Сьогодні 31 березня: яке свято та день в історії

31 березня – день народження харківського театру “Березіль”. У 1929-му затвердили “Харківський правопис” української мови (або “скрипниківку”). У 1954-му СРСР попросився до НАТО. У 1889-му відкрили Ейфелеву вежу. У 1873-му народився Микола Міхновський. У 1854-му Японія скасувала “сакоку” – курс на самоізоляцію. А в 1814-му війська Шостої коаліції взяли Париж, після чого Наполеон вперше зрікся престолу.

Свята та пам’ятні дати 31 березня

31 березня Україна переходить на літній час. Годинник на годину вперед цього року переводять уночі з 30 на 31 березня – рівно о 03:00.

Сьогодні – День флориста України.

Світ: Міжнародний день бекапу (резервного копіювання), Міжнародний день декольте, День Ейфелевої вежі.

31 березня в історії

31 березня 1814 року війська Шостої коаліції взяли Париж. Наполеон, який у певний період свого панування в Європі видавався непереможним, втратив столицю. А за кілька днів зрікся престолу.

Шоста коаліція проти загарбника зібралася в 1813 році – після відступу французьких військ із Росії. Втрати, які понесло військо Наполеона в тій кампанії, були колосальними – з майже 610 тисяч військових до початку 1813-го у нього дожили лише близько 60 тисяч. Також завойовник втратив понад 1200 гармат та 167 тисяч коней. Сам Наполеон повернувся до Парижа 18 грудня 1812 року та зовсім не збирався зневірятися або відмовлятися від загарбницьких планів. Він почав збирати нову армію та оголосив у Франції чергову мобілізацію. Достроково в армію призвали 140 тисяч юнаків, які підлягали призову 1813-го, ще 100 тисяч перевели до регулярної армії з Нацгвардії. Цим Бонапарт не обмежився та доукомплектував військо французами старшого віку та молодими людьми, які підлягали призову лише у 1814 році. У піхоту перевели матросів, частину війська відкликали з Іспанії.

Поки імператор збирав нову армію, його переможені та не переможені противники формували Шосту коаліцію. У березні до неї увійшла Пруссія, влітку долучилися Англія, Австрія та Швеція. Восени – після розгрому Наполеона в Битві народів під Лейпцигом – приєдналися німецькі держави Вюртемберг та Баварія. Крім того, на півдні в імператора теж були противники – йому протистояли Іспанія та Португалія.

Протягом 1813-го бойові дії здебільшого відбувалися на німецьких територіях – Бонапарт намагався “поставити на місце” Пруссію. Але це йому не вдалося. Вже в листопаді-грудні 1813-го більшість російсько-пруссько-австрійських військ стояла на кордонах Франції по Рейну. Вони перетнули цей кордон у січні 1814-го, і далі бої вже йшли на території Наполеона. До кінця січня сили Шостої коаліції зібралися в провінції Шампань – за 200 км на схід від Парижа. Наполеон продовжував проводити невеликі бої, обираючи для атак окремі частини союзних армій, розсіяних по великій території. Також йому на руку грало те, що в союзників не було єдності: Австрія не підтримувала ідею боротися до останнього, коли війська Пруссії та Росії були налаштовані йти на Париж. Ще в лютому бої проти окремих з’єднань ворога були для французів успішними – Наполеон завдав низки поразок Сілезькій армії прусського командувача Блюхера (цей епізод історики називають Шестиденною війною). Чи то на хвилі успіху, чи зі звичної переконаності у своїй непереможності Наполеон відкинув пропозицію, яку отримав від союзників 17 лютого. Йому пропонували мир за умов збереження французьких кордонів на початок Французької революції. Тому вихід для військ Шостої коаліції залишився лише один – йти до кінця.

24 березня командувачі союзних армій погодили плани та відновили наступ на Париж. При цьому зробили “хитрий фінт” – відправивши в бій на іншому напрямку “приманку” для Наполеона, якою став 10-тисячний корпус під командуванням російського генерала Вінцінгероде. Наполеон розбив його військо 26 березня. Але доки імператор ганявся за незначною частиною ворожої армії, її основні сили під командуванням прусського генерал-фельдмаршала Блюхера та австрійського фельдмаршала Шварценберга рушили до Парижа. Вони розбили корпуси двох наполеонівських маршалів (Мармона та Мортьє) та практично повністю знищили загін Національної гвардії. Про те, як його обдурили, Бонапарт дізнався 27 березня. За свідченнями, він прокоментував дії своїх ворогів так: “Це чудовий шаховий хід. Ось ніколи не повірив би, що будь-який генерал у союзників здатний це зробити”.

