральною владою? Що кажуть про відрядження?

– Ми підіймаємо постійно це питання перед владою. Регіональна влада нас підтримує, національна влада підтримує, але питання не вирішено. Зараз зміна уряду, відповідно… У нас була вже зустріч з міністром економіки, паном Соболєвим. Будемо ще порушувати питання, повторювати, продовжувати. Бо нам кажуть, наприклад, про бронювання. Кажуть, ну можна ж забронювати людину і їздити за кордон, але десь в нас 40-50% галузі за різними оцінками – це приватні підприємці, ФОПи, які працюють напряму із закордонними замовниками. У них немає тут юридичної особи, яка може бути визнана критичною, за цими механізмами складними пройти. Це малий бізнес, вони не можуть забронюватися. Відповідно, вони їздити нікуди не можуть. Але вони так само сплачують податки, як і компанії. Це дуже важливий елемент, тому що це пережитки Радянського Союзу. Бо ця система бронювання, вона нам дісталася з Радянського Союзу, а тоді ж була кримінальна стаття – бути підприємцем. Звичайно, не було ніяких заброньованих підприємців. Але дуже прикро, що на четвертий рік війни ми досі не можемо або дати відрядження з прозорим механізмом повернення, або дати можливість бронювання для фізичних осіб-підприємців.

– Можливо, у вас є якісь пропозиції або питання до влади, окрім того, що ми проговорили?

– У нас є стратегія доходів, яка була прийнята як документ за вимогами наших міжнародних партнерів. На жаль, у цій стратегії доходів, яку прийняв Мінфін, є певні пункти, які негативно створюють ризики взагалі для ФОПів. Бо вони їх ставлять в таку умову, що це є якийсь такий сірий бізнес. У цій стратегії доходів прописаний перегляд умов для ФОПів. Ми, як кластер, просимо прибрати або конкретизувати цей пункт. Бо, умовно, давайте просто приберемо ФОПів і скажемо, що хай всі люди працюють в наймі. Але не всі люди працюють в наймі. І це такий для нас дуже дивний запит як до європейської держави. Це також є критичним моментом для нас, дуже критичним, на якому ми наголошуємо, що фізичні особи-підприємці – це можливість напряму працювати із закордонними замовниками. І для нас критично, щоб це було збережено. Бо є Дія.City, і там працюють компанії, які готові наймати людей. І є багато компаній, які не готові відкривати тут юридичні особи через в тому числі воєнні ризики. Але якщо завтра ФОПів не буде, вони не зможуть легально працювати з Україною. І ми втратимо податки, а ФОПи платять податки саме в місто, в місцевий бюджет. І це буде мільярди гривень втрат для місцевого бюджету, це побачить кожен харків’янин.

– Який відсоток ФОПів серед айтівців?

– Ну, по регіону це 70% десь, це фізичні особи-підприємці.

Від мобілізації заброньовані 4% айтівців з Харківщини

– Щодо бронювання, ви в листопаді казали, що заброньований 1% айтівців був. На початку року обласна адміністрація змінила критерії для бронювання, розшила, їх стало більше. Чи якось це допомогло? Чи змінилися ці цифри?

– Це трошки допомогло і трошки допомогло те, що в Дія.City можна бронюватися, але зараз, буквально…

– Тобто є два варіанти.

– Було два варіанти, але буквально тиждень тому прийняли нову постанову і тепер через військову адміністрацію не може технологічний бізнес, як і інший бізнес майже весь, не може забронюватися. От у нас новація така відбулася. Там є дуже вичерпний перелік: водопостачання, енергетика. Дуже вичерпний перелік, кого може бронювати військова адміністрація. Всі інші мають бронюватися через профільні міністерства. В умовах, коли на профільні міністерства зараз і так навантаження дуже велике, це буде сильно не сприяти тому, щоб бізнес взагалі мав можливість забронюватися. Для Харкова це взагалі критично. Це дуже погане було рішення, воно було зроблено дуже швидко. Ми його оцінюємо як негативне.

– Тобто для вас залишається тільки…

– Тільки через Мінцифру.

– Це має бути компанія-резидент Дія.City?

– Або не резидент, але ті ж самі критерії, що і в Дія.City. Середня зарплата 1200 євро еквівалент, тобто на сьогоднішній день це майже 80 тисяч гривень має бути середня зарплата для того, щоб забронюватися ІТ-галузі.

