Як «протягували» поправки проти НАБУ і САП – співавтор законопроєкту Бакумов

Як законопроєкт 12414 нардепи правками перетворили в закон «проти НАБУ і САП», про що він взагалі мав бути та чому «за» не голосував один зі співавторів початкового тексту – нардеп із Харкова Олександр Бакумов, він розповів в ексклюзивному інтерв’ю МГ «Об’єктив».

– Коли ви працювали над законопроєктом № 12414, чи очікували взагалі, що в нього можуть потрапити такі поправки?

– Я не очікував, що могли бути включені в нього саме такі поправки. Цей законопроєкт підготовили нардепи Максим Павлюк, В’ячеслав Медяник, Сергій Мінько і я в тісній координації з Міністерством внутрішніх справ України. Зокрема, цей законопроєкт спрощував порядок подання заяви та відкриття кримінального провадження родичами осіб, які зникли безвісти. Щоб ці особи не їздили до прифронтових регіонів, у прифронтові громади Харкова, Краматорська, інших міст України, щоб подати заяви або здійснити інші процесуальні кримінальні заходи. Ми говоримо про допит, надання певної інформації стосовно особи, яка зникла безвісти за особливих обставин, зокрема, бойових дій. Ідея законопроєкту була світлою, щоб підтримати родичів безвісти зниклих.

І жодним чином цей законопроєкт не стосувався тих питань, які в нього додали вже під час другого читання і які підтримав парламент. І я, як один з авторів законопроєкту, точно не міг собі уявити, що поставлю підпис під таким законопроєктом…

– Ви знали про ці поправки, вас хтось попереджав, що їх будуть вносити до законопроєкту?

– Я не дивлюсь по кожному законопроєкту щодня актуальну таблицю, тому що Верховна Рада працює у швидкому режимі. І приймає величезну кількість проєктів законів у першому читанні. Коли законопроєкт ухвалений у першому читанні, відкривається період для подачі правок до другого читання. Я опрацьовую ті таблиці законопроєктів, які розписані на мене, готую відповідні законопроєкти і виношу їх на розгляд підкомітету, а потім розгляд безпосередньо комітету.

– Тобто ви не знали, що там внесли якісь правки до того моменту, поки він не пішов на комітет?

– Я ніколи не дозволяв собі пропустити роботу Верховної Ради, ані пленарного засідання, ані комітету. Ніколи. Один раз пропустив «пленарку», бо у мене був ковід. Один раз. За будь-яких обставин я йду на роботу і працюю. Це база. Я просто не знав про засідання комітету. Парадоксально, мене не поінформували про засідання мого комітету. Я увімкнувся онлайн, побачив, що в залі багато людей. Не розуміючи, що відбувається, я подумав, що в чомусь помилився, щось не прочитав. Ну, а потім я зрозумів, що просто напевне так потрібно було. Напевне так було потрібно, щоб автор законопроєкту і я, голова підкомітету з питань кримінального законодавства і протидії злочинності, який так чи інакше непрямо пов’язаний з процесуальним порядком здійснення кримінального досудового розслідування, не зміг взяти участь в обговоренні цього питання. Тобто, мене цього права позбавили.

– Я не помиляюся: ви дізналися це фактично постфактум?

– Я о 9-й годині ранку дізнався, що о 8:30 відбулось засідання комітету на запит третини народних депутатів, чого не було ніколи за час 9-го скликання, на якому не було голови комітету, який перебував у відрядженні, на якому був відсутній перший заступник голови правоохоронного комітету, пан Андрій Осадчук. На якому депутати обрали собі головуючого і опрацювали законопроєкт, і підтримали таблицю до другого читання та законопроєкт в цілому, який було потім поставлено на розгляд у Верховній Раді.

– Яка заплутана схема, аби прийняти такий ганебний закон. Інші автори законопроєкту були солідарні з вами?

– Наскільки мені відомо, ні. Частина підтримувала законопроєкт. Я утримався, один з авторів не взяв участь у голосуванні, можливо, його не було, можливо, якісь інші обставини.

– Автори законопроєкту, ви обговорювали між собою, як його фактично спаплюжили?

– У мене не було часу з ними обговорювати рішення комітету, тому що це відбулось за пів дня.

– Які політичні наслідки ви бачите від ухвалення Радою та підписання президентом цього закону?

– Складні. Я вітаю рішення президента, що за його ініціативою буде внесений новий законопроєкт, який збалансує повноваження, статус, функції, гарантії органів правопорядку, в тому числі НАБУ і САП. Я обов’язково візьму участь в пленарному засіданні Верховної Ради, коли б воно не відбулося. І це дійсно той крок, який дозволить виправити ситуацію. Однак я вважаю, що український парламент поспішив. Він не мав цього робити.

– Ну, український парламент поспішив, а президент не поспішив?

– Я не можу надавати оцінку президенту України, тому що в нього є радники, у нього є відповідний Офіс, який забезпечує діяльність глави держави, надає йому консультації з питання, аналітику.

– Чи бачили ви наступного дня, після прийняття законопроєкту і підпису президента, реакцію американських та європейських ЗМІ?

– Можливо, я не бачив весь пул інформації, однак мені вистачило побачити ті джерела, щоб зрозуміти, що це була помилка і зрозуміти, що я обрав доволі таки виважену і правильну позицію.

Нагадаємо, Верховна Рада 22 липня підтримала законопроєкт №12414 про зміни до Кримінального процесуального кодексу у другому читанні. У Національному антикорупційному бюро зробили заяву, що в останній момент у документ внесли правки, які “фактично знищують незалежність НАБУ та САП і підпорядковують їхню діяльність генпрокурору”.

Більшість народних депутатів – мажоритарників із Харківської області голосували “за”.

До вечора в Україні розпочалися протестні акції: наймасовіші – у Києві, Львові та Івано-Франківську. Але й у Харкові група громадян вийшла із плакатами проти закону до стін мерії.

Попри це ближче до півночі 22 липня Володимир Зеленський все ж таки підписав законопроєкт №12414. Незабаром його опублікували й в офіційному виданні Верховної Ради “Голос України”. Таким чином, він офіційно набрав чинності 23 липня.

Читайте також: Зеленський заявив, що погодив законопроєкт про незалежність САП і НАБУ