1 вересня в Харкові: чого чекати від навчального року – інтерв’ю Ольги Деменко

17 тисяч дітей отримають можливість навчатися за партами з 1 вересня в Харкові. Це понад 30% всіх школярів, які перебувають у місті. Офлайн буде організовано в семи побудованих з нуля підземних школах, три з яких відкриють до початку навчального року, класах на шести станціях метро і в чотирьох ПРУ. Ще три підземні школи, які повинні здати до кінця календарного року, поки що готові до 15%. Усього в школах Харкова (онлайн, офлайн і комбіновано) навчатимуться 95 тисяч дітей – на 5 тисяч менше, ніж у навчальному році 2024/2025. Як на відтік дітей, насамперед старшокласників, вплинув НМТ, що з першим в Україні підземним дитсадком, чому міськосвіти домагається більшої наповнюваності класів і яка середня зарплата вчителя в Харкові – про все це директорка департаменту освіти міської ради Ольга Деменко розповіла в інтерв’ю МГ «Об’єктив».

17 тисяч дітей отримають можливість вчитися за партами з 1 вересня – понад 30% від тих, хто перебуває в Харкові

– Пані Ольго, дякую, що погодилися на зустріч. Анонсували, що до 1 вересня мають побудувати ще три підземні школи. Дві в Салтівському районі, одну – в Київському. Чи все встигаєте?

– Підготовка до нового навчального року нинішнього літа – особлива, напружена, серйозна і відповідальна, бо ми ще ніколи одночасно не закінчували будівництво трьох підземних шкіл. Перша підземна школа, яка побудована була в Індустріальному районі, була першою в Україні. Це був, як завжди, харківський феномен, а зараз ми їх закінчуємо три. У нас немає вагань, що всі вони 1 вересня запрацюють, бо більш ніж 4 тисячі дітей записались у ці три підземні школи на навчання. Вони 1 вересня обов’язково запрацюють. Крім того, ми ще готуємо до роботи три ПРУ. Це сховища у самих школах. Ми їх капітально ремонтуємо і плануємо, що вони теж запрацюють у вересні. Одне протирадіаційне укриття працюватиме в Салтівському районі й два у Слобідському. Наразі охочих навчатися офлайн дуже багато. Ми вийшли на навчання офлайн вперше у вересні 2023 року. Це було два роки тому. За ініціативою міського голови Ігоря Терехова, ми створили осередки в метрошколі. Не всім це було зрозуміло. Батьки якось обережно до цього поставилися, і на навчання прийшло трохи більше ніж 800 дітей. А наразі у нас розпочнуть навчання майже 17 тисяч дітей. Це у понад 20 разів збільшення. Майже 17 тисяч дітей, що перебувають у Харкові, розпочнуть навчання офлайн. Це більше ніж 30% від загальної кількості дітей, що перебувають наразі в місті.

– 17 тисяч. Це йдеться і про підземні школи, і про укриття, і про метрокласи?

– Так, у нас будуть працювати сім підземних шкіл, шість станцій метрополітену і чотири ПРУ у школах.

– Нові класи в метрополітені будуть відкривати?

– У метрополітені поки що можливості кабінетів залишились ті ж самі. Але дуже приємно, Ігор Олександрович це вже озвучив, ми зараз уже розпочали підготовчі роботи зі створення ще одного осередку в метрополітені. Поки ми не озвучуємо – де це, але, мабуть, до кінця року ця локація запрацює.

– Не скажете, де?

– Не скажу.

– Також не анонсувалось, де будуть ще три підземні школи. Тобто зараз відкриють на Салтівці три й мають до кінця року бути ще три. Не казали, де саме. Чи готові зараз розказати, де?

– Я готова розказати що. Харківський міський голова особисто контролює процес створення підземних локацій, бо нині для освіти Харкова питання номер один – це навчання в безпечних умовах. І я вважаю це абсолютно правильним, що підземна школа повинна бути в кожному районі. Ми маємо дев’ять адміністративних районів. Отже, на кінець 2025 року в кожному адміністративному районі будуть підземні школи. Наразі вони є в шести районах – з цими, що ми відкриваємо. Тому що в Салтівському районі їх буде дві, бо він найбільший. І ще у трьох районах наразі шкіл немає, вони будуть відкриті. Будівництво триває повним ходом.

– На якому етапі ці три школи?

–  Це поки що десь 10-15% будівництва, але там роботи йдуть дуже інтенсивно.

