Сьогодні 6 грудня: яке свято та день в історії

6 грудня – День Збройних сил України та День святого Миколая. 1240 року 6 грудня війська хана Батия захопили Київ. 1871-го народився письменник Микола Вороний. 1917-го Фінляндія проголосила незалежність. 1919-го розпочався Перший Зимовий похід армії УНР.

Свята та пам’ятні дати 6 грудня

6 грудня – День Збройних сил України та День святого Миколая за новим церковним календарем.

6 грудня в історії

6 грудня 1240 року Київ захопило військо монгольського хана Батия. При цьому завойовники вбили майже всіх мешканців (з 50 тисяч вижили 2000) і захисників міста. Знищення Києва стало фактичним кінцем історії Київської Русі.

Київ був однією з найважливіших цілей Батия під час його західного походу, що тривав із 1235 до 1242 року. До штурму столиці Київської Русі хан готувався від самого моменту захоплення Чернігова 1939-го – тобто понад рік. На лівий берег Дніпра навпроти Києва монголо-татарське військо вийшло ще на початку 1240-го. Одразу в атаку загарбники не переходили, вони накопичували сили, підтягнувши всі наявні метальні знаряддя. А також за традицією запропонували князям здатися. Київське віче вирішило стояти на смерть. Оборону міста очолив галицький воєвода Дмитро. Форсувавши Дніпро, монголо-татари спочатку через Лядські ворота (на місці сучасного Майдану Незалежності) увірвалися до “міста Ярослава” (так називали нову частину Києва, побудовану за часів Ярослава Мудрого). Захопивши цю частину, орда, відпочивши одну ніч, пішла штурмувати “місто Володимира” (старішу частину Києва). Захисники боронилися до останнього. Дружина, яка залишилася живою після прориву монголо-татар у “місто Володимира”, закрилася в Десятинній церкві. Своїми метальними знаряддями військо Батия обвалило церкву. Абсолютна більшість захисників Києва загинула, воєвода Дмитро був поранений. Батий, вражений хоробрістю очільника оборони міста, наказав залишити його живим. Але сама столиця Київської Русі була знищена – місто перетворилося на руїни, його мешканців убили. Центр Русі перемістився на Волинь і Галичину, хоч і по них теж пройшли орди завойовників (там все ж таки вціліли та не були взяті міста Кременець, Данилов та деякі інші). У 1241-1242 роках військо Батия спустошувало східну Європу (території сучасних Польщі, Угорщини, Чехії, Сербії, Болгарії тощо).

6 грудня 1871 року народився Микола Вороний – український поет та державний діяч, один із засновників та режисерів Національного театру, який долучився також до створення Української Центральної Ради.

Частина життя Вороного пов’язана з Харковом. Тут він навчався у реальному училищі (але згодом перевівся до Ростова, а там його вже виключили за “зв’язки з народниками”). Освіту закінчував у Віденському та Львівському університетах. У Львові працював у Науковому товаристві ім. Шевченка, в редакціях низки видань, режисером у театрі “Руська бесіда”. Також співпрацював з Іваном Франком у політичних виданнях, став членом Революційної української партії. З 1897-го грав у театрі Кропивницького, але покинув сцену 1901-го. З 1910-го оселився в Києві, де працював у театрі та викладав у театральній школі. 1917-го став одним із засновників Української Центральної Ради. Під час більшовицької окупації України емігрував, але 1926-го, натхненний тимчасовим ренесансом української культури та літератури в УРСР, повернувся до тогочасної столиці республіки – Харкова. Вороний викладав у Харківському музично-драматичному інституті, а потім працював у Києві. 1934 року, з початком репресій, Миколу Вороного заарештували, звинувативши в тому, що він – польський шпигун. Його вислали на Одещину, а 7 червня 1938 року розстріляли за вироком особливої ​​трійки УНКВС Одеської області. Посмертно 1957 року його реабілітували.

6 грудня 1917 року Фінляндія проголосила незалежність від Росії.

