Сьогодні 1 січня 2026: яке свято та день в історії

1 січня – Новий рік. У 2024 році в цей день офіційно припинила існування невизнана Нагірнокарабаська республіка (Арцах). У 1946-му імператор Японії Хірохіто відмовився від своєї “божественності”. У 1942-му у Вашингтоні союзники з антигітлерівської коаліції підписали Декларацію Об’єднаних Націй. У 1919-му Директорія УНР проголосила автокефалію Православної церкви в УНР. У 1909-му народився Степан Бандера. У 1622-му канцелярія Папи Римського офіційно визнала 1 січня початком року.  У 45 році нашої ери набув чинності Юліанський календар.

Свята та пам’ятні дати 1 січня

1 січня – Новий рік. В Україні – Василів день (у цей день посівають по хатах, а також печуть печиво, що нагадує корів, свиней, овець та свійську птицю).

У світі – Всесвітній день миру (або День всесвітніх молитов за мир) та Всесвітній день сім’ї (Global Family Day).

Також сьогодні:  День зобов’язань, День суспільного надбання або Public Domain (він присвячений завершенню строку дії авторських прав – коли твори переходять до категорії “Суспільне надбання” – як правило, це відбувається з початку нового року), День похмілля, День коктейлю “Кривава Мері” та День дарування яблук.

1 січня в історії

1 січня 45 року до нашої ери набув чинності календар, який ми називаємо юліанським. Докладніше.

1 січня 1622 року канцелярія Папи Римського офіційно визнала 1 січня початком року. До цього моменту новий рік відраховували з 25 березня.

1 січня 1909 року в селі Івано-Франківської області народився жах росіян – лідер ОУН Степан Бандера. Докладніше.

1 січня 1919 року  Директорія УНР проголосила автокефалію Православної церкви в УНР.  Докладніше.

1 січня 1942 року президент США Франклін Рузвельт, прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль, посол СРСР у США Максим Літвінов та представники окупованих Німеччиною європейських держав підписали Декларацію Об’єднаних Націй. Докладніше.

1 січня 1946 року імператор Японії Хірохіто видав Декларацію про людську природу (“Нінген-сенген”) – рескрипт, яким він заперечував концепцію своєї божественності. Докладніше.

1 січня 1992 року  Ірак визнав незалежність України.

1 січня 2024 року офіційно припинила існування невизнана Нагірнокарабаська республіка (Арцах). Це сталося внаслідок кількох послідовних військових наступів Азербайджану. У результаті Другої карабаської війни Азербайджан повернув собі контроль над частиною Нагірного Карабаху з містом Шуша (а за умовами мирного договору Вірменія передала Азербайджану контроль ще над низкою територій). 26 серпня 2022 року на тлі повномасштабного вторгнення РФ в Україну Азербайджан повернув контроль над Лачинським коридором (до того його контролювали російські так звані “миротворці”). А за рік, у вересні 2023-го, збройні сили Азербайджану провели стрімку “антитерористичну операцію”. Її наслідком стало повернення країною повного контролю над своїми конституційними територіями.

Фактично під азербайджанський контроль територія Нагірного Карабаху повністю перейшла 20 вересня, а 28-го президент самопроголошеної республіки Самвел Шахраманян підписав указ про припинення існування цього утворення з 1 січня 2024 року. Повернення території під владу Азербайджану викликало масову хвилю біженців. Етнічні вірмени, які становили більшість населення невизнаної республіки, почали виїжджати на територію Вірменії у 20-х числах вересня 2023 року. Станом на 8:00 27 вересня вірменська влада повідомляла, що на територію країни прибули понад 42 тисячі переселенців. А 30 вересня кількість біженців сягнула 100 тисяч (з регіону виїхало 80% населення), повідомляла прессекретарка прем’єра Вірменії Назелі Багдасарян. Колишня столиця Нагірнокарабаської республіки – місто Ханкенді (історична вірменська назва – Степанакерт) фактично спорожніло.

Масовий виїзд населення відбувся, попри обіцянки з боку офіційного Баку щодо дотримання прав людини, розв’язання гуманітарних питань тощо. Очевидно, історія тривалого та кривавого протистояння, в якому було чимало етнічних погромів (як вірмен, так і азербайджанців), призвела місцевих жителів до рішення покинути свої будинки.

Зазначимо, що історія конфлікту та війни за Нагірний Крабах довготривала та безпосередньо пов’язана з російською колоніальною політикою (часів Російської імперії, а згодом – Радянського Союзу). Збройні протистояння між вірменами та азербайджанцями тут відбувалися ще у ХІХ столітті. Але за радянських часів конфлікт максимально загострився. Попри те що більшість населення регіону складали етнічні вірмени, у 1921 році його включили до складу Азербайджанської РСР. А в 1923-му в складі Азербайджанської РСР створили Нагірнокарабаську автономну область. За радянських часів Вірменська РСР неодноразово вимагала від керівництва країни передачі цієї автономії до свого складу. І Вірменія, і Азербайджан заявляли про утиски представників своїх національностей на території Нагірного Карабаху. Однак радянська влада не вирішувала конфлікт, а лише “консервувала” його. У результаті він вибухнув, як тільки тиск із центру знизився – за часів Перебудови. Уже в 1988-му тут почалися збройні сутички. 30 серпня 1991 року Азербайджан проголосив незалежність у кордонах Азербайджанської РСР – і саме так його незалежність надалі й визнавала світова спільнота. Але вже 2 вересня 1991 року Нагірнокарабаська автономна область проголосила себе незалежною республікою та отримала підтримку Вірменії. З цього почалася повномасштабна війна в регіоні, яка в “гарячій” фазі тривала до 1994 року. Після цього конфлікт вважався замороженим, хоча регулярно загострювався. При цьому міжнародна спільнота завжди визнавала Нагірний Карабах територією Азербайджану (зокрема, низкою резолюцій Ради Безпеки ООН).

9 серпня 2025 року прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян та президент Азербайджану Ільхам Алієв підписали декларацію про мирні відносини між їхніми країнами. Це сталося у Вашингтоні “під патронатом” президента США Дональда Трампа, що остаточно зафіксувало втрату російського впливу в регіоні.

Церковне свято 1 січня

1 січня – Обрізання Господнє. Вшановують пам’ять святителя Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської. Докладніше.

Народні прикмети

Якщо 1 січня зранку першим зустріти чоловіка – це принесе удачу та добробуту на весь рік.

Якщо вночі сильний вітер – буде хороший урожай фруктів.

 Що не можна робити 1 січня

Не можна робити брудну та важку роботу.

Не можна прибирати вдома та займатися господарством.