Сьогодні 25 березня 2026: яке свято та день в історії

25 березня – Благовіщення. Сьогодні відзначають День Служби безпеки України. Цього дня 1306 року коронували монархом Шотландії Роберта Брюса. У 1815-му європейські країни створили останню, сьому, антифранцузьку коаліцію. У 1857-му запатентували найдавніший із відомих пристроїв для запису звуку – фоноавтограф. У 1917-му відбулася 20-тисячна маніфестація під українськими прапорами у Петрограді. У 1918-му проголосили незалежність Білоруської Народної Республіки. У 1944-му помер священник Майданека українець Омелян Ковч. У 1949-му до СРСР почали депортувати населення захоплених країн Балтії. У 1969-му розпочався “постільний протест” Джона Леннона та Йоко Оно.  У 1996-му п’ять “Оскарів” отримав фільм Мела Гібсона “Хоробре серце”.  У 1999-му загинув у ДТП В’ячеслав Чорновіл. У 2022-му звільнили село Мала Рогань під Харковом. 

Свята та пам’ятні дати 25 березня

25 березня – День Служби безпеки України.

У світі – Міжнародний день пам’яті жертв рабства і трансатлантичної работоргівлі, Міжнародний день солідарності з працівниками, які утримуються під вартою чи зникли безвісти, Міжнародний День ненароджених дітей.

Остання середа березня – це День свободи документів (присвячений підвищенню обізнаності про відкриті стандарти та формати даних).

Також сьогодні: Міжнародний день прокрастинації, Всесвітній день ретроспективи, День талантів у ЄС, Міжнародний День вафель, День читання Толкіна, Цілий день для цільного зерна (або Міжнародний день цільного зерна).

25 березня в історії

25 березня 1306 року коронували монархом Шотландії Роберта Брюса. Це знакова персона шотландської історії, національний герой країни – один із тих, хто очолював боротьбу за незалежність від Англії. При цьому були в його біографії й “темні сторінки”. Насамперед – вбивство конкурента, також учасника визвольної війни, хранителя Шотландії та претендента на престол Джона Коміна.

Роберт Брюс походив з династії, яка вела свій родовід від короля Шотландії Давида I. Батьки майбутнього героя належали до вищої знаті країни та були великими землевласниками. Хлопець ріс у великій родині, будучи старшим серед своїх братів та сестер. Здобув якісну освіту, у тому числі з дитинства набував лицарських навичок бою. До моменту народження Роберта Брюса та того, коли йому виповнилося 10 років, Шотландією правив король Олександр III. Він був одружений першим шлюбом із принцесою Маргарет – донькою англійського короля. У цієї пари народилося троє дітей. Однак і дружина Олександра, й діти померли раніше за нього самого. Єдиною прямою спадкоємицею залишилася малолітня онука Маргарет – дочка шотландської принцеси та короля Норвегії. Саме її у віці трьох років після смерті діда проголосили королевою Шотландії. Дівчинка увійшла в історію як норвезька діва.

Батько Маргарет – норвезький король – далеко не одразу погодився відпустити її до Шотландії. І, схоже, не від великої любові до дочки. Він просто торгувався з шотландською знаттю та англійським королем Едуардом I Длинноногим, щоб отримати якнайбільше вигоди від коронації своєї дитини. Зрештою, домовилися про майбутній шлюб Маргарет зі спадкоємцем престолу Англії. Але всім цим амбітним планам не судилося реалізуватися. Нещасна дитина не пережила важку дорогу морем з Норвегії до Шотландії. Дівчинка померла на Оркнейських островах, ймовірно, від хвороби.

Втрата останньої прямої спадкоємиці короля Олександра III призвела до розбрату в Шотландії. Адже далеких родичів, які мали претензії на престол, виявилося надто багато. Усього зголосилося 13 претендентів. Найзавзятішим було протистояння між Джоном Балліолом і Робертом Брюсом (не тим, який з часом посів престол, а його дідом). Суперечка загрожувала перерости в громадянську війну. І тут так звані Хранителі Шотландії (рада регентів, які керували країною в період міжцарства) зробили стратегічну помилку. Вони закликали розібратися в ситуації сусіда – англійського короля Едуарда I. Едуард, звичайно, скористався ситуацією, щоб отримати якнайбільше важелів для впливу. Він змусив шотландську аристократію визнати себе сюзереном перед розглядом справи щодо спадкоємця корони – нібито лише до обрання законного короля. Але віддавати владу Едуард, очевидно, не був налаштований. Зібрана ним комісія із сотні “аудиторів” зрештою дійшла висновку, що більше прав на корону має Джон Балліол. Однак коли переможця “конкурсу королів” коронували, англійський монарх продовжував спроби керувати Шотландією як своєю провінцією, зокрема розглядав судові справи, намагався викликати шотландського короля як свого васала “на килим” до Лондона тощо. Останньою краплею стала вимога Едуарда, щоб Шотландія надала йому свої війська для війни з Францією.

Вмирати за англійські амбіції місцеві лорди не були налаштовані. Тож зробили навпаки – уклали союз із Францією (відомий як Старий союз). У відповідь Едуард I увірвався на територію Шотландії, завдавши армії країни тяжкої поразки. Король Джон Балліол зрікся престолу. Спочатку його ув’язнили до лондонського Тауера, але згодом за домовленістю передали Франції. Більше на Британські острови він не повертався.

