Пам’ятник Сфінкса із природної скелі допоміг побудувати єгиптянам вітер

Вітрова ерозія зробила скелю в Стародавньому Єгипті схожою на сфінкса, а потім єгиптяни перетворили її на культовий пам’ятник, пише Live Science.

Нове дослідження припускає, що стародавні єгиптяни, можливо, створили Сфінкса у Гізі, пам’ятник віком 4500 років, який стоїть перед пірамідою Хафра, не повністю з нуля, а скоріше за все на природному об’єкті, який уже виглядав на диво схожим на сфінкса.

Команда з Нью-Йоркського університету припустила, що ярданг, скельний хребет, що обдувається вітром і стирчить із землі, може природно перетворитися на утворення, подібне до сфінкса.

Але навіть якби давні єгиптяни справді створили гігантську пам’ятку зі шматка каменю величезної ​​форми, їм все одно довелося б делікатно виліпити знакові риси Сфінкса, які збереглися й донині, кажуть дослідники.

Щоб дослідити форму Сфінкса, команда взяла насип із м’якої глини із твердішим матеріалом усередині та помістила її у водний тунель зі швидким потоком, покликаним імітувати тисячолітню вітрову ерозію. На початку експерименту команда надала глині ​​форму «напівеліпсоїда» або половину овалу. Коли вода розмила частину глини, вона набула форми сфінксу. Вони виявили, що «твердіший або міцніший матеріал став «головою» лева», йдеться у заяві, а також з’явилися риси лобової частини, трохи схожі на шию та лапи.

«Ми показали, що природний процес ерозії справді може створити форму, схожу на лева, що лежить, з піднятою головою», — розповів старший автор дослідження Лейф Ристроф, доцент кафедри математики Нью-Йоркського університету. Рістроф попередив, що, хоча можливо, що подібне природне явище існувало в Гізі, вчені не знають, чи воно існувало насправді.

Навіть якби така природна особливість справді існувала, зазначив Рістроф, стародавні єгиптяни все одно зробили б значний обсяг роботи для створення культової структури. “Немає жодних сумнівів у тому, що риси обличчя та деталі були виконані людьми”, – сказав Рістроф.

Єгиптологи та інші вчені, які не брали участь у дослідженні, заявили, що, хоча результати цікаві, це не означає, що природний об’єкт у формі сфінкса дійсно існував у Гізі.

Дослідження показує «дуже реальну можливість того, як природнє вапнякове утворення набуло аморфної форми, подібної до сфінкса», — сказала Кетрін Бард, почесний професор археології та класичних досліджень університету Бостона, яка провела велику роботу в Єгипті. Бард, однак, попередила, що, хоча вона й бачила ярданги в оазі Дахла в Західній пустелі Єгипту, вона ніколи не бачила ярдангу, схожого на той, який команда створила у своєму дослідженні. Навіть якби у Гізі існував ярданг у формі сфінкса, єгиптянам «довелося б доповнити природну освіту блоками вапняку, щоб завершити передню частину – ноги та лапи лева», – розповіла Бард.

Джудіт Банбері, геоархеолог із Кембриджського університету, яка провела велику роботу в Єгипті, розповіла, що «у минулому існували гіпотези про те, що обриси Сфінкса були створені внаслідок природної ерозії». Поточне дослідження є «досить гарною моделлю, яка показує, як ярданг з більш твердою ділянкою всередині може стати схожим на сфінкса», — сказала Банбері.

Лаура Раньєрі Рой, єгиптолог та засновник-директор організації «Живий Стародавній Єгипет», зазначила, що польові дослідження, проведені в 1930-х роках археологом Емілем Барезом, показали, що Сфінкс насправді був побудований на двох ярдангах, розташованих близько один до одного. Причому задня частина Сфінкса була побудована на одному ярдангу, а голова і груди Сфінкса – на іншому. Дослідження 1930-х років показали, що робота, яку єгиптяни виконали, щоб побудувати Сфінкса на двох ярдангах, була великою.

Читайте також: Мумію дочки жерця і «Книгу мертвих» знайшли на 3500-річному цвинтарі в Єгипті