– Тобто до кінця року ви розраховуєте?

– До кінця року є установка закінчити їхнє будівництво, до кінця календарного року.

– Скільки вони вміщатимуть дітей?

– Це типові підземні школи, де може навчатися не менше, ніж тисяча дітей. У дві зміни.

– Якщо повернутися до тих трьох шкіл, які вже відкриються 1 вересня, ви сказали, там навчатимуться 4 тисячі дітей. Це максимальна наповнюваність цих закладів?

– Я думаю, що одна зі шкіл ще має резерви, але, знаєте, батьки трохи вагаються, трохи переживають – йти, не йти. Тому я впевнена, що зараз розпочнеться навчання, запрацює таке “батьківське радіо”, і знову з’являться охочі навчатися в підземних школах. Ми не будемо їм відмовляти.

– Щодо проєктів цих трьох нових підземних шкіл на Салтівці, вони відрізняються? Різні підрядники будують?

– Так, салтівські школи між собою відрізняються категорично. Це дві абсолютно різні школи. Я думаю, у вас буде можливість 1 вересня прийти й особисто в цьому пересвідчитись. Це дві абсолютно різні школи, два абсолютно різні підходи до побудови. Але принципи навчання, логістика навчання однакова. Це і площа кабінету, це і підходи до організації харчування, організації підвозу, режим роботи, уроки, оснащення. Усе це повинно бути таким, що задовольняє безпеку і якісне навчання дітей. А щодо планування – так, вони різні.

– Щодо фінансування ми можемо говорити? Тобто ці три нові школи будувалися коштом державного бюджету. І дуже важко було отримати це фінансування, так?

– На жаль, так. Школи, які були побудовані, перші чотири, на них держава, на жаль, кошти не надавала. До нас чомусь освітня субвенція не доходила. Тому три школи повністю за кошти міського бюджету й одна школа, у Новобаварському районі, там нам допомогли міжнародні партнери, надійшли до міста кошти Тайваню. А ось ці три школи, це вже дотація із державного бюджету. Ми, звичайно, дуже вдячні за це. Для Харкова це дуже серйозна підтримка.

– Наступні три школи, які на 15% готові, на них отримували звідки фінансування?

– То була дотація, а це субвенція з державного бюджету. Там є частка державного бюджету і частка бюджету міста Харкова як співфінансування.

– Про суми не говоримо? Це трошки не ваше питання, так?

– Кожен повинен займатися своєю справою. У нас є профільний департамент, який, слава Богу, працює чітко і якісно, який створює проєкти, розміщує їх у системі DREAM, одержує субвенції, контролює будівництво цих шкіл і є замовником. Звичайно, працюємо в тісній співпраці, але ми відпрацьовуємо оснащення шкіл, логістику, набір, підготовку кадрів і так далі. Тому разом маємо хороший результат.

– Була проголошена від початку мета школа в кожному районі, а от яка наступна мета? Яку ви собі ставите?

– А тепер ми вже дивимось на потреби кожного району, бо кожен район має свою освітню інфраструктуру. Салтівський, Шевченківський, Київський – це великі райони, для яких однієї підземної школи недостатньо. Тому будемо розглядати будівництво нових підземних шкіл. Той же Індустріальний. Тому там у нас є плани, плани серйозні, аби лише були кошти. Ми готові будувати й далі.

“Ми не маємо права втрачати дітей, треба вносити зміни в НМТ”

– Питання освітньої мережі ви вже торкнулися трошки. Ви казали, що Харків не втратив фактично жодного навчального закладу. І у травні ви розповідали, що в 184 школах навчали 100 тисяч дітей. Якою буде освітня мережа з 1 вересня? Якщо 17 тисяч учнів будуть охоплені, я так розумію, комбінованим навчанням?

– Комбінованим. Отже, завдання номер один – не втратити жодної школи. Попри те, що є школи, які неможливо буде відновити фізично як будівлі, ці школи не втратили дітей, ці школи не втратили вчителів. І ми маємо мрію про найскоріший справедливий мир. І маємо мрію про їхнє будівництво. І про відновлення пошкоджених. І нам дуже приємно, що діти не залишають своїх шкіл. Нинішнього року у нас буде навчатись 95 тисяч дітей.

– Було 100.

– Було 100, зараз 95. На жаль, маємо відтік дітей, особливо старшокласників.

– Діти виїжджають і вступають в інших областях або навіть за кордоном?