– Чи плануєте ви якось це порушувати питання? Наголошувати на тому, що треба повертати як було?

– Ми будемо наголошувати на тому, що все ще просимо прозорих критеріїв бронювання для ФОПів. Ми працюємо з нашими Силами оборони для того, щоб рекрутувати людей для них, вмотивованих, які готові йти захищати. І ми знаємо точно, що має бути поповнення, резерв наших Сил оборони. Але водночас ми розуміємо, що має бути прозорий механізм, щоб можна було бізнесу працювати. Забронювати частину своїх критичних фахівців, щоб ФОПи могли забронюватися. Можливо, це може бути за різними критеріями, але має кожен зараз виконувати свою роль, бо це все складається в загальний кошик, що формує обороноздатність. Інакше воно не працює, бо Сили оборони у нас фінансуються тільки з податків. Їх не фінансують міжнародні партнери. А звідки з’являться податки, якщо бізнес буде закриватись?

– Концепція у вас була “Світлофор” на цю тему, чи продовжуєте її відстоювати?

– Так, продовжуємо відстоювати, тому що насправді ти або працюєш, або воюєш. Ми маємо кожен зараз зрозуміти, хто яку функцію виконує. Сплачуємо податки, допомагаємо, розвиваємо, будуємо цей міцний тил. Багато айтівців долучається постійно до Сил оборони, бо зараз війна технологічна. Є люди, які в піхоті, а є люди, які управляють дронами, створюють різні технологічні рішення.

– Відсоток тих, хто заброньований, все ж таки?

– Зараз там десь 4%. 

– А чи рахували, скільки людей, айтівців по Харківській області боронять державу?

– Служить десь 10-12% від загальної кількості. Немало. У нас багато служить і фахівців, і керівників компаній, власників компаній. Хтось пішов у перші дні, хтось долучився нещодавно. Це постійний процес.

– Хотіла ще запитати про мобілізацію ФОПів безпосередньо. Бо я читала, що деякі компанії заявляють, що залишають заробітну плату людині або якісь кошти компенсації, але там не уточнюється, чи це була та зарплата, яку людина отримувала до мобілізації. Цікаво, як відбувається насправді. Чи продовжують отримувати мобілізовані ФОПи заробітну плату? Чи взагалі залишаються вони при роботі?

– Якщо ми візьмемо ФОПів, бо є ж ФОПи, є гіг-контрактори, так звані, це в Дія.City тільки. Це щось середнє між ФОПом та штатним фахівцем. Є штатні фахівці. Можна сказати, що ми цю статистику збираємо по компаніях кластера. Усі без виключення компанії підтримують зв’язок з тими фахівцями, які пішли на службу. Усі вони без виключення забезпечують якимось чином їх перед початком служби. Якщо щось треба докупити, дообладнати, іноді машину купити, іноді спорядження. Тобто немає жодної компанії, яка це не робить. Далі всі компанії певним чином зберігають оплату. Хтось зберігає оплату на тому ж самому рівні, хтось на іншому. Наприклад, на перші три-шість місяців той самий рівень, а потім, наприклад, на рівні 30%, може бути 50% від винагороди. Але, зважаючи на те, що зараз і в ЗСУ гідна зарплата, це як додатковий супровід. Плюс вони в контакті з родинами, є певна підтримка. І в нас вже велика кількість кейсів, що люди служили, люди демобілізувалися і їх компанії реінтегрували. Вони продовжують працювати на своїх посадах. Навіть компанії намагаються в ті ж самі команди інтегрувати, щоб людині було не так стресово.

Як інтегрують в IT ветеранів

– RazomTech – це програма, яку ви запровадили, аби військові поверталися до цивільного життя у галузі IT. Скільки вже людей пройшло через цю програму і чи можна до неї долучатися постійно, чи вона відбувається періодично?

