«Енергосистема — вже як Франкенштейн»: професор — про стратегії для Харкова

Попри заходи з енергодецентралізації ця зима стала для Харкова найважчою через інтенсивні російські удари на тлі давно небачених морозів. Яким шляхом місту рухатись далі? Професор кафедри передачі електричної енергії НТУ «ХПІ» Дмитро Данильченко в інтерв’ю МГ «Об’єктив» висловив думку, що потрібно прагнути не повної автономності кожного будинку, що є найдорожчим сценарієм, а підвищення їхньої енергоефективності. Експерт радить місту розробити типові рішення щодо утеплення та модернізації для різних типів будинків (5, 9, 12, 16 поверхів), щоб знизити загальне споживання та навантаження на мережу. Данильченко також розповів, чому систему зараз доводиться «латати» різнорідним обладнанням, створюючи «підстанції-Франкенштейни». Яке енергетичне обладнання можна та потрібно ховати під землею? Що робити із ТЕЦ? Чи допоможуть сонячні панелі на дахах багатоповерхівок? Про все це в інтерв’ю.

Наслідки для енергосистеми

– Як ви оцінюєте, як експерт, наскільки вже зараз катастрофічні наслідки для енергосистеми країни?

– Ситуація доволі непроста. З такими викликами система України ще не стикалася. Якщо ми будемо говорити про окремі регіони, то так, умовно, в Харкові з 2022 року вже були локальні неприємності. Система тоді вже була підвержена атакам. Проте місто зробило висновки і підготувалося. Звичайно, робота наших комунальників, наших енергетиків просто неймовірна. Вони роблять неймовірні речі, коли в мороз так швидко відновлюють нам електропостачання.

Проте система наша доволі складна. І щоб її зруйнувати, треба прикласти дуже багато зусиль. Тому ми зараз бачимо іноді системні аварії, що дуже рідко. І саме тому ворог акцентується на окремих локальних містах чи областях. Тому що, щоб зруйнувати всю систему, треба розбити підстанції всієї країни, що дуже важко. Тому робиться така ситуація, щоб ми не могли регулювати рівень нашої генерації, щоб ми не мали можливості передавати енергію між системами, між містами, між областями. І таким чином він намагається створити тиск на громадян. Проте держава, енергетики роблять все, що в силах, що можливо, щоб цьому протистояти.

– Один з найвідчутніших ударів по енергетиці Харків зазнав, коли була атакована наша ТЕЦ і 800 будинків вимушені були від’єднати від централізованого опалення. Чи можна було якось запобігти цій ситуації? Адже місто займалося енергодецентралізацією, але все одно такі великі генеруючі об’єкти залишились.

– З точки зору електричної енергії, це був не один з найбільш проблемних ударів. Тому що ми мали удари у 2022, 2023, 2024, 2025 роках. Ворог постійно атакує наші теплові станції. Деякі станції по три-чотири рази реконструйовували, щоб повернути їх до роботи. Чому виникла така велика складність? Через великі морози і навантаження на енергосистему в цілому. І саме через це ми мали такі наслідки, що довелося в будинках зливати воду, щоб система не замерзла, щоб труби не порвалися.

– Тобто електричної децентралізації це не стосувалося?

– Ні, не стосувалося. По тепловій енергії створювалися окремі пункти — невеликі установки в різних частинах міста, для того, щоб мати резерв з опалення. І питання перемикання, їхньої цілісності за результатами цих ударів. Ми ж розуміємо, що удар був не по одній тепловій великій станції. Була велика кількість різних ударів. І питання, які наслідки влучань для теплової системи, для електричної системи Харкова — це питання досить відкрите, тому що ми не маємо об’єктивної інформації. Ця інформація є закритою.

– Наслідки бачать мешканці.

– Саме так. Люди відчувають це по наявному теплу вдома, по наявній електроенергії вдома чи її відсутності. І, відповідно, для міста — це рівень підготовки до цих руйнувань. Як швидко ми можемо подолати ці наслідки. Місто завжди підтримує громадян. Це пункти незламності в різних частинах міста. Відкриваються додаткові пункти, якщо треба. Електротранспорт замінюється на автомобільний транспорт, на автобуси. І місто живе, працює далі. Так, це неприємність, проте вона вирішувана.

