Пробиті автівки, сотні подарунків та нескінченні емоції: як з волонтерством у Харкові сьогодні (відео)

Наші журналісти поспілкувалися із харківськими волонтерами, які на шостому році військового конфлікту продовжують допомагати армії.

На цій автівці Борис Редін їздить дорогами Донбасу з літа минулого року. Та свою залізну подругу чоловік називає волонтерською, адже допомогу українським військовим та цивільним громадянам Донеччини і Луганщини вона перевозить із 2014. Не обійшлося і без так званих «трофеїв».

Уламками зачепило кузов автівки у часи інтенсивніших обстрілів з боку бойовиків. З того часу чоловікові найбільше запам’яталася п’ятниця, тринадцяте, у лютому 2015.

Борис Редін, волонтер

Заїхав у місто Щастя, тільки під’їхав до фасаду і почався обстріл. І гатили не тільки по позиціям, а просто по місту, куди впаде. Градами, мінами. Загинули шість чоловік навколо, жінки причому. І машину зовсім не пошкодило, військових нікого не затронуло.

Редін разом з іншими волонтерами продовжує збирати та перевозити гуманітарну допомогу українським воїнам на Донбасі, а також дітям. Вони, переконує чоловік, без уваги не залишаються. Минулого тижня передали дітлахам подарунки в межах благодійної акції «Олені Святого Миколая».

Борис Редін, волонтер

Роздавали подарунки, хто що просив. І подарунки бували дуже такі цікаві. Навіть телескоп подарували, велосипедів дуже багато, речі для розвитку — різне.

А от автівці волонтера Артема Фісуна пощастило менше. Ворожий снаряд влучив в автомобіль у квітні 2015 під Горлівкою. Пощастило, каже чоловік, що через відчинені двері він пролетів наскрізь та не вибухнув.

А на цих кадрах ракета «Смерч», яку влітку того ж року привезли з Луганщини Артем та інші волонтери. Зараз вона перебуває на майдані Свободи у Харкові.

«Ми не фанатики, ми не маніяки. Ми в неї налили води, щоб від іскри там нічого не спалахнуло і не зробило великий бадабум. Які очі будуть на блокпостах, коли побачать в нашій машині оцю штуку? — Я думаю, будуть дивовижні очі»

Артем Фисун, волонтер

Ті ресурси, які є на сьогоднішній день в Україні — їх недостатньо, щоб протистояти на рівні такому потужному ворогу як Російська Федерація. Потрібно використовувати найсучасніші технології. Це повинні бути камери сучасні, які б’ють на далеку відстань, це і квадрокоптери.

Найцінніший подарунок у моєму житті — це хлопці із 93 бригади мені колись вислали на День захисника вітчизни. Це так знаково було.

А ці сердечка волонтерці з Харкова Наталії Грипась подарувала харків’янка, яка вишивала їх для українських військових. Жінка їх передавала на передову.

Наталія Грипась, волонтерка

І отакі вона шила в нагрудний карманчик кітеля, як оберіг. Каже: «Воно намолено було, передайте бійцям».

Наразі Наталія припинила поїздки на Донбас, однак волонтерську справу не залишила: продовжує збирати кошти для поранених, допомагати їм в адаптації після війни та організовувати патріотичні заходи. Згадує жінка і зворушливі моменти з передової.

Наталія Грипась, волонтерка

Мені передали балаклави і носки, зв’язані руками з таких різнокольорових ниток. Якщо чесно, я думала, що бійці не заберуть, бо різнокольорове воно може не дуже там, де йдуть бойові дії. Ви не уявляєте, як вони були вдячні, вони фоткалися потім. Якась бабуся з останніх ниток чи розпустила якийсь светр і зв’язала.

Мешканців Харківщини, які допомагають армії, стало менше, однак потреби як у хлопців на передовій, так у цивільних залишаються, кажуть волонтери.

Юрій Немикін, волонтер

Помогают очень много. Несмотря на то, что у нас сейчас, как говорят, все нормально, все хорошо в армии. Нет, далеко все не нормально, далеко не обеспечены ребята. Одежда — да, их одели уже, вроде бы кормят. Но не хватает стройматериалов катастрофически. Особенно когда новые позиции обустраивается.

Волонтери запевняють: справу покинуть лише після перемоги української армії.

— На очах виступили сльози і він каже: земляки, а я з Люботина.

— Бійці — це вже всі сувої як рідні, чужих не буває. 

— Где мы это все берем? Люди добрые, люди у нас сейчас еще присутствуют.

— Ясна річ, що такого волонтерства як було в 2014 році — нема. Але залишились ті волонтери, які зараз цього не кинуть нізащо.