– RazomTech – це така ініціатива, це постійна екосистема проєктів, які спрямовані на різні напрямки. Не тільки на те, щоб забезпечити шлях для повернення вчорашніх військових до цивільного життя, але для того, щоб розбудувати оцю екосистему співпраці між військовими, ветеранами, бізнесом всередині бізнесу, тому що не військовий і не ветеран мають адаптуватися до нашого середовища. Ми маємо зробити інше зовсім середовище, це має бути зовсім інша культура. Ми зараз навіть будемо робити меморандум, до якого будуть долучатися компанії. Ми його будемо публікувати, щоб могли не тільки компанії кластера вибудувати цю культуру, а кращі практики могли взяти інші компанії, малий бізнес особливо, і вже сьогодні взяти і започаткувати в кав’ярні, на виробництві. Це все можливо зробити. Треба працювати з тим, як ви спілкуєтесь, як ви облаштовуєте робоче місце, як ви дивитесь взагалі на ветерана у вашому бізнесі. І ми зараз запустили чергову хвилю цієї програми Veterans2Tech. Це буде серія опитувань кар’єрних: а ким мені бути? Це важливо, і це буде система, яка буде робити рекомендації. У кінці буде опитування, можна буде його пройти, це буде безкоштовно. І буде індивідуальна дорожня карта, як тобі знайти себе в технологічному світі.

– Скільки вже пройшло людей через програму?

– Якщо ми беремо проєкти і заходи, які ми проводимо, це сотні людей. Якщо ми беремо заходи, які ми проводимо спільно з партнерами, чи допомагаємо проводити, це тисячі людей.

– А от скаржитися, наприклад, до вас можна? Якщо айтівець відчуває, що якось його права порушили, або обіцяли, що збережуть за ним робоче місце, а його не зберегли. От як до профспілки можна до вас звертатися, скаржитися? Чи таке не практикується?

– Насправді ми не є профспілкою. Я не можу сказати, що до нас масово йдуть, але коли до нас приходять і в них виникають якісь питання, ці питання дуже швидко вирішуються. Але, звичайно, ми працюємо з підприємцями. Тобто це не означає, що це має бути юридична особа, щоб долучитися до кластера. Достатньо бути підприємцем, який працює в галузі інформаційних технологій.

Чи повертати айтівців, які виїхали за кордон

– Ще питання в мене було, чи треба повертати айтівців, які виїхали? Вони вже облаштували побут. Багато хто каже, що повертатися не хоче і не планує. Чи має держава цим займатися, чи вже залишати як є цю ситуацію?

– Тут питання ширше. Дивитися на Україну як на маленьку Україну – це фізично ті люди, які залишилися, це хай буде 25-30 мільйонів людей. Або дивитися, це філософське питання в деяких моментах, на Україну як на велику Україну. І це 60 мільйонів людей, знаходиться українців у світі. Просто частина виїхала до повномасштабного вторгнення, вже давно жила за кордоном, частина виїхала після повномасштабного. Фактично 50% українців знаходяться не в країні. Відповідно, питання, чи ми маємо їх проігнорувати і удати, що їх не існує. Або ми маємо з ними співпрацювати, навпаки, мати найбільшу діаспору у світі і пишатись цією діаспорою. 

– От на вашу думку.

– Ми собі відповіли однозначно. Відповідь – “так”, ми їх бачимо частиною спільноти. І в нас є частина компаній, які не є фізично в Україні, але вони продовжують бути частиною і робити ті самі проєкти. От ми передавали бронежилети, частина компаній профінансувала бронежилети для комунальників. Це не компанії, які фізично знаходяться в місті, але цей бронежилет буде на харківському комунальнику завдяки коштам, які ця компанія заробила на глобальному ринку. Ми запустили проєкт разом з нашими партнерами, компанією IPAM, іншими технологічними партнерами. Проєкт називається IT Connect UA. Ми відібрали понад 1200 людей по всьому світу. Вони зараз пройшли перший рівень навчання і вони зможуть працевлаштуватися далі в компанії. Він може жити в Німеччині, але працювати він буде в українському бізнесі. І це є перший практичний проєкт, він унікальний, ніхто такого в Україні не робив і жоден бізнес не робив. Фактично це є наша відповідь, чи треба це робити. Звичайно, треба.

– Можна фізично не повертати, так?

– Можна зараз фізично запрошувати людину повертатися в умовах, коли є небезпека? Усе ще кожен приймає особисто рішення для себе, чи повертатися, чи не повертатися. Це є особистий ризик, не може держава взяти за людину відповідальність за його життя. Це неправильно, але є люди, які повернулися і ми бачимо, багато людей повертається. Але якщо людина розуміє, що для нього зараз краще, чи для неї, бути за кордоном, але при цьому людина бажає долучитися до технологічної галузі України, – ми даємо цей механізм. І я думаю, що цей механізм можуть дати й інші галузі. Але ігнорувати ці 30 мільйонів людей по всьому світу, це не дуже мудро, як на мене, для збереження нації.