– Чи можете ви оцінити, які можуть бути найстрашніші, найкатастрофічніші наслідки для Харкова, якщо удари ці триватимуть? Тобто, це може бути така історія, як в Києві, що будинки залишилися без усіх централізованих послуг?

– На жаль, так. Якщо удари будуть продовжуватися далі, все може бути. Якщо взятися за конкретний регіон, то, на жаль, наслідки можуть бути будь-якими.

Енергодецентралізація в Харкові

– Тобто, чи можна говорити про якість підготовки в такому контексті, якщо, в принципі, все одно можна вивести з ладу все? Чи, можливо, були якісь шляхи, щоб запобігти таким найгіршим сценаріям?

– Як ви правильно зауважили, з ладу можна вивести абсолютно все. Питання виключно в силах та засобах, які для цього потрібні. Якщо потрібно витратити дуже багато ресурсів для досягнення цієї мети, тоді, можливо, ворог і не буде навіть намагатися це робити. Тому що він буде розуміти: щоб вимкнути місто Харків, треба залучити дуже велику кількість різноманітних сил та засобів.

Місто підготувалося: ми маємо децентралізовані системи опалення, ми маємо на комунальних закладах системи відновлювальної генерації та накопичувачів енергії, що дозволяє, умовно, тим же лікарням виконувати свої базові необхідні функції. Це все було зроблено впродовж 2024-2025 років, тобто місто готувалося.

– Чи коректно порівнювати підготовку Харкова з Києвом, з Житомиром?

– На мою особисту думку, напевне, ні. Тому що місто Харків зазнавало нападів з 2022 року. Керівництво міста було готове до цього, були пропрацьовані сценарії. Вони знають, що і як робити при тих чи інших ситуаціях. Інші міста, на жаль чи на щастя, не мали таких викликів і, відповідно, не витрачали достатньо зусиль та ресурсів на цю підготовку, тому що не було такої необхідності. Вони вірили, що все буде добре. Вони не думали, що наш ворог настільки нелюдяний, щоб намагатися створити проблему цивільним людям в такий непростий період морозів.

Концентрація в одному місці великої кількості генерацій або розподільчих підстанцій — це економічно вигідно. Проте, з погляду військових дій, ми бачимо, що це може мати отакі негативні наслідки. Тому в світі будь-яка атака на енергетику є неприпустимою. На жаль.

Читайте також: Хвалять Житомир та Харків, тому що сварять Київ – Лісічкін про зиму (відео)

– Якщо детальніше поговорити про енергодецентралізацію, яка проводилась у Харкові, в чому її основна суть? Тобто це багато різних об’єктів генерації? Так можна пояснити?

– Це багато невеликих об’єктів генерації електричної енергії. Умовно, ми всі знаємо, що з 2023 року Харківводоканал поставив на своїх об’єктах дизельні генератори доволі великої потужності, для того, щоб в разі відключення основної мережі Харкова вони мали можливість запустити ці генератори, і в будинках була б вода та, відповідно, працююча каналізація. Якщо ми говоримо про комунальні об’єкти, ті ж лікарні, там встановлені сонячні панелі, там встановлені накопичувачі енергії. Ці об’єкти генерації не дозволяють повністю покрити споживання цих об’єктів, проте дозволяють виконувати базові критичні функції.

– Ну, це йдеться, по-перше, про критичні об’єкти. А якщо говорити про житловий сектор?

– Якщо ми говоримо про багатоквартирні будинки, то багато років у нас в країні діють програми з енергоефективності. Держава вже багато років надає підтримку для управляючих компаній, ОСББ — можливість отримати кредити та гранти на створення енергоефективних рішень. Це може бути утеплення, відновлювані джерела енергії, заміна електрообладнання на більш енергоефективне. І ті, хто свого часу користувався цими можливостями, вони змогли утеплити собі будинки, побудувати відновлювані джерела.

Так, сонячних панелей на даху будинку не буде вистачати на покриття потреб усього будинку. Проте на потреби аварійного освітлення, на можливість підзарядити телефони в конкретних точках цього буде достатньо. На роботу того ж ліфта можна встановити додаткові накопичувачі енергії чи генератори, і ліфт буде спокійно собі працювати навіть під час відключень.

