“Перше, що мені дали, – турнікет” – враження норвежця від поїздки в Харків

Керівник автобусної компанії Veøy Buss AS Арне Магнар Лангсет перегнав до Харкова транспорт з норвезького Ондалнесу – благодійну допомогу українцям. Про враження від життя прифронтового Харкова він розповів кореспондентці норвезького видання “Andalsnes Avis” Євгенії Бабошко – харків’янці, яка через повномасштабне вторгнення РФ тимчасово проживає в Норвегії. Редакція МГ “Об’єктив” публікує цей матеріал у рамках співпраці з норвезькими колегами.

Від Румсдал до Харкова: норвежці передали Україні автобуси

Ініціатива виникла завдяки шведській благодійній організації “Swedish Rescuers”, яка співпрацює з норвезькою службою “Viking Redningstjeneste”. Через мережу волонтерів у Харкові організація контактує з українськими отримувачами допомоги.

Автобуси стали частиною великої гуманітарної колони, що доставила до України техніку та обладнання для рятувальників.

“Я просто хотів допомогти”

“Я просто хотів допомогти та побачити, як живуть люди під час війни. Але я не знав, що ми заїдемо так далеко до зони бойових дій”, — каже Арне Магнар Лангсет, керівник компанії Veøy Buss AS.

За його словами, запит на автобуси надійшов від людей, які працюють у сфері рятувальних служб в Україні.

“У Харкові є волонтерка, яка допомагає з’єднувати донорів і отримувачів допомоги”, — пояснює він.

Через службу Viking Redningstjeneste до Лангсета звернувся представник компанії “Straumen Bil”. У результаті до ініціативи долучилися ще кілька організацій, зокрема Wist Last og Buss.

“У нас було два автобуси, які ми планували списати. Ми вирішили передати їх Україні”, — розповідає Лангсет.

Автобуси перевірили та підготували безплатно

Перед відправленням автобуси підготували фахівці компанії Wist Last og Buss.

“Вони провели технічний огляд і необхідний ремонт, щоб автобуси були у хорошому стані. Роботи коштували чимало, але їх виконали безплатно”, — каже Лангсет.

Коли автобуси були готові, він вирішив особисто перегнати один із них до України.

“Я навіть не знаю, чому саме вирішив їхати. Просто хотів допомогти й побачити все на власні очі”, – пояснює він.

Колона допомоги

Перший автобус доставили до Осло перед Великоднем. Після свят Лангсет вирушив у дорогу другим автобусом з Ондалснеса. Подорож становила майже 3000 кілометрів.

Він їхав разом із групою Swedish Rescuers. Загалом дев’ять автомобілів із дев’ятьма водіями рухалися колоною через Європу до України.

Другий автобус перегнав представник Viking Redningstjeneste. Під час руху колона доставляла різні транспортні засоби та рятувальне обладнання.

На кордоні довелося чекати майже добу.

“Від польського кордону до Львова ми їхали майже 24 години. Більшість часу стояли на митниці”, — розповідає Лангсет.

Згодом колона рушила далі на схід — до Дніпра, а потім до Харкова, неподалік фронту.

Турнікет у кишені

Перед початком подорожі учасникам колони видали спеціальне спорядження.

“Перше, що мені дали, — турнікет. Сказали носити його в кишені постійно на випадок, якщо втратиш руку або буде сильна кровотеча, – ділиться Арне Магнар, саме тоді він по-справжньому усвідомив небезпеку поїздки. — Я зрозумів, що це не звичайна подорож”.

Допомога рятувальникам

У Львові волонтери передали вантажівку з контейнером обладнання для організації мобільної операційної.

Також із Гетеборга до Києва транспортували українського військового після лікування у Швеції.

Пожежні підрозділи у Бериславі та Дніпрі отримали техніку й обладнання.

Вибух поруч із готелем

У Дніпрі волонтери провели три дні. Під час перебування місто зазнало атаки.

“Однієї ночі неподалік готелю впала бомба — приблизно за двісті метрів”, — згадує Лангсет.

Попри це він не відчував постійного страху: “Багато людей у групі вже бували тут раніше, і нас зустрічали місцеві партнери. Це давало відчуття безпеки”.

Передача техніки в Харкові

Кінцевою точкою поїздки став Харків. Основна мета — передати техніку безпосередньо службам.

“Не було жодних посередників. Те, що ми передали, одразу потрапило до тих, хто це використовуватиме. Ми передали два автобуси, карету швидкої допомоги, пожежні автомобілі, спецтехніку та багато рятувального обладнання для підрозділів, які працюють біля фронту”, — розповідає Лангсет.

Також передали автомобіль із контейнером, який переобладнають у мобільну операційну для роботи поблизу лінії фронту.

Життя під час війни

Найбільше Лангсета здивувало те, що попри війну життя в Україні продовжується.

“Працюють банки, магазини повні товарів, люди ходять на роботу”, – поділився він враженнями із земляками.

Він також помітив, що багато роботи виконують жінки.

“Усі водії трамваїв були жінками. Це змушує задуматися: багато чоловіків зараз на фронті. Люди постійно перевіряли телефони, щоб знати, де літають дрони. Мене здивувало те, що суспільство загалом функціонує. Все працює”, — каже Арне Лангсет.

Під час візиту волонтери побачили кілька підземних шкіл.

“Одна з них має площу близько тисячі квадратних метрів. Там є класи, їдальня, вода, місця для сну — усе необхідне. Сумно, що через дії кількох людей доводиться будувати школи під землею”, — каже Лангсет.

Дорога додому

Учасники місії приїхали з різних регіонів Швеції та Норвегії. Кожен із них подолав від 3200 до 3800 кілометрів.

Додому вони поверталися потягом через Україну до Польщі, після чого вилетіли з Варшави до Стокгольма.