– А ви сказали, що поверталися айтівці. А цифри у вас є по Харківській області?

– Ми можемо сказати, що якщо в нас мінімум десь було 7 тисяч людей. Якщо зараз 25, порахуйте, 18 тисяч людей повернулося. Це люди, це сім’ї.

– А в яких роках вони поверталися?

– У 2022-му, після звільнення Харківської області. У 2023 році. Я особисто у 2023 з дітьми повернулася до Харкова. Відповідно, у 2024 році. Зараз бачимо, що планують люди на осінь повертатися.

– Щодо айтівців-чоловіків, які виїжджали у 2022 році, у 2023-му. Вони юридично можуть повернутися? Чи законно вони виїжджали?

– Я не можу відповідати за кожну людину. Але ті кейси, які я знаю, ті люди, які виїжджали, вони виїжджали до 24 лютого 2022 року. Протягом цього періоду вони виїжджали на законних підставах. І ми також досліджували це питання. Немає жодного кримінального наслідку, що людина поїхала і вона зараз повертається. Це є адміністративне правопорушення, на сьогодні змін в законі не відбулося. І людина, яка навіть, давайте так, перетинала зовсім якось дивно кордон, вона може повернутися, сплатити штраф і жити спокійно. На сьогодні це так.

Про оборонні розробки айтівців Харкова та області

– Чи можемо ми поговорити про те, що зараз IT-компанії в Харківській області роблять у сфері оборонних технологій?

– Так вийшло, що оборонні технології стали своєрідним хобі для технологічного бізнесу. Це жарт такий сумний, тому що цей бізнес, він був здатен якісь речі розробляти, бо війна зараз є технологічною війною. Багато IT-бізнесу фінансувало, допомагало нашим Збройним силам. Фактично створюючи всі рішення, які зараз працюють на полі бою і які захищають Харків, цивільних захищають. Бо це ж не тільки технології, які на війні працюють. Це технології, які працюють в нашому цивільному житті.

– Це технології подвійного призначення?

– Можна сказати, технології подвійного призначення. Але це різні технології, які забезпечують або безпеку, або вже активну оборону. Тому різні є компанії в нас, які виробляють засоби радіоелектронної боротьби. І компанії, які виробляють літаки, дрони, програмне забезпечення для цього. У нас є компанія, яка зробила дрон, який використовується для безпеки в місті Харкові. Але також цей дрон використовується для побудови річки у Франції. Тобто це приклад подвійних технологій.

– Чи вже штучний інтелект використовується в обороні?

– Взагалі штучний інтелект був до чату GPT. І багато компаній ним користувалося в розробці. У Силах оборони звичайно використовується, але все ще є великий потенціал розвитку штучного інтелекту.

– Чи можуть з’явитися в майбутньому, не дуже віддаленому, безпілотники, які будуть керуватися штучним інтелектом, а не операторами? Чи це поки що фантастика?

– Є дрони, які донаводяться штучним інтелектом. Може бути керування штучним інтелектом, але в більш зрозумілому середовищі. Наприклад, якщо ми беремо дрони в морському порту Франції. Це більш можливо, бо в тебе є розуміння, що може відбуватися. В нашому випадку, коли в нас в Україні велика нестабільність через дії ворога активні, не завжди штучний інтелект може вирішити креативно ці задачі. І тут я можу сказати для людей, які думають над тим, чи йти до Сил оборони. Деякі підрозділи, що дрони використовують, в них виживаність 98% особового складу. Зараз є підрозділи, які взагалі не виходять на лінію зіткнення. Які працюють, умовно, з комфортних офісів. Виглядає це так само як IT-компанія, але воно знаходиться десь у безпечних просторах. Але це люди, які працюють для нашої оборони. Використовують якісь розробки, які зробили тут, в тому числі харківські інженери.

– Якісь у вас ще є такі розробки, якими ми можемо пишатися в оборонці?

– Ми пишаємося наземними розробками. У нас є член кластера, який розробив наземні дрони. У нас є вже перший кейс, у наших Збройних сил, коли наземні дрони взяли в полон людей. Захопили позицію, тільки дрони, без людей. У Харківській області. У нас є різні рішення, які працюють щодня. Для того щоб ми з вами могли сидіти, розмовляти в Харкові.

– Чи потрібен айтівцям підземний простір? Можливо, для роботи, можливо, для якихось оборонних процесів?