Програма “СвітлоДім”

– Нещодавно стартувала в Україні програма «СвітлоДім». Багатоквартирний будинок може придбати собі генератор, все, що потрібно для енергонезалежності. Як ви цю програму оцінюєте? Бо там виділяється від 100 до 300 тисяч гривень. На що може вистачити цих коштів? 

– На жаль, цих коштів не буде достатньо, щоб повністю покрити необхідні рішення. Найбільш, на мій погляд, адекватним рішенням в цій ситуації буде купівля та встановлення генератора на бензині чи дизелі. Тому що це повинен бути досить потужний генератор для того, щоб витримати навантаження цього будинку. І це будуть досить великі гроші. Тому виключно цієї суми буде недостатньо. Треба буде власникам цих квартир, цього будинку додавати свої кошти, для того, щоб стати більш-менш енергонезалежними.

– Чи вчасно цю програму ухвалили? Чи вона, можливо, була потрібна раніше?

– Я ж кажу, що є багато різних програм. Просто ця програма є відповіддю на ситуацію, яка склалася ось зараз.

– Чи реально, як ви думаєте, чи дійде до Харкова черга після Києва?

– Я впевнений, що так. Проте, знову ж таки, треба мешканцям шукати свої рішення і збирати також гроші додатково. Навіть якщо їм буде ця сума виділена, їм все одно потрібні будуть додаткові кошти.

Читайте також: В енергетиці Харківщини офіційно оголошено режим НС: що це дасть людям

Сподіватися на систему від влади чи робити індивідуальні рішення

– Тобто сподіватися на якісь рішення централізовані з боку міської влади, чи вже зараз, після цієї зими якось збиратися, робити ОСББ, реєструвати, якісь свої індивідуальні рішення — як ви радите, яким шляхом краще піти?

– Це досить цікаве питання, тому що є багато різних людей, багато різних можливостей. В першу чергу, так, я б радив міській владі розробити типові плани, типові проєкти для підвищення енергоефективності типових будинків. У нас є п’ятиповерхові будинки, 10, 12, 16 — вони типові. Їх кілька різних типів. І, умовно, хтось з міської влади може зробити або звернутися до тих, хто може зробити якісь рекомендації щодо енергоефективності за різними бюджетами: мінімальний бюджет, середній бюджет і максимальна енергоефективність.

– Щодо енергоефективності чи, в принципі, автономності будинку?

– У першу чергу енергоефективності, тому що автономність будинку — це потрібно перебудовувати всю систему і будинку, і міста в цілому. Тут треба тоді прийняти рішення: ми будуємо все на системі автономності, кожен будинок відповідає сам за себе — тоді ми повністю повинні перебудовувати міську систему енергопостачання. Чи все ж ми рекомендуємо будинкам, як менше споживати енергії, що зменшить тиск на міську мережу і зробить більш простим і легким додавання нових джерел в разі необхідності, для того, щоб покрити відключення від центральної енергосистеми.

– На вашу думку, наразі це більш раціональний варіант?

– Енергоефективність — так. Це більш раціональний варіант, тому що він не вимагає перебудови всієї мережі, а це надзвичайно великі капіталовкладення.

– А якщо дивитися далі в майбутнє, цей сценарій енергоефективності можна далі розвивати й розвивати?

– Звичайно, можна розвивати, тому що з’являються завжди нові технічні рішення, нові технічні засоби з енергоефективності. Колись лампочка розжарювання була кращим рішенням для освітлення приміщень. Пройшло багато років — і вона вже змінилась на кілька типів лампочок. Якщо колись було 100 ватів, сьогодні це вже 5–8 ватів.

– От ми беремо типові будинки: 5, 9, 12, 16 поверхів. Які можуть бути рішення щодо енергоефективності? І чи передбачають вони від’єднання від централізованих систем, чи ні?