– На жаль, так. Тут треба порушувати питання на рівні держави. Ось наведу такий приклад. Національний мультипредметний тест. У нас цьогоріч результати гірші. І не тому, що ми їх погано вчимо. Уявіть собі, я чи ви, чи будь-яка людина, написати одноразово протягом кількох годин тести одразу з чотирьох предметів. Як це можливо? Це дитина. Так, їм по 17 років, але це дитина. Це нервове та інтелектуальне перевантаження. Тому, звичайно, результати гірші. До війни як вони писали? Сьогодні пишуть математику, через кілька днів – українську, через кілька днів – англійську. А нині вони пишуть чотири предмети одночасно, три з яких – обов’язкові.

– Це тільки перший рік чи всі роки повномасштабної?

– Це вже третій рік.

– Чому тоді тільки цього року гірші результати?

– Тому що це все накопичення. Якщо перший рік діти писали НМТ одночасно, то вони ж до цього ходили в школу і навчались офлайн. І в них були такі глибокі, міцні знання. То зараз, враховуючи колосальне перевантаження, нервове напруження і три роки дистанційки, не можуть не втрачати результатів. Але до чого я веду? Три предмети обов’язкові. І якщо ти один з цих предметів не склав, ти не вступаєш до вишу. І куди тоді діти йдуть? Вони їдуть за кордон і їх там беруть без жодних тестів, без нічого навчатися. Наприклад, ви здаєте обов’язково історію, математику, українську. Ви гуманітарій. Ви на високий рівень здали історію, українську і завалили математику. І у вас немає права вступати до вишу. Чому би не дозволити цим дітям іти на контракт? Правильно? Ми їм відмовляємо у вступі до вишу і вони тоді їдуть. До Чехії, до Словаччини, до Польщі, де їх із задоволенням забирають в їхні виші. Ми втрачаємо цих дітей, бо вони поїхали туди вчитись. 80%, що вони там залишаться назавжди. Ми вже обговорили це з радою наших директорів. Ми будемо підіймати питання, що ми не маємо морального права втрачати цих дітей. Треба вносити якісь зміни в НМТ.

– Які конкретніше?

– По-перше, національний мультипредметний тест треба здавати поетапно. Не одразу чотири предмети, давайте хоча б по два, а краще по одному. У Харкові, до речі, ми перші, хто писав національний мультипредметний тест в укриттях. І не було перерви на тривоги. Тому укриття є, є підземні школи, виші вже побудували свої укриття. Будь ласка, ми можемо писати. Це, по-перше. І, по-друге, якщо дитина не здає один з обов’язкових тестів, вона має можливість навчатися за контрактом.

Читайте також: На НМТ до Харкова їдуть з інших регіонів та з-за кордону – Сидоренко

– Який середній бал у нас?

– Середній бал у нас гарний і ми входимо до трійки лідерів по національному мультипредметному тесту.

– Це яке місце?

– Третє. Ви ж розумієте, ми зараз не можемо конкурувати з тими школами, які весь час навчаються офлайн. Але тут суть навіть не у лідерстві, а суть в дітях, яких ми втрачаємо як студентів. Харківські виші, попри те, що знаходяться в надскладних умовах, займають четверте чи п’яте місце в Україні за кількістю набраних студентів. Кожен виш формує прохідний бал. Так от, середній прохідний бал харківських вишів – найвищий в Україні. І є топ-100 вишів України, які є лідерами з набору студентів. Так у цьому топ-100 – десять вишів наших.

Читайте також: Три роки онлайн: чи вчаться школярі Харкова гірше за однолітків (відео)

“Феномен” щодо першачків

– Яка кількість цьогоріч піде до школи саме першокласників?

– Першачків ми набрали рівно скільки, скільки й торік. І що ще таке феноменальне з першокласниками. Якщо ми візьмемо загальну кількість дітей – 95 тисяч – із них майже 52 тисячі в Харкові. Тобто 54%. А от першачків у Харкові 70% із 5,5 тисячі. Тобто це більш ніж 4 тисячі. І з них 60% будуть навчатися офлайн.

– Комбіновано? Першачки ж також комбіновано навчатимуться?