Звісно, імператор зі своїм військом кинувся назад – рятувати столицю. Але не встиг. 29 березня союзні війська вже перебували біля передової лінії оборони Парижа. Його захисники відчайдушно чинили опір, сподіваючись на швидкий підхід Наполеона. Проте 30 березня російські та прусські корпуси захопили передмістя Парижа. А маршал Мармон, один із командувачів обороною, вирішив захистити мирних громадян від бомбардування та вуличних боїв. Він відправив перемовника до табору противника. Після проведених переговорів 31 березня о 2-й годині ночі підписали капітуляцію Парижа. До 7-ї години ранку французька армія мала покинути столицю. Опівдні війська Шостої коаліції вже заходили до Парижа. Наполеон дізнався про це на під’їзді до столиці. Він був налаштований відвоювати місто та почав концентрувати армію в районі свого палацу у Фонтенбло. Але маршали переконали імператора, що все скінчено. На початку квітня Сенат Франції видав декрет про повалення Наполеона та формування Тимчасового уряду. 4 квітня Наполеон написав заяву про умовне зречення на користь свого сина Наполеона II під регентством дружини Марії-Луїзи. Але потім частина французької армії перейшла на бік союзників. На цьому тлі такий варіант зречення здавався недостатнім переможцям. 6 квітня Наполеон написав акт зречення не лише за себе, а й за своїх нащадків. А Сенат того ж дня проголосив королем Людовіка XVIII. Колишнього імператора заслали на острів Ельба у Середземному морі – як переможцям тоді здавалося, назавжди. Мир Франція та країни Шостої коаліції офіційно уклали 30 травня. Цей документ повернув недовговічну імперію Наполеона у межі 1792 року та офіційно реставрував у країні монархію.

31 березня 1854 року Японія погодилася скасувати “сакоку” – курс на самоізоляцію. Ця політика “країни в ланцюгах” проводилася в Японії, починаючи з XVII ст. Детальніше.

31 березня 1873 року народився ідеолог українського самостійництва та один із творців армії УНР Микола Міхновський. Детальніше.

31 березня 1889 року в Парижі офіційно відкрили споруду, яка мала бути тимчасовою, а в результаті стала одним із головних символів французької столиці. Цього дня інженер Ґюстав Ейфель поставив на вершині своєї вежі французький прапор. Детальніше.

31 березня 1922 року в Києві створили театр-студію “Березіль”. Детальніше.

31 березня 1929 року Українська академія наук схвалила так званий “Харківський правопис” української мови. Детальніше.

31 березня 1954 року сталося несподіване – СРСР звернувся до НАТО із пропозицією прийняти себе до членів альянсу. Детальніше.

31 березня 2019 року відбувся перший тур виборів Президента України. У другий тур вийшли Володимир Зеленський та Петро Порошенко. Детальніше.

31 березня 2022 року розпочалася евакуація з Барвінкового на Харківщині.

Церковне свято 31 березня

31 березня вшановують пам’ять святителя Григорія Палами, архієпископа Фессалонітського. Це перехідне святкування, яке завжди випадає на другу неділю Великого посту. Святитель Григорій народився 1296 року в Малій Азії. У 1336 році в скиті святого Сави зайнявся богословськими працями. Виступав проти брехні ченця Варлаама на Константинопольському соборі, де більшість підтримала Григорія. Але 1344 року патріарх Йоан XIV Каліка, який був прихильником вчення Варлаама, відлучив Григорія від церкви й ув’язнив. У 1347 році, після смерті Йоана XIV, святителя звільнили та звели до сану архієпископа Фессалонітського. В одну з його поїздок до Константинополя візантійська галера потрапила до рук турків, і святителя протягом року продавали на невільницьких ринках у різних містах. Лише за три роки до смерті святий Григорій повернувся до Фессалоніків. Помер мирно 14 листопада 1359 року.

Також у цей день – собор усіх преподобних отців Києво-Печерських. Це також перехідне святкування, що припадає на другу неділю Великого посту.

Народні прикмети

Якщо 31 березня день сонячний, то літо буде теплим.

Якщо вранці дощ, то літо буде дощовим.

Блискавка 31 березня – до посухи.

Що не можна робити 31 березня

Не можна сваритися, заздрити, пліткувати, ображатися чи ображати будь-кого.

Не можна залишати в домі брудний посуд.