– Рішення може бути і з від’єднанням, і без від’єднання. Знову питання виключно капіталовкладень. Якщо у вас є достатньо коштів і ви можете побудувати собі свою систему енергонезалежності — чудово, будь ласка. Проте така система зазвичай буде дорожчою від централізованої. Також я рекомендую як один із засобів енергоефективності, саме ефективності, використання відновлюваних джерел енергії.

Сонячна енергетика

– Відновлювальні джерела — це ви говорите про сонячні станції?

– До відновлюваних відносять багато різних типів: це і вітрові станції, і енергія припливів, і геотермальна енергія. Проте для міста Харкова найбільш підходящі — це саме сонячна енергетика.

– Наскільки це доцільно в принципі в наших умовах, бо багато хто каже, що на півдні це нормально, а у Харкові все одно себе не забезпечить?

– Так, для того щоб отримати енергію сонячних панелей, нам потрібно зайняти деяку площу. Якщо ми говоримо про будинок, то яка площа в нас там є? В нас там є площа тільки нашого даху. Відповідно, енергії, яку ми отримаємо з площі даху, не вистачить на покриття потреб цього будинку. На якісь критичні потреби: умовно на аварійне освітлення, на створення, я не знаю, пунктів незламності цього будинку. Де буде тепло, де можна буде підзарядити телефони, можливо, нагріти воду. Це вже до питання інженерних систем і того, яка саме система буде збудована в конкретному будинку.

– Але ви вивчали, напевно, приклади: чи в Харкові є такі будинки, які встановили на дах собі сонячну панель? Можливо, це ОСББ. І що вони отримали? Який ресурс вони з цього мають? 

– Це, звичайно, загальнобудинкові потреби, тому що в будинку ОСББ є лічильник електричної енергії на цей будинок. Відповідно, енергія, яка виробляється сонячними панелями, вона йде в систему всього будинку, і таким чином ми зменшуємо собі витрати на електричну енергію через те, що ми менше енергії споживаємо з мережі.

Читайте також: “Люди навіть не знають, що відсутнє світло”: що зробили в місті на Харківщині

Як убезпечити обладнання від російських атак

– Коли говорять про енергодецентралізацію, кажуть, що нове обладнання, яке встановлюють, треба все під землю. Що з теплового господарства, що з електричного необхідно спускати під землю, а що неможливо?

– Це досить дискусійне питання, дискусії вже йдуть багато років. Розпочну з того, що неможливо, тому що тут список не дуже великий. В першу чергу, не можна опустити під землю те обладнання, яке потрібно обслуговувати і яке дуже габаритне. Умовно, якщо ми говоримо про електричну станцію, яка виробляє електричну енергію, то там є генератори, є котли. Це надзвичайно велика махіна. Для того щоб це все закопати під землю, треба вирити надзвичайно велику площу, і це дуже-дуже буде дорого і дуже-дуже довго. І тому на сьогодні це майже неможливо.

Якщо ж ми будемо говорити про передавання електричної енергії і підстанції, то, знову ж таки, заховати обладнання під землю — це буде дорого. Проте це буде ефективно, тому що на сьогодні є різні проекти. Є проекти, умовно, побудови бункерів: тобто підстанцію, чи окремі найважливіші елементи підстанцій, роблять залізобетонний бункер і ховають в такий бункер це обладнання.

– Це практикується в Україні?

– Це в Україні на високовольтних мережевих підстанціях, 330 тисяч вольтів і вище, роблять саме такі захисні споруди. На підстанціях трошки меншого рівня — там більш прості споруди, вони більш дешеві, вони можуть захистити від уламкових вражень, іноді навіть від шахедів. Проте це рішення також дороговартісне.

Щоб ви розуміли, найголовніша частина на підстанціях — це те, що переробляє енергію, це трансформатори. І це найбільш коштовне обладнання. Коли ми з 2022 року отримали удари по енергетиці, це було саме на знищення трансформаторів. Тоді була проблема, що ми не могли знайти трансформатори в світі, тому що період виготовлення трансформатора може займати рік і навіть більше. І це досить індивідуальні речі, які робляться під замовлення, під конкретні умови.

– Окремо трансформатори можна закопувати під землю?