– Багато першачків будуть навчатися чотири, а деякі п’ять днів. Найбільший об’єм навчальних днів буде у початкової школи. Це правильно. От відкрились три підземні школи. У школу йдуть перший, другий, третій, четвертий класи. Це ті діти, які ніколи не сиділи за партами. Це жах. Тому цих дітей повинно бути найбільше, бо вони не соціалізовані. Вони розумні, бо наші розумні батьки, найрозумніші в Україні, зуміли з ними працювати онлайн. Вони їм допомагали і читати, і писати, і малювати, і так далі, але вони були в таких умовах, як кажуть зараз, у власних бульбашках. Вони не вміють працювати в колективі, дружити, з ними не вдалося сформувати якісь лідерські якості, бо все це соціалізація. Тому це питання номер один.

– Із них за партами навчатимуться?

– І з них за партами навчатимуться майже 3 тисячі дітей.

– Таке питання. Чи багато сімей, які виїхали, наприклад, за кордон, віддають дітей саме до харківських шкіл? Чи популярною освіта залишається в Харкові для тих, хто вже перебуває за межами України?

– Переважна більшість харківських дітей є і залишиться харків’янами. Усі вони підтримують зв’язок зі своїми школами. І кількість дітей, які перебувають за кордоном і здобувають освіту онлайн в Харкові, не зменшується.

– А саме першачки?

– Першачки. Так. Це вже складніше. Оскільки дитина виїхала за кордон, коли їй було три рочки. І от зараз шість років дитині, і багато батьків віддають дітей в наші школи. Але вже значно менше, ніж раніше. Бо, дивіться, я повторюсь, 70% першокласників перебувають у Харкові. За кордоном 15%. У порівнянні з іншими паралелями, цей відсоток вдвічі менший.

– А в порівнянні з першачками минулого року, скільки було?

– Рівень такий же. По першачках – за кількістю, за місцеперебуванням – статистика зберігається.

“Ми зараз намагаємося підняти наповнюваність класів, щоб розмір освітньої субвенції, а значить і заробітна платня учителя, була вищою”

– Маю питання від вчителів. В одному з районів була така проблема, що відмовляли у відкритті перших класів, в які набрали менше ніж 20 учнів. А вчителі кажуть, що за законодавством має бути наповнюваність п’ять учнів і більше.

– Наповнюваність п’ять учнів – це для сільської місцевості. Тобто наповнюваність класу повинна бути не меншою, ніж 20 дітей.

– Це якщо посилатися на які нормативні документи?

– Нормативні документи міністерства, на їхні накази, на положення про дистанційне навчання. Тобто є положення про дистанційне навчання, в якому чітко прописано, що наповнюваність класу повинна бути 20 дітей. Але для сільської місцевості вона може бути на 50% меншою, тобто 10 дітей. А для обласного центру вона може бути на 25% меншою, тобто 15 дітей. Я думаю, що це не зовсім так, що до вас зверталися щодо 20 дітей. У нас є класи, де ми маємо і 15, і 17, і 18 учнів. Ми аналізували буквально в четвер-п’ятницю наповнюваність класів. Але погодьтеся, в обласному центрі мати клас, де п’ять дітей, це абсолютно нелогічно. Це безпідставна витрата бюджетних коштів. Наприклад, якщо три класи по 15 дітей скласти разом – це буде два повноцінні класи.

– Частина 2 статті 12 закону України “Про повну загальну середню освіту”. Якщо вбивати це, гуглити – видає мінімальну наповнюваність у п’ять учнів.

– Це для сільської місцевості. Дуже шкода, що вчителі або не вчителі акцентують на кількості дітей у класі. Я вам поясню, чому зараз ми так боремося за наповнюваність класів. Річ у тому, що заробітна платня вчителя одержується коштом освітньої субвенції. Міністерство освіти розраховує освітню субвенцію по наповнюваності 27,5. Тобто маємо 95 тисяч дітей. 95 тисяч ділиться на 27,5 і вираховується, скільки класів буде фінансуватися. Тобто чим нижча наповнюваність класів, тим менше освітньої субвенції ми одержимо. Тому ми зараз і намагаємося підняти наповнюваність класів, щоб розмір освітньої субвенції, а значить і заробітна платня учителя, була вищою. Ігор Терехов уже кілька разів звертався і до міністра, і до прем’єр-міністра з питання знизити вимоги до прифронтових обласних центрів щодо розрахункової наповнюваності класів. Бо розрахунок наповнюваності класів для Києва, Львова, Житомира та для Сум і Харкова не може бути однаковий, а в нас він єдиний. У нас в минулому навчальному році наповнюваність класів була 25,5. Тобто розраховується на 27,5, а в нас 25,5. Що це значить? Це значить, що ми недоодержали майже 100 мільйонів освітньої субвенції. Це значить, що вчителі недоодержали зарплатні. Тому нам все це треба пояснювати вчителеві, щоб він розумів, чим більше діток буде в класі, тим більше у нього буде заробітна платня.

