Сьогодні 7 грудня 2025: яке свято та день в історії

7 грудня – Всесвітній день української хустки та День місцевого самоврядування в Україні. У цей день 43 року до нашої ери вбили Цицерона. У 1870-му помер автор мелодії Гімну України Михайло Вербицький. У 1941-му японська авіація атакувала базу тихоокеанського флоту США Перл-Гарбор. У 1970-му канцлер ФРН Віллі Брандт став навколішки перед пам’ятником жертвам повстання у Варшавському гетто. У 1972-му до Місяця вирушив останній пілотований космічний корабель програми “Аполлон”. У 1988-му вірменське місто Спітак опинилося в епіцентрі потужного землетрусу, від якого загинуло не менше 25 тисяч людей. У 1991-му в Біловезькій пущі зібралися керівники України, РФ та Білорусі, щоб ліквідувати СРСР.

Свята та пам’ятні дати 7 грудня

7 грудня – Всесвітній день української хустки. В Україні – День місцевого самоврядування.

У світі – Міжнародний день цивільної авіації.

7 грудня в історії

7 грудня 43 року до н. е. вбили видатного римського оратора та політика – Марка Тулія Цицерона.

Цицерон був переконаним і послідовним прихильником республіки в Римі, але його життя припало саме на період остаточного руйнування колишньої демократичної структури. На відміну від абсолютної більшості римських політиків і особливо членів Сенату Цицерон не був аристократом. Хоча його сім’я була й не зовсім простою – належала до вершницького стану (другому після сенаторів у Римі – вершникам римського війська). При цьому батько майбутнього великого оратора більше цікавився літературою, аніж військовою справою. Сам Марк Тулій у юності встиг повоювати – спочатку під керівництвом батька Помпея Великого (одного із трьох учасників першого тріумвірату), а потім – під командуванням майбутнього римського диктатора Сулли.

Однак, як і його батько, Цицерон віддавав перевагу знанням, а не війні. Після служби у 90-х роках до нашої ери він повернувся до Риму, де став наполегливо вивчати філософію. А вже у 80-х розпочав кар’єру оратора виступами у судах. У політику він потрапив з посади квестора, отриманої в 76 році до н.е. А прославився за кілька років – коли виступав у суді проти колишнього намісника Сицилії Гая Верреса. Його звинувачували в корупції. Промови Цицерона про жорстокість і жадібність цього діяча настільки обурили суспільство, що обвинувачений навіть не дочекався вироку – заплатив значний штраф і подався у вигнання. Для Цицерона це стало гарною рекламою. Згодом у нього не було відбою від клієнтів. Його судові промови (зокрема проти Верреса) частково збереглися до нашого часу.

У 67 році до н. е. Цицерон став претором – це була, по суті, посада “заступника консула” (претори відповідали в Римській республіці за правосуддя, а за відсутності консула претор виконував його функції). У 63 році до н.е. популярний оратор тріумфально виграв вибори та став консулом – першим за 30 років “новим обличчям” у вищій ланці римської влади. Серед тих, хто програв ці вибори Цицерону, був Луцій Сергій Катіліна (колишній намісник Африки). Надалі Катіліна очолив змову із метою захопити владу.

Однак інформація про заколот, що готується, потрапила до Цицерона. І він викрив змовників у серії яскравих промов, дві з яких виголосив перед народом, а дві – в Сенаті. Після завершальної, четвертої, промови Цицерона в Сенаті Катіліна втік із Риму та почав відкрито готувати збройний виступ. Зрештою, його оголосили ворогом держави, а згодом убили в битві.

Що ж до Цицерона, то його на хвилі розкриття змови Катіліни проголосили “батьком батьківщини”. Однак надалі це його не врятувало. Попри свої очевидні політичні амбіції, Цицерон не пішов на співпрацю з найперспективнішими діячами свого часу – Цезарем, Помпеєм та Крассом, які згодом створили Перший тріумвірат. Цицерона ця трійця хотіла мати на своєму боці, зважаючи на його популярність, але оратор відмовився брати участь у руйнуванні республіки. Він поступово втрачав вплив і відходив від публічної політики, навіть подався у вигнання до Македонії. Але потім повернувся й отримав призначення намісником до Кілікії (у Малій Азії). Серед трьох тріумвірів Цицерон підтримував Помпея – сина свого колишнього воєначальника. Коли ж військо Помпея зазнало нищівної поразки від Цезаря у Фарсальській битві, Цицерон здався на милість переможцю. За правління Юлія Цезаря Цицерон відійшов від політики. Він був противником диктатури. Але серед убивць диктатора Цицерона не було.