– Кожен проєкт має свої сильні та слабкі сторони, противників, тих, хто підтримує ці проєкти. Особисто моя думка, що ми маємо можливість закопувати будь-яке електротехнічне обладнання під землю з урахуванням особливостей роботи цього обладнання. Тобто, якщо ми говоримо про трансформатор, ми його можемо закопати під землю. В чому основна проблема? Він дуже сильно гріється. Треба відводити від нього тепло, інакше він може перегрітися і вийти з ладу дуже швидко. Відповідно, потрібно робити систему вентилювання, охолодження. Тобто це непрості інженерні рішення, треба шукати, доводити, що це буде ефективно, і реалізовувати. І це все досить дорого. Тому на сьогодні, якщо знаходяться кошти на реалізацію захисних споруд, то це роблять тим способом, який на сьогодні є найбільш прийнятним, виходячи з тих обставин, які є.

Відео: АТ «Харківобленерго»

– Коли щось вимикається, одразу ж люди починають говорити, що гроші в захист вкладали, а де ж захист, якщо у нас це вимкнулося?

– На жаль, так. Люди так говорять. Проте ми ж не знаємо, що стало причиною цього вимкнення. Це був осколок від шахеда, чи це було влучання ракети вартістю в кілька мільйонів доларів. Ми знаємо факт вимкнення. А через що це вимкнення сталося — це вже питання інше.

– Чи, в принципі, можливо відокремити електропостачання міста, енергосистему від інших регіонів?

– Частково це так. Технічно — так. Реально — надзвичайно дорого.

– Чи потрібно?

– Це чудове питання, чи потрібно воно. Тому що в місті Харкові не так вже й багато електрогенеруючих потужностей. В Харківській області — так, вони є. Тому якщо ми говоримо про конкретно місто Харків — ні, на сьогодні місто Харків не має такої можливості. Якщо ми говоримо про Харківський регіон — технічно це можливо. Про те, чи має це сенс — питання інше. Тому що ціна електроенергії від великих джерел енергії буде нижчою, ніж від локальних. І на сьогодні головним джерелом електроенергії в країні є атомні станції. Це один з найбільш дешевих способів отримання електроенергії.

– Яких Харківський регіон не має.

– Абсолютно вірно. Яких в місті Харкові і в Харківському регіоні немає.

Що робити з ТЕЦ

– Регіон має ТЕЦ. Що робити з ними? Цей спадок, який ми отримали — це великі об’єкти генерації, вони є легкими мішенями, як ми бачимо, що по них дуже активно гатять в періоди морозів. На вашу думку, яка надалі стратегія? Їх треба зберігати, відновлювати, чи треба шукати інші рішення?

– Чи потрібно відновлювати теплову генерацію? Так, потрібно. Тому що є таке поняття, як баланс електричної енергії та графіки споживання та генерації. І впродовж доби, і впродовж року цей графік змінюється. Тобто скільки нам потрібно електричної енергії щогодини впродовж року. Звичайно, взимку це значення буде більше, ніж влітку, тому що треба витрачати енергію на обігрів. Зранку та ввечері ця цифра буде вищою, ніж вночі, тому що вночі ми спимо, майже нічого не працює, а зранку ми прокинулися, включили електрочайник, потім пішли на роботу, потім прийшли з роботи, знову включили електрочайник і ще якесь електрообладнання, і пішли спати. Таким чином, у нас вдень та ввечері це так звані піки споживання, вдень — це напівпік, а вночі — найнижче значення.

Так ось, атомні електростанції виробляють базове значення, яке ми використовуємо вночі. Все. А що нам робити вдень і в години піка, де нам брати енергію для цих періодів? От саме це нам дають теплові станції, тому що вони можуть працювати й регулювати потужність, яку вони виробляють в електромережу.

– Якщо руйнування будуть критичні й неможливо буде їх відновлювати, чи є якісь в принципі шляхи та варіанти для міст?

– З електричною енергією — це можуть бути генератори великої потужності, бензинові або дизельні.

– Замість ТЕЦ?

– Замість ТЕЦ. Це дуже дорога електроенергія у нас буде, проте вона буде.

– А щодо теплової?

– Щодо теплової енергії, то тут варто подивитися на когенераційні установки. Можливо, ТЕЦ на біопаливі. Тут питання в тому, де брати це паливо. Тому що на сьогодні нічого краще людство не вигадало: щоб отримати тепло, треба щось палити. Питання в тому, що будемо палити.