– Але якщо в школі буде, наприклад, не три, а два класи, то це означає, що якийсь педагог може бути скорочений?

– З початку війни, з 2022 року, ми не дозволили собі звільнити жодного вчителя. Зараз ми відкриваємо підземні школи. Так, у вас немає повного навантаження годин, але в кожному класі працює тьютор. Тьютори є і в метрошколі, і в підземних школах, бо хтось повинен дитину зустріти, допомогти з комунікацією, помити руки, серветку застелити, дати кожній дитині поїсти, прибрати після дітей, допомогти їм з туалетом, організувати перерву.

– Але там, напевно, менший дохід?

– Ні. Усі вчителі Харкова, які працюють на безпечних локаціях, в обов’язковому порядку одержують 20% доплати до заробітної плати. Тому ми не дозволяємо собі скорочення вчителів, бо це наша цінність, це наш бренд.

– Цієї осені, з 1 вересня, жоден вчитель…

– Жоден вчитель. Це хіба що хтось виїжджає за кордон, хтось звільняється, хтось йде на пенсію і так далі, але скорочення кількості вчителів у нас не відбувається.

– Пропонуєте такі посади альтернативні. У метрошколі, що ще?

– У підземній школі. На всіх 18 локаціях у нас працюють тьютори, ми їм пропонуємо таку роботу. Це теж навантаження. Я вам скажу чесно, моя рідна сестра – вчителька початкової школи. Годин не вистачає, тому вона працює вже другий рік тьютером. Це та ж педагогічна робота.

Читайте також: Майже 60% шкіл Харкова пошкоджені, скільки вчителів залишається в місті

– Я пам’ятаю, що також, здається, навесні, на сесії було звернення до Кабміну для того, щоб вчителям підвищили надбавку. Чим це закінчилося?

– Оце ж і стосувалося наповнюваності. Якби Кабмін зменшив прифронтовим містам розрахункову наповнюваність, то це була б додаткова субвенція. Не додаткова, а та, що нам положена. І тоді б вчителі одержували більшу надбавку за престижність.

– А вона в усіх є, надбавка?

– Надбавка за престижність повинна бути в усіх, але у постанові Кабміну прописано, що надбавка за престижність встановлюється від 5 до 30%. Тобто не є порушенням закону 5, 10, 15, 20 і 30%. Але, як би нам цього не хотілося, у нас не було можливості платити всім 20-30%, бо розмір субвенції не давав можливості це зробити.

– У зв’язку з наповнюваністю класів?

– У зв’язку з наповнюваністю класів. Так. Тому маємо надію, що все ж таки нас почують, і наші вчителі, які, як ніхто заслуговують на це, матимуть трохи більші надбавки за престижність.

“Середня зарплатня по Харкову становить 13 чи 14 тисяч. Це не те, що повинен одержувати вчитель”

– От мені пише реальний завуч, влаштований на пів ставки – отримує 11 тисяч. Реальний вчитель другої категорії, 35 годин навантаження – заробляє 9 тисяч.

– Правильно. Надбавка повинна бути. Але заробітна платня, звичайно, коливається сильно через те, що всі вчителі мають різний стаж, різні категорії, бо у вчителів, як і у лікарів, є спеціаліст, друга категорія, перша категорія, вища категорія. Різниця між вищою категорією і другою категорією становить близько 5 тисяч. Є вчителі, які мають педагогічний стаж 20-30 років, є вчителі, які тільки прийшли після педагогічного вишу. Звичайно, що як би нам сьогодні з вами не хотілося, але проблему заробітної плати вчителя ми з вами не вирішимо, бо це, я вважаю, серйозне державне питання. Учитель повинен одержувати достойну заробітну платню. І ті 10, 15 чи 20%, за які нині так бореться наш міський голова, вони, на жаль, теж не будуть достатньою сумою. Середня заробітна платня по місту становить 13 чи 14 тисяч. Це не те, що повинен одержувати вчитель, який віддає знання, любов, душу. Для найдорожчого, що ми маємо у світі, для наших дітей. Тому, звичайно, що на державному рівні треба порушувати питання щодо встановлення вищої заробітної плати для вчителя.