Протягом усього цього часу – від обрання Балліола до його вигнання з країни – Брюси (насамперед батько майбутнього короля Роберта) підтримували Едуарда I. Вони не вважали Балліола законним королем, тож бажання англійського монарха “поставити вискочку на місце” їх цілком влаштовувало. Щобільше, на початку англійського вторгнення до Шотландії сім’я Брюсів була серед тих, хто приніс клятву на вірність Едуарду I. Однак згодом з’ясувалося, що позиції батька та сина в цьому питанні значно відрізнялися. Невдовзі 22-річний Роберт Брюс приєднався до шотландських повстанців у Першій війні за незалежність своєї країни.

У Шотландії формувався повсюдний опір англійським загарбникам. Причому з самого початку він був абсолютно народним – лідерами були не найвищі лорди, а такі люди як зброєносець Ендрю де Морей та лицар Вільям Воллес (добре відомий широкому загалу за фільмом Мела Гібсона “Хоробре серце”). Військо, очолюване Воллесом, завдало англійцям серйозних поразок і тимчасово відновило контроль над частиною країни. Він сам став хранителем королівства Шотландія нібито від імені вигнаного короля Джона Балліола. Тріумф Вільяма Воллеса завершився різко та трагічно. Едуард I, уклавши перемир’я з Філіпом IV Красивим, зумів зосередити сили проти Шотландії. Після поразки в битві під Фолкерком Воллес склав повноваження хранителя Шотландії. І хранителями стали Роберт Брюс та Джон Комін – племінник короля Джона Балліола. Ці двоє не могли порозумітися, адже фактично були конкурентами (обидва бачили себе майбутніми королями Шотландії).

Згодом Брюс пішов з посади хранителя та навіть заново підкорився англійському королеві Едуарду I. Але довіра між ними, звісно, ​​не відновилася. За кілька років Едуард спробував організувати арешт Роберта, коли той був при англійському дворі. Але претендент на корону Шотландії втік. У 1306-му він зустрівся зі своїм давнім колегою та конкурентом Джоном Коміном, і під час цієї зустрічі зарізав його. Існують версії про спонтанний конфлікт і бійку або про сплановане політичне вбивство (до чого більше схиляються дослідники).

Після цього Брюс заявив про свої претензії на шотландську корону та розпочав військову кампанію за незалежність Шотландії.

“Через шість тижнів після того, як Коміна було вбито в Дамфрісі, Брюс був інавгурований королем Шотландії єпископом Вільямом де Ламбертоном у Сконі, поблизу Перта 25 березня 1306 року з усією формальністю та урочистістю. Королівські шати та одяг, які Роберт Вішарт (єпископ Глазго – Ред.) сховав від англійців, були винесені єпископом і вдягнені на короля Роберта. Єпископи Морея та Глазго були присутні, а також графи Атолл, Ментейт, Леннокс і Мар. Великий прапор королів Шотландії був встановлений за троном Брюса. Наступного дня він погодився бути коронованим вдруге Ізабеллою Макдафф, графинею Б’юкан, оскільки, за традицією, церемонію коронації проводив представник клану Макдафф”, – пише англомовна Вікіпедія.

Коронація Роберта Брюса не завершила війни за незалежність Шотландії. Надалі він очолював цю боротьбу. Перелом у ній настав у 1314 році. Але юридично відновлення незалежності закріпили ще через десяток років – Единбурзько-Нортгемптонським договором 1328-го.

25 березня 1815 року країни Європи створили останню, сьому антифранцузьку коаліцію. Необхідність об’єднатися виникла через повернення Наполеона Бонапарта із заслання на острові Ельба. Докладніше.

25 березня 1857 року запатентували найдавніший із відомих пристроїв для запису звуку – фоноавтограф. Докладніше.

25 березня 1917 року відбулася 20-тисячна маніфестація під українськими прапорами у Петрограді. Докладніше.

25 березня 1918 року проголосили незалежність Білоруської Народної Республіки. Докладніше.

25 березня 1944 року помер священник Майданека – український греко-католицький священник Омелян Ковч. Докладніше.

25 березня 1949 року розпочалася так звана операція “Прибій” – низка депортацій населення захоплених СРСР країн Балтії. Докладніше.

25 березня 1969 року розпочався так званий “постільний протест”, який влаштувала епатажна пара – один із лідерів “The Beatles” Джон Леннон і його нова дружина японська художниця Йоко Оно. Докладніше.

25 березня 1992 року Верховна Рада України ухвалила Закон “Про Службу безпеки України”.

25 березня 1996 року тріумфатором щорічної церемонії вручення премії “Оскар” став Мел Гібсон зі своїм фільмом “Хоробре серце”. Докладніше.

25 березня 1999 року на Бориспільській трасі під Києвом загинув у ДТП український політик, лідер Народного Руху та один із головних претендентів у президенти України В’ячеслав Чорновіл. Докладніше.

25 березня 2022 року на Харківщині звільнили село Мала Рогань. Докладніше.

Церковне свято 25 березня

25 березня християни відзначають Благовіщення Пресвятої Богородиці. Цього дня Діва Марія почула від архангела Гавриїла благу звістку, що вона зачне від Святого Духа і народить месію – Ісуса Христа. Це свято входить до ряду дванадесятих і вважається третім за значенням після Великодня та Різдва.

Народні прикмети

Яка погода на Благовіщення – такою вона буде і на Великдень.

Якщо на Благовіщення йтиме дощ, то буде багатий урожай жита та грибна осінь.

Сніг навпаки обіцяє неврожайний рік.

Що не можна робити 25 березня

25 березня квітня не можна працювати. У народі про цей день говорили: “На Благовіщення птах гнізда не в’є, а дівка косу не плете”.

Не можна сваритися, лаятись, лихословити.