Історичний досвід: коронавірус та чума у Віттенберзі 1527 року

Людям 21-го століття, котрі не стикалися з масштабними епідеміям, варто звернути увагу на історичний досвід. Так вважає харківський священник лютеранської церкви Віктор Хаустов.

1527 року, під час епідемії чуми у Віттенберзі, Мартін Лютер відмовився закликати тікати з міста та захистити себе. Про безумовну покору Богові і самовіддане служіння ближньому свідчать його слова:

“Ми гинемо на своїх посадах. Християнські лікарі не можуть залишити свої лікарні, християнські намісники не можуть покинути свої округи, християнські пастори не можуть залишити свої конгрегації. Чума не розпускає наших обов’язків: вона перетворює їх на хрести, на яких ми повинні бути готові померти”.

Лютер засуджував легковажність та необачність тих, хто не вживав жодних заходів захисту від зараження:

“Подібні люди поводяться так, немов в місті горить будинок, і ніхто не намагається гасити пожежу. Замість цього вони дають полум’ю вільно розгоратися, кажучи, що, якщо Богу буде завгодно, Він може врятувати місто і загасити вогонь без води”…“Аби мешканці міста показували сміливість у вірі, коли того вимагає потреба ближнього, і обережність, коли немає ніякої терміновості”.

Харківський лютеранський священник Віктор Хаустов наводить паралелі між епідемією чуми у Віттенберзі 1527 року та нинішньою пандемією коронавірусу.

Ознайомтеся: Як мери італійських містечок впливають на громадян (відео)