До складу Російської імперії Фінляндія входила з 1809 року. До цього території були частиною Шведського королівства. Але на початку XIX століття Швеція програла війну Росії та була змушена підписати Фрідріхсгамський мирний договір, згідно з яким Фінляндія та Аландські острови дісталися переможцям. Спочатку, увійшовши до складу Росії як Велике князівство Фінляндське, ця територія мала значну автономію: власний сейм, свою поштову службу та правосуддя. Також фінів звільнили від проходження обов’язкової служби в російській армії. Однак “за традицією” довго витримувати чиюсь “надмірну” незалежність та демократичність росіяни не змогли. Поступово почалися утиски: наприклад, хоч і проголошений, сейм не збирався жодного разу з 1809 до 1863 року. Але найбільше “розійшовся” у спробах повністю злити фінів з рештою імперії останній російський самодержець Микола II. Він розпочав русифікацію князівства та навіть спробував змусити місцевих служити в російській армії. Утім, це зустріло жорсткий опір, хвилювання у Фінляндії збіглися з революцією 1905 року. Миколі II довелося скасувати укази, якими він намагався обмежити автономію князівства. Але завзятий імператор відновив їхню дію вже 1907-го. Після Лютневої революції, 18 липня 1917 року, сейм Великого князівства Фінляндського ухвалив закон про відновлення автономних прав території. Однак Тимчасовий уряд зреагував на таке рішення різко й негативно – нове керівництво Росії продовжувало вважати себе “колективним імператором” і розпустило фінський сейм, а будівлю, де той збирався, зайняли російські війська. Після Жовтневого перевороту та повалення Тимчасового уряду сейм продовжив роботу й 6 грудня проголосив незалежність Фінляндії.

6 грудня 1919 року розпочався Перший зимовий похід армії Української народної республіки. Українські воїни пройшли тилами радянських і російських загарбників – Червоної армії та Добровольчої армії генерала Денікіна. Детальніше.

6 грудня 1991 року Верховна Рада України ухвалила закон “Про Збройні сили України”. А за два роки, 1993-го, цей день встановили як День Збройних сил України. Детальніше.

Церковне свято 6 грудня

6 грудня за новим церковним календарем в Україні відзначають день Святого Миколая чудотворця, архієпископа Мирлікійського. Улюблений святий українських дітей жив у часи Римської імперії. Він народився у місті Патара, в Лікії, та був єдиним сином у родині. Батьки Миколая заприсяглися присвятити його Богу. Як розповідає автор житія Миколая, свою здатність творити дива він виявив одразу після народження, зціливши власну матір від тяжкої хвороби. З дитинства Миколай постив і вивчав Писання. Він став спочатку читцем, потім священником. Весь час свого життя Миколай допомагав нужденним. Так, відома історія про те, як він урятував трьох дівчат, яких власний батько від розпачу через голод, хотів віддати на розпусту. Микола підкинув цій родині три мішечки із золотом у вікно – і цим врятував їх від злиднів. Взагалі про святого Миколая відомо, що він завжди намагався допомагати нужденним таємно, приховуючи свої благодіяння. Після смерті архієпископа Йоана святого Миколая обрали єпископом Мир Лікійських. Він пережив гоніння на християн імператора Діоклетіана, хоч і був ув’язнений разом з іншими християнами. А за часів царювання Костянтина святителя Миколая повернули до пастви. Досягши глибокої старості, Миколай помер приблизно між 345 та 351 роками. Його мощі зберігалися нетлінними, в 1087 році їх перенесли в італійське місто Барі, де вони й знаходяться зараз.

Народні прикмети

Мокрий сніг на Миколая віщує вологий грудень.

Якщо вночі ясно видно місяць, то скоро погода зіпсується.

Якщо небо 6 грудня блакитне – найближчім часом буде ясна, але морозна погода.

Що не можна робити 6 грудня

На Миколая не можна ходити в боржниках і таїти образи – краще віддати борги й пробачити, якщо людина просить вибачення.

Не можна нікому заздрити, мстити, обманювати тощо.

Не можна займатися важкою фізичною працею.