Читайте також: «Робота вчителя оцінюється низько»: чи скорочуватимуть педагогів у Харкові

– Ще у травні проговорювали питання дефіциту вчителів. Як і раніше його немає, як і вакансій? Чи вакансії з’явилися перед 1 вересня?

– Вакансії є завжди, бо хтось від’їжджає, хтось звільняється, хтось йде на вислугу років і так далі. Ми маємо в місті майже 8 тисяч вчителів. Ну, не може не бути якогось певного руху. У підземних школах, зараз туди йде потік дітей, там є потреба у вчителях. Є вакансії вчителів іноземної мови, інформатики, бо це найдефіцитніше. Бо всі закінчують факультети інформатики та йдуть в ІТ. А вчителі іноземної мови йдуть працювати на курсах. Наші педагогічні виші та університети їх добре підготували. Тому намагаємося всі вакансії закрити. Але вакансій – трохи більше, трохи менше – є завжди.

“Якби міський голова цього не зробив, то ніхто б цим питанням не займався. Ну побили й побили, скільки їх було насильно запхнуто в бусики”

– Яка кількість чоловіків серед педагогів і чи всі вони мають бронювання від мобілізації? Таке питання, чи не спостерігаєте ви такого напливу вчителів-чоловіків, саме заради бронювання?

– Для того, щоб був наплив, потрібно, перше, щоб були вакансії. І друге, щоб були самі чоловіки, які мають педагогічну освіту. Ми буквально минулого тижня аналізували ситуацію щодо бронювання. Чоловіків у садочках майже немає, вихователі всі дівчата. Там якщо хто і працює, то це двірник, сторож, а вони вже не військового віку. А у школах є чоловіки, які працюють, які добре працюють. Усі чоловіки, які працюють у школах і мають навантаження не менш ніж 0,75 ставки, вони підлягають, це називається не бронювання, це називається відстрочка. Бо бронювання – це інше.

– Як критичні підприємства…

– Так, так, от підприємства критичної інфраструктури мають бронювання, а вчителі мають відстрочку. Бо, наприклад, а раптом у тебе була ставка, а тоді в тебе пів ставки, пів ставки – це вже призов. Але в нас немає вчителів, які мають 0,75. Є ставка, є і півтори ставки, у тих же вчителів фізкультури. І історики, всі мають. Але, на жаль, не мають відстрочки вчителі позашкільних закладів.

– Чому?

– Так держава вирішила. Хоча я вважаю, яка різниця. Тренер – це теж педагог. Чи керівник гуртка в Центрі дитячої творчості, чи тренер у спортивній школі – це ті ж самі педагоги, але чомусь така є установка, що відстрочку мають лише вчителі, які мають навантаження не менш ніж 0,75 ставки. Позашкільні заклади не бронюються.

– Не плануєте порушувати це питання, чи це не ваше?

– Ми подаємо документи через обласну військову адміністрацію. Вже кілька навчальних закладів нам вдалося пробити. Як такі, які підлягають відстрочці.

– Випадок з побиттям вчителя Юрія Федяя, він єдиний такий?

– Мені дуже приємно, що першим, хто відгукнувся на цю проблему, був Ігор Терехов, Харківський міський голова. Тому ми з вчителем, він вчитель історії однієї зі шкіл Салтівського району, гарний вчитель. Ігор Олександрович запросив його до себе, особисто з ним поспілкувався. Це саме міський голова звернувся до правоохоронних органів з вимогою об’єктивного розслідування даного питання. Повірте, якби міський голова цього не зробив, то ніхто б цим питанням не займався. Ну побили й побили, скільки їх було насильно запхнуто в бусики. І далі вже, вибачте, хлопці вже будуть думати перед тим, як підіймати руку на харків’ян. Навіть річ не у тому, вчитель він чи хтось інший. Кожна людина має право на захист.

– Ще одне питання, за яким принципом класи та школи потрапляють на навчання до підземних просторів? Бо також чула, що інколи справжня боротьба розгортається, щоб туди потрапити.

– Перший принцип – територіальний, звичайно. Бо ви ж розумієте, якщо школа побудована ось в цьому мікрорайоні й поруч знаходяться ось ці школи, то вони й матимуть пріоритет щодо зарахування до цих шкіл. Але якщо це батьки з іншого мікрорайону, навіть з іншого району або тим більше це внутрішньо переміщені особи, то вони зараховуються в обов’язковому порядку. Ми прийняли на навчання до шкіл Харкова майже 3 тисячі внутрішньо переміщених дітей. Із них 1400 будуть навчатися офлайн.

