«В Інстаграм і Тік-Ток нема успішних сантехніків, що ведуть красиве життя»
Як зацікавити молодь професіями інженерів і сантехніків, через що українці тікатимуть з Польщі, чи буде Німеччина депортувати українських чоловіків, в інтерв’ю МГ «Об’єктив» Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, голова ГО «Офіс міграційної політики».
Не варто чекати, що українці повернуться з Польщі додому
– Політичний скандал між Польщею й Україною зростає щодня. Одним із наслідків стало погіршення ставлення поляків до українців, хоча ця тенденція спостерігається вже не останній рік. Бо саме на хвилі антиукраїнських настроїв прийшов до влади президент Польщі Кароль Навродський. Чи поверне українців додому ксенофобське ставлення поляків? Якщо не зараз, то хоча після завершення бойових дій?
– Потрібно розглядати ситуацію між Україною та Польщею з думки, що між нашими країнами і раніше були суперечності, і вони з’являлися і під час війни. Достатньо згадати блокаду транспортування українського збіжжя до Європи. Я думаю, що це буде і надалі продовжуватись, тому що політики граються перед черговими виборами, намагаються залучити увагу виборців, продемонструвати, як вони «піклуються» в лапках про власних співгромадян. Але більшість поляків не настільки заглиблюється в усі ці політичні процеси. Бо, якщо говорити про бізнес, то українці все одно достатньо активно працюють. Там зараз перебуває близько 1,5 мільйона наших співгромадян, котрі кожного дня заходять в магазини, купують товари, отримують якісь послуги, сплачують податки, додають додаткові відсотки до зростання польського ВВП. Це достатньо серйозна потуга, котра допомагає Польщі розвиватися. Я думаю, що більшою мірою на українців і на їхнє рішення поїхати з Польщі буде впливати можливість заробляти гроші та перебувати у більш безпечній країні, особливо у порівнянні з тим, що відбувається на Батьківщині. Тому я так не думаю, що варто сподіватися, що саме антиукраїнські настрої підштовхнуть українців повернутися додому. Вони скоріше переїдуть до Чехії або до Німеччини.
– Польща багато років була напрямком сезонного заробітку для українців. Зараз ситуація така сама чи вона змінилася?
– Ми не можемо називати Польщу суто аграрною країною. Там дуже серйозно розвинута промисловість і сучасні технології. У цьому році поляки вже перейшли відмітку в один трильйон ВВП. Це майже в п’ять разів більше, ніж в Україні, яка була до війни. Й українці, що хотіли заробити грошей за обмежений період часу і не хотіли вивчати мову чи технології, вони дійсно погоджувалися працювати саме в сільському господарстві. Але з часом все частіше українці вибирали для себе роботу в промисловому секторі, на конвеєрі, пакування якихось товарів. Це також некваліфікована праця, але вже не у сільському господарстві. І зараз ця тенденція тільки посилюється. А якщо загалом подивитися, що зараз відбувається і де працюють українці у Польщі, то вони обирають для себе більш кваліфіковану працю, вивчають мову, будують кар’єру в банківській сфері, готельно-ресторанному бізнесі. Тому що Польща стикнулася з тією самою проблемою, що і Україна: у них і демографічна криза, такий самий відтік населення, так само мало молоді, і молодь не дуже хоче працювати руками. Ось саме в таких галузях часто і працюють українці.
Європа не буде депортувати українських чоловіків до України
– Наразі Україна і Німеччина активно обговорюють плани щодо припинення виплат та скасування захисту для українських чоловіків призовного віку. Це пов’язано з одного боку з бажанням допомогти Україні повернути чоловіків, які виїхали за кордон. Який це матиме ефект?
– З одного боку німецький уряд і уряди інших європейських країн почали дослуховуватись до проблем, з якими стикнулася Україна. Бо мова йде не лише про мобілізацію, а й про залучення чоловіків на лінію фронту. Нам в Україні не вистачає робочих рук, нам потрібні водії, столяри, сантехніки, нам потрібні працівники в аграрці. І Україна намагається повернути назад людей, але мова не йде про якусь масову депортацію чи взагалі про заборону чоловікам перебувати в Європі. Ні, бо європейські уряди так само хочуть, щоб до них їхала молодь, чоловіки, що будуть працювати, бо їм так само не вистачає робочих рук. І ось тут просто будуть шукати якийсь баланс, щоб зберегти і власні інтереси, і інтереси України. Тому я взагалі не радив би не хвилюватися тим чоловікам, котрі зараз перебувають в Європі, навряд чи їх торкнуться будь-які зміни. А ось ті, хто будуть заїздити пізніше після того, як, скоріш за все, приймуть рішення, щоб чоловікам від 23 до 60 років не надавати статус тимчасового захисту, ну так є величезна кількість інших юридичних підстав, аби перебувати на території Європи. Це і робочі візи, і студентські візи. Це і можливість заїхати на підставі біометричного паспорта, а потім вже на місці розв’язувати питання з отриманням посвідки на тимчасове перебування. Тобто, як би не було, люди зможуть все одно якимось чином облаштуватися в Європі.
Молодь хоче бути айтівцями і блогерами, а не інженерами і сантехніками
– Ви вже згадали Німеччину. І там, а ще у Франції, і в інших країнах з достатньо сильною економікою, є шалений попит на робітничі та інженерні професії. І гарний електрик або сантехнік там заробляє достатньо непогані гроші. В Україні навпаки, досі черга, коли подають документи до вишів, на юристів, економістів, ще додалися психологи. Хоча є реальний дефіцит в інженерних спеціальностях, не вистачає представників робітничих професій. Як можна переломити цю ситуацію?
– Насправді, якщо подивитися на соціологічні дослідження, котрі демонструють настрої молоді, то кожен третій хоче займатися підприємницькою діяльністю, самостійно творити свій життєвий шлях. Молодь хоче бути айтівцями, блогерами, розвивати себе у більш сучасних технологіях і технологічних напрямках. І говорити, що країні потрібні сантехніки, – ні, це не спрацює на молодь, бо в Інстаграм і в Тік-Ток нема прикладів успішних сантехніків, котрі насправді ведуть красиве життя. Це неможливо переломити за один день, місяць чи рік. Потрібна довготривала державна стратегія з залучення молоді до робітничих професій. Щоб доносити інформацію, що можна заробити набагато більше грошей, працюючи руками, ніж просто сидячи в офісі.
– Або якийсь розумний блогер, який буде показувати гламурне життя сантехніків, демонструючи, як можна заробити на мідних або латунних збільшувачах і поїхати на Мальдіви.
– Якщо це буде записувати власне сантехнік, тоді в це повірять. Якщо це буде розповідати якийсь блогер, як гарно бути сантехніком, не буде відчуття, що він дійсно відчув все, що відбувається в роботі сантехніком.
