Моя бабуся і досі говорить мені: «Не вздумай в селі жити, в селі — смерть»
Голодомор 32-33-го. Кожні 3 секунди в українських селах помирала одна людина.
А от із звіту Зиновія Кацнельсона — начальника відділу державного політичного управління в Харківській області, 1933:
«… резко увеличилось количество обнаруживаемых и подбираемых на улицах города Харькова трупов, умерших на почве голода селян, если за февраль было подобрано таких трупов 431, за март — 689, за апрель — 477, то май дает за первую декаду 182 трупа, за вторую — 300, за третью — 510, итого 992 трупа. И первые три дня июня дают 196 трупов…»
І це про місто, яке голод зачепив менше, ніж села.
Голодомор був методом виховання непокірних українців, які не хотіли колективізуватися і віддавати своє майно в новостворені колгоспи — корів, коней, зерно.
І влаштовували бунти. Понад мільйон людей в Україні брали участь у бунтах. Понад мільйон! Чому нам про це не розповідали у шкільній програмі?
І нині 82 % українців вважають Голодомор геноцидом українського народу, який влаштував режим Сталіна.
Пробачати не можна.
(фото австрійського інженера Вінербергера зроблені у Харкові у 1933-му. З Центрального державного кінофотофоноархіву України
імені Г.С. Пшеничного)
Текст публикации размещен на странице Татьяны Доцяк в Facebook.
