“Навіть не питали. Просто били струмом” – розповідь жертви тортур у Балаклії

 Разом із детективами ДБР знімальна група МГ «Об’єктив» побувала у звільненій Балаклії – у катівні, яку влаштували у місцевій друкарні.

Подробиці – у сюжеті.

Артем Листопад, кореспондент

“На питання про те, наскільки сильним є тиск терористичного режиму Києва, голова звільнених територій Харківської області підкреслив, що, незважаючи на загрози, люди все більше і більше довіряють Росії”. Отакі газети, відверту пропаганду жителям Балаклії оккупанти роздавали регулярно. А щоб так звана довіра до Росії була міцнішою, свої пропагандистські плакати росіяни розвішували навіть у приміщеннях, де катували місцевих мешканців.

– Тут забезпечені відповідні камери, ви можете пройти сюди.
– А раніше не було цих камер?
– Ні, у нас порожня зала була.

Так виглядає підвальне приміщення будинку типографії у центрі Балаклії. Під час окупації російські військові обладнали камери, які у цивілізованих країнах використовують у залах суду, а на стіні розвісили свої пропагандистські плакати, розповідає співробітник Державного бюро розслідувань.

Це, бачите, індивідуальні такі кабінки, які оснащені спеціально для утримання людей. Вони броньовані, є якась лава, де утримувалися одна чи кілька людей.

Тут тримали людей, які вважалися підозрілими, розповідає робітниця друкарні Світлана. Що саме з ними робили – неважко здогадатися.

Питки, катівні.

Сюди міг потрапити взагалі будь-хто. Так сталося і з працівником друкарні, якого серед вулиці затримали російські військові.

Світлана, співробітниця друкарні

Його затримали на площі Ростовцева. Він дивився в телефон, сказали, що він коригувальник. Його забрали, він просидів тут три дні. Першу добу він сидів із наручниками за спиною.

Чоловікові не дозволяли виходити нікуди. А згодом до нього підсадили ще одного, нібито колегу – щоб випитував інформацію.

Дивіться у сюжеті МГ “Об’єктив”: Тут бомбили, вона плакала – батьки з Балаклії просять повернути дитину з РФ

Світлана, співробітниця друкарні

– До нього підсаджували людину. Наш співробітник 25 років працював тут. Він розповідав, що підсадили до нього когось, і той каже: “Рідна друкарня, рідна друкарня”. А він каже: я сиджу та бачу, що його не знаю.
– Щоб випитував?
– Так, можливо, так.

Це не єдине приміщення для тортур, яке облаштували окупанти у Балаклії. Адже те, що діялося в поліцейській дільниці, взагалі важко собі уявити.

Максим, мешканець Балаклії

Жодного іншого болю, окрім як від удару струмом, ти не відчуваєш. Тільки цей біль, все інше ти просто не пам’ятаєш.

Максим потрапив до поліцейської дільниці окупантів за тиждень до звільнення міста. Каже: одягли пакет на голову та повезли. А там підключили дроти та били струмом.

Максим, мешканець Балаклії

Закували в наручники руки, ноги та підключили електроди. Навіть питання не ставили. Просто спочатку били струмом. Наступного дня повторилася процедура. Наступного дня я скоріше відключився, тільки на третій день вони почали розмовляти.

Максима звинувачували у співпраці з СБУ. Він каже: щодня били струмом, поки він не втрачав свідомості. У камері він був разом із двома місцевими, які раніше служили в АТО. Як виявилося пізніше, чоловіків звільнили, коли окупанти втекли від збройних сил.

Максим, житель Балаклії

Прибігли ці “ЛНРці”, не ці, а інші, щоправда. Вже по громадянці вони бігли. І кажуть: хлопці, ось вас шкода, відкриваємо усі камери. Звільнили карних злочинців, вони були над нами на першому поверсі, і нас звільнили. Відкрили всі камери: скоріше хапайте документи, у кого що було, та тікайте, бо зараз приїдуть інші – вони вас розстріляють.

Катів усе ще вишукують на деокупованих територіях. Російські військові, які не встигли втекти, можуть переховуватись у полях, лісах чи покинутих будинках. Також проводиться робота із виявлення тих, хто співпрацював з окупантами, кажуть у Державному бюро розслідувань.

Денис Маньковський, директор теруправління Державного бюро розслідувань у Полтаві  

Основна проблема в тому, що, наприклад, з Балаклії вони всі втекли. Вони намагалися втекти до РФ, але РФ їх не пустила до себе. Перша особа, яку ми затримали – це був керівник поліції міста Балаклія, окупаційної влади. Він керував “народною міліцією” Балаклії. Інші особи – це співробітники так званої “народної міліції”.

За державну зраду правоохоронцям чи співробітникам органів влади, загрожує 15 років в’язниці.