“Цицерон не брав участі в змові, хоча змовники були впевнені в його співчутті. Марк Юній Брут викликав ім’я Цицерона, просячи його відновити республіку, коли той підняв свій закривавлений кинджал після вбивства. Лист, який Цицерон написав у лютому 43 року до н.е. Требонію, одному зі змовників, починався так: “Як би я хотів, щоб ти запросив мене на той найславетніший бенкет у березневі іди!” Цицерон став популярним лідером у період нестабільності після вбивства. Він не поважав Марка Антонія, який замишляв помсту вбивцям Цезаря. В обмін на амністію для вбивць він домовився з Сенатом про згоду не оголошувати Цезаря тираном, що дозволило цезаріанцям мати законну підтримку та зберегло реформи та політику Цезаря недоторканими”, — пише англомовна Вікіпедія.

Після смерті Цезаря Марк Антоній заволодів його архівом та державною скарбницею та намагався утримати владу. Це суперечило волі померлого диктатора, адже він зробив спадкоємцем Гая Октавія Туріна – майбутнього імператора Октавіана Августа. Цицерон заявив, що Марк Антоній “вільно тлумачить” бажання та наміри Цезаря – і це суттєво погіршило стосунки між ним та Антонієм, які й до того не були особливо добрими. Надалі Цицерон підтримував Октавіана, а проти Марка Антонія виголосив серію промов, які називав “філіппіками“. Але позбутися Антонія виявилося зовсім непросто. Він об’єднався з Лепідом та Октавіаном, утворивши Другий тріумвірат. Досягши тимчасової згоди між собою, тріумвіри одразу почали мститися своїм ворогам. Були складені проскрипції – списки, за якими людей оголошували поза законом та призначали нагороду за їхнє вбивство. Попри протести Октавіана, Цицерона внесли до цих списків одним із перших. На нього відкрили справжнє полювання. Оратора спіймали 7 грудня 43 року до нашої ери, коли він залишав свою віллу та прямував до моря, де планував сісти на корабель до Македонії. Відправлені за ним переслідувачі вбили Цицерона, відрубали йому голову та руки. Потім частини тіла прибили на Римському форумі.

7 грудня 1870 року помер композитор Михайло Вербицький – автор мелодії державного гімну «Ще не вмерла Україна». Докладніше.

7 грудня 1941 року відбувся напад японської авіації на Перл-Гарбор – базу тихоокеанського флоту США на Гавайських островах.  Докладніше.

7 грудня 1970 року канцлер ФРН Віллі Брандт схилив коліна перед пам’ятником жертв повстання у Варшавському гетто. Він простояв так пів хвилини, але цього вистачило, щоб подія увійшла в історію. Докладніше.

7 грудня 1972 року до Місяця вирушив останній пілотований космічний корабель американської космічної програми “Аполлон” – “Аполлон-17”. Він здійснив останню висадку астронавтів на Місяць 11 грудня. Після цієї місії жодна людина не ступала на поверхню Місяця.

7 грудня 1982 року вперше у світі здійснили смертну кару через введення людині смертельної ін’єкції. Це сталося у штаті Техас у США. Докладніше.

7 грудня 1988 року масштабний землетрус у Вірменії зруйнував міста Спітак і Ленінакан (зараз Ґюмрі) та низку менших населених пунктів. Докладніше.

7 грудня 1991 року на зустріч до Біловезької пущі прибули президенти України Леонід Кравчук та Росії – Борис Єльцин, а також голова Верховної Ради Білорусі Станіслав Шушкевич. Їхньою метою було цивілізовано завершити історію СРСР. Наступного дня вони підписали акт про ліквідацію Радянського Союзу.

Церковне свято 7 грудня

7 грудня відзначають пам’ять святителя Амвросія, єпископа Медіоланського. Докладніше.

Народні прикмети

Якщо йде мокрий сніг – чекайте на дощове літо.

Якщо сніг сухий і легкий – влітку буде посуха.

Якщо сонце сховалося за хмарами – буде снігопад.

Що не можна робити 7 грудня

Жінкам не можна важко працювати, а також займатися рукоділлям.

Дівчатам не варто розчісувати волосся та мити голову.