– Ми плануємо на осінь проводити хакатон, який називається “Харків андеграунд”. Ми будемо фантазувати зі студентами наших університетів, яким чином може виглядати підземне місто Харків. І фактично ми можемо взяти собі жартома чи серйозну амбіцію, стати… У нас Харків – це місто парків, ну от буде Харків місто підземних індустріальних парків. Є у Нормана Фостера у частині його проєкту і в частині проєктів наших архітекторів так званий “безпековий каркас”. Він передбачає певну кількість підземних просторів, в яких можуть працювати люди, ті ж самі айтівці. Чи створюватись якісь технології. У нас вже є частина підземного каркаса – це наші підземні школи. І укриття в наших університетах, які ми також облаштовуємо, щоб студенти там могли навчатися. Чому не робити це для бізнесу? Тому якщо відповідати на питання, чи потрібні підземні простори – стовідсотково потрібні. І вони потрібні і зараз, і на перспективу.

– Але це ж не дуже швидко все. Поки немає навіть якихось попередніх домовленостей, проєктів, де що буде?

– Звичайно, фізична відбудова – це непросто, але це задача кожному розуміти, що якщо навіть буде зупинка активних бойових дій, питання, коли росіяни захочуть зайти знову – це питання часу. Якщо ми побудуємо такий периметр безпеки, щоб їм було страшно заходити в Харківську область, в наші сусідній області, тоді ми можемо бути впевнені в безпеці для наступних поколінь.

– Ви маєте на увазі оборонні споруди?

– Я маю на увазі не тільки оборонні споруди. Це є і технологічні рішення, і відеоспостереження, і безпекова аналітика. Багато моніторів є в ситуаційних центрах, але це все може обробляти штучний інтелект. Реагувати, дрона надсилати. У нормальних країнах дрон їде і, наприклад, оприскує якусь яблуньку, на якій є шкідники. А в нас, мабуть, інші можуть бути шкідники.

Як IT Cluster брав участь у створенні ситуаційного центру в Харкові

– Ви заговорили про ситуаційний центр. Ви брали участь в облаштуванні ситуаційного центру в Харкові, компанії збирали кошти на камери. Як оцінюєте його діяльність? Чи дійсно виявляє загрози? Чи стало від нього харків’янам легше? Чи продовжуєте супровід цього проєкту?

– Так, ми продовжуємо супровід проєкту. От сьогодні буквально ми передавали департаменту з надзвичайних ситуацій, який фактично керує цим центром, передавали бронежилети для комунальників, які виїжджають на “прильоти”. Бо департамент керує як ситуаційним центром, так і людьми. Фізично забезпечує координацію людей, які приїжджають на місце, коли в нас відбуваються “прильоти”. Насправді в нас є повторні “прильоти”, відповідно, цей момент ситуаційного центру, що він бачить те, що відбувається, бачить перспективу, що може відбутися, і також координується відразу з людьми. Це дозволяє зменшити кількість жертв серед цивільних і комунальників. Це проєкт, який ми пишаємося, це проєкт, який точно змінив і життя, і реагування на надзвичайні ситуації, бо завдяки цьому проєкту кількість летальних наслідків в Харкові, вона значно, просто дуже сильно змінилася. Тому що раніше між “прильотом” та реагуванням могло пройти до 20 хвилин, поки шукали фізично. Зараз ситуаційний центр все бачить, у нього є очі. Вони відразу в реальному часі бачать “приліт”, бачать наслідки, бачать обсяг. І розуміють, скільки каретної швидкої допомоги треба спрямувати, скільки машин ДСНС, скільки треба привезти комунальників з ДСП, щоб закрити вікна. Попри те, що в нас йде війна, половина випадків, які ситуаційний центр обслуговує, це побутові випадки. Наприклад, нещодавно вони побачили пожежу в будинку, ніхто не телефонував, і вони врятували людину, яка там була лежача.

– А як кластер увійшов у цей проєкт? Вас попросили чи це була ваша ініціатива, як інвестиція в майбутнє і місто в тому числі?

– Коли виникло питання, що треба робити ситуаційний центр, було залучено головне фінансування, в тому числі те, щоб облаштувати, і це ще облаштовували за кошти USAID. Але потрібно було дослідити, яке технологічне рішення дасть цьому центру очі. Ми це все дослідили, ми знайшли ці камери під нас, їх виготовляли три місяці спеціально для Харкова. Цей центр зараз прийнятий як взірець. Вже зараз монтується центр в Запоріжжі за зразком нашого ситуаційного центру, щоб також у Запоріжжі забезпечити оцей безпековий рівень.