– Питання в тому, щоб було більше маленьких об’єктів, а не один великий, поки війна триває?

– З точки зору надійності теплопостачання, так, нам треба мати багато невеликих теплових пунктів. Це можуть бути когенераційні установки на газу, це можуть бути твердопаливні системи. Тут вже те, що ми будемо палити, визначатиме, що ми будемо використовувати для найбільш ефективного спалювання і отримання максимуму енергії.

– Без ТЕЦ цим шляхом реально покрити енергопотреби міста?

– Покрити реально — це дуже дорого. Якщо ми готові до зростання наших рахунків за комуналку, це може бути як постійне рішення.

– За рік це можна якось реалізувати? Чи необхідні більші терміни на все це?

– Якщо є відповідні інвестиції, якщо є відповідне фінансування — так, це можливо.

Як довго вимикатимуть електрику – прогноз

– Представниця РНБО Ольга Бабій заявила, що графіки відключень електроенергії можуть зберігатися до 2027 року, аж до весни. Як ви оцінюєте такий прогноз? Він реальний? І до чого готуватися українцям, харків’янам?

– На жаль, так, цей прогноз реальний, і це за умови нинішньої системи, яка у нас є сьогодні. Якщо удари будуть продовжуватися, цей термін може бути і подовжено далі. Тому що наші об’єкти електрогенерації руйнуються, на їхнє відновлення потрібен час.

Окрім того, систему зараз просто латають з того, що є. Тобто, умовно кажучи, будь-яке обладнання на електростанції, на підстанції повинно бути узгоджене між собою, щоб воно добре спрацьовувало в поєднанні одне з одним. Коли у нас відбувається атака на підстанцію і якийсь елемент руйнується, чекати, поки прийде такий самий, щоб він ідеально став на це місце, ніхто не буде. Світло потрібно зараз. Тому ставлять те, що є. І, відповідно, ми маємо, умовно, підстанції-Франкенштейни, які якось працюють. Чи потрібно це відновлювати і повертати до якісної роботи? Звичайно, потрібно. Але це потребує часу, грошей, і потрібно знайти саме те обладнання, яке потрібно. Його треба виготовити, замовити. Це потребує часу. І за умови, що війна закінчиться, рік, ну, точно нам знадобиться на відновлення і повернення до нормальної роботи.

– Певний час, я так розумію, що проблему після ударів вирішували шляхом перемикання? Тобто перемикали одну генерацію на іншу. Але її стає все менше, і в цьому і є основна проблема?

– Проблема в тому, що у нас стає менше не тільки генерації, а й можливості передавати енергію. Саме підстанції. Умовно, у нас може бути одне джерело енергії — атомна станція. Проте в місто вона може заходити з трьох-чотирьох різних сторін. І, умовно, якщо ми одну лінію відключили, у нас ще є три, ми маємо можливість перемкнути систему і заживитися. А коли ситуація, що у нас з чотирьох ліній залишається одна, то це вже досить важко робити, тому що лінія має свої технічні обмеження і вона не може дати більше, ніж може передати. І таким чином ми і маємо систему, що у нас є відключення, тому що ми просто не можемо енергію принести в місто.

Коли у нас є інформація, що ми купуємо електроенергію в Європі, чому у нас є відключення? Тому що енергію з Європи треба якось донести до Харкова. А проблема в розбитих підстанціях, у великих магістральних підстанціях. Вони були розбиті в першу чергу, ще у 2022–2023 роках. Їх намагаються відновити, їх знову розбивають, їх захищають. Це постійна боротьба засобів захисту і засобів нападу. Тобто ворогам стає все важче атакувати, все дорожче атакувати наші підстанції, а нам, своєю чергою, нічого іншого не залишається, як тільки знову захищати і покращувати системи захисту.

Куди рухатися Харкову після цієї зими

– Якщо підсумувати, на вашу думку, яким шляхом Харкову рухатися після цієї зими?

