Жителі напівзруйнованих будинків Північної Салтівки готуються зимувати вдома

Люди вважають, що зможуть обігрітися електрообігрівачами. Ті, хто пережив найстрашніші дні обстрілів на Північній Салтівці, не налаштовані виїжджати зараз до гуртожитків.

Як живеться у майже порожніх багатоповерхівках – у сюжеті МГ “Об’єктив”.

Лідія Василівна, мешканка Північної Салтівки

Кілька років тому мені наснився сон. Кольоровий, ось у цьому районі, де я мешкаю. І будинки, де немає вікон. А я подумала, хіба таке буває, щоб жодного вікна не було в хаті. Там жінка виглядає, там жінка. І картинка закрилася. І ось зараз я згадала цей сон. Ви знаєте, у мене мурашки по шкірі. Це було кілька років тому. Як ви вважаєте, це був віщий сон чи ні?

Лідія Василівна – одна з мешканців дев’ятиповерхівок на Північній Салтівці, які тут залишилися жити. І зимувати в пошкоджених квартирах без опалення. Адже, по-перше, каже, їхати нікуди. А по-друге, взагалі немає такого бажання.

Лідія Василівна, мешканка Північної Салтівки

З Харкова я не поїду. Ні ногою не поїду. Це моя сім’я, і тут найбезпечніше місце.

Тут у кожному під’їзді, який зберіг свою цілісність, проживає по кілька людей. Оскільки будинки пошкоджено, опалення взимку тут не чекають. Кажуть: користуватимуться електрообігрівачами. Мовляв, після того, як навесні жили у підвалах, зимові морози – це квіточки, якщо ночувати у себе вдома.

Володимир, мешканець Північної Салтівки

Але це нісенітниця. Головне, що у мене ліжечко м’яке. Не на дошках, як спали. Матрац, теплий одяг, ватяна ковдра.

Залишилася б удома і 74-річна Тетяна, якби не страх самотності. У напівпорожніх будинках не на жарт розгулялися мародери. Тому пенсіонерка приїжджає сюди, аби перевірити, чи не вкрали чогось. Тому що двері до її квартири вже намагалися зламати. У її під’їзді постійно ніхто не мешкає.

Тетяна Дунаєва, мешканка Північної Салтівки

З восьмого до першого поверху все було в речах, все лежало в під’їзді. Двері, видно, відчинялися і те тягли, хто що міг, і губили.

Більше пощастило людям, які виїхали зі своїх квартир, розташованих у п’ятому під’їзді. Нині тут проживає лише кілька людей, а на вахті чатує Володимир Валентинович.

Дивіться також у сюжеті МГ “Об’єктив”:  Гинутиму у своїй квартирі – на Північній Салтівці бунтують проти виселення

Ось так щодня. У неї ще були кошенята, але собаки погризли.

Щодня пенсіонер годує дворових кішок. Але іноді дає відсіч нахабним мародерам. Якщо почує, що хтось нишпорить під’їздом – тут же біжить розбиратися.

Володимир, мешканець Північної Салтівки

Я тут ганяв їх із 19 травня. Відкриваю, стоїть якийсь. Я кажу. Раз, мене відштовхнули – і бігцем.

Незважаючи на те, що людям пропонують місця в гуртожитках, вони вирішили залишитись вдома. Свій настрій називають бойовим. Головне, кажуть, щоб не було проблем із електропостачанням. Тоді зиму в напіврозбитих будинках переживуть без проблем. І хоча сьогодні Північна Салтівка – вже не найгарячіша точка Харкова, почуття спокою з’явилося не у всіх мешканців. Місцеві пам’ятають, що війна ще скінчилася.

Тетяна Дунаєва, мешканка Північної Салтівки

Ніяк не можна заспокоїтися, бо якісь молоді хлопці гинуть. Хіба можна заспокоїтись за це? Я то прожила життя, а молоді, що боронять нас?

Тетяна провела частину свого дня народження на лавці біля під’їзду. І замість того, щоб скаржитися на маленьку пенсію чи дорогі ліки, вона все говорила про українських бійців. Переживала за них та постійно бажала здоров’я тим, хто щодня захищає рідну землю від російських окупантів – її земляків.

Тетяна Дунаєва, мешканка Північної Салтівки

Ось це взяти б на цей Кремль і запустити, щоб він згорів до чортової матері. Чому ми не можемо цього зробити? А нас він б’є, сволота. Хоча я росіянка. Я народилася в Росії. Я його ненавиджу, створіння погане. Я прожила у Харкові все життя. Мене ніхто ніколи не скривдив. Ніколи.