– Це в цьому навчальному році, так? Ви маєте на увазі.

– Це в цьому навчальному році. Наприклад, я живу в селищі Жуковського і поруч зі мною 16-та школа, яка дуже-дуже-дуже пошкоджена. Діти з цієї школи їздили на станцію метро “Університет” і там навчалися. Щобільше, для них, як і для інших дітей, було організовано обов’язковий безплатний підвіз. У минулому навчальному році 19 автобусів за 30 маршрутами підвозили дітей до підземних шкіл і до метрошкіл. Це не проблема.

Проєкт першого в Україні підземного дитсадка вже розроблений, він вміщатиме 100-150 дітей

– Які новини щодо підземного дитсадка останні?

– Поки що ми організовуємо на кожній безпечній локації на вихідних підготовчі групи для садочків. І маємо уже проєкт дитячого садка. Будемо сподіватися, що одержимо освітню субвенцію і розпочнемо його будівництво.

– Тобто проєкт був замовлений і вже розроблений?

– Проєкт уже розроблений, так.

– Це був такий перший досвід?

– Це перший досвід в Україні. І дуже хочеться, щоб саме Харкову вдалося його реалізувати.

– Хто розробляв проєкт?

– Наш міський профільний департамент.

– Ви розраховуєте отримати державну субвенцію на це?

– Звичайно, хотілось би мати державну субвенцію.

– Фінансування дитячого садка підземного. Він дорожчим буде, ніж школа?

– Він буде абсолютно інший і, мабуть, він буде дорожчий. Чому? Бо площа на кожну малу дитину буде більшою. У них повинна бути територія для занять, територія для ігор і територія для сну. Побудова дитячого садка здійснюється зовсім по-іншому. Там кількість туалетів більша. Концепція дитячого садка повністю відрізняється від концепції школи.

Читайте також: Перший підземний дитсадок: Терехов у Римі обговорив перспективи будівництва

– Де ви хочете будувати підземний дитячий садочок? Де є найбільша потреба? Можливо, скажете.

– Не скажу. Звичайно, більша потреба у густонаселених мікрорайонах. Але поки що, знаєте, це все повинно бути в тиші.

– На скільки діточок буде розраховано це приміщення?

– Це буде приміщення, розраховане на таку ж кількість дітей, як у дитячому садку. Десь 100-150 дітей. Це небагато.

– Ви будете звертатися до держави з проханням виділити кошти?

– Зараз функціонує система DREAM. Ми складаємо проєктно-кошторисну документацію, проходимо експертизу, завантажуємо в цю систему наші потреби, і потім міністерство проводить відбір наших пропозицій. І фінансує. Тому, я думаю, що ми будемо розміщувати це в DREAM.

– Ще не вантажили?

– Ще не вантажили, бо субвенція 2025 року вже добігає кінця реалізації. Це вже буде у 2026 році, скоріш за все.

– Таке питання просили поставити. Що з колективами дитсадків, які не працюють? Їм також допомагали знайти роботу, наскільки я пам’ятаю?

– На жаль, дитсадки не працюють, бо ми не маємо в них ПРУ, ми не маємо підземних дитячих садків, але вихователі працюють, ще і як працюють. По-перше, на кожній безпечній локації працюють осередки дитячих садків. Ми зараз відкрили на трьох станціях метро такі групи тимчасового перебування дітей. Там раніше були локації ЮНІСЕФ, вони нам їх віддали, а ми їх облаштували. Тобто ви кудись їдете чи йдете, ви можете на годину, на дві, на три залишити дитину зі спеціалістами. Вони там будуть малювати, рахувати, читати, розважатись, а ви зможете щось зробити, відпочити. Крім того, ми маємо 39 пунктів харчування, маємо 63 пункти незламності. Вчителі, на жаль, не мають змоги на них працювати, але пункти незламності у нас працюють цілодобово. Пункти харчування – там треба допомогти. Кухарі з п’ятої ранку готують, стоять на роздачі, а приходять одержувати щодня майже 50 тисяч людей. Тому наші вихователі скрізь. Багато з них працює з підготовчими групами, вони спілкуються з батьками й з дітьми онлайн. Ми це не виключаємо. Звичайно, не з дво-, трирічними, а з п’яти-, шестирічками ми вже спілкуємося онлайн 15-20 хвилин. Крім того, садочок треба підтримувати у достойному естетичному стані. Тому наші вихователі зуміли перекваліфікуватися, ми їх не скорочуємо і маємо надію, що пройде час і вони запрацюють з дітьми.

