Будні харківського комунальника: побачивши бомбардувальник, сидів під машиною

Водій машини, яка вивозить сміття в Харкові, Олександр Стрижко повернувся до роботи на четвертий день повномасштабної війни. За час роботи бачив усе: від бомбардувальників до спаленої російської техніки.

Правду про те, що відбувається в Харкові, він неодноразово намагався донести до родичів у РФ та Криму, проте марно. Історія харків’янина – у сюжеті МГ «Об’єктив».

Для справжнього водія своя машина як ліпший друг, бо на ній і у вогонь, і у воду. А тепер – і у війну.

Олександр Стрижко – водій ось цієї вантажівки. Чоловік повернувся до роботи на четвертий день повномасштабної війни.

Мне дома хуже, страшнее, чем здесь, я в обществе.

Тоді його робота аж ніяк не нагадувала буденність, бо кожен день був не схожим на інший. Та назавжди в пам’яті чоловіка закарбувався момент, коли в небі побачив бомбардувальник.

Олександр Стрижко, водій сміттєвозу КП “Комплекс з вивозу побутових відходів”

Страшно, возле парка Горького над головой пролетел самолетик, разрядил кассетку, сработала наша ПВО. Я как заяц был под машиной, это я врать не буду, это первые дни. Потом уже 4 числа, когда я ехал по улице Шевченко, когда я увидел 3 бронетехники спаленных, уже тогда мне отлегло немножко.

Олександр і не думав покидати роботу. З одного боку, він водій з великим досвідом – понад 46 років. З іншого ж, тема національної ідентичності дуже близька. Його батьки з РФ, а сам чоловік усе життя прожив у Харкові.

Олександр Стрижко, водій сміттєвозу КП “Комплекс з вивозу побутових відходів” 

У меня мать с Белгородской области. У них деревня была, все говорили по украински почему-то. Вот так вот было, это Белгородская область.

Олександр завжди відчував себе українцем. Але тільки згодом, у зрілому віці, усвідомив вплив на українську націю в часи СРСР. Каже, такі моменти відчувалися у, здавалося б, дрібницях.

Олександр Стрижко, водій сміттєвозу КП “Комплекс з вивозу побутових відходів”

Я себя считаю украинцем. Но тогда, когда 16-летний мальчик пришел, какая национальность? А пионеру вбили в голову, что какая национальность? Они не спрашивали как. Ну конечно, русский. А теперь жалею об этом. Но я был ребенком 16 лет, вы понимаете?

А ось із братом у Олександра не склалося. В одній родині при однаковому вихованні виросли дві абсолютно протилежні особистості.

Олександр Стрижко, водій сміттєвозу КП “Комплекс з вивозу побутових відходів”

У меня брат, у меня всегда были с ним конфликты. У него, видно, ген оттуда пошел, а у меня отсюда, понимаете? Меня к вышиванке тянет, а его к Януковичу тогда тянуло. Вот у нас разногласия, скандалы в семье даже были.

Коли РФ вторгнулася на Донбас, брат Олександра вирішив здобути російський паспорт для свого сина. Український Харків він проміняв на окуповані території та Бєлгород.

Читайте також: У Харкові відновили електропостачання після обстрілу

Олександр Стрижко, водій сміттєвозу КП “Комплекс з вивозу побутових відходів”

Только заваруха, а у него теща из Снежного. Он быстренько здесь выписывает племянника моего, то бишь своего сына, едет туда, там прописывает и думает, что все будет хорошо. Дает ему паспорт – и на Белгород к двоюродному брату. А сейчас он в Крыму, я раза два позвонил, но они ничего не знают, они ничего не слышат. Буквально на той неделе разговаривал с ним. Говорю: «Через мост будешь ехать – привет передавай» – «Та я не знаю, когда ехать буду». Я говорю: «Ты меня не понял, лодку покупай».

Поспілкуватися нормально, як то кажуть, по-людськи з родичами в Криму чоловік намагався, але ті геть не хочуть його слухати. У те, що насправді відбувається в Україні, просто не вірять. Тим часом Олександр залишається жити в рідному Харкові. Каже: до обстрілів звик, та й українці – народ не з боязких.

Олександр Стрижко, водій сміттєвозу КП “Комплекс з вивозу побутових відходів”

Как все нормальные украинцы, у нас, наверное, ген такой, что мы ничего не боимся, и пусть знают, что плохо им тут будет. А как без флага? Вы меня извините. Это для кацапов тряпка красная.