Стратегія розумного міста – що це?

– У мерії також нещодавно повідомили, що кластер задіяний в розробці стратегії розумного міста. Що це таке?

– Розумне місто – це місто, яке думає про те, як йому жити. Яке не живе, знаєте, просто як тече вода і ти пливеш за течією, а думаєш, що тобі зробити для того, щоб твої мешканці були в безпеці, з гідною роботою, з високою винагородою. Що зробити, щоб рівень освіти у твоєму місті був на гідному рівні, рівень медицини. І як тут можна використовувати різні IT-технології. І оце є фактично стратегія розумного міста. Вона і про економіку: хто має працювати, які мають бути виробництва, який має бути технологічний супровід. Вона і про інфраструктуру, критичну інфраструктуру. Як нам зробити так, щоб Харків не боявся обстрілів, не боявся опинитися в блекауті, опинитися без палива, без води. Це все допомагають робити також технологічні рішення. У ній є конкретні проєкти, які будуть запускатися в Харкові. І прикладом цього проєкту є, наприклад, ситуаційний центр. Це яскравий приклад розумного міста. Ще яскравий приклад – це розумні світлофори. Це так звана концепція 15-хвилинного міста. Щоб ти завдяки тому, що є розумне регулювання трафіку, що за цим фактично слідкує штучний інтелект, перемикає ці світлофори, ти не стояв у тих заторах. Це все можливо робити з технологіями, і людям стає більш комфортно чи більш безпечно. Бо коли, наприклад, є велика кількість зброї у людей, зараз треба слідкувати за цим всім. Є відеоспостереження, яке слідкує. І всі в місті знають, що в цьому місті, якщо скоїти злочин, він буде розкритий протягом хвилин. Бо система за цим спостерігає, а системі не можна дати хабаря.

– Давно ви почали розробляти цю стратегію, цей план дії? На якому вона етапі?

– Взагалі реалізація різних проєктів Smart City почалася ще у 2018 році. Це постійний процес, але тоді вже Харків сказав, що ми хочемо бути Smart City. Заявив таку амбіцію. І почалося, багато проєктів різних було реалізовано. На темпи реалізації негативно повпливав COVID спочатку, потім повномасштабне вторгнення. Але при цьому зараз є ця стратегія, про яку каже мер, її розробляє Deloitte – це компанія так званої “великої четвірки”. Це топ світових компаній, які розробляють стратегії. От вони розробляють для найкращих міст світу. І Харків буде першим містом в Україні, для якого така стратегія буде розроблена компанією такого високого рівня.

– А хто фінансує?

– Deloitte самостійно фінансує.

– А як ІТ-кластер задіяний?

– ІТ-кластер задіяний як експерт. Тобто ми долучаємо компанії, бо наші компанії фактично будують ці розумні міста по всьому світу. І тут вони зацікавлені не стільки в тому, щоб зробити бізнес на Smart City, вони зацікавлені, щоб місто бачило кращі практики розбудови Smart City, як у Нью-Йорку, в Барселоні, в Тель-Авіві і в інших містах.

– Ця стратегія діятиме після завершення війни?

– Ця стратегія вже почне діяти буквально в кінці цього року. Тобто це не стратегія, яка буде після перемоги, може колись. Ні, це стратегія, яка тут і зараз, бо це не після перемоги, це для перемоги має бути. Місто має гуртуватися, бути розумним, бо інакше ми не переможемо.

– Стратегія, план дій. Ви сказали, що має бути робота. Харків був містом студентства, був містом айтівців. Я не знаю, як  ви вважаєте, чи залишається?

– Так, він і буде.

– У цій стратегії Харків буде містом кого?

– Студентства, айтівців, інновацій різного рівня, різного типу. Харків – місто освічених людей. Він ним був, він ним був під час Першої світової війни, Другої світової війни, є зараз і буде залишатися на майбутнє. У це ми віримо, для цього ми працюємо. Я можу сказати, що IT завжди було і залишиться візитівкою Харкова. Ми бачимо IT в Харкові через десять років зовсім в іншому форматі, тому тут ми точно будемо і відчуваємо себе частиною цієї історії, незалежно від того, коли закінчиться війна.

Читайте також: Айтівці в Харкові перестали вкладатися в новачків: чому, що робити