– Якщо ми говоримо про місто Харків, то в місті Харкові треба захищати обладнання, яке передає електричну енергію: за можливості ховати під землю, чи хоча б захищати оцими бункерами, тобто якимось чином захищати наші підстанції, головні підстанції, які ведуть в місто.

Якщо ж ми говоримо про Харківський регіон, то в області у нас є достатньо велика кількість громад. Ці громади мають можливість будувати відновлювані джерела енергії: сонце, той же вітер, тому що є місця, де вітри досить потужні. І таким чином ця енергія буде в регіоні, і цю енергію громади, які не використовують її для себе, зможуть віддавати сусіднім громадам чи навіть місту Харкову. Таким чином, Харківський регіон зменшить споживання за рахунок встановлення відновлюваних джерел у себе, і нам не потрібно буде багато передавати з інших регіонів.

Надалі — розвивати відновлювані джерела. Вони мають свої недоліки, і ці недоліки можна компенсувати, ну, до прикладу, газотурбінними станціями, тобто станціями на газу, які можна швидко включити. І в ідеалі вже кілька років говорили про малі атомні модульні реактори для енергосистеми України. Це, ну скажімо так, не дуже великі атомні реактори, які мають іншу технологію від тих, до яких ми звикли, великих, які сьогодні використовуються. І якщо місто Харків зможе стати пілотом в цьому… Ми говорили про те, що це потрібно, що ми готові, що ми можемо його реалізовувати. Проте, я так розумію, війна відклала цей проєкт, тому що будувати якісь атомні об’єкти під час війни у воюючій країні недалеко від лінії фронту — ну, ніхто не готовий.

– Ну, наслідки влучання в такі об’єкти, вони, в принципі, зрозумілі. Але можете проказати?

– У разі атаки на атомні об’єкти наслідки можуть бути досить і досить поганими для регіону і для планети в цілому. Тому що світ з жахом згадує Чорнобиль, з жахом згадує Фукусіму. І дозволити будувати енергооб’єкт в прямій досяжності для артилерії — ну, ніхто не погодиться.

– Якщо казати про відновлення, у нас є інвестиційні проєкти з будівництва нових мікрорайонів (на Олексіївці, відновлення Північної Салтівки). На що треба звертати увагу, коли такі проєкти будуть реалізовувати, щоб не було повторення таких проблем, як є зараз?

– Максимальна енергоефективність будівель: тобто найкраще утеплення, використання електрообладнання з високим ККД і малим споживанням енергії. Це якщо ми говоримо про конкретні будівлі. Якщо ми говоримо про мікрорайон, то ми маємо можливість резервувати його нашими власними потужностями з теплових комунікацій. Для нового мікрорайону треба буде тягнути нову лінію центрального опалення — це коштує великих грошей. Можливо, за ці гроші можна побудувати свою власну котельню, яка буде використовувати, можливо, газ, або електроенергію для опалення цього мікрорайону. І це буде більш вигідним варіантом, ніж нова труба чи підключення до центральних мереж в цілому.

– Чи є шанс у харківської енергетики пережити цю повномасштабну війну?

– Так, звичайно. Харків під ударами з 2022 року. І коли ми мали триденний блекаут у 2022-му, ми зрозуміли, що жити можна. Далі ми так звикли до якісної роботи наших енергетиків, що коли блекаут був понад 5–6 годин, ми дивувалися: «А як так?». Сьогодні ми маємо безпрецедентні удари. І всі розуміють важкість ситуації. І люди розуміють, що енергетики працюють.

На сьогодні світ працює далі, світ розвивається, знаходить нові технології, нові рішення. І наші енергетики за ним слідкують і впроваджують. Відповідно, на сьогодні ми маємо нехай не стабільну, та працюючу енергосистему. Ми її розвиваємо, ми намагаємося зробити її кращою. І я впевнений, що наша енергетика і, відповідно, ми, харків’яни, переживемо цю війну зі світлом, з теплом. І зможемо розвинути нашу систему до більш високого якісного рівня. І будемо вчити інших, як робити нові системи.

– Дякую вам за такий обнадійливий прогноз і за розмову в цілому.

– Дуже дякую за увагу.

Читайте також: Вижити без світла і тепла: топ-3 приладів від фахівців із Харкова (відео)