Відкриває новий напрямок фронту на Харківщині – експерт про удар по греблі

Де можливо наступатимуть росіяни на Харківщині в разі ймовірної руйнації греблі Печенізького водосховища. Як швидко окупанти зможуть збільшити кількість Бєлгородського угруповання. Чи варто готувати масштабну евакуацію. А також – як пов’язані в Україні мобілізація та фортифікаційні укріплення, розповів в інтерв’ю МГ «Об’єктив» Олександр Коваленко, український військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив».

Росіяни створюють умови наступу на Великий Бурлук

– У неділю, 7 грудня, росіяни завдали масованого ракетного удару по греблі Печенізького водосховища. А на додаток – ще й по мосту через Сіверський Донець у селищі Старий Салтів. Які наслідки матимуть ці події для українських захисників у подальшій перспективі?

– Фактично це відкриття Великобурлуцького напрямку. Росіяни зараз знаходяться на стадії створення умов для ширшого наступу на Великий Бурлук. Це розпочалось після того, як їм вдалося частково сформувати вздовж кордону зону контролю в районі Дворічанського, Одрадного, Мілового. Тобто у них зараз є зона контролю глибиною приблизно 3-4 км вглиб Харківщини саме по цій ділянці.

– Але сіра зона існує усюди вздовж кордону з РФ…

– Так, але зараз на Харківщині росіяни не просто зайшли в сіру зону на рівні ДРГ, а по ділянці поблизу правого берега річки Оскіл у них є закріплені позиції. І це відкриває їм можливість подальшого формування плацдарму для наступу на Великий Бурлук – вздовж правого берега і по кордону.

«Те, що бої за Вовчанськ припиняться – питання часу»

– Ситуація у Вовчанську також не додає оптимізму…

– Росіяни відчувають завершення довготривалих боїв за Вовчанськ. Півтора року оборони Вовчанська. Повністю зруйноване місто. Тримати його неможливо. Окупанти поступово беруть руїну за руїною під свій контроль і відчувають, що скоро в них там щось може завершитись. Зараз вони форсують події, заявляючи, що Вовчанськ вже під їхнім контролем або оточений. Ні, він не оточений, він не під їхнім контролем. Але те, що бої за Вовчанськ припиняться, – це питання часу. Це як з Покровським або з Мирноградом – усе це питання часу. Але треба визнати, це більше, ніж півтора року бойових дій, які гальмували та серйозно виснажували росіян. Тобто це серйозний внесок в оборону на цьому напрямку.

– Але є і мінуси – росіяни за цей час таки вийшли на південний берег річки Вовча…

– Просунулися на південь, вздовж Сіверського Донця, саме по його лівому берегу, і вийшли на Синельниково та Цегельне. І так зможуть рухатись, фактично використовуючи трасу 21-04 (Харків – Старий Салтів — Вовчанськ — КПП «Чугунівка» – Ред.), на південь, вздовж Сіверського Донця. Для нас це загроза охоплення Великого Бурлука вже не тільки з напрямку від кордону з РФ та по правому берегу Осколу, а ще й по лівому берегу Сіверського Донця з опорою на руїни Вовчанська.

– І греблю вони руйнують, щоб посилити свої позиції?

– Удари по греблі – це підготовчий етап з використанням природних ландшафтних особливостей місцевості. У першу чергу, через Сіверський Донець, який є основною особливістю цієї місцевості. Щоб порушити логістику ЗСУ, яка забезпечує наші гарнізони, що в районі Великобурлуцького плацдарму і, відповідно, надалі мати контроль по лівому берегу Сіверського Донця.

Росіяни зможуть збільшити до 100 тисяч угруповання на Бєлгородському напрямку за квартал

– За яких умов росіяни почнуть наступати на Великобурлуцькому напрямку?

– Якщо вони отримають достатнє підсилення, бо ресурсу їм на такі великі наступальні кампанії все ж таки не вистачає в Бєлгородському угрупованні. Вони, як ми бачимо, півтора року тільки за Вовчанськ билися у форматі міських боїв з незначними тактичними розширеннями зон контролю. Це досить повільний процес проведення таких наступальних дій. Тому їм тільки треба буде загальне угруповання збільшувати в декілька разів, до 100 тисяч. Приблизно, як зараз на Південно-Донбаському напрямку або на Покровсько-Мирноградській агломерації.

– Що робитимуть росіяни без посилення поки що на цій ділянці?

– Найближчим часом це переважно будуть удари по таких об’єктах, як дамби, мости, греблі. Це тактичного рівня дії в прикордонні, а не щось більш глобальне. Як тільки в них збільшиться загальна кількість Бєлгородського угруповання, одразу треба буде очікувати більш серйозні події.

– Як швидко росіяни зможуть поповнити своє угруповання на Бєлгородському напрямку?

