Сьогодні 13 березня: яке свято та день в історії

13 березня 1881 року народовольці смертельно поранили російського імператора Алєксандра II (бомбу для цього замаху виготовив українець Микола Кибальчич). У 1781-му відкрили сьому планету Сонячної системи – Уран. У 1809-му стався держпереворот у Швеції. У 1848-му почалося повстання у Відні, що переросло в революцію в Австрійській імперії. У 1938-му в СРСР російську мову зробили обов’язковою для вивчення в школах усіх республік. Цього ж дня завершився аншлюс Австрії. У 1961-му в Києві сталася Куренівська трагедія.

Свята та пам’ятні дати 13 березня

13 березня – третій день Масляної, який називається “Тещині млинці”. За народними традиціями, цього дня зять ішов у гості до своєї тещі, а вона пекла йому млинці. Вважалося, що чим щасливішою в цей день буде теща, тим краще житиме подружжя.

У світі: Всесвітній день поінформованості про ендометріоз, День коштовностей, День хутряних навушників, День сертифікованого дієтолога-нутриціолога.

13 березня в історії

13 березня 1781 року відкрили сьому планету Сонячної системи – Уран. Детальніше.

13 березня 1809 року у Швеції відбувся державний переворот, внаслідок якого країна відмовилася від абсолютизму. Переворот стався на тлі відверто невдалої для шведів війни з Російською імперією. Військові усунули від влади короля Густава IV Адольфа.

До цього Густав IV Адольф демонстрував “найкращі практики” абсолютної монархії: приймав рішення одноосібно та протягом багатьох років наполегливо відмовлявся скликати Риксдаг (шведський парламент). Невдоволення політикою короля ширилося і в “елітах”, і в народі. Воно сягнуло піка через економічні труднощі, неврожай 1808 року, новий військовий податок та масову мобілізацію дедалі молодших чоловіків тощо. У таких умовах король не міг придумати нічого “кращого”, ніж ще й посваритися з десятками знатних сімейств Швеції одночасно, розжалувавши 120 офіцерів із таких родин – за нібито боягузтво на полі бою.

Дві групи військових окремо одна від одної почали розробляти плани скидання короля. Згодом вони встановили між собою контакт. Очолив заколот командувач Західної армії генерал Георг Адлерспарре. Із самого початку планували вчинити вуличний напад на короля у столиці, але згодом від цього плану відмовилися. Натомість Адлерспарре почав стягувати свої війська в місто Карлстад і 9 березня вирушив із ними на столицю. Місцеві мешканці підтримали змовників. Король, дізнавшись про збройний заколот, планував 13 березня залишити Стокгольм. Однак не встиг – до нього в покої увірвалася інша група бунтівників на чолі з генералом Карлом Адлеркрейцем. Короля ув’язнили в замку Гріпсгольм. А бунтівники дісталися столиці. 29 березня Густав IV Адольф зрікся престолу. Його дядька Карла Седерманландського призначили номінальним главою тимчасового уряду. А долю корони мав вирішити Риксдаг. Екскороль ще сподівався, що не втратив влади до кінця – і парламентарі оберуть королем його 9-річного сина кронпринца Густава. Але Риксдаг вирішив інакше: він одноголосно усунув від влади й Густава IV Адольфа, і його потомство. А слідом, ще до виборів нового короля, насамперед розробили та ухвалили конституцію. Вона суттєво обмежувала владу монарха та проголошувала громадянські свободи (з різними змінами ця конституція діяла у Швеції до 1974 року). А новим королем під ім’ям Карла XIII став дядько Густава IV Адольфа.

13 березня 1848 року почалося повстання у Відні, що переросло в революцію в Австрійській імперії. Детальніше.

13 березня 1881 року в Санкт-Петербурзі смертельно поранили російського імператора Алєксандра II.

Його росіяни люблять називати “реформатором” та “освободителем” (за скасування кріпосного права). Але в інших народів колишньої імперії він заслужив зовсім іншу славу. Так, саме він у 1863—1864 роках ухвалював рішення жорстко придушити національно-визвольне повстання в Польщі. За Алєксандра II було прийнято Валуєвський циркуляр (що призупиняв видання книг українською мовою) та Емський указ (що забороняв вживання української мови практично у всіх сферах життя, крім побутової). У 1863-1867 роках цей “освободитель” організував геноцид черкеського народу. Щодо найзнаменитішого діяння Алєксандра II – скасування кріпосного права – також є різні оцінки. З одного боку, він дійсно зробив людей юридично вільними, вони перестали бути власністю панів. З іншого боку, колишні кріпосні потрапили в економічну залежність до своїх колишніх панів, не маючи нічого, щоб забезпечити собі життя. Класик української літератури Панас Мирний назвав реформу “освободителя” “Голодною волею”.

Враховуючи цей далеко не повний перелік діянь російського імператора, не дивно, що смерті йому бажала значна кількість людей. Алєксандр II пережив щонайменше п’ять замахів (1866-го, 1867-го, двічі – 1879-го і 1880-го). Успішним став замах 1881 року, який здійснила терористична група “Народна воля”. Народовольці були прихильниками боротьби з самодержавством у принципі та визначили терор одним із методів своєї діяльності. Вбивство імператора, за їхнім задумом, мало призвести до подальшого перевороту, падіння самодержавства та переходу влади до народу. У замаху брали участь одразу кілька “бомбістів”. Вибухівку для них виготовив українець за походженням Микола Кибальчич, який народився та провів дитинство у Чернігові.

Кибальчич проаналізував помилки попередніх замахів на царя та розробив принципово нову бомбу. То був прообраз сучасної гранати. Нічого подібного на той час у світі ще не існувало. Кидати бомби доручили чотирьом народовольцям. Перший із них – Микола Рисаков – кинув снаряд в екіпаж Алєксандра II, але сам імператор не постраждав. Він вийшов поспілкуватися із затриманим на місці “бомбістом”, і тоді інший народовець – Ігнатій Гриневицький кинув під ноги Алєксандра другу бомбу, яка поранила його смертельно. Імператора довезли до Зимового палацу, де він помер о 15:35. Організаторів замаху Софію Перовську та Андрія Желябова, а також виконавців та творця бомби Кибальчича стратили.

13 березня 1938 року в СРСР вийшла постанова Раднаркому та ЦК №324 “Про обов’язкове вивчення російської мови в школах національних республік та областей”. Детальніше.

13 березня 1938 року завершено аншлюс (приєднання до Німеччини) Австрії. Детальніше.

13 березня 1961 року в Києві сталася Куренівська трагедія – техногенна катастрофа, яка забрала, за різними даними, до 1500 життів. Детальніше.

Церковне свято 13 березня

13 березня – перенесення мощей святителя Никифора, Патріарха Константинопольського. Святий Никифор жив у другій половині VIII століття. Він був царським радником при імператорі Леві IV. За часів Костянтина VI Никифор виступив на Нікейському Вселенському соборі на захист шанування ікон. Згодом покинув Константинополь, оселився на самоті та заснував монастир. У 806 році, коли помер патріарх Тарасій, Никифор став новим патріархом, але за часів Лева Вірменина впав у немилість. Патріарха відправили в заслання. Він провів у ньому 13 років і помер. А через 19 років його мощі перенесли в собор Святої Софії.

Народні прикмети

Якщо 13 березня стелиться туман, то літо буде дощовим.

Якщо повернулися гуси та жайворонки – швидко потепліє.

Що не можна робити 13 березня

Не можна ходити в ліс.

Не можна дівчатам до 14 років стригти волосся.