35 років тому на Чорнобильській атомній електростанції сталась аварія.
Моторошна розмова диспетчерів 35-річної давнини в ніч, коли на Чорнобильській атомній електростанції вибухнув четвертий енергоблок. Пізніше аварію, яка сталася 26 квітня 1986, назвуть найкрупнішою техногенною катастрофою за всю історію людства.
Аварія на ЧАЕС сталася о пів на другу ночі. Тоді робітники проводили експеримент із випробовування турбогенератора. Він завершився трагічним вибухом, який повністю зруйнував реактор. Перегрів палива, порушення інструкцій та помилки персонала, конструкційні дефекти — всі ці фактори, як встановили потім фахівці, й призвели до аварії. За 5 хвилин після вибуху на ЧАЕС прибули вогнеборці. А вже о другій ночі сталася пожежа в турбіні. Загасити всі загоряння вдалося лише о пів на сьому ранку. Однак ядро зруйнованого реактора палало аж до 10 травня 1986.
Харків’янка Наталія Рябцева ділиться спогадами про ті часи. У 1977 вона разом із чоловіком-офіцером переїхала до секретного військового містечка Чорнобиль — 2, яке знаходилося за кілька кілометрів від АЕС.
Наталія Рябцева, колишня мешканка військового містечка Чорнобиль-2 Мы могли там не закрыть квартиру, у нас стояли такие столбики, на которых ковры вытряхивали. Этот ковер мог остаться на улице, его никто не трогал. Территория была такая закрытая, благоустроенная, приятная. Очень хорошо все было. А потом случилась авария. |
|
Наталія згадує: в день аварії разом з донькою поїхала по справах. Пам’ятає, що на узбіччі траси «Чорнобиль-Прип’ять» стояли поліцейські, а пожежники мили все навколо водою. На питання жінки, чому це відбувається, всі відповідали так:
Наталія Рябцева, колишня мешканка військового містечка Чорнобиль-2 «Девушка, ничего такого, проезжайте». Ну мы и поехали дальше. |
|
Наступного ранку мешканцям повідомили, що вони повинні покинути містечко. Їх попросили взяти речі першої необхідності та запевнили: за 5 днів вони повернуться до своїх домівок. Проте, каже Наталія, виїхати вони змогли лише ввечері.
Наталія Рябцева, колишня мешканка військового містечка Чорнобиль-2 Потом мы уже узнали, что сначала эвакуировали Припять, потом только мы могли уехать. Нас, когда выпустили, мы поехали. Мы до Иванково стали доезжать и там оказалась огромная пробка. Я не знаю, сколько часов мы там стояли. Ехали машины, ехали мотоциклы. Выезжали сплошным потоком. У меня была дикая головная боль. Но я думала, что это просто из-за сильной эмоциональной нагрузки. |
|
Згодом, згадує Наталія, їх обстежували в інституті радіології. Там спочатку попросили віддати всі речі, потім — прийняти спеціальний душ.
Наталія Рябцева, колишня мешканка військового містечка Чорнобиль-2 Нас начинают измерять. С моих волос они сделали вот такое вот. Они все стригли, стригли, стригли до вот этого. У нас проверяли печень и щитовидку. Дальше пришли, сказали: «Вот, мы ваши вещи вам не отдаем. Если что-то будет нормальное — мы вам возвратим». |
|
Пізніше над реактором побудували ізоляційну споруду. А у 2019 через її руйнування там розмістили ще один саркофаг, який став найбільшою наземною пересувною конструкцією. Про те, що насправді сталося в ту ніч у Чорнобилі, всім повідомили набагато пізніше, акцентує Наталія. До свого дому жінка так ніколи й не повернулася.
Наталія Рябцева, колишня мешканка військового містечка Чорнобиль-2 Страха не было, какого-то ужаса не было. Потому что мы думали: «Ну, это ж не первый раз, все уладится и мы возвратимся.» Муж мой остался сразу там, а офицеров вывезли попозже. |
|
Наталія зазначає: згодом їм виділили нове житло й надали певні пільги.
Наталія Рябцева, колишня мешканка військового містечка Чорнобиль-2 Потихонечку все это убирают. Если раньше было очень хорошо с лекарством. Вот ты ложился, были лекарства, то сейчас с этим все очень плохо, лекарства ни о чем. Бесплатные рецепты? Да, мне выписали, вот они сейчас лежат, а нет денег. |
|
За даними облдиспансеру радиаційного захисту, на Харківщині мешкають понад 14 тисяч осіб, які постраждали від наслідків вибуху. Більше половини з них — ліквідатори аварії. За підрахунками різних експертів, катастрофа забрала життя від 4 до майже 95 тисяч людей. За офіційною радянською статистикою ж — внаслідок катастрофи загинула 31 особа.