– Закон, який вони минулої осені пропустили через Держдуму щодо строковиків, означає, що призов буде тривати цілий рік на Росії, а це плюс близько 500 тисяч особового складу. У наступному році вони будуть також через Держдуму форсувати прийняття закону, який прирівнює строковика до контрактника в питаннях захисту батьківщини. Росіяни зараз продовжують добровільну мобілізацію за контрактом. Це приблизно ще 350 тисяч на рік. У них триває масштабний рекрутинг у країнах Третього світу: Африка, Центральна Азія тощо. І продовжується переслідування так званих «натуралізованих громадян» – мігрантів із Таджикистану, Казахстану, Киргизстану, які отримали паспорти РФ. Ще є близько 100 тисяч резервістів, які поки що виконують функції охорони. За підсумком, це понад мільйон осіб протягом 2026 року.

І збільшити Бєлгородське угруповання до 100 тисяч вони зможуть за квартал. І це може бути перша половина 2026 року, якщо вони ставлять перед собою мету – йти на Великий Бурлук.

Фортифікації в районі Великого Бурлука влада мала будувати одразу після звільнення

– Українські військові кажуть, що очікували на масований удар по греблі, адже росіяни регулярно гатили по ній. А чи готувалися представники української влади до ймовірного просування росіян на тій ділянці?

– За логікою речей, так, повинні були. Я взагалі вважаю, що після звільнення Харківщина повинна була будуватися. Уся та частина, особливо прикордоння, повинні були одразу укріплювати фортифікаціями, поки росіяни ще не оговтались, а не мріяти про звільнення Криму у 2023 році. Рити рови, мінувати врешті-решт: протитанкові, протипіхотні міни, – облаштовувати вогневі точки, багато чого робити. Для розуміння, в Запорізькій області тільки за листопад 2025 року втратити понад 200 квадратних кілометрів території – я не знаю, є там лінії оборони або ні, але по всіх показниках я роблю висновки, що ні, їх там нема. Таких, як треба. Щоб кожен кілометр для окупанта ставав повільним просуванням з харканням власною кров’ю.

– Чому ви приділяєте увагу саме лініям оборони?

– Тому що якісна, правильна оборона дозволяє не гіпертрофувати мобілізацію. Я погоджуюсь, що повинні бути відповідні дії щодо мобілізації. Уже давно треба було, ще з 2022 року, перевести всю нашу мобілізацію на формат фінансової мотивації. Елементарно – разові виплати при підписанні контракту, як це робили та роблять росіяни. І в них нема проблем з мобілізацією. Але ми не можемо собі дозволити на їхню мобілізацію і кількість відповідати кількістю. Бо кількості в них завжди буде набагато більше. А ми повинні відповідати нормальною мотивацією – і правильно зробленими лініями оборони, технологіями, грамотним командуванням.

«Треба готуватися до найгіршого»

– Ваша думка – росіяни підірвуть греблю?

– Так, вони будуть її точити. За один раз греблю не знищити, хоча дивлячись, якими засобами. Вони можуть використати балістику разом з КАБами великої потужності. Якщо окупанти поставили перед собою таку мету, звісно, що вони зруйнують її, на жаль. Тому треба готуватися до найгіршого сценарію.

– В етері Суспільного завідувачка сектору гідрологічних прогнозів регіонального гідрометцентру Людмила Озерна попередила, що в разі руйнування греблі Печенізького водосховища вода рухатиметься на селище Печеніги, потім на місто Чугуїв, потім на Зміїв з прилеглими селами. Як зараз має діяти влада з огляду на потенційну надзвичайну ситуацію: ладнати дамбу, по якій продовжать бити, чи краще готувати планову евакуацію мирного населення з потенційної зони підтоплення?

– І проводити ремонтні роботи, бо це так само як із нашими ТЕЦ, енергооб’єктами, по яким вони по б’ють. Головне – не ризикувати життями людей, які при цьому будуть ці роботи проводити. І варто готуватися до евакуації. Найкращий випадок – це готуватися до найгіршого. Якщо навіть це найгірше не станеться, хоча б мінімізувати ризики. Тому я вважаю, що і перше, і друге потрібне.

– Якщо підірвуть греблю, наскільки постраждає логістика ЗСУ?

– Щодо ударів по греблі та загрози підтоплення, то будь-яка вода все одно сходить. Тому пройде деякий час – і логістика відновиться. Тому що, врешті-решт, це не Дніпро. Не буде масштабу такої катастрофи, як після теракту на Каховській греблі, який зробили росіяни. Але як окупанти підрив використають? Вони можуть за цей час оточити основні опорні об’єкти, а коли в них розпочнеться фаза основного удару, можуть знищити їх, завдати концентрованого удару по таким об’єктам, повністю їх зруйнувати, і розпочати основну фазу наступальних дій на тому чи іншому напрямку.