– Приміщення садків, вони законсервовані, опалюються взимку. Вони можуть ще стояти й стояти. Ми їх не втрачаємо?

– Ми їх не втрачаємо. Крім тих, які були зруйновані. Бо кілька садочків у нас зруйновані, і, на жаль, вони не повернуться до функціонування, якщо їх не побудувати заново або капітально не відновити.

“Це державне питання. Усі, хто працює з дітьми, повинні бути навчальним закладом”, – Деменко про “садочки” в житлових будинках

– Ваше ставлення до дитячих приватних садочків або дитячих кімнат, як їх називають. Чи відстежує департамент освіти, скільки в нас таких дитячих кімнат? Я так розумію, що вони можуть не отримувати ліцензії, якщо вони якось по-іншому реєструються?

– Приватний навчальний заклад – це трохи інша парафія. У мене немає функцій контролю…

– Моніторингу?

– Ми все знаємо, повірте. Є приватні садочки, є приватні школи. Що стосується приватних шкіл, то у нас із ними дуже непогані комунікації. Ми на сьогодні знаємо, скільки у приватних школах дітей, скільки там першокласників, які там укриття і так далі. Приватні школи більш-менш відповідають вимогам безпеки, вони мають ПРУ.

– Скільки в нас їх?

– У нас 16 приватних шкіл, і я вам скажу, що вони набрали майже 500 першокласників, тому вони працюють. Що стосується садочків, то тут необхідна чітка державна політика, бо тут, вибачте, таке…

– Ну закрили приміщення. Чи безпечніше дітям перебувати в будинках?

– Є приватні дитячі садочки, які одержують ліцензію у департаменті науки і освіти обласної військової адміністрації. Вони повинні відповідати всім вимогам навчального закладу: теж мати укриття і так далі, і так далі. Але тут іще є, як кажуть, я не знаю такого слова українського правильного, а по-кацапськи це звучить “лазейка”. І багато таких бізнесменів, скажімо так, зареєстровані як фізичні особи-підприємці. І у них є в статутній діяльності слово «догляд за дитиною». Вони в якійсь трикімнатній квартирі збирають дітей, беруть у батьків гроші й доглядають за цими дітьми. Це не є навчальним закладом, тому це не є предметом ліцензування, а значить я взагалі не маю жодної інформації щодо їхнього існування. Розумієте? Я не знаю, скільки їх взагалі може бути в Харкові.

– Як урегулювати це питання?

– Це державне питання. Я вважаю, що всі, хто працює з дітьми, повинні бути навчальним закладом, бо не дай Боже, завтра прилетить там, де якийсь ФОП доглядає дітей, діти загинуть, хто за це буде відповідати? Той підприємець? Особливо зараз, під час воєнного стану, ми повинні серйозно переглянути оці підходи. Якщо раніше було: ну, доглядає за дітьми й доглядає. Зараз, я вважаю так, якщо ви працюєте з дітьми, значить ви повинні бути: з малюками – дошкільний заклад, навчаєте – школа, розважаєте – позашкільний навчальний заклад. Повинна бути серйозна юридична відповідальність. Наявність безпекових умов, тобто укриття, не залежить від форми власності. Яка різниця, державний заклад, приватний чи комунальний? Скрізь діти й скрізь повинна бути безпека. Тому це питання потребує регуляції на державному рівні.

– Можливо, ми ще щось не проговорили? Що б ви хотіли сказати.

– Ми багато чого дуже класного з вами не проговорили. Я вважаю, що освіта – це справжній бренд Харкова. І вчителі – це гордість нашого міста. Приємно відзначити, що під час святкування 23 серпня Дня міста наш педагог, директор 62-го ліцею Олександр Гряник став Почесним громадянином міста Харкова. І поряд з такими людьми, які захищають Харків, захищають нашу країну, приємно було бачити вчителя. А він не просто директор ліцею, він директор ліцею у П’ятихатках. Він понад 30 років очолює цей ліцей. І він, я вважаю, справжня гордість нашої освіти.

– Пані Ольго, дякую вам за розмову.

– Дякую вам.

Читайте також: Підрахували, скільки дітей до 18 